Справа № 740/2461/26
Провадження № 2-н/740/213/26
12 травня 2026 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., перевіривши заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Усовою Юлією Олексіївною, про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів,
установила:
11.05.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Усова Ю. О. звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, слід зазначити таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Разом з цим згідно із ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Тобто, право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків, або інших законних представників дітей, разом з яким проживає дитина.
У заяві про видачу судового наказу представник заявника зазначив, що спільна дитина сторін проживає разом з матір'ю.
Однак на підтвердження цієї обставини, а саме проживання дитини разом з матір'ю, до заяви не додано жодних належних доказів (довідка про склад сім'ї, акт з місця проживання, тощо).
При цьому довідка про відвідування дитиною дошкільного навчального закладу в іншому населеному пункті і витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання не є належними доказами на підтвердження обставини фактичного проживання дитини разом з матір'ю, перебування на її утриманні. А як вже зазначалося вище, право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків, або інших законних представників дітей, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, із поданої заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається виникнення в ОСОБА_1 права грошової вимоги, що відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Частиною 1 ст. 166 ЦПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 163, 165, 166 ЦПК України, суддя
ухвалила:
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Усовою Юлією Олексіївною, про стягнення із ОСОБА_2 аліментів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Суддя І. М. Шевченко