Справа № 560/13163/24
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
11 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною, скасування відмови та зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України у вигляді Правової оцінки обставин, наведених у рапорті діловода тилу військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 №1524 від 10.08.2024) про відмову у задоволені рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
1.2 В обґрунтування позовних вимог вказує що звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", а саме через необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, відповідач листом відмовив у задоволенні його рапорту у зв'язку з відсутністю на те необхідних підстав, а саме: відсутність документів, які підтверджують наявність підстави звільнення, зокрема, надані військовослужбовцем документи не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду. Вважає вказану відмову безпідставною та протиправною і просить задовольнити позов.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка перебуває в складі Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України.
2.2 10.08.2024 ОСОБА_1 , звернувся до вищого командування Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка перебуває в складі Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України із рапортом про звільнення із військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, а саме через те, що дружина - ОСОБА_2 , потребує постійного догляду, терміново, що підтверджується відповідними медичними висновками закладу охорони здоров'я, тобто звільнення його з військової служби на підставі частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", через сімейні обставини, а саме у зв'язку з наявністю дружини, яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного догляду.
2.3 До поданого рапорту було долучено нотаріально посвідчені копії наступних документів:
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 від 12.09.2021, з якого видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одружені;
- копія довідки ЛКК, виданої КНП "Віньковецька БЛ" №7 від 19.07.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду терміном до 18.07.2025 та тривалого дороговартісного лікування;
- копія висновку №7 від 19.07.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, в якому зазначено, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи;
- нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №935718 від 03.06.2024, з якої видно, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, встановлена терміном до 01.07.2027.
2.4 За результатами розгляду рапорту на звільнення з військової служби, Військова частина НОМЕР_1 дійшла висновку про відсутність документів, які б підтверджували наявність зазначеної військовослужбовцем підстав для звільнення з військової служби.
2.5 Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 позов задоволено частково.
3.2 Суд першої інстанції виснував, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
4.1 Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
4.2 В обґрунтування скарги позивач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, оскільки його рапорт про звільнення не підлягає задоволенню з огляду на невідповідність довідки ЛКК №7 від 19.07.2024.
4.3 Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
1.2 Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII. Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яка була чинна станом на момент спірних правовідносин, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком), з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
1.3 Отже, аналіз підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ дає підстави дійти висновку, що військовослужбовцю для підтвердження підстав звільнення зі служби, необхідно надати медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, який підтверджує необхідність постійного догляду, в даному випадку, за дружиною, з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
1.4 У межах цієї справи, спірним є вирішення питання про те, чи є надані позивачем до рапорту довідка №7 від 19.07.2024 в якій зазначено, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду терміном до 18.07.2025 та тривалого дороговартісного лікування та Висновок ЛКК, виданий КНП "Віньковецька БЛ" №7 від 19.07.2024 за формою №080-4/о, відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, у сукупності достатніми, для зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби.
1.5 Колегія суддів не погоджується з оцінкою суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
1.6 Так, згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
1.7 Частиною 1 ст. 7 Закону № 2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
1.8 Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
1.9 Згідно з п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
1.10 Пунктом 17 Положення №1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
1.11 Абзацами 2 та 4 п.п. 1 п. 11 Положення № 1317 визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
1.12 Колегія суддів констатує, що необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами з інвалідністю, що досягли повноліття підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Однак позивач до рапорту не долучив висновок медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за його дружиною, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.
1.13 При цьому, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року № 189 ( при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
Згідно з п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
1.14 Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
1.15 Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
1.16 Також повноваження ЛКК визначені у наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
1.17 Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
1.18 Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою видаються МСЕК виключно відносно осіб з інвалідності. Водночас, ЛКК надає висновки стосовно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, дітей з інвалідністю.
1.19 Підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ порядку № 189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.
1.20 Водночас, Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини, у той час приписи Постанови № 413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
За таких обставин, норми законодавства України не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення аналізованих правових актів конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, причини неможливості самообслуговування.
1.21 Також, у правових позиціях Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23, від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23, Верховний Суд прийшов до висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності . Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій (зокрема, не відносяться до осіб з інвалідністю ), але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження можуть відноситись до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Такі позиції утворюють підхід, який передбачає, що необхідність постійного стороннього догляду для осіб з інвалідністю підтверджується виключно відповідним медичним висновком МСЕК або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
1.22 Відтак, колегія суддів зазначає, що саме експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (раніше МСЕК), а не ЛКК, визначає потребу у постійному сторонньому догляді для осіб з інвалідністю. В той же час, встановлення II групи інвалідності передбачає збереження здатності до самообслуговування та не спричиняє потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
1.23 Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки до акта огляду МСЕК Серії 12ААГ №935718 від 03.06.2024, про встановлення для ОСОБА_2 другої групи інвалідності, для дружини позивача не було визначено потреби у постійному догляді, а зазначено про протипоказання до важкої фізичної праці.
1.24 Відтак, висновок Військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2024 про відсутність підстав для його звільнення з військової служби не суперечить вищевказаним нормам Положення №1153 та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють проходження військової служби.
1.25 Наявність у дружини позивача захворювання, внаслідок якого вона потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі підтверджено висновком за формою №080-4/о від 19.07.2024. Цей висновок видається з метою реалізації вимог Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 і не поширюється на правовідносини щодо оцінки стану особи з метою встановлення потреби у її постійному догляді для цілей підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Досліджуючи зміст вказаного висновку за формою №080-4/о, суд зауважує, що в цьому висновку зазначено, що такий надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що кореспондується із положеннями вищезазначених норм Закону «Про соціальні послуги» та Порядку №859.
1.26 Таким чином, наданий позивачем Висновок та довідка КНП «Вінковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області від 19.07.2024 не підлягають оцінці і врахуванню в межах вирішення питання про звільнення військовослужбовця з військової служби, який висловив небажання проходити в подальшому військову службу і подав рапорт про звільнення з військової служби, оскільки названий вище висновок ЛКК видається виключно з метою подання його до уповноважених структурних підрозділів з питань соціального захисту населення для призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги є слушними, а судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволені позову.
2.2 Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у завдоленні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.