11 травня 2026 рокуСправа № 495/9777/13-ц
Номер провадження 6/495/324/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської област у складі:
головуючого одноособово судді Мишка В.В.
при секретарі судового засідання Федорової Л.А.,
за участю:
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_1 адвоката Садовського В.Є.
представника Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тирнового М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
27.04.2026 адвокат Садовський Василь Євгенович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у якій просить суд:
- скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (за кордон) гр.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлені ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2026 року по справі № 495/9777/13-ц за поданням старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максима Тирнового про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .
Свою заяву обґрунтовує наступним.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2026 року по справі № 495/9777/13 задоволено заяву державного виконавця про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1 за кордон. Підставою задоволення подання державного виконавця слугували:
- наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 46 055, 58 грн.;
- відсутність у боржника ОСОБА_1 у власності нерухомого майна,
постійних джерел доходів, які б забезпечували виконання боргових зобов'язань;
- наявність інформації про перетинання боржником ОСОБА_1 державного кордону за період з лютого 2022 року по березень 2026 року.
Вважає, що подання, як і обставини, з яким пов'язане обмеження боржника у праві виїзду за кордон є такими, що не доводять факт умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання та не дають обґрунтованих підстав для встановлення таких обмежень. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
У зв'язку з цим, державному виконавцю необхідно надати суду належні та
допустимі докази того, що дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, зокрема докази того, що він має змогу виконувати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Натомість державний виконавець підтвердив обставини наявності у власності боржника ОСОБА_1 декількох транспортних засобів, наявності обмежень у їх розпорядженні встановлених державним виконавцем. При цьому державний виконавець не вказує та не доводить тієї обставини, що боржник ОСОБА_1 своїми діями створює перешкоди державному виконавцю у їх реалізації та наступного погашення боргів за рахунок продажу транспортних засобів.
Таким чином державним виконавцем безпідставно та за відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують факт ухилення боржника від виконання своїх обов'язків щодо стягнення з нього заборгованості направлено подання про встановлення тимчасово обмеження виїзду особи.
У судовому засіданні адвокат Садовський В.Є. в інтересах заявника ОСОБА_1 заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та доповнення до заяви підтримав. Зазначив, що подання, як і обставини, з яким пов'язане обмеження боржника у праві виїзду за кордон є такими, що не доводять факт умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання та не дають обґрунтованих підстав для встановлення таких обмежень.Справи (подання) не містять доказів, які підтверджували б, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду, здійснював приховування коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, переховувався від нього, тобто свідомо ухилявся від виконання судового рішення за можливості виконати його. Крім того, адвокат пояснив, що боржник ОСОБА_1 частково здійснює зарахування на депозитний рахунок, що підтверджується квитанцією, яка долучена до матеріалів справи. Просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (за кордон).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заяву та просив її задовольнити. Пояснив, що умисно не переховується та не приховує грошові кошти, є пенсіонером. Зазначив, що виїжджає за кордон з метою завезення автомобілів для потреб Збройних Сил України, а отриманих коштів вистачає лише на проживання. Також повідомив про намір погашати наявну заборгованість, зазначивши, що у нього є старі автомобілі, які він намагається продати повністю або шляхом розібрання на запчастини.
У судовому засіданні представник Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тирновий М.В. підтримав поданий відзив та просив відмовити у задоволенні заяви. Зазначив, що дії державного виконавця є правомірними та законними. Вказував, що боржник понад 12 років не виконує рішення суду та не погашає наявну заборгованість. Також зазначив, що, на думку виконавця, постійні виїзди боржника за кордон надають йому можливість погашати заборгованість, однак останній цього не робить. Вважає, що встановлені обмеження є крайнім заходом впливу, спрямованим на спонукання боржника до виконання рішення суду та погашення заборгованості.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України обґрунтована та підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження 68731412 з виконання виконавчого листа №495/9777/13-ц виданого 06.01.2015 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 46 055,58 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином Україна.
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавцем 22.02.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2026 року по справі № 495/9777/13 задоволено заяву державного виконавця про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1 за кордон.
Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Між тим, згідно до ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).
Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб як найскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 частково сплачує заборгованість у межах даного виконавчого провадження, що свідчить про часткове виконання рішення суду.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 має на меті перетнути державний кордон України саме з метою ухилення від виконання виконавчого листа, виданого 06.01.2015 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором.
На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов'язок не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин. Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Ухилення боржником від виконання зобов'язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo, v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обгрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див, рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v, Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обгрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, §70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин."'
Отже, у відповідності з нормами процесуального права у суду є всі підстави для задоволення заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , накладеного ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2026 року по справі № 495/9777/13-ц.
Керуючись ст.ст. 76-78, 258-260, 352-354, 441 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (за кордон) гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлені ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2026 року по справі № 495/9777/13-ц за поданням старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максима Тирнового про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .
Ухвалу суду направити до виконання до Державної прикордонної служби України.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повна ухвала суду складена 12.05.2026.
Суддя: Віталій МИШКО