11 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 755/3154/23
Провадження: № 22-ц/824/18444/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М.,Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кравченко Ольги Петрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року, ухвалене під головування судді Коваленко І. В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В березні 2023 ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й в кв. АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на підставі ліцензії. Відповідно до наявної у позивача інформації, мешканцями квартири АДРЕСА_3 є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та члени їх родини, а відповідно вони є споживачем послуг ТОВ «Євро-Реконструкція» з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідачі з жовтня 2016 року своєчасно не вносили плату за отримані послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з червня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 23 лютого 2022 року у розмірі 95 614, 64 грн, з яких: заборгованість за послугу з централізованого опалення - 35 937,91 грн; заборгованість за послугу з гаряче водопостачання - 59 676, 73 грн, що є предметом спору.
У зв'язку з викладеним вище, просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 95 614,64 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 16 066,42 грн, 3% річних у розмірі 6 801,35 грн та судовий збір в розмірі 2 684грн та 35 грн за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11.07.2023 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ««Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішення, адвокат Кравченко О. П. в інтересах ТОВ «Євро Реконструкція» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просила скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, відмовляючи в задоволенні позову, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які спростовують, що послуги з централізованого опалення та водопостачання надавались не позивачем. Зазначає, що відповідачем також не надано і доказів про відсутність заборгованості за спожиті послуги чи сплату на користь інших організацій. Окремо, в апеляційній скарзі зазначає, що самовільне відключення забороняється, а актів про відключення від мереж також до матеріалів справи надано не було. При цьому, скаржник не заперечує щодо застосування строків позовної давності та просить стягнути з відповідачів заборгованість згідно наведеного та відкорегованого розрахунку в межах строків позовної давності, а саме з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 87 367,96 грн 96 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 12 635 грн 57 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 482 грн 50 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 87 367,96 грн 96 коп, інфляційну складову боргу у розмірі 12 635 грн 57 коп та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 482 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судовий збір у розмірі 3 207 грн 37 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судовий збір у розмірі 3 207 грн 37 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні адвокат Кравченко О. П. в інтересах ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.06.2012 року ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» надано ліцензію на здійснення діяльності з постачання теплової енергії (т. 1, а. с. 42).
Крім того, 23 липня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 103 (4503) позивачем було розміщено повідомлення з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до відповідних підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням адреси об'єкта споживання.
Проєкт договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному друкованому органі Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Мешканцями квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та члени їх родини (т. 1, а. с. 13).
Обгрунтовуючи звернення до суду із вказаним позовом ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» посилалося на те, що відповідачі, з жовтня 2016 року своєчасно не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з червня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого станом на 23 лютого 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 95 614, 64 грн, з яких: заборгованість за послугу з централізованого опалення - 35 937,91 грн; заборгованість за послугу з гаряче водопостачання - 59 676, 73 грн.
Ураховуючи викладене, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 95 614,64 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 16 066,42 грн, 3 % річних у розмірі 6 801,35 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів закріплення житлового будинку АДРЕСА_4 за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на праві господарського відання, як об'єкта комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебуває у сфері управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Судом першої інстанції також зазначено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності проєкту договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який за твердженням позивача, було опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року де зазначено, що споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є зареєстрованими та фактично проживаючими мешканцями квартири АДРЕСА_3 (а. с. 13), у зв'язку з чим у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вони набули статусу споживачів житлово-комунальних послуг.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року, починаючи з 01 липня 2014 року виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для суб'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
З матеріалів справи слідує, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», яке є належним виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг та здійснює обслуговування зазначеного будинку у цій частині (а. с. 35 -42).
Протягом усього періоду проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_2 позивачем безперервно та щоденно надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, незалежно від факту здійснення відповідачами оплати, що відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим правилам надання житлово-комунальних послуг.
Водночас, з матеріалів справи убачається, що відповідачі щомісячно отримували рахунки на оплату наданих послуг, у яких зазначалися обсяги споживання та суми до сплати, однак, зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг виконували неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості.
Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що факт надання позивачем житлово-комунальних послуг, статус відповідачів як споживачів таких послуг, а також факт невиконання ними обов'язку з їх оплати є доведеними та підтверджуються належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених вимог, не надавши належної оцінки сукупності поданих позивачем доказів, зокрема, розрахунку заборгованості, документам щодо статусу позивача як виконавця послуг та доказам споживання відповідачами житлово-комунальних послуг.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок доказування відповідно до статей 12, 81 ЦПК України покладається на сторони, а не на суд. Суд першої інстанції без відповідних доводів відповідачів фактично поставив під сумнів надані позивачем докази, вийшовши за межі принципу змагальності сторін та неправильно застосувавши норми процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу й на те, що суд не має обов'язку самостійно збирати докази у цивільній справі, окрім випадків, прямо передбачених законом, зокрема для захисту прав малолітніх, неповнолітніх або недієздатних осіб. У даній справі таких підстав не встановлено.
Отже, як встановлено судом, відповідачі користуються послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як виконавцем відповідних послуг та організацією, що здійснює обслуговування зазначеного будинку у цій частині. Водночас, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам типового договору, відповідачі не виконували покладений на них обов'язок щодо своєчасної та повної оплати спожитих житлово-комунальних послуг.
Внаслідок такого невиконання грошового зобов'язання позивачу завдано майнової шкоди у вигляді недоотримання плати за фактично надані послуги, що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості (т. 1, а. с. 15 -20).
Так, позивач під час розгляду справи повідомив, що споживач (відповідачі по справі) можуть ознайомитись на офіційному сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» з правилами надання послуг, нормативними документами, які регулюють питання діяльності ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та дозвільними документами.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року (далі- ПКМУ 1022) затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії»; постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1023 (далі- ПКМУ 1023) затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води і типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води».
Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії/гарячої води (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії/гарячої води (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії/гарячої води, порядок оплати.
Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Колегія суддів встановила, що відповідно до публічної інформації, розміщеної на сайті позивача індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно порядку визначеного законом України від 09.11.2017 № 2189 «Про житлово-комунальні послуги» з 13.11.2021 року між виконавцем ТОВ «Євро-Реконструкція» та споживачами послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин, укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води опубліковані 13.10.2021 року на офіційному сайті виконавця ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Правовідносини між виконавцем послуг з гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та діяли до 22.02.2022.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації).
Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у новій редакції.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які діяли до 22 лютого 2022 року, (далі Правила) регулювали відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Правилами встановлено, що централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку заборгованості убачається, що відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого становить 95 614 грн 64 коп та складається із таких складових: 59 676 грн 73 коп - заборгованість за послуги постачання гарячої води та 35 937 грн 91 коп - заборгованість за послуги з централізованого опалення (а. с. 15 -20).
При цьому, доказів на спростування наявності заборгованості у вищенаведеному розмірі та належного виконання зобов'язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачами надано не було.
З матеріалів справи слідує, що в ході судового розгляду відповідачем, ОСОБА_2 було порушено питання щодо пропуску позовної давності (т. 1, а. с. 61-62).
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України продовжувався.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), до 06 серпня 2020 року були продовжені саме процесуальні строки, визначені ЦПК України. Натомість строки, визначені пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема строки визначені нормами матеріального права - ст.ст. 257 і 258 ЦК України, таких змін та (або) обмежень вищевказаним Законом не зазнали і, відповідно, вважаються продовженими і на час розгляду цієї справи апеляційним судом.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наслідки строку позовної давності застосовуються відносно тієї особи, яка їх заявляє.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що до вимог про стягнення заборгованості з відповідачів за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016 року по 12 березня 2017 року обґрунтовано підлягають застосуванню наслідки пропуску строку позовної давності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач заявляв вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Водночас суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, фактично не надавав правової оцінки зазначеним вимогам з огляду на висновок про недоведеність основної заборгованості.
Колегія суддів відмічає, зогляду на компенсаційний характер нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, які не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права кредитора, їх нарахування є допустимим у разі встановлення факту порушення грошового зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц та № 464/3790/16-ц).
