521/13745/17
1-кп/521/70/26
11 травня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017161470001937 від 16.08.2017 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Каушани, Республіка Молдова, громадянина України, з вищою освітою, у цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого будівельником за наймом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме:
- 09.04.2019 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки;
- 27.10.2020 року вироком Київського районного суду м. Одеси ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 , вчинивши кримінальне правопорушення проти власності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017160480002723 від 07.07.2017 року, на шлях виправлення та перевиховання не став і повторно вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин:
16 серпня 2017 року, приблизно о 17 годині 25 хвилин, ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, матеріли відносно якої виділені в окреме провадження, місцезнаходження та анкетні данні якої не встановлені, знаходячись в приміщенні гіпермаркету «Фоззі», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83, попередньо домовившись про здійснення таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистої наживи, визнавши об?єктом свого злочинного посягання майно яке знаходилось на прилавку вказаного магазину, а саме: жувальні гумки «Orbit» в кількості 714 пачок, загальною вартістю 4 505 гривні 34 копійки, що належить гіпермаркету «Фоззі».
В подальшому реалізуючи свій злочинний намір, невстановлена особа, зібрала вказану кількість жувальних гумок та поклала їх до візка, після чого передала їх ОСОБА_6 , де останній реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, упевнившись, що його протиправні дії залишаться непомітними для сторонніх осіб, поклав викрадене майно до внутрішнього відділення свого рюкзака, чорного кольору.
В подальшому, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел направився до виходу з магазину, оминувши касову зону, намагаючись покинути місце злочину для реальної можливості користуватися та розпоряджатися викраденим майном. Однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений на виході з приміщення працівником охорони гіпермаркету «Фоззі».
Підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено. Строки давності притягнення особи до відповідальності не сплили, оскільки в рамках даного провадження ОСОБА_4 перебував у розшуку в період з 10.01.2018 року по 18.12.2018 року, а також в період з 12.07.2024 року по 05.02.2026 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю та беззаперечно, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав показання, які за своїм змістом аналогічні обставинам, що вказані в обвинувальному акті, а саме те, що в серпні 2017 року, попередньо домовившись, він разом з малознайомим йому хлопцем на ім'я ОСОБА_8 перебував в магазині «Фоззі» в м. Одесі, вирішили викрасти жувальні гумки «Орбіт», з метою особистої наживи. Хлопець зібрав близько 20 упаковок жувальних гумок, які він поклав до рюкзаку. Не розрахувавшись на касі, він вирушив в сторону виходу з магазину, проте не зміг довести свої дії до кінця, оскільки був зупинений охороною магазину, викрадене майно було вилучено. Назву, кількість та вартість викраденого майна не оскаржує. Щиро каявся у вчиненому та просив суворо не карати.
Представник потерпілого ТОВ «Експансія» ОСОБА_9 в судовому засіданні участі не приймав, до суду надав заяву про розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 без його участі. Претензії морального чи матеріального характеру до обвинуваченого відсутні. Шкода, завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення відшкодована в повному обсязі шляхом повернення, цивільний позов не заявляє, покарання залишає на розсуд суду.
Прокурор, у зв'язку з беззаперечним визнанням обвинуваченим своєї вини під час судового розгляду, просила обмежитись лише допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу та документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
На підставі викладеного, за згодою учасників провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення та запевнили суд у тому, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу, а також дослідженням документів, що стосуються вирішення долі речових доказів. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що саме він разом з іншою особою, за викладених в обвинувальному акті обставин, попередньо домовившись, намагались вчинити крадіжку.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, зважаючи на викладене та те, що обвинувачений підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, і беззаперечно визнав свою вину, суд вважає доведеним пред'явлене йому обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно та за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; особу ОСОБА_4 , його вік (40 років); соціальне положення (у цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працездатний та працюючий); стан здоров'я (особа осудна, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває); повністю визнає вину у вчиненому у даному провадженні, відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі шляхом повернення та відсутність будь-яких претензій у потерпілої сторони, має обставину, що пом'якшує покарання (щире каяття) та не має обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченим інших (нових) кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про його особу, промову прокурора в судових дебатах, яка вважала, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто без його ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість призначити ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання та спосіб його виконання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна у даному кримінальному провадженні не застосовувались.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи особу ОСОБА_4 та приймаючи до уваги призначене йому покарання та спосіб його виконання, суд вважає, що підстав для застосування відносно нього запобіжного заходу до набрання цим вироком суду законної сили не має.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд,
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід не обирати.
Речові докази, відповідно до постанов слідчого від 17.08.2017 року, а саме:
- жувальні гумки «Orbit» в кількості 714 пачок - вважати повернутими власнику, відповідно до розписки представника потерпілого від 18.08.2017 року;
- DVD диск з відеозаписами з камер спостереження від 16.08.2017 року - зберігати при матеріалах досудового розслідування кримінального провадження за № 12017161470001937 від 16.08.2017 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1