печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44171/24-ц
пр. 2-2520/26
31 березня 2026 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача - Матвійчук Н.В.,
представника відповідача-1 - ОСОБА_16,
представника відповідача-1 - Редевич О.М.,
представника третьої особи-1 - ОСОБА_15,
представника третьої особи-2 - ОСОБА_14,
інші учасники справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_10, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_2, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_3, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_5, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_6, Посадової особи Акціонерного товариства - директора Департаменту соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_7, Посадової особи Акціонерного товариства - директора з управління персоналом та соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_7, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Первинної профспілкової організації моторвагонного депо Фастів, Первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень, про визнання бездіяльності протиправною, визнання недійсним підпункту рішення, визнання незаконними і скасування підпунктів рішення, -
Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України (далі - позивач, Профспілка) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач-1, АТ «Укрзалізниця»), членів правління АТ «Укрзалізниця»: ОСОБА_10, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посадових осіб АТ «Укрзалізниця»: директора Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7, директора з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 (далі разом - відповідачі), треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Первинна профспілкова організація моторвагонного депо Фастів (далі - третя особа-1), Первинна профспілкова організація Київської дирекції залізничних перевезень (далі - третя особа-2), про визнання бездіяльності протиправною, визнання недійсним підпункту рішення, визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів рішення, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність АТ «Укрзалізниця», членів правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_10, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посадових осіб АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , що полягає у неусуненні порушень Галузевої угоди від 14.12.2001 року, укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (із змінами і доповненнями) та колективних договорів, укладених між АТ «Укрзалізниця» та профспілками регіональних філій, філій та їх структурними (виробничими) підрозділами цього товариства, шляхом скасування підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) та підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.);
- визнати недійсним підпункт 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття;
- визнати незаконними (протиправними) і скасувати підпункти 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).
- судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову зазначає, що права працівників АТ «Укрзалізниця» порушуються незаконними рішеннями та бездіяльністю відповідачів, оскільки Галузевою угодою, укладеною 14.12.2001 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (далі - Галузева угода), передбачені виплати матеріальної допомоги на оздоровлення на умовах і в розмірах, передбачених колективними договорами, а з 01.01.2007 року не менше 30% тарифної ставки, проте рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 призупинено додаткові виплати матеріальної допомоги, що передбачені Галузевою угодою та колективними договорами, а рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 зупинено усі колективні договори в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам та встановлено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам у єдиному та мінімальному розмірі 30% тарифної ставки (посадового окладу), який суперечить розміру, встановленому в колективних договорах.
Позивач вказує, що рішення від 14.03.2022 прийнято без законодавчих підстав, адже прийняттю подібного рішення про зміну умов оплати праці мало би передувати погодження керівників регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів АТ «Укрзалізниця», а також профспілкових організацій. Рішенням від 27.06.2024 незаконно змінено умови оплати праці працівників, без жодних реальних підстав та без попередньої згоди з профспілковими органами, без внесення змін ані до Галузевої угоди, ані до колективних договорів.
У відповідь на подання позивача до відповідачів останні не вчинили жодних дій щодо усунення порушення Галузевої угоди та колективних договорів шляхом скасування пп. 1.1.4. п. 1.1. рішення від 14.03.2022 та пп. 1.1. та 1.2. п. 1. рішення від 27.06.2024, а також шляхом затвердження графіку погодження заборгованості з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки, що свідчить про бездіяльність Відповідачів.
Позивач просить задовольнити позов в заявлений спосіб.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2025 року.
У зв'язку з зайнятістю головуючого судді в інших судових засіданнях підготовче засідання, призначене на 22.01.2025 року, було відкладено на 12.03.2025 року.
