12.05.2026 Справа №607/8905/26 Провадження №1-кп/607/1446/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 дистанційно - в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , у м.Тернополі в залі суду під час підготовчого судового засідання, на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, у кримінальному провадженні №12026210000000111, -
встановив:
Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подала цивільний позов в рамках даного кримінального провадження про відшкодування моральної шкоди. Разом із позовною заявою адвокат ОСОБА_6 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_4 , в межах суми цивільного позову 3 515 000 грн. з метою забезпечення виконання майбутнього судового рішення, зокрема просить накласти арешт на належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,0803 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1085197561220, заборонивши відчуження, обтяження або розпорядження до набрання вироком законної сили.
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову посилається на те, що перебування обвинуваченого під вартою, а також усвідомлення реального ризику цивільної відповідальності на значну суму створює загрозу відчуження майна цивільного відповідача третіми особами за його дорученням або іншим способом до набрання вироком законної сили. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання майбутнього рішення суду на шкоду трьом позивачам, двоє з яких є малолітніми дітьми загиблого. Просить врахувати, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. З огляду на фактичні обставини справи - керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння зі швидкістю, що майже у чотири рази перевищувала дозволену та загибель двох осіб, є підстави очікувати призначення реального покарання у виді позбавлення волі. Це означає, що після постановлення вироку відповідач протягом тривалого часу буде позбавлений можливості отримувати будь-які доходи від трудової діяльності, тому єдиним реальним активом, за рахунок якого можна буде виконати рішення суду про стягнення 3515 000 грн., є майно цивільного відповідача.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 заяву про забезпечення позову підтримала посилаючись на зазначені у ній обставини.
Прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення заяви про забезпечення позову не заперечила.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення заяви про забезпечення позову у зв'язку з її необгрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. п. 6, 7 вказаної Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року, особам які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,0803 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1085197561220, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №337064, виданого 25 листопада 2009 року Заліщицьким районним відділом земельних ресурсів, номер запису про право власності 17446482, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5005872861897-18301221221 від 29 квітня 2026 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, беручи до уваги розмір заявленого цивільного позову, з метою його забезпечення, а також беручи до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та наслідки накладення арешту для обвинуваченого, суд вважає, що для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення слід накласти арешт на нерухоме майно, яке належить обвинуваченому ОСОБА_4 , а саме: земельну ділянку площею 1,0803 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1085197561220, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №337064, виданого 25 листопада 2009 року Заліщицьким районним відділом земельних ресурсів, номер запису про право власності 17446482, шляхом заборони на її відчуження.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Представником позивача не доведено, що незастосування заборони або обмеження користування та розпорядження вищевказаною земельною ділянкою призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування чи передачі вищевказаного майна. Крім того, зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5005872861897-18301221221 від 29 квітня 2026 року вбачається, що вищевказана земельна ділянка перебуває у користуванні ПП «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕЛЬ ГАУЧО», на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб №891 від 14 серпня 2017 року. Враховуючи вищенаведене, у задоволенні клопотання в частині заборони розпорядження та користування вказаною земельною ділянкою відсутні.
Відповідно до абз.2 ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
У відповідності до ч.12 ст.170 КПК України, заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Заявляючи клопотання в частині накладення арешту на все майно ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_6 не конкретизує, на яке саме майно слід накласти арешт та в якій частині (шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та/або користування майном), а також не надає будь-яких доказів належності такого майна обвинуваченому ОСОБА_4 . Також представником потерпілого не надано жодної інформації про вартість такого майна, що унеможливлює визначення співмірності виду забезпечення позову, який просить застосувати представник потерпілого, із заявленими позовними вимогами, не представлено доказів недобросовісних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_4 щодо створення можливих перешкод з метою уникнення виконання рішення суду у майбутньому, не підтверджено наявність цілеспрямованих дій останнього, направлених на передачу майна в заставу третім особам з метою ускладнити або зробити неможливим виконання прийнятого по справі рішення.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви в частині накладення арешту на все майно ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись статтями 128, 131, 170, 314, 316 КПК України, суд,-
постановив:
Заяву адвоката ОСОБА_6 про забезпечення позову, задовільнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 1.0803 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1085197561220, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №337064, виданого 25 листопада 2009 року Заліщицьким районним відділом земельних ресурсів, номер запису про право власності 17446482 від 08 листопада 2016 року, шляхом заборони її відчуження.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Копію ухвали направити Тернопільському відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46002), Управлінню державної реєстрації Тернопільської міської ради (бульвар Тараса Шевченка, 3, 1 поверх, м. Тернопіль, 46001), для негайного виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1