Справа № 580/10389/25
про залишення апеляційної скарги без руху
12 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Вивчення змісту матеріалів апеляційної скарги дає підстави вважати, що така не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), з огляду на наступні недоліки.
З матеріалів справи слідує, що Військова частина НОМЕР_1 оскаржує рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025, в той же час із апеляційною скаргою останній звернувся до суду апеляційної інстанції 04.05.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Як встановлено частиною 1 статті 295 Кодексу, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (частина 2 статті 295 КАС України).
В обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження, Військова частина НОМЕР_1 посилається факти запровадження воєнного стану, а також пов'язаних з ним обставин та наслідків війни, що унеможливило подачу апеляційної скарги без пропущення строку.
Перевіривши доводи заяви та матеріали адміністративної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й установленням строків на звернення до суду з апеляційними скаргами. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Поруч із наведеним суд звертає увагу на те, що питання поновлення пропущеного процесуального строку вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, та наданих на їхнє підтвердження доказів. Доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, суд зазначає таке.
Так, після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень та їх обчислення до КАС України не вносилось.
Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стан" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд погоджується, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 18.04.2025 у справі №280/5470/22, від 05.05.2025 у справі №420/17020/24.
Відповідно до висновків, які викладено в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21, при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Надаючи оцінку зазначеним причинам пропуску на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції погоджується, що введення в Україні воєнного стану, повітряні тривоги та обстріли суттєво ускладнює (подекуди унеможливлює) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, самі по собі обставини щодо воєнного стану, обстрілів та відсутності електроенергії, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
При цьому лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу скаржника.
В клопотанні про поновлення процесуального строку позивач зазначає, що посадові особи юридичної групи Військової частини НОМЕР_1 не завжди мають доступ до мережі Інтернет, у зв'язку з чим можливість своєчасно ознайомитися із оскаржуваним рішенням у підсистемі "Електронний суд" була відсутня.
Аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами для поновлення пропущеного процесуального строку, колегія суддів наголошує, що вказані обставини не мали ознаки безперервності, а наведені ним доводи не містять обґрунтування наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами і пропуском строку на апеляційне оскарження, передбачені процесуальним законом, з огляду на інтервал часу, який тривав з дати отримання скаржником повного тексту оскаржуваного рішення (22.12.2025) до дати його звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою (04.05.2026), що становить майже п'ять місяців.
Більше того, доводи про несвоєчасність ознайомлення із оскаржуваним рішенням суперечать подальшим обґрунтуванням про звернення 25.12.2025 із рапортом щодо необхідності оплати судового збору; звідси щонайменше станом на 25.12.2025 відповідальні посадові особи Військової частини НОМЕР_1 були доведені до відома про зміст оскаржуваного рішення, проте не реалізували право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк.
Поряд з цим, покликання позивача на тривалі відключення електроенергії не можуть вважатись істотною перешкодою для своєчасного звернення із апеляційною скаргою, оскільки не доводить прямого, безпосереднього причинного зв'язку між пропуском строку подання апеляційної скарги, за фактичного не надання жодних доказів у підтвердження зазначеному. На переконання суду, відсутність Інтернет-зв'язку не позбавляла можливості скаржника на подачу апеляційної скарги в інший визначений законом спосіб.
До того ж, не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що представник, який представляє інтереси Військової частини НОМЕР_1 , у відповідний період часу також був задіяний до виконання бойових завдань та з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу раніше, та не дав належних доказів, які б підтверджували такі обставини.
Суд також зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків скаржника, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, усунення недоліків апеляційної скарги.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб і невиконання відповідачем вимог процесуального закону або суду не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження.
Державні установи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання процесуальних обов'язків.
Окрім того, самих посилань на обставини, пов'язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, що також передбачає частина 2 статті 49 КАС України.
Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу "належного урядування", суб'єкт владних повноважень має дотримуватися такої процедури.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Усталеною також є судова практика щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що наданий рапорт не є достатнім підтвердженням абсолютної неможливості сплатити судовий збір у розмірі 1453,44 гривень протягом всього періоду пропуску, оскільки підтверджує лише відсутність коштів саме на конкретну дату та не підтверджує відсутність коштів на рахунках Військової частини НОМЕР_1 в період з моменту виникнення права на звернення з апеляційною скаргою до моменту її фактичного подання, а також регулярне та послідовне вчинення дій з метою отримання належного фінансування.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо сплати судового збору, оскільки сплата судового збору є складовою доступу до суду та свідчить лише про намір оскаржити судове рішення та жодним чином не може підтверджувати поважність підстав пропуску строку.
З огляду на наведене колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неможливість сплати судового збору за подання апеляційне скарги, як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з їх безпідставністю.
Також колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що для оформлення, підписання та направлення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання апеляційної скарги (04.05.2026) після ухвалення рішення суду першої інстанції і виготовлення його повного тексту (22.12.2025), не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень.
Варто зазначити, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Враховуючи викладене, доводи скаржника не виправдовують безпідставність порушення суб'єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження заявником не зазначено, відтак суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити.
За приписами частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Поруч із цим, згідно частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України, частини 3 статті 298, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати Військовій частині НОМЕР_1 строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність останньої до вимог, встановлених статтею 295 коментованого Кодексу.
Керуючись статтею 161, частинами 1, 2 статті 169, статтею 295, частинами 2, 5 статті 296, частиною 3 статті 298, статтями 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, - відмовити.
2. Визнати неповажними причини пропуску Військовій частині НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025.
3. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
4. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність апеляційної скарги до вимог, встановлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, необхідно надати (долучити) до апеляційної скарги:
- заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідною скаргою з дотриманням строку, встановленого приписами КАС України, навести належні доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.