20.12.2024 року від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , 24.12.2024 року від відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 надійшли відзиви на позовну заяву, в яких останні просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідачі зазначають, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не конкретизував, у чому саме полягає протиправна бездіяльність кожного з відповідачів та не визначив належним чином суб'єктний склад спору. Окремі відповідачі не брали участі у прийнятті оскаржуваних рішень, а такі рішення приймались колегіальним органом - правлінням товариства, що виключає покладення відповідальності на окремих осіб.
Крім того, відповідачі вказують, що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень правління та відповідно до законодавства, зокрема, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який надає роботодавцю право зупиняти дію окремих положень колективних договорів.
Також відповідачі зазначають, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а подані ним докази, зокрема, експертний висновок, не є належними та допустимими, у зв'язку з чим просять у задоволенні позову відмовити повністю.
24.12.2024 року від представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що
оскаржувані рішення правління АТ «Укрзалізниця» прийняті в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства України та Статуту товариства, а також з дотриманням особливостей правового режиму воєнного стану.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ роботодавцю надано право на період дії воєнного стану в односторонньому порядку зупиняти дію окремих положень колективного договору.
Крім того, відповідач зазначає, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року було погоджене уповноваженою особою профспілки, що підтверджується відповідними матеріалами справи, а відтак твердження позивача про односторонню зміну умов оплати праці не відповідають дійсності.
Також зазначає, що оскаржувані рішення не призвели до порушення прав працівників, оскільки не встановлювали автоматичного припинення виплат, а лише передбачали можливість їх призупинення за наявності визначених умов. Право на отримання відповідних виплат є індивідуальним та виникає за наявності передбачених колективними договорами підстав.
Відповідач зазначає, що прийняття оскаржуваних рішень було зумовлено об'єктивними обставинами, пов'язаними із запровадженням воєнного стану в Україні, значними фінансовими втратами, руйнуванням інфраструктури та необхідністю забезпечення безперервної діяльності стратегічно важливого підприємства, що підтверджує їх обґрунтованість та необхідність. Посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України є безпідставними, оскільки на період дії воєнного стану застосовуються спеціальні норми Закону № 2136-ІХ, які мають пріоритет над загальними положеннями трудового законодавства.
Окрім того зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлені вимоги є суперечливими та не узгоджуються із способами захисту, передбаченими чинним законодавством.
07.01.2025 року від представника позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, в яких останній просить задовольнити позов в повнмоу обсязі.
08.01.2025 року від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
14.01.2025 року від представника третьої особи Первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень надійшли пояснення на позовну заяву, в яких останній просить задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування пояснень зазначає, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» про зупинення та зміну розміру матеріальної допомоги на оздоровлення прийняті з порушенням вимог трудового законодавства. Зазначає, що умови та розміри таких виплат мають визначатися колективним договором за участю профспілкової сторони, тоді як відповідачі в односторонньому порядку змінили відповідні положення без погодження з профспілкою та без дотримання встановленої процедури.
Також зазначає, що працівників не було належним чином повідомлено про зміну істотних умов праці, у зв'язку з чим такі рішення призвели до порушення їхніх трудових прав та гарантій. З огляду на викладене вважає оскаржувані рішення незаконними та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
14.01.2025 року від представника третьої особи Первинної профспілкової організації моторвагонного депо Фастів надійшли пояснення на позовну заяву, в яких останній просить задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування пояснень зазначає, що прийняті АТ «Укрзалізниця» рішення щодо зупинення дії положень колективних договорів та зменшення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення були ухвалені з порушенням вимог трудового законодавства, без обов'язкового погодження з профспілковою стороною. Вказує, що відповідно до положень КЗпП України та Закону України «Про колективні договори і угоди» умови та розміри таких виплат можуть змінюватися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, а не в односторонньому порядку роботодавцем.
