Справа № 132/3172/25
Провадження № 22-ц/801/745/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.
Доповідач:Копаничук С. Г.
12 травня 2026 рокуСправа № 132/3172/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Оніщука В.В., Голоти Л.О.
позивача: ТОВ «Бізнес позика»
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.01.2026 року у справі за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Встановив:
ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказало, що 13.11.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено кредитний договір № 480386-КС-001. ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 на вказаний нею номер мобільного телефону в анкеті, пропозицію про надання кредиту, а ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-8944 в особистому кабінеті на сайті кредитодавця: https://my.bizpozyka.com/ прийняла пропозицію укласти договір № 480386-КС-001 про надання кредиту, підписала його ,а також паспорт споживчого кредиту . ТОВ «Бізнес позика» зобовязалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 грн строком на 24 тижні , а ОСОБА_1 зобовязалася їх повернути та сплати встановлені договором відсотки. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором виконало, надало кредитні кошти у розмірі 8000 грн на строк 24 тижні ( до 29.04.2024 року) з відсотковою ставкою 2% та 1,14668750- знижена на день.
14.11.2023 між ТОВ «Бізнес позика » та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 480386-КС-001, якою збільшено розмір кредиту на 4000 грн на тих самих умовах. ТОВ «Бізнес позика» зобовязалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн строком на 24 тижні , а ОСОБА_1 зобовязалася їх повернути та сплати встановлені договором відсотки. Відповідачка свої зобов'язання за договором з повернення кредитних коштів ,відсотків і обов'язкових платежів належним чином не виконувала, в зв'язку з чим станом на 29.04.2024 року у неї виникла заборгованість в розмірі 43 295,72 грн, що складається із заборгованості : з простроченого тіла кредиту - 11 726,38 грн; прострочених платежів по відсотках - 30 867,19 грн; прострочених платежів за комісією - 702,15 грн.
Посилаючись на викладене , ТОВ «Бізнес позика» просило суд стягнути з боржника ОСОБА_1 на його користь вищезазначену заборгованість.
Рішенням Калинівського районного суду позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 480386-КС-001 від 13.11.2023 у розмірі 43 295 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове, яким у стягненні відсотків у розмірі 30 867,19 грн та комісії 702,15 грн відмовити або зменшити їх розмір до 15 000 грн. Вказала, що судом її було позбавлено права на доступ до правосуддя, оскільки не було належним чином повідомлено про відкриття провадження, через що вона не мала можливості подати відзив на позовну заяву ТОВ «Бізнес позика». Окрім того, суд неправильно встановив суму заборгованості по відсотках, оскільки за розрахунком ОСОБА_1 розмір заборгованості повинен складати 17 067,09 грн, а стягнута судом заборгованість майже втричі перевищує розмір тіла кредиту, що суперечить принципам справедливості.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес позика» вважає рішення законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає .
Судом першої інстанції встановлено, що 13.11.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений у електронному вигляді кредитний договір № 480386-КС-001 , згідно умов якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 8 000 грн. строком на 24 тижні, з фіксованою відсотковою ставкою у розмірі 2% в день та зниженою - 1,14668750 % на день ; комісія за надання кредиту: 1 200 грн.(а.с.20-24)
Пунктом 3.2.3 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник. Останній платіж в рахунок повернення боргу позичальниця мала сплатити 29.04.2024, загальний розмір платежів, які підлягають сплаті за кредитним договором складає 20 760 грн, з яких проценти за користування кредитом - 11 560 грн; кредит - 8 000 грн; комісія за надання кредиту - 1 200 грн.(а.с.20 - зворот)
ТОВ «Бізнес позика» зобов'язання за договором № 480386-КС-001 від 13.11.2023 про надання кредиту виконало і уповноважена ним особа - ТОВ «ПрофітГід» здійснило успішний переказ ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 8000 грн, перерахувавши їх 13.11.2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 ,зазначений нею.(а.с.47).
14.11.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 480386-КС-001 про надання кредиту.
Згідно п.п. 2.1-5 додаткової угоди № 1 до договору № 480386-КС-001 від 14.11.2023 кредитодавець, на умовах викладених в договорі, збільшує суму кредиту на 4 000 грн , а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов'язується повернути, кредит, збільшений на 4 000 грн у строки та на умовах викладених у договорі; після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту та додаткового кредиту складатиме 12 000 грн.; на дату укладення додаткової угоди несплачені проценти, а також несплачена комісія вносяться до графіку платежів (п. 6.4 цієї додаткової угоди) та підлягають сплаті відповідно до графіку платежів; після укладення цієї додаткової угоди та збільшення суми кредиту будуть змінені умови кредитування за договором. У зв'язку із зазначеним після укладення цієї додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: загальна сума отриманого кредиту становить: 12 000 грн. (п.п. 1, 2 додаткової угоди); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 623,50 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 31 050,57 грн; комісія за надання додаткової суми кредиту: 600 грн.(а.с.37)
Пунктом 6.4 додаткової угоди № 1 до договору № 480386-КС-001 від 13.11.2023 встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник. Останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мав сплатити 29.04.2024, загальний розмір платежів, які мав сплатити позичальник по кредитному договору складав 31 050,57 грн, в тому числі: проценти за користування кредитом - 17 067,09 грн; кредит 12 000 грн; несплачені проценти -183,48 грн; несплачена комісія - 1 200 грн; комісія за надання додаткової суми кредиту 600 грн.(а.с.37-зворот).
ТОВ «Бізнес позика» зобов'язання за додатковою угодою № 1 від 14.11.2025 до договору № 480386-КС-001 від 13.11.2023 про надання кредиту виконало і на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника ТОВ «Бізнес позика» перерахувало 14.11.2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 4 000 грн, що підтверджується копією платіжної квитанції сервісу «Тас Pay» № НОМЕР_2 .(а.с.48)
Згідно наданої АТ «Приват Банк» інформації, на ім'я ОСОБА_1 в цьому банку емітовано картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ),а згідно виписки на вказаний рахунок ОСОБА_1 13.11.2023 було зараховано 8 000 грн.(а.с.83-84)
Встановлені рішенням Калинівського районного суду від 05.01.2026 року обставини укладення договору № 480386-КС-001 і отримання відповідачкою кредитних коштів у вказаних розмірах нею не оскаржуються, а тому відповідно апеляційним судом не переглядаються.
Згідно наданого позивачем розрахунку, за період кредитування з 13.11.2023 по 29.04.2024 ОСОБА_1 видано кредиту - 12 000 грн; всього нараховано відсотків 34 652, 02 грн; всього нараховано комісії - 1 800 грн.(а.с.12-15)
ОСОБА_1 повернуто позивачу кошти в загальній сумі 5 156,3 грн, з яких: за кредитом - 273,62 грн; за відсотками - 3 784,83 грн; комісії - 1 097,85 грн.(а.с.12-15).
Станом на 28.08.2025 залишок заборгованості ОСОБА_1 згідно кредитного договору становить 43 295,72 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11 726,38 грн; суми прострочених платежів по відсотках - 30 867,19 грн; суми прострочених платежів по комісії - 702,15 грн.(а.с.15-зворот).
Постановляючи рішення, суд виходив із того, між сторонами виникли кредитні правовідносини, згідно яких відповідно 13.11.2023 року ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 кредитні кошти у загальному розмірі 12 000 грн строком на 24 тижні (до 29.04.2024 року) з відсотковою ставкою 2% та 1,14668750- знижена на день., які остання зобов'язалась повернути і сплатити передбачені договором відсотки за користування ними і комісію, проте ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї станом на 29.04.2024 року виникла заборгованість : з простроченого тіла кредиту - 11 726,38 грн; прострочених платежів по відсотках - 30 867,19 грн, в загальному розмірі 43 295,72 грн, що підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь позивача - кредитора.
Доводи апеляційної скарги про неправильність нарахованої суми заборгованості з відсотків , оскільки за розрахунком ОСОБА_1 розмір заборгованості повинен складати 17 067,09 грн, а стягнута судом заборгованість майже втричі перевищує розмір тіла кредиту, що суперечить принципам справедливості ,не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Виходячи з наведених норм і того, що нарахування відсотків здійснювалося кредитодавцем у межах строку дії кредитного договору, і відповідно до передбачених п.2.7. договору до 29.04.2024 року і п 2.4. розмірів відсоткової ставки в розмірі 2% стандартна та 1,14668750- знижена відсоткова ставка на день , з якими ОСОБА_1 була ознайомлена та погодилася під час укладення договору, неправильності нарахувань позивачем відсотків не вбачається. Розмір процентних ставок, порядок їх нарахування та графік платежів були прямо передбачені договором, а саме п.3.2.2. де вказано, що сторони домовилися? що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів? що наведений у п. 3.2.3 та додатку №1 до договору, внаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів ,то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин застосовуються правила нарахування відсотків за стандартною відсотковою ставкою (а.с.20-зворот) і додатковою угодою, які є обов'язковими для виконання сторонами. А оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору та додаткової угоди виконувала не належним чином , ТОВ «Бізнес позика» правомірно нараховувало їй відсотки за стандартною відсотковою ставкою. Відтак , сам по собі значний розмір нарахованих відсотків, що перевищує суму тіла кредиту, не свідчить про їх неправомірність, а є наслідком погоджених сторонами умов кредитування та невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань у встановлений строк. Таким чином, доводи щодо неправильності нарахування відсотків є безпідставними.
Доводи щодо неправомірності нарахування комісії також є необгрунтованими, виходячи з наступного.
10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1,2,5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ«Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України не заборонено як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Крім того, договір є оспорюваним правочином, однак ОСОБА_1 , підписавши його, не оспорювала ані сам договір, ані його окремі умови, зокрема щодо розміру комісії. Також вона не зверталась до суду із зустрічним позовом про визнання окремих положень договору недійсними чи несправедливими.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неправомірність стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 702,15 грн., оскільки такі умови були погоджені сторонами в момент підписання кредитного договору № 480386-КС-001 від 13.11.2023.
Інші доводи апеляційної скарги правового значення не мають, та правильність висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)
Вагомих доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права ,а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.01.2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: С. Г. Копаничук
судді: В.В. Оніщук
Л.О. Голота