П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35844/25
Суддя першої інстанції - Катаєва Е.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №420/35844/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 , у період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премій, що визначили їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом зменшення розміру прожиткового мінімуму для робочих осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та початкового складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплатити щомісячної грошової компенсації суму податку з доходів фізичних осіб, які отримують з грошового забезпечення, грошових виноградарів та інших виплат, наданих військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та початкового складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії, що визначити їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом зменшення розміру прожиткового мінімуму для робочих осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та початкового складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплатити щомісячної грошової компенсації суму податку з доходів фізичних осіб, які отримують з грошового забезпечення, грошових виноградників та інших виплат, охоронюваних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовки та не направлення до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за послугою років оновленого грошового атестату та довідки на ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні дні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача видати оновлені грошові атестати та довідки на ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до 1 ДПРЗ ГУ ДСНС про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишений без розгляду в частині позовних вимог щодо періоду з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Продовжено розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо періоду з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:
- визнав протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі виплачених за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язав 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату виплачених за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021року №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №420/35844/25.
Апелянт вказав, що суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині, не встановив належним чином усіх фактичних даних, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суд не визначив конкретний тарифний коефіцієнт, який підлягав застосуванню щодо позивача у кожному окремому періоді, не встановив умов грошового забезпечення, не дослідив конкретні накази про надання оздоровчої допомоги, матеріальної допомоги та преміювання, а також не визначив конкретний розмір сум, які підлягають виплаті. Фактично резолютивна частина рішення делегує відповідачу здійснення складного юридичного й бухгалтерського аналізу замість суду, що суперечить вимогам до визначеності судового рішення. Суд мав або встановити конкретний спосіб розрахунку із зазначенням усіх істотних параметрів, або відмовити в частині вимог, які не були індивідуалізовані належними доказами. Додатково звернув увагу, що в резолютивній частині рішення для періоду з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року суд послався також на Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», хоча спірний період, за який позов було задоволено, не охоплює 2023 рік. Така внутрішня суперечність свідчить про неповне з'ясування обставин справи та нечіткість способу захисту, обраного судом.
Разом з тим, апелянт вказав, що 1 ДПРЗ надав суду докази того, що позивач особисто отримав грошовий атестат 01 липня 2025 року. Крім того, грошове забезпечення та пов'язані виплати мали періодичний характер і були відомі позивачу в момент їх отримання, так як позивачу щомісячно видавався розрахунковий лист з всіма детально розписаними виплатами. Отже, на переконання апелянта, у справі були наявні підстави для більш суворої оцінки дотримання строку звернення до суду.
За таких підстав, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 в частині задоволення позовних вимог. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову повністю.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
19 березня 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження.
08 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 ) проходив військову службу у 1 ДПРЗ ГУ ДСНС.
Наказом ГУ ДСНС у Херсонській області №267-НК/66 від 30 червня 2025 року припинено контракт про проходження служби, звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров'я, виключено з кадрів та всіх видів забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01 січня 2008 року розміри грошового забезпечення військовослужбовців були встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято постановою «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 №704.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).
Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
В первинній редакцій Постанови №704 від 30 серпня 2017 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В примітках вищезазначених додатків було визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою п.4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним п.6 постанови №103, яким п.4 постанови № 704 викладений у новій редакції.
Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п.4 постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Водночас, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 (далі Інструкція №623).
Відповідно до пунктів 1-2 Розділу ХХІХ Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги.
Керівнику органу управління (підрозділу) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається на підставі його рапорту та наказу вищого керівника.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається за місцем проходження служби.
Відповідно до пунктів 1-4 Розділу ХХХ Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.
Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є їх рапорт із проханням надати зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення.
Керівнику органу управління (підрозділу) допомога для оздоровлення надається на підставі його рапорту та наказу вищого керівника (начальника).
Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається за місцем проходження служби.
При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Особам рядового і начальницького складу, прийнятим на службу, матеріальна допомога для оздоровлення вперше надається в календарному році, у якому вони приступили до виконання обов'язків за посадами, на які їх призначено.
Отже, розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення, виплачених