Справа № 320/60119/24
11 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Осіпової О.О.,
суддів - Златіна С.В., Воловика С.В.,
перевіривши апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі за адміністративним позовом ПП «Чемер» до ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ГУ ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 320/60119/24.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 320/60119/24 - залишено без руху та надано апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання доказів сплати судового збору у розмірі 2 906 грн 88 коп, а також належно обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням конкретних поважних причин його пропуску та доданням належних і допустимих доказів на їх підтвердження.
Копію зазначеної ухвали суду апелянтом отримано в електронному кабінеті системи «Електронний суд» 24.04.26 17:50.
На адресу суду на виконання ухвали від 24.04.2026 апелянтом подано заяву про продовження строків на усунення недоліків, яку обґрунтовано тим, що ГУ ДПС у м. Києві після отримання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 24.04.2026, направило до управління фінансового забезпечення службову записку щодо сплати судового збору, однак станом на момент звернення документ, який підтверджує сплату судового збору, до управління правового забезпечення не передано у зв'язку з відсутністю коштів на розрахункових рахунках ГУ ДПС у м. Києві. У зв'язку з цим апелянт просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання доказів сплати судового збору.
Щодо строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Отже, процесуальним законом чітко визначено як строки апеляційного оскарження, так і умови, за яких пропущений строк може бути поновлений судом. При цьому обов'язок доведення поважності причин пропуску такого строку покладається на особу, яка звертається із відповідною заявою.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення складено 30.01.2026, а тому граничним строком його апеляційного оскарження є 02.03.2026.
Як вбачається з матеріалів апеляційного оскарження вперше апеляційну скаргу подано 26.02.2026 у межах строку на апеляційне оскарження, однак у зв'язку з невідповідністю вимогам процесуального закону, ухвалою від 02.03.2026 її було залишено без руху, а в подальшому ухвалою від 01.04.2026 повернуто апелянту.
Повторно апеляційну скаргу подано 22.04.2026, тобто після спливу встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Суд зазначає, що відповідно до статей 44, 295, 298 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема щодо дотримання строків апеляційного оскарження та належного оформлення апеляційної скарги. Сам по собі факт первинного звернення з апеляційною скаргою у межах установленого законом строку не є безумовною підставою для його поновлення у разі повторного звернення після повернення скарги, оскільки особа повинна вчиняти усі необхідні дії для належної реалізації права на апеляційне оскарження.
Періодичне подання державним органом апеляційних скарг без сплати судового збору не є свідченням добросовісності скаржника щодо оскарження судового рішення та не вказує про те, що ним вживаються всі залежні від нього дії для оскарження такого рішення.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Скаржник, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21 та від 22.12.2022 у справі № 380/19423/21.
Суд також враховує, що інститут процесуальних строків спрямований на забезпечення принципу правової визначеності та стабільності судових рішень. Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження за відсутності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду суперечило б принципу рівності учасників процесу та створювало б необґрунтовані процесуальні переваги для суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними у розумінні статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його поновлення відсутні. У зв'язку з цим у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити.
Щодо відсутності бюджетного фінансування та неможливості своєчасної сплати судового збору.
Доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування та неможливості своєчасної сплати судового збору суд оцінює критично. Обставини, пов'язані з процедурою фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України, необхідністю погодження платежів чи тимчасовою відсутністю коштів на відповідному бюджетному рахунку є наслідком внутрішньої організації діяльності державного органу та не можуть вважатися поважними причинами пропуску процесуального строку. Держава, діючи через свої органи, не може отримувати процесуальні переваги від неналежного виконання власних організаційних чи фінансових обов'язків.
Крім того, надана апелянтом виписка з рахунку свідчить про наявність коштів за відповідним кодом економічної класифікації видатків, призначеним для сплати судового збору, що додатково спростовує доводи про об'єктивну неможливість своєчасного виконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому скаржником не надано належних та допустимих доказів вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на своєчасну сплату судового збору у межах установленого строку.
Суд також враховує, що надана апелянтом виписка з рахунку датована 05.04.2026, тоді як станом на день постановлення цієї ухвали - 11.05.2026 - скаржником не надано жодних актуальних доказів щодо фінансового стану, руху коштів чи неможливості сплати судового збору саме на момент вирішення питання судом. Відтак зазначена виписка не може свідчити про існування об'єктивних перешкод для сплати судового збору протягом усього періоду після залишення апеляційної скарги без руху.
Щодо продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судого збору.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суд вправі продовжити лише строк, який ним був встановлений. Повноважень суду щодо продовження строку встановленого законом, норми КАС не передбачають.
Відповідно до ч. 2 ст. 297 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги. Тобто суд має право на власний розсуд визначати цей строк виключно в межах десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як зазначалося, скаржнику було встановлено максимально дозволений законом строк усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання ухвали. На переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції у такому випадку позбавлений можливості продовжити цей строк, оскільки це свідчитиме про порушення граничного строку, встановленого законом, який суд, як зазначалося, не вправі продовжувати.
Суд наголошує, що у термін з дня отримання скаржником оскаржуваного рішення суду першої інстанції по день постановлення цієї ухвали, у скаржника було більш ніж достатньо часу для сплати судового збору, у тому числі і для реалізації всіх дій, що необхідні для забезпечення здійснення такої сплати.
Таким чином, підстави для продовження скаржнику строку усунення недоліків апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 34, 169, 248, 256, 298, 299 КАС, колегія суддів,-
У задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
В задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 320/60119/24 - відмовити.
Роз'яснити скаржнику, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю підстав для його поновлення не позбавляє його права на звернення до суду касаційної інстанції у випадках та порядку, визначених КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Суддя-доповідач О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик