12 травня 2026 року м.Суми
Справа №573/2255/25
Номер провадження 22-ц/816/1897/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),суддів Собини О. І. , Сізова Д. В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом ГРИЩУКОМ Дмитром Всеволодовичем, на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року, ухваленого у складі судді Черкашиної М.С. у м. Білопіллі,
у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У жовтні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (далі - «ФК ЄВРОКРЕДИТ») звернулося до суду з указаним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що 28.05.2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «МЕГАБАНК» (далі - АТ «МЕГАБАНК») та ОСОБА_2 укладено договір шляхом підписання останнім Заяви-Договору № TDB.2021.0018.15061 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини, якою є вказана Заява-Договір.
На підставі отриманої від клієнта заяви банк відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні, поточні рахунки у доларах США та у Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Банк надав відповідачу кредит шляхом установлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта. Крім того, у індивідуальній та публічних частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема розмір ліміту кредитної лінії, тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір обов'язкового мінімальної платежу, орієнтовну реальну річну процентну ставку тощо.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. У свою чергу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 03.09.2024 утворилася заборгованість в загальному розмірі 63 164 грн 42 коп., з яких: заборгованість за кредитом (в томі числі прострочена) - 21 999 грн 26 коп., заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 41 165 грн 16 коп.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС»» (новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги, в тому числі і до відповідача за Кредитним договором № TDB.2021.0018.15061 від 28.05.2021.
27.12.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку № 1 «Друкований реєстр боржників» до позивача перейшло право вимоги, у тому числі і до відповідача за кредитним договором № TDB.2021.0018.15061 від 28.05.2021.
Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 63 164 грн 42 коп., яка складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 21 999 грн 26 коп.; заборгованості зі сплати відсотків (в тому числі прострочена) - 41 165 грн 16 коп.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив та по теперішній час не повернув заборгованість за кредитом. Позивач правомірно набув право вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем. Відхиляючи доводи відповідача, що проценти за використання кредитних коштів не могли нараховуватися після початку процедури ліквідації та відкликання ліцензії АТ «МЕГАБАНК», суд з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 28.03.2018 у справі №638/13975/15-ц, вказав, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів; позичальник зобов'язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
11 березня 2026 року адвокат Грищук Д.В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 03.02.2022 Правління Національного банку України, керуючись статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ухвалило рішення віднести АТ «МЕГАБАНК» до категорії проблемних. Крім того, рішенням Правління Національного банку України від 21.07.2022 № 362-рш відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МЕГАБАНК», однак відсотки після 21.07.2022 продовжували нараховуватися. Судом не було взято до уваги, що нарахування відсотків з 21.07.2022 по 03.06.2024 є безпідставним, оскільки після припинення банківської діяльності та запровадження ліквідації банк втрачає право здійснювати операції з кредитування, змінювати умови договорів та нараховувати проценти, а тому такі нарахування не можуть вважатися законними та підлягають виключенню з розрахунку заборгованості. Суд не врахував, що позивач не надав детального розрахунку суми заборгованості за відсотками, саме у такому розмірі як заявлено позивачем, у зв'язку з чим неможливо встановити період їх нарахування, застосовану процентну ставку, спосіб розрахунку та відповідність заявленої суми умовам кредитного договору вимогам законодавства.
Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Як установлено судом першої інстанції, 28.05.2021 ОСОБА_2 підписав Заяву-Договір (індивідуальна частина) № TDB.2021.0018.15061, у якій підтвердив прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.
За змістом заяви-договору його підписанням клієнт беззастережно підтверджує:
- прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank ( надалі - Договір), що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com;
- згоду з умовами договору, а також положення усіх додатків до нього;
- укладання з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» - www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї заяви договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому;
- укладання з банком шляхом приєднання до Публічного договору (оферти) АТ «МЕГАБАНК» про умови надання послуги «2Р-перекази з картки на картку» (розміщеного на сайті банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2poffer та у місці інформування клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини Договору.
Пунктом 2 заяви-договору передбачено, що банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану).
Пунктом 4 Заяви-Договору закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000 грн; строк кредиту 12 місяців; пільговий період - 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова складає 56% річних, у пільговий період 0,0001% річних; обов'язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту, становить 5,0%; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов'язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.
У пункті 5 Заяви-Договору установлена Відповідальність сторін - сплата відсотків у розмірі 80 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Відповідач користувався кредитними коштами, що ним не заперечується, зокрема починаючи з 31.05.2021 року по 01.03.2022 знімав кошти кредитного ліміту. Всього використав 154 540 грн 22 коп., з яких повернув станом на 01.03.2022 - 132540 грн 96 коп. Залишок неповернутої суми за тілом кредиту станом на 01.03.2022 становив і не змінювався у зв'язку з нездійсненням платежів ОСОБА_2 - 21999 грн 26 коп.
Згідно з розрахунком, довідкою-розрахунком за кредитним договором №№ TDB.2021.0018.15061 від 28.05.2021 станом на 03.09.2024 первісним кредитором нараховувались відсотки у період з 01.06.2021 по 01.09.2024 року, які частково погашались відповідачем на загальну суму 6584 грн 01 коп., залишок несплачених відсотків становить 41 165 грн 16 коп.(а.с. 13 на звороті).