Зазначає, що роботодавцем не було дотримано вимог щодо попередження працівників про зміну істотних умов праці, що призвело до порушення їх трудових прав. Зазначає, що оскаржувані рішення фактично погіршили становище працівників, не були належним чином обґрунтовані реальними причинами та прийняті з порушенням встановленої процедури.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2025 року відкладено підготовче засідання на 20.05.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2025 року в задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Редевич Оксани Миколаївни про закриття провадження у вказаній цивільній справі - відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2025 року відкладено підготовче засідання на 05.08.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача-1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» про закриття провадження в частині позовних вимог у вказаній цивільній справі - відмовлено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача-1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» про залишення без руху позовної заяви - відмовлено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача-1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» про залишення без руху позовної заяви - відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року відкладено підготовче засідання на 18.09.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача-1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» про закриття провадження в частині позовних вимог у вказаній цивільній справі - відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року відкладено підготовче засідання на 16.10.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 09.12.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2025 року відкладено судове засідання на 22.01.2026 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2026 року відкладено судове засідання на 31.03.2026 року.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача-1 щодо задоволення вимог позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, просили відмовити.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 вимоги позовної заяви підтримали, просили задовольнити.
Інші учасники справи не з'явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; подали заяви по суті справи, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд установив, 14.12.2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки було укладено Галузеву угоду, підпунктом 3.2.18. пункту 3.2. якої встановлено надавати працівникам галузі матеріальну допомогу на оздоровлення на умовах і в розмірах, передбачених колективними договорами, а з 01.01.2007 року не менше 30% тарифної ставки (посадового окладу).
Пунктом 3.19 Колективного договору, укладеного між начальником виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» моторвагонне депо Фастів-1 та Профспілковим комітетом ППО МД Фастів, погоджено надавати працівникам філії матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.
Пунктом 3.10 Колективного договору, укладеного між Київською дирекцією залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, встановлено працівникам дирекції надавати матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.
Пунктом 3.1.16 Колективного договору, укладеного між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі начальника залізниці та Дорожньою профспілковою організацією Придніпровської залізниці (з урахуванням змін внесених Постановою №Н Придн-32/10 №П-15-16Г від 27.02.2024 року), встановлено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів (з коефіцієнтом 1,35) для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року.
24.02.2022 Постановою Президії Ради Профспілки (Протокол № пр-3) «Про дії профспілки та її організаційних структур в умовах оголошеного воєнного стану» постановлено, зокрема пунктом 1 в умовах воєнного стану в Україні покласти (переобрати) на президію Ради профспілки повноваження З'їзду профспілки, Конференції профспілки, Ради профспілки, пунктом 2 доручити, уповноважити та зобов'язати Голову профспілки, голів дорожніх, територіальних, об'єднаних, первинних профспілкових організацій, у відповідності до Статуту профспілки, приймати одноосібно рішення термінового характеру, пунктом 6 для проведення необхідних консультацій, засідань тощо членів виборних профспілкових органів використовувати електронні канали зв'язку.
14.03.2022 правлінням АТ «Укрзалізниця» в особі його голови ОСОБА_12 та його членів, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 прийнято рішення правління АТ «Укрзалізниця» щодо оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану (витяг з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022), підпунктом 1.1.4. пункту 1.1. якого передбачено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступних заходів: Інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити.
06.09.2022 керівникам структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», Раді Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, головам дорожніх профспілкових організацій направлено лист № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22 щодо рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022.
18.10.2022 позивач звернувся до голови Правління АТ «Укрзалізниця» з листом № 294/09, яким повідомив про невдоволення трудового колективу обмеженням соціальних виплат що викликало невдоволення в трудових колективах та пропонував відновити виплати по 392 коду виплат оплати «Матеріальна допомога на оздоровлення», на умовах, визначених в галузевій угоді та колективних договорах».
11.11.2022 листом № ЦЦУП-9/191 АТ «Укрзалізниця» повідомила позивача, що можливість відкриття інших кодів видів оплат для здійснення виплат розглядатиметься керівництвом товариства за фінансової можливості.
08.12.2022 позивач звернувся до голови Правління АТ «Укрзалізниця» з листом № ЦПРОФ-354/04, яким просив підтвердити зобов'язання АТ «Укрзалізниця» щодо здійснення виплат всім працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік у разі покращення фінансового стану Товариства.
