Справа № 734/211/26
Провадження № 1-кп/734/187/26
13 травня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження № 62026100150000011 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України,
В провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження № 62026100150000011 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
Ухвалою суду від 19 березня 2026 року клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та продовжено обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31» до 17 травня 2026 року.
Прокурором подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Подане прокурором клопотання обґрунтоване тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому протиправного діяння, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченого, тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання його під вартою на шістдесят днів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, просив суд його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ним не доведені ризики, передбачені с. 177 КПК України, та просив обрати його підзахисному альтернативний запобіжний захід -домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши подане клопотання прокурора, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
Враховуючи ступінь тяжкості злочинів, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, які відносяться до тяжких злочинів та є військовими кримінальними правопорушеннями, зважаючи на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення даних злочинів в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, а тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_5 переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу. При цьому ризик незаконно впливати на свідків суд оцінює критично, оскільки такі вже допитані в судовому засіданні. Ризик впливу на потерпілого судом також оцінюється критично, так як такий в кримінальному провадженні відсутній.
Оцінюючи наведені вище обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, на те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
З огляду на зазначене, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні, є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід має бути продовжений.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, відповідно, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.
Із зазначеного слідує, що вирішення питання про можливість чи неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу за наведених обставин належить до дискреційних повноважень суду. Суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31» до 12 липня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення (обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали).
Суддя ОСОБА_6