06.05.2026 Справа №607/7215/26 Провадження №2-а/607/236/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Царук І.М.
за участю секретаря судового засідання Захарка Р.Я.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Островського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №607/7215/26 за позовом адвоката Островського Святослава Васильовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026,
02.04.2026 адвокат Островський С.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не відповідають дійсним обставинам справи. На підтвердження таких вимог представник позивача зазначає, що згідно оспорюваної постанови ОСОБА_1 у провину ставиться те, що він не прибув за викликом (повісткою №5781099) 20.12.2025 о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних, чим порушив вимоги абз. 7 п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не дивлячись на те, що повістки про виклик до вказаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на зазначені дату та час він не отримував, а відтак він не був обізнаним з необхідністю прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці. Зазначає, що постанова №R289937 від 08.01.2026 не містить жодної інформації про обставини справи, зокрема, щодо належного направлення повістки та щодо факту (або спроб) її вручення позивачу. Крім того, представник позивача просить врахувати, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено по дату, час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за результатами розгляду якої була винесена постанова №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026. За наведеного та посилаючись на положення ч. 2 ст. 19, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 247, 251, 268 КУпАП та ст. ст. 287-289 КАС України, представник позивача просить визнати незаконною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити. Одночасно просить поновити пропущений позивачем процесуальний строк на звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався лише 01.04.2026 після відкриття виконавчого провадження та арешту коштів на його банківських рахунках, що об'єктивно перешкоджало його зверненню до суду у строк, передбачений вимогами ч. 2 ст. 286 КАС України.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.04.2026 позовну заяву адвоката Островського С.В., подану в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, визначено відповідачу строк для подання відзиву, роз'яснено особливості розгляду цієї категорії справ та призначено судове засідання у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 17.04.2026.
17.04.2026 судовий розгляд вказаної адміністративної справи було відкладено на 06.05.2026 з метою недопущення порушення права відповідача на подання відзиву у даній справі у встановлений судом строк.
У встановлений судом п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 06.05.2026 відзиву на позовну заяву адвоката Островського С.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , до суду не подав, причин неподання відзиву не повідомив, з клопотанням про продовження строку на його подання не звертався.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Островський С.В. вимоги поданого ним в інтересах ОСОБА_1 позову підтримав з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити повністю.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду даної справи, представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання, призначене на 06.05.2026, не з'явився, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд враховує наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що постанова №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 08.01.2026, у зв'язку з чим останнім днем звернення до суду з позовом щодо оскарження даної постанови є 19.01.2026 (з урахуванням того, що 18.01.2026 припадає на вихідний день). Проте, вказана позовна заява подана адвокатом Островським С.В. в інтересах ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області лише 02.04.2026, тобто з пропуском встановленого вимогами ч. 2 ст. 286 КАС України десятиденного строку для звернення до адміністративного суду.
Як видно, при зверненні до суду з даним позовом адвокат Островський С.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , просив поновити строк на оскарження постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026, посилаючись на те, що про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише 01.04.2026 після відкриття виконавчого провадження та арешту коштів на його банківських рахунках.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини пропускуОСОБА_1 процесуального строку для звернення до адміністративного суду, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача ОСОБА_1 з цим позовом до суду є поважними, а тому заява його представника - адвоката Островського С.В. про поновлення пропущеного строку звернення до суду підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом встановлено, що 08.01.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийнято постанову №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 з 26.12.2025 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 та 10.12.2025 ОСОБА_1 відповідно до пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направлена повістка №5781099 для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 год. 00 хв. 20.12.2025 для уточнення облікових даних. Однак, ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність причин неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав, чим допустив порушення вимог абз. 7 п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати. Перевіряючи вказані доводи позивача, суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок та підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена чинним законодавством.
При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та достатніми доказами, що не викликають сумніву.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, виражається у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період, що полягає, зокрема, у порушенні встановленого законодавством обов'язку прибути за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як видно зі змісту постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться неприбуття за викликом (повісткою №5781099) 20.12.2025 о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлені положеннями статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якими громадяни зобов'язані, окрім іншого: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (абз. 1 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону).
