Справа № 947/8709/26
Провадження № 2/947/2830/26
13.05.2026
Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В. розглянувши у спрощеному провадженні, використовуючи змішану форму ведення справи, справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 25.02.2019р. уклала з ним заяву-договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №305/6031270-СК та 30.11.2020 заяву-договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №305/8846066-СК, за якими отримала кредитні кошти на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом на суму залишку.
У зв'язку з тим, що вона не виконує зобов'язання щодо повернення коштів належним чином, за кредитними договорами утворилася заборгованість станом на 30.09.2025 року: за заявою-договором №305/6031270-СК 48755,23 грн., та за Заявою-договором №305/8846066-СК - 29951,37 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 20.03.2026р. у справі відкрито провадження.
Відповідач відзиву проти позову не надала, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній».
Суд, дослідивши та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.11.2020р. Редько підписала з позивачем заяву-договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №305/8846066-СК та Заяву-договір №1083697-305, з відкриттям рахунку для зарахування коштів №UA643395000000029096598739003 на суму 14500 грн., комісією за надання кредиту 4,9% та річною процентною ставкою 0,01%, строком на 24 місяці.
В порушення вимог кредитного договору відповідач не виконує взяті зобов'язання щодо повернення кредитних коштів у строки передбачені кредитним договором.
Суд вважає доведеною суму заборгованості по кредиту за заявою-договором №305/8846066-СК станом на 30.09.2025 року у розмірі 26761,37 грн., грн., з яких 14500 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, за процентами - 12261,37 грн., що частково підтверджується випискою по особовому рахунку кредитного договору №305/8846066-CK
Клієнт: ОСОБА_1 період з 30.11.2020 по 30.09.2025.
Контррозрахунку відповідачкою не надано.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.81ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що відповідачка не виконує зобов'язань за кредитним договором №305/8846066-СК, заборгованість не погашено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість у сумі 26761,37 грн.
Щодо стягнення комісії, суд зазначає наступне.
Статтею 236 ч.1 ЦПК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що:
«надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".
За таких умов, пункти 1.3.3. договорів про надання споживчого кредиту № 2003840763 від 18 травня 2013 року, № 2005728311 від 12 вересня 2013 року, № 2008223493 від 27 лютого 2014 року, в яких зазначено, що сума комісії та вартість оформлення кредиту, сплачені позичальником не повертаються, є нікчемними.»
Отже, суд вважає, що вимога банку про оплату комісії за видачу кредиту у сумі 710 грн. тобто 4,9%, згідно п.1.2.2 Заяви-договору №305/8846066-СК, є нікчемною.
Крім того, суд вважає, що стороною позивача не доведено збільшення тіла кредиту з 14500 грн. (п.1.1.1 Заяви-договору №305/8846066-СК) до 17690 грн.
Щодо стягнення заборгованості за Заявою-договором №305/6031270-СК від 25.02.2019, суд зазначає, що стороною позивача у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України не надано самої заяви-договору, а отже суд позбавлений можливості перевірити існування договірних відносин між сторонами за цим Договором, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
До доказу «Виписка по особовим рахункам кредитного договору 305/6031270-CK Клієнт: ОСОБА_1 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 Період з 25.02.2019 по 30.09.2025» суд ставиться критично, оскільки створений позивачем в односторонньому порядку сам по собі, без кредитного договору є недостатнім, щоб суд зміг дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування щодо Заяви-договору №305/6031270-СК від 25.02.2019.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати, пропорційно задоволених вимог (34%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273,280-289 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443) заборгованість кредитним договором №305/8846066-СК від 30.112020 станом на 30.09.2025 року у сумі 26761,37 грн. та судові витрати по сплаті судового збору 905,22 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Я. В. Бескровний