05.01.2023 АТ «Укрзалізниця» листом № ЦЦУП-12/6 повідомила позивачу, що можливість відкриття інших кодів видів оплат для здійснення виплат постійно розглядається керівництвом товариства за фінансової можливості.
27.06.2024 правлінням АТ «Укрзалізниця» в особі його голови ОСОБА_1 та його членів, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 прийнято рішення щодо питання порядку денного про деякі питання впорядкування виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану (витяг з протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024), підпунктами 1.1. та 1.2. пункту 1 якого ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), починаючи з 01.07.2024 зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення; здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу).
Також підпунктом 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 ухвалено, що рішення правління від 14.03.2022 (№ Ц-54/31 Ком.т.) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втрачає чинність з 01.01.2024.
19.09.2024 листом № ЦЦУП-12/1425 АТ «Укрзалізниця» повідомила позивача, що по мірі стабілізації фінансового стану АТ «Укрзалізниця» поступово відновлює призупинені рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 виплати.
19.09.2024 позивач звернувся до правління АТ «Укрзалізниця» з поданням № ЦПРОФ-02/203 про усунення порушень Галузевої угоди та колективних договорів шляхом скасування пп. 1.1.4. п. 1.1. Рішення-1 та пп. 1.1. та 1.2. п. 1. Рішення-2, а також шляхом затвердження графіку погодження заборгованості з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки за погодженням з позивачем.
26.09.2024 АТ «Укрзалізниця» надано відповідь № ЦЦУП-13/217 на подання позивача, у якому вказано, що вказані рішення правління є тимчасовою мірою для забезпечення життєдіяльності АТ «Укрзалізниця», безпеки руху поїздів та підтримки обороноздатності України; наразі для Товариства пріоритетним є забезпечення стабільної виплати заробітної плати працівникам, своєчасної сплати податків та зборів, а також соціальної підтримки працівників Товариства, які отримали поранення, та сімей працівників, загиблих у період воєнного стану в Україні.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Статтею 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачене право профспілок, їх об'єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 19 Кодексу законів про працю України контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором. Якщо роботодавець порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати роботодавцю подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що відповідачами не було усунуто порушення Галузевої угоди та колективних договорів на вимогу подання № ЦПРОФ-02/203 від 19.09.2024, що свідчить про бездіяльність відповідачів та стало підставою для звернення до суду з позовом в порядку частини сьомої статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Заперечуючи проти позову, представник відповідача-1 посилався на те, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 були прийнятті відповідно до вимог чинного законодавства та були необхідні з огляду на оголошення воєнного стану на період його дії.
Судом встановлено, що підпунктом 3.2.18. пункту 3.2. Галузевої угоди передбачено надання працівникам галузі матеріальну допомогу на оздоровлення на умовах і в розмірах, передбачених колективними договорами, а з 01.01.2007 року не менше 30% тарифної ставки (посадового окладу).
Аналіз вказаного положення Галузевої угоди дає підстави для висновку, що конкретний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення для працівників АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів визначається відповідними колективними договорами. Галузева угода не встановлює конкретного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, а лише вказує, що визначений колективним договорами розмір такої допомоги не може становити менше 30% тарифної ставки (посадового окладу).
Наявні в матеріалах справи колективні договори передбачають виплату матеріальної допомоги у розмірі більшому, ніж 30% тарифної ставки (посадового окладу).
З 14.03.2022 виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, передбачена Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, була призупинена внаслідок прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення від 14.03.2022.
З 01.07.2024 вказаний підпункт 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втратив чинність; дія окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення зупинила дію; нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» встановлена в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу) внаслідок прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 та пункту 9 рішення від 27.06.2024.