09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», (а.с. 7 на звороті) та у подальшому між АТ «МЕГАБАНК», який перебував у процесі ліквідації та від імені якого діяла особа уповноважена рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 03.09.2024 було укладено договір відступлення прав вимоги №GL1N426240, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб -підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (далі- боржники), спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в т.ч. договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №3570507773 від 28.05.2021, загальний розмір заборгованості 63 164 грн 42 коп., з яких: 21 999 грн 26 коп. - основний борг; 41 165 грн 16 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 11).
27.12.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» уклали Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 5).
З витягу з додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 установлено, що до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2021.0018.15061 від 28.05.2021 на загальну суму заборгованості 63164 грн 42 коп., з яких 21 999 грн 26 коп. - основний борг; 41 165 грн 16 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 13).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З матеріалів справи установлено, що 28.05.2021 між первісним кредитором АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладений Кредитний договір № TDB.2021.0018.15061. Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який відповідач підписав власноруч.
Обставину укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач не заперечує.
Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов'язковим до виконання кредитором та позичальником.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)
Оскільки між первісним кредитором АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 03.09.2024 укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, а в подальшому 27.12.2024 між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та позивачем укладений Договір №1/12 провідступлення прав вимоги, тому відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ»у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги стосовно права банку нараховувати відсотки після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК».
Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону).
Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з положеннями частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами
5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов'язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов'язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається;
8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.
З огляду на викладене, апеляційний суд резюмує, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить заборони щодо нарахування процентів після відкликання ліцензії.
Приписи пункту 4-1 частини другої статті 46 указаного Закону стосуються неможливості нарахування банком відсотків за договорами вкладу, що відповідно сприятиме збереженню ліквідаційної маси.
Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов'язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384св18).
Під час тимчасової адміністрації позичальник здійснює платежі для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі.
Оплата боржником коштів здійснюється на рахунок банку з призначенням платежу щодо погашення кредитної заборгованості (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/5798/15-ц (провадження № 61-14346св18).
Таким чином, з огляду на зазначене, доводи заявника апеляційної скарги щодо неможливості нараховувати відсотки після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку апеляційний суд відхиляє як неспроможні.
Місцевий суд надав правильну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відкликання банківської ліцензії у первісного кредитора за кредитним договором № TDB.2021.0018.15061 від 28.05.2021 укладеного з відповідачем, не позбавляло його права нараховувати відсотки на умовах указаного договору
Водночас заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної скарги щодо незгоди з наданим позивачем розрахунком заборгованості за відсотками з огляду на таке.
Позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21 999 грн 26 коп., просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у сумі 41 165 грн 16 коп. Умовами кредитного договору від 28.05.2021 передбачено, що строк кредитування становить 12 місяців, тобто по 28.05.2022, зі сплатою процентів за зниженою процентною ставкою 0,0001% річних протягом пільгового періоду, що складає 62 дні та сплатою процентів за базовою процентною ставкою 56% річних.
Крім того, передбачено нарахування процентів у розмірі 80% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У справі, яка переглядається розрахунок заборгованості за відсотками свідчить про те, що позивач після закінчення строку кредитування (після 28.05.2022 року) продовжував нарахувати відповідачу відсотки.
Крім того, умовами кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки у разі прострочення виконання зобов'язання у розмірі 80% річних, тобто фактично це узгоджений сторонами розмір процентів, передбачений частиною другої статті 625 ЦК України.
Водночас відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, банк після закінчення строку кредитування не мав право нарахувати проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що правомірним є нарахування відсотків в межах погодженого сторонами договору строку кредитування тривалістю 12 місяців відповідно до розрахунку позивача за період з 01.06.2021 по 28.05.2022 року на загальну суму 10 468 грн 79 коп. З урахуванням сплачених відповідачем відсотків на загальну суму 6584 грн 01 коп., розмір заборгованості за відсотками становить 3904 грн 78 коп. (10488 грн 79 коп. - 6584 грн 01 коп.), а відсотки нараховані після закінчення строку кредитування (після 28 травня 2022 року) стягненню не підлягають.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача усієї заявленої позивачем заборгованості за відсотками, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25 904 грн 04 коп. (21 999 грн 26 коп. заборгованості за кредитом + 3884 грн 78 коп. заборгованості за відсотками).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за договором та в частині розподілу судових витрат.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідача суми заборгованості, необхідно також змінити рішення в частині розподілу судових витрат, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 993 грн 44 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Апеляційна скарга доводів щодо незгоди з визначеним судом розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції (3000 грн), не містить.
Тому пропорційно до задоволеної частини позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 1229 грн 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції.
За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 3633 грн 60 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог апеляційної скарги в розмірі 2143 грн 42 коп.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом ГРИЩУКОМ Дмитром Всеволодовичем, задовольнити частково.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та в частині розподілу судових витрат, виклавши перший та другий абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0018.15061 від 28.05.2021 у розмірі 25 904 гривні 04 копійки, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 993 гривні 44 копійки та витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в сумі 1230 гривень 31 копійка».
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2143 гривні 42 копійки.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. В. Щербаченко
Судді О. І. Собина
Д. В. Сізов