Оскільки невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, право на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, виникає з моменту прострочення та обмежується трирічним строком, що передував зверненню з позовом. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 725/6048/24.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника, спрямованою на захист майнового права кредитора, компенсацію знецінення грошових коштів та відшкодування втрат від користування утримуваними боржником коштами, і не залежить від наявності чи відсутності вини боржника, що узгоджується з правовою природою зобов'язань, передбачених статтею 625 ЦК України.
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою:
RPS = S ? Q ? V / D / 100,
де:
S - сума заборгованості;
Q - кількість днів прострочення;
V - розмір процентів (3 %);
D - кількість днів у році;
100 - коефіцієнт перерахунку.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, який відповідачами не спростований та перевірений судом апеляційної інстанції, сума трьох процентів річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року становить 5 482 грн 50 коп, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Нарахування інфляційних втрат здійснюється за формулою:
IV = (S ? I / 100 ? S) ? Q / DM,
де:
S - сума заборгованості;
I - індекс інфляції за відповідний період;
Q - кількість днів прострочення;
DM - кількість днів у відповідному місяці;
100 - коефіцієнт перерахунку.
Відповідно до наданого позивачем та не спростованого відповідачами розрахунку, інфляційні втрати за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року становлять 12 635 грн 57 коп, які також підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.
Отже, з урахуванням наведеного, а також ураховуючи межі доводів апеляційної скарги та заявлені вимоги, відповідно до положень статей 13, 263, 367 ЦПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги та не виходить за межі заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у зміненому позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, порушив норми цивільного процесуального закону, відповідно до яких обов'язком суду при розгляді справи є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, належна оцінка наданих сторонами доказів, а також забезпечення ефективного захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду за судовим захистом.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» підлягає задоволенню, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, яким слід стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 87 367 грн 96 коп; інфляційну складову боргу у розмірі 12 635 грн 57 коп; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 482 грн 50 коп.
При цьому, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 , заперечуючи проти нарахування заборгованості, посилався на те, що актами з місця проживання та реєстрації від 06 та 08 листопада 2024 року підтверджується його фактична відсутність за адресою квартири, у зв'язку з чим, він вважав, що не може вважатися споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Крім того, відповідач зазначав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту надання послуг з теплопостачання до будинку АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим вважав заявлені позовні вимоги необґрунтованими.
Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності, за умови належного документального оформлення такої відсутності, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться і в пункті 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції 2017 року, якими передбачено право споживача на неоплату вартості окремих комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності споживача понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження та дотримання умов договору.
Крім того, пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що зменшення розміру плати або перерахунок здійснюється на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, який підтверджує його тимчасову відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Отже, сам по собі факт тимчасової або фактичної відсутності споживача у житловому приміщенні не є безумовною підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Реалізація такого права поставлена законом у залежність від вчинення споживачем активних дій, а саме: подання відповідної письмової заяви виконавцю послуг та належного документального оформлення періоду відсутності у порядку, визначеному законодавством та умовами договору.
Разом із тим, відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували його звернення до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» із письмовою заявою про тимчасове непроживання у квартирі за адресою у спірний період та з вимогою про припинення або перерахунок нарахування плати за житлово-комунальні послуги на час такої відсутності.
За відсутності таких доказів підстави для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати вартість фактично наданих житлово-комунальних послуг відсутні, а наведені ним доводи не спростовують правильності нарахування заборгованості позивачем.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що у разі його звернення до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з відповідною письмовою заявою та належними підтвердними документами, це може слугувати підставою для здійснення перерахунку плати за житлово-комунальні послуги у зв'язку з фактичним непроживанням у спірному приміщенні. Однак зазначені обставини не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки не були належним чином оформлені та підтверджені у спірний період.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення апеляційної скарги ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та як наслідок скасування судового рішення, з з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» слід стягнути судовий збір у розмірі 6 414 грн 74 коп, тобто по 3 207 грн 37 коп з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кравченко Ольги Петрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (місце знаходження: вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, ЄДРПОУ: 37739041) заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 87 367,96 (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят сім) гривень 96 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 12 635 (дванадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) гривень 57 копійок та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 482 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (місце знаходження: вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, ідентифікаційний код - 37739041) судовий збір у розмірі 6 414 (шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн 74 коп, тобто по 3 207 (три тисячі двісті сім) грн 37 коп з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура