Номер справи 175/81/26
Номер провадження 1-кп/175/9/26
іменем України
12 травня 2026 року селище Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянув у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22025050000000893 від 15.09.2025, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Краматорськ, громадянин України, працює листоношею Укрпошти, неодружений, зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на те, що його строк спливає, але оскільки ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою не зникли, і є реальними, слід продовжити дію цього запобіжного заходу на шістдесят днів.
Обвинувачений заперечив проти клопотання про продовження строку тримання під вартою, просив застосувати домашній арешт за адресою проживання його тітки, яка переїхала до Кіровоградської області і винаймає там житло.
Захисник заперечив проти заявленого клопотання, оскільки ризики є недоведеними. Просив застосувати запобіжний захід з числа більш м'яких - домашній арешт.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; продовжити кримінальне правопорушення.
Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді довічного позбавлення волі, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Також, суд бере до уваги, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачений зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Цей ризик підтверджується тим, що триває війна і, відповідно, діяльність представників іноземної держави у веденні підривної діяльності проти України, які збирають інформацію від осіб, які погоджуються із ними співпрацювати.
Відтак ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу не зменшились і залишаються реальними, що свідчить про необхідність продовжити запобіжний захід.
При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та ризик повторення протиправної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Недостатність застосування домашнього арешту обумовлена тим, що запобігання встановленим ризикам потребує постійного цілодобового стороннього контролю за діями обвинуваченого, що неможливо досягти при домашньому арешті. У цьому провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у надані за допомогою мобільного телефону представникам іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Існує ризик, що обвинувачений, перебуваючи вдома, вільно спілкуючись за допомогою мобільного зв'язку продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що і складає категорію ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Недостатність застосування запобіжних заходів у виді застави, особистого зобов'язання та особистої поруки із тих самих причин є неспроможними запобігти встановленим ризикам, оскільки мають ще більш м'який характер та менші стримуючі спроможності впливу на поведінку обвинуваченого.
За встановлених судом обставин та інтенсивності ризиків, з урахуванням обґрунтованості обвинувачення та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.
Крім того, згідно ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак клопотання належить задовольнити.
Згідно ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.331 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 липня 2026 року включно.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3