печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15730/24-ц
16 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., при секретарі: Погребняк В.Д., за участю: представника боржника: Солдатенко А.М розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі 757/15730/24-ц за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення депозитного вкладу, -
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року та постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року в рамках розгляду цивільної справи № 757/15730/24-ц стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 за договором № 3 від 21 вересня 2006 року суму вкладу - 35 800,00 доларів США; відсотки по вкладу - 359,98 доларів США; 3% річних - 16 062,91 доларів США, за договором № 60 від 20 лютого 2007 року суму вкладу - 220 000,00 грн, відсотки по вкладу 4674,40 грн, інфляційні втрати - 845 537,66 грн, 3% річних - 98 710,67 грн, за договором № 1 від 25 червня 2007 року суму вкладу - 81 400,00 евро; відсотки по вкладу - 2 097,88 євро; 3% річних - 36 522,95 євро, за договором № 1 від 17 лютого 2009 року суму вкладу 400 000,00 російських рублів, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
17.03.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника стягувача - адвоката Ванджурака Р.В надійшла заява про зміну способу виконання рішення суду від 21.01.2025 року, в якому останній просить суд змінити спосіб виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.01.202 року у даній справі а саме: стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 196 872,00 грн. в рахунок стягнення суми вкладу в розмірі 400 000,00 російських рублів. В судове засідання представник стягувача/стягувач не зявилися, належним чином повідомлені, причини неявик суду не відомі. В судовому засіданні представник боржника - АТ «Державний ощадний банк України» - Солдатенко А.М просив суд відмовити в повному обсязі, вказашви, що Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 у справі № 757/15730/24-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2025 та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12.02.2026, частково задоволено позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в різних валютах (гривні, доларах США та євро), а також за договором №1 від 17.02.2009 - суму вкладу 400 000,00 рос.руб., а також судовий збір в дохід держави. Вказане рішення суду від 21.01.2025 у справі № 757/15730/24-ц виконано Банком в добровільному порядку в частині стягнення коштів в гривні, доларах США та євро, про що в матеріалах справи знаходиться відповідна заява Банку № 19/7 03/152089/2025 від 27.11.2025 з доказами здійснення відповідних виплат на користь ОСОБА_1 та держави. В частині стягнення на користь ОСОБА_1 400 000,00 російських рублів вказане рішення суду Банком не виконано в зв'язку з тим, що Національним банком України заборонено банкам здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів (постанова Правління НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами) та з 31.03.2025 припинено розраховувати офіційний курс (Постанова Правління НБУ від 24.03.2025 №36), що унеможливлює відкриття ОСОБА_1 відповідного рахунку та зарахування на нього суми вкладу у російських рублях. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»). Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України»). А тому в період дії вказаних положень Постанови НБУ №18 виконання Банком рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 у справі № 757/15730/24-ц обов'язок Банку з виплати ОСОБА_1 400 000,00 російських рублів є неможливим з огляду на застосовані Національним банком України обмеження. Суд заслухавши представника боржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків. Суд встановив, що Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року та постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року в рамках розгляду цивільної справи № 757/15730/24-ц стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 за договором № 3 від 21 вересня 2006 року суму вкладу - 35 800,00 доларів США; відсотки по вкладу - 359,98 доларів США; 3% річних - 16 062,91 доларів США, за договором № 60 від 20 лютого 2007 року суму вкладу - 220 000,00 грн, відсотки по вкладу 4674,40 грн, інфляційні втрати - 845 537,66 грн, 3% річних - 98 710,67 грн, за договором № 1 від 25 червня 2007 року суму вкладу - 81 400,00 евро; відсотки по вкладу - 2 097,88 євро; 3% річних - 36 522,95 євро, за договором № 1 від 17 лютого 2009 року суму вкладу 400 000,00 російських рублів, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. ОСОБА_2 за примусовим виконанням рішення суду не звертався й відкриття виконавчого провадження не ініціював, позаяк боржником - Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», у добровільному порядку виконано рішення суду в частині стягнених судом грошових коштів у доларах США, євро та гривнях. Разом з цим, листом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 11 березня 2026 року доведено до відома, що Національним банком України заборонено банкам здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та з 31 березня 2025 року припинено розрахування офіційного курсу гривні російського рубля, а відтак - наведене законодавче обмеження унеможливлює здійснення банком будь-яких операцій на виконання рішення суду в частині стягнення російських рублів. ОСОБА_2 звернувся до суду з цією заявою оскільки вважає, що унеможливлення порушення його права на повне виконання рішення суду є зміна способу його виконання, шляхом стягнення присудженої грошової суми в російських рублях у перерахунку на гривні. Частиною першою статті 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»). Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України»). Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Національний банк України»). Перелік інших функцій, наведено у статті 7 цього Закону, згідно з якою, зокрема, Національний банк виконує такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4); здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (пункт 14 з 01.08.2022); здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій (пункт 14 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) У частині першій статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції», що встановлює гарантії свободи здійснення валютних операцій, визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту. Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (частина четверта статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції»). У період запровадження воєнного стану такий порядок регулює постанова Правління НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами (постанова НБУ №18), яка, зокрема, передбачає припинення здійснення валютних операцій з використанням російських рублів та білоруських рублів, крім випадків, передбачених цією постановою. Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій . Згідно з пунктом 17 Постанови НБУ № 18 уповноваженим установами забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь. Самі по собі норми пункту 17 Постанови НБУ №18 не анулюють/скасовують встановлений рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 у справі № 757/15730/24-ц обов'язок Банку з виплати ОСОБА_1 400 000,00 російських рублів за договором № 1 від 17.02.2009, а лише на час чинності вказаної постанови Національного банку України унеможливлюють валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів (в тому числі перерахування коштів у російських рублях на рахунок ОСОБА_1 або видачу вказаних коштів в готівковій формі). Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/1478/15, від 27.06.2018 року у справі № 713/1062/17, постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15. Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, в обґрунтування підстав для зміни способу виконання рішення суду представник стягувача посилається на те, що боржник в добровільному порядку повернув кошти, окрім суми, яка зазначена в рублях, а тому просить стгянути з АТ «Державний ощадний банк України» суму в розмірі 196 872,00 грн, в розрахунок стягнення суми вкладу в розмірі 400 000 російських рублів. В свою чергу, представник АТ «Державний ощадний банк України», зазначив, що у період запровадження воєнного стану такий порядок регулює постанова Правління НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами (постанова НБУ №18), яка, зокрема, передбачає припинення здійснення валютних операцій з використанням російських рублів та білоруських рублів, крім випадків, передбачених цією постановою. Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій, це в свою чергу не анулюють/скасовують встановлений рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 у справі № 757/15730/24-ц обов'язок Банку з виплати ОСОБА_1 400 000,00 російських рублів за договором № 1 від 17.02.2009, а лише на час чинності вказаної постанови Національного банку України унеможливлюють валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів. З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі 757/15730/24-ц за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення депозитного вкладу є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити. Враховуючи викладене, керуючись ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 258, 259, 260, 352, 353, 354, 355, 435 Цивільного процесуального кодексу України, -
В задоволені заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі 757/15730/24-ц за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення депозитного вкладу - відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Т.В.Остапчук