06.05.2026 Справа №606/1575/25 Провадження №2/607/1378/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Ромазана В.В.,
за участі секретаря судового засідання Бойко О.В.,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок», позивач) звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , Відповідач) заборгованість за кредитним договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року в сумі 19 534,66 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 22 вересня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_2 укладено договір №2992002275-470685 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов договору, сума кредиту становить 6 900,00 грн, початковий строк кредитування 14 днів, дисконтна ставка 0,01% на добу, базова процентна ставка становить 2,2% на добу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит відповідно до умов договору та перерахувавши кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав в особистому кабінеті. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року, ОСОБА_2 здійснив часткову оплату за кредитним договором на суму 1 037,00 грн. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року станом на дату подання позову становить 19 534,66 грн, з яких: 6 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 634,66 грн - заборгованість за відсотками.
2.Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив
17 грудня 2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що оспорюваний кредитний договір було укладено 22 вересня 2021 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовом лише у серпні 2025 року, у зв'язку з чим вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки позовної давності.
13 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано письмові пояснення, у яких останній звертає увагу суду на те, що електронний договір між позивачем та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що у справі відсутні відомості про припинення дії договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року надавши ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом перерахування на банківський рахунок останнього. Щодо застосування строків позовної давності представник позивача заперечує, оскільки зазначає, що загальний строк користування кредитом визначений договором складає 104 днів, тобто з 03 січня 2022 року. Крім того вказує, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Також представник позивача зазначає, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, оскільки в п. 2.1 договору зазначено, що строк кредитування 14 днів визначений договором як лояльний, а у п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому, звертає увагу суду на те, що зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування.
19 березня 2026 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано письмові заперечення, в яких останній не погоджується із посиланнями представника позивача на п.п. 3.6, 3.7 кредитного договору, якими строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто до 03 січня 2022 року, оскільки вважає, що такими пунктами лише продовжився строк виконання кредитного договору, а не строк в який кредитодавець може нараховувати відсотки. Не погоджуючись із розрахунком заборгованості позивача, відповідач надав власний розрахунок відсотків та визнав позов частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту - 6 900,00 грн, в частині стягнення відсотків за користування кредитом - 2 125,20 грн (6 900 : 100% * 2,20 % * 14 днів).
3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року позовну заявутовариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано для розгляду за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі № 606/1575/25 та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року витребувано у АТ «Укргазбанк» інформацію щодо карткового рахунку ОСОБА_2 .
У судове засідання представник позивача ТОВ «Кошельок» не з'явився, просив розгляд справи проводити без участі представника цього товариства, просив позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Істеревич А.З. в судовому засіданні вказав, що відповідач визнає позов частково, а саме в частині тіла кредиту та відсотків відповідно до розрахунку вказаному в письмових запереченнях, нарахованих у межах строку кредитування.
ІІ. Мотивувальна частина
1.Фактичні обставини, встановлені судом
22 вересня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_2 укладено договір № 2992002275-470685 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 6 900,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.
Тип кредиту - споживчий кредит. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним (п.п. 1.2 - 1.3. Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процента ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строку лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим договором фіксована (п.п. 1.3.3 - 1.4 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору, кредит надається строком на 14 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 2.2 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Згідно п. 3.5 Договору, сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов?язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п. 3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов?язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,85% розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов?язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 Договору.
Відповідно до п. 3.5.1 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.3.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.
Згідно п. 3.7 Договору, зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 (вісімсот три) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 Договору).
Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 та 9.4 Договору, договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов'язків за цим Договором. Невід'ємною частиною та додатком цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок».
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (п. 9.5 Договору).
Додаток № 1 до Договору - Графік розрахунків, є його невід'ємною частиною, містить інформацію про загальну вартість кредиту, проценти. Плата за користування кредитом (проценти) становить 4% річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 9,66 грн. У разі користування кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 Договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому договором.
Окрім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту до Договору № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року, в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
Також в матеріалах справи містяться правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок», які не підписані відповідачем.
Згідно детального розрахунку заборгованості за договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року, які складені позивачем, у відповідача наявна заборгованість, яка становить 19 534,66 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 6 900,00 грн; сума заборгованості за відсотками 12 634,66 грн. Також вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату за вказаним кредитним договором в сумі 1037,00 грн.