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з абз. 11 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з п. 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
За змістом п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно з п. 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Відповідно до п. 30-3 Порядку у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з приписами п. 41 цього Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно з положеннями абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Відповідно до абз. 4 п. 82 вказаних Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Як видно зі змісту оскаржуваної постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026, вказане рішення не містить жодних даних про належне оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про його виклик на 09 год. 00 хв. 20.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також відповідачем не надано такої інформації в ході судового розгляду даної справи, як і не надано жодних доказів отримання ОСОБА_1 повістки №5781099 про необхідність прибуття у зазначені у ній місце та строк до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у постанові обставин порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Таким чином, жодних доказів, які б свідчили про належне підтвердження оповіщення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку про виклик на 09 год. 00 хв. 20.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду не надано та під час розгляду даної справи таких обставин не встановлено.
Окрім того, при розгляді справи суд враховує положення примітки до статті 210 КУпАП, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами, держателями яких є державні органи.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі по тексту - Закон України №1951-VIII).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 5 Закону України №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами ч. 3 ст. 14 Закону України №1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону України №1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", "Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу наведених вище положень Закону України №1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносяться і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Зі змісту постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026 вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 викликався повісткою на 09 год. 00 хв. 20.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме для уточнення своїх облікових даних.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ІНФОРМАЦІЯ_6 дій щодо отримання персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону України №1951-VIII.
При цьому, обставин, які б підтверджували об'єктивну неможливість отримання ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений приміткою до статті 210 КУпАП, відповідачем суду також не повідомлено.
Окрім того, на підставі статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Водночас, жодних доказів, які б свідчили про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, який відбувся 08.01.2026, як того вимагають положення ст. 268 КУпАП, суду не надано.
За наведеного, та враховуючи відсутність у матеріалах справи документів, які б свідчили про належне повідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності його прибуття 20.12.2025 о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних, суд доходить висновку про відсутність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке ОСОБА_1 згідно з постановою №R289937 від 08.01.2026 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
На підставі наведеного, суд констатує, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки вказані в оскаржуваній постанові обставини порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №660/575/16-а від 31.01.2018.
За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.
Окрім того, при вирішенні справи суд враховує положення ч. 4 ст. 159 КАС України, якими передбачено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та достатніх доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, неподання відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 відзиву на позов без поважних причин, що судом кваліфіковано як визнання позову, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом в ході судового розгляду обставини в своїй сукупності вказують на незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026, що має наслідком її скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд також зазначає, що з урахуванням положень вказаної норми рішення суб'єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його протиправним чи незаконним, оскільки така незаконність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги адвоката Островського С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026 - скасуванню.
Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Островський С.В. при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив в інтересах ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 2662,40 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «ТАСКОМБАНК» №5545-8453-5684-5242 від 02.04.2026.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня року подання), тобто 1331,20 гривень.
При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, які підлягають врахуванню в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665,60 гривень.
З таких підстав, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 гривень, а решта суми сплаченого представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Островським С.В. судового збору - 1996,80 гривень підлягає поверненню як надмірно зарахований до бюджету судовий збір, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №1650/24182 від 25.09.2013.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 121, 139, 143, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення з вказаним адміністративним позовом до суду.
Позов адвоката Островського Святослава Васильовича, поданий в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R289937 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026 - задовольнити.
Скасувати постанову №R289937 по справі про адміністративне від 08.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінітративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений до бюджету судовий збір в розмірі 1996 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 80 копійок, сплачений згідно квитанції про сплату АТ «ТАСКОМБАНК» №5545-8453-5684-5242 від 02.04.2026.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Островський Святослав Васильович, адреса: м. Тернопіль, вул. Олени Кульчицької, 2/оф.1, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код юридичної особи в ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Головуючий суддяІ. М. Царук