Визначення підпунктом 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 єдиного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення не відповідає підпункту 3.2.18. пункту 3.2. Галузевої угоди, оскільки вказане положення Галузевої угоди встановлює, що розміри матеріальної допомоги на оздоровлення передбачаються у колективних договорах, та визначає лише мінімальний показник, нижче якого сторони колективних договорів не мають права встановлювати розмір матеріальної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, підпунктом 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 та підпунктами 1.1. та 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 було змінено умови та розміри матеріальної допомоги на оздоровлення у порівнянні з Галузевою угодою та колективними договорами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до частини першої статті 12 Кодексу законів про працю України сторонами колективного договору є:
- сторона роботодавця, суб'єктами якої є власник або уповноважений ним орган (особа) чи фізична особа, яка використовує найману працю, та/або її уповноважені представники, зокрема представники відокремлених підрозділів юридичної особи;
- сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, які діють на підприємстві, в установі, організації, відокремлених підрозділах юридичної особи, об'єднують працівників фізичної особи, яка використовує найману працю, та представляють інтереси працівників, які працюють на підставі трудових договорів на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, а в разі їх відсутності - вільно обрані працівниками для ведення колективних переговорів представники (представник).
Відповідно до частин першої та другої статті 13 Кодексу законів про працю України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
У матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до Галузевої угоди чи колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів в частині умов та розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за взаємною згодою сторін, зокрема за участі профспілкових організацій, які є сторонами таких договорів.
Відповідно до статті 18 Кодексу законів про працю України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.
Відповідно до підпункту 13 пункту 109 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 615), до компетенції правління належить розгляд і погодження проекту колективного договору товариства, положення про галузеве недержавне пенсійне забезпечення. Тобто, у правління АТ «Укрзалізниця» відсутні повноваження вносити зміни до Галузевої угоди чи колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів в односторонньому порядку.
Таким чином, підпункт 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 та підпункти 1.1. та 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 встановлюють умови щодо матеріальної допомоги на оздоровлення, які відрізняються в бік погіршення від умов щодо матеріальної допомоги на оздоровлення, визначених Галузевою угодою та колективними договорами, що свідчить про їх порушення.
Судом досліджено подання № ЦПРОФ-02/203 від 19.09.2024 та відповідь на таке подання № ЦЦУП-13/217 26.09.2024 та встановлено, що у відповіді на подання не було надано відомостей чи доказів щодо усунення порушень Галузевої угоди та колективних договорів, про які йдеться у поданні. Матеріали справи також не містять доказів того, що АТ «Укрзалізниця» та члени Правління АТ «Укрзалізниця» усунули ці порушення або ж щодо досягнення позивачем та відповідачами згоди щодо порядку усунення таких порушень. Вказане свідчить про те, що правління АТ «Укрзалізниця» не вчилино жодних дій, спрямованих на усунення порушень Галузевої угоди та колективних договорів, про які йдеться у поданні № ЦПРОФ-02/203 від 19.09.2024.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду. Аналогічне положення передбачене частиною другою статті 19 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту 53 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 615), посадовими особами товариства є голова та члени наглядової ради і правління, керівник підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішній аудитор), керівник відділу бюджету або керівник підрозділу, до компетенції якого належить питання бюджетування товариства, корпоративний секретар, особа, відповідальна за виконання антикорупційної програми товариства.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 звільнена з посади директора з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» 08.11.2024 (наказ від 06.11.2024 №2741/ос) та ОСОБА_8 звільнена з посади директора Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця» 06.12.2024 (наказ від 05.12.2024 №3093/ос) відповідно до листа №ЦПК-19/1689 від 10.12.2024.
Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за посадами, які вони обіймали у АТ «Укрзалізниця», не належать до переліку посадових осіб, визначених пунктом 53 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 615), а тому позовні вимоги щодо таких осіб не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності АТ «Укрзалізниця», членів правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що полягає у неусуненні порушень Галузевої угоди від 14.12.2001 року, укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (із змінами і доповненнями) та колективних договорів, укладених між АТ «Укрзалізниця» та профспілковими організаціями регіональних філій, філій та їх структурними (виробничими) підрозділами цього товариства, шляхом скасування підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) та підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).