Відповідно до інформації викладеній у №БТ-2103 від 18 лютого 2026 року, АТ «Укргазбанк» повідомляє, що банківська карта № НОМЕР_1 емітувалась на ім'я ОСОБА_2 . Із банківської виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 з 21 вересня 2021 року по 23 вересня 2021 року вбачається зарахування коштів 22 вересня 2021 року на його банківську картку у сумі 6 900,00 грн., які підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним правочином.
2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року ОСОБА_2 підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, а також у їх сукупності доходить до переконання про часткове задоволення позову шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 у розмірі 9025 грн.. 20 коп.
При цьому, суд вирішуючи позов не бере до уваги покликання представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк подання даного позову, виходячи із наступного.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність відповідно до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.
У подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 19 березня 2022 року № 318, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та тривав до 30.06.2023.
24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон N 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 по 30.06.2023, відповідно до п. п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України.
Такі правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі N 727/4133/22, від 21 червня 2023 року у справі N 201/11583/21 (провадження N 61-811св23), від 07 вересня 2022 року у справі N 679/1136/21 (провадження N 61-5238св22).
У зв'язку із цим, обставини, на які посилається сторона відповідача, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Крім цього, вирішуючи позов, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6900 грн. є підставними та підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача у частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 12634,66 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається із зазначеного детального розрахунку, кредитором нараховані відсотки за користування кредитом за період з 22 вересня 2021 року по 05 жовтня 2021 року (Лояльний період) у сумі 9,66 грн. та за період з 06 жовтня 2021 року по 03 січня 2022 року (за продовжений строк користування позикою) у сумі 12 634,66, оскільки відповідачем 12 жовтня 2021 року здійснено часткову оплату в сумі 1037,00 грн, зараховану в рахунок погашення відсотків.
Згідно з Договором від № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року встановлений строк кредитування 14 днів, отже датою повернення кредиту є 05 жовтня 2021 року, що також відображено у графіку розрахунків, що є Додатком № 1 до Договору.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду, але не більш ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.
Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Позивачем не надано доказів продовження позичальником Лояльного періоду та сплати ОСОБА_2 нарахованих протягом лояльного періоду відсотків, відповідачем була здійснена часткова оплата на погашення заборгованості 12 жовтня 2021 року, тобто після встановленого строку кредитування, а тому, суд вважає, що підлягають стягненню із відповідача відсотки, нараховані позивачем за період з 22 вересня 2021 року по 05 жовтня 2021 року.
Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору (оплати протягом «Лояльного періоду» (14-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позикодавцем.
В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Суд вважає, що починаючи з 06 жовтня 2021 року в ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року.
Невиконання зобов'язань або неналежне виконання договірних зобов'язань у зв'язку із незабезпеченням виконання договірних зобов'язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначений між сторонами згідно кредитного договору, зокрема, 14 календарних днів та 0,01 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.
Суд дійшов переконання, що п.3.6 договору прямо суперечить п.2.1, паспорту споживчого кредиту, графіку погашення кредиту та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.
Позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних витрат в порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_2 виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 22 вересня 2021 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.
Також, суд враховує, що відповідач визнав позов в частині тіла кредиту та нарахування процентів за ставкою 2,2 % на день у межах строку кредитування, тобто 14 днів у сумі 2 125,20 грн.
Відтак, суд вважає, що розмір нарахованих процентів згідно умов вказаного правочину, які слід стягнути із відповідача у користь позивача становить 2 125,20 грн (6 900 грн ? 2,2 % ? 14 днів), які підлягають стягненню з ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.
Отож, враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кошельок»» заборгованості за кредитним договором №2992002275-470685 від 22 вересня 2021 року в сумі 9 025,20 грн, з яких: 6 900,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 2 125,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 119,17 грн (9025,20 * 2 422,40 : 19534,66), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
В обґрунтування понесених судових витрат представник позивача Гурський Г.Ю. надав: договір про надання правничої (правової допомоги) від 12 лютого 2025 року та додаток від 11 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, згідно якого розмір гонорару виконавця, що підлягає сплаті становить 10 000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, заявлений розмір витрат, суд вважає, що до стягнення з відповідача ОСОБА_2 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 620,09 грн (9025,20* 10 000,00 : 19534,66), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за Кредитним договором № 2992002275-470685 від 22 вересня 2021 у розмірі 9025 (дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн.. 20 коп.
У решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 1119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) 15 коп., 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн.. витрат на правову допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний зміст рішення складено 11.05.2026.
Дані про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ: 40842831, адреса місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, 08135.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя В. В. Ромазан