Щодо заявлених позивачем вимог про визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття та визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.) слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до частини шостої статті 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) або територіальними угодами. Якщо колективний договір не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити зазначені питання з профспілковим органом.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Оскільки положення щодо матеріальної допомоги на оздоровлення визначені підпунктом 3.2.18. пункту 3.2. Галузевої угоди, а конкретні умови та розмір надання працівникам галузі такої допомоги передбачені колективними договорами, то зміни щодо матеріальної допомоги на оздоровлення повинні відбуватися у відповідності до статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Відповідно до пункту 2.3. Галузевої угоди жодна із сторін в період дії Угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до пункту 2.4. Галузевої угоди за спільною домовленістю сторін в Угоду можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цією Угодою.
Відповідно до пункту 2.5. Галузевої угоди сторона, яка отримала письмову пропозицію про внесення змін і доповнень до Угоди, зобов'язана розпочати переговори не пізніше, ніж у 7-денний період з моменту отримання пропозиції.
Відповідно до пунктів 1.5. та 1.10. Колективного договору, укладеного між начальником виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» моторвагонне депо Фастів-1 та Профспілковим комітетом ППО МД Фастів, сторони, що підписали договір, не можуть на період його дії в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов'язань. За спільною домовленістю сторін в колективний договір можуть вноситися зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим колективним договором.
Пунктом 1.2. вказаного колективного договору передбачено, що даний колективний договір, зі змінами, набуває чинності з 1.02.11 і діє до прийняття нового колдоговору.
Відповідно до пунктів 1.4. та 1.5. Колективного договору, укладеного між Київською дирекцією залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, сторони, що підписали договір, не можуть на період його дії в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов'язань. За спільною домовленістю сторін в колективний договір можуть вноситися зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим колективним договором.
Пунктом 1.2. вказаного колективного договору передбачено, що даний колективний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до прийняття нового колдоговору із врахуванням змін та доповнень до нього.
Відповідно до пункту 1.4. Колективного договору, укладеного між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі начальника залізниці та Дорожньою профспілковою організацією Придніпровської залізниці (з урахуванням змін внесених Постановою №Н Придн-32/10 №П-15-16Г від 27.02.2024 року), зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників залізниці, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін і затверджуються на спільному засіданні керівництва залізниці і президії Дорпрофсожу, а всі інші - на конференції трудового колективу.
Відповідно до пункту 1.7. вказаного колективного договору колективний договір набирає чинності з дня його схвалення конференцією трудового колективу і діє до укладення нового.
Як вбачається з матеріалів справи докази щодо направлення АТ «Укрзалізниця» письмових пропозицій позивачу про внесення змін чи доповнень до Галузевої угоди в частині умов та розмірів надання матеріальної допомоги на оздоровлення, визначених підпунктом 3.2.18. пункту 3.2. Галузевої угоди; докази, які б підтверджували внесення змін до підпункту 3.2.18. пункту 3.2. Галузевої угоди у порядку, визначеному пунктом 2.4. Галузевої угоди; докази, які б підтверджували внесення змін до зазначених колективних договорів у порядку, визначеному такими колективними договорами, відсутні.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься проєкт рішення правління АТ «Укрзалізниця», підпункт 1.4. пункту 1 якого передбачає, зокрема, призупинення виплат матеріальної допомоги, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. На аркуші погодження до проєкту рішення правління про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця» у графі Цпроф міститься підпис без зазначення дати, ініціалів та прізвища підписанта.
Суд критично оцінює твердження представника АТ «Укрзалізниця» щодо того, що положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» поширюються на правовідносини, що виникли, починаючи з 24.02.2024.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийнято 15.03.2022, а набрав він чинності 24.03.2022.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки призупинення виплати матеріальної допомоги підпунктом 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» відбулось 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.), то положення вказаного закону не можуть застосовуватися до спірних правовідносин в цій частині.
Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до статті 103 Кодексу законів про працю України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження завчасного повідомлення працівників АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів про зміну умов оплати праці в бік погіршення в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення з 14.03.2022.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що з 01.07.2024 підпункт 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втратив чинність відповідно до рішення правлінням АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024, суд дійшов до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття відповідає критеріям належності та ефективності способу захисту порушеного права та підлягає задоволенню.
Щодо зупинення положень колективних договорів щодо надання матеріальної допомоги на оздоровлення рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.), суд враховує, що відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній станом на 27.06.2024) на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Судом встановлено, що станом на 27.06.2024 діяли та не були зупинені положення статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Як встановлено судом, положення щодо матеріальної допомоги на оздоровлення визначені підпунктом 3.2.18. пункту 3.2. Галузевої угоди, а конкретні умови та розмір надання працівникам галузі такої допомоги передбачені колективними договорами. Тобто, зупинення таких положень відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» могло відбуватись з ініціативи роботодавця з дотриманням чинних вимог статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували дотримання роботодавцем вимог статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» під час прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).
Згідно частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тобто, законодавець покладає обов'язок доказування на сторони у справі і суд позбавлений можливості у даному випадку з власної ініціативи витребовувати будь-які докази.
В силу положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв'язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо усунення відповідачами порушень умов Галузевої угоди та колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги у розмірах, встановлених колективними договорами.
Отже, оцінивши в сукупності надані суду докази, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідачі не надали належних та допустимих доказів усунення порушень умов Галузевої угоди та колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги у розмірах, встановлених колективними договорами, суд дійшов висновку, що позовна вимога Профспілки в частині визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.) підлягає задоволенню.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 27.09.2024 року № 482.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 084,00 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до Акціонерного товариства «Українська залізниця», членів правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця»: ОСОБА_10, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посадових осіб Акціонерного товариства «Укрзалізниця»: директора Департаменту соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_7, директора з управління персоналом та соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_7, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Первинної профспілкової організації моторвагонного депо Фастів, Первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень, про визнання бездіяльності протиправною, визнання недійсним підпункту рішення, визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів рішення, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Укрзалізниця», членів правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_10, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що полягає у неусуненні порушень Галузевої угоди від 14.12.2001 року, укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (із змінами і доповненнями) та колективних договорів, укладених між Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та профспілками регіональних філій, філій та їх структурними (виробничими) підрозділами цього товариства, шляхом скасування підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) та підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).
Визнати недійсним підпункт 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття.
Визнати незаконними (протиправними) і скасувати підпункти 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).
Позивач - Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України: 03049, м. Київ, пр.-т Повітрофлоський, буд. 15-А; код ЄДРПОУ 14277417.
Відповідач-1 - Акціонерне товариство «Українська залізниця»; 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815.
Відповідач-2 - Член Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_10 : 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-3 - Член Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_13: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-4- Член Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_2: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-5- Член Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_3: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-6- Член Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-7- Член Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_5: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-8- Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_6: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-9- Посадова особа Акціонерного товариства - директор Департаменту соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_8: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Відповідач-10- Посадова особа Акціонерного товариства - директор з управління персоналом та соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_7: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гердройця, 5.
Третя особа - 1 - Первинна профспілкова організація моторвагонного депо Фастів: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, 1; код ЄДРПОУ 21678752.
Третя особа - 2 - Первинна профспілкова організація Київської дирекції залізничних перевезень: 03049, м. Київ, вул. Уманська, 5; код ЄДРПОУ 21678410.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», членів правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця»: ОСОБА_10, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посадових осіб Акціонерного товариства «Укрзалізниця»: директора Департаменту соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_7, директора з управління персоналом та соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_7 витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 22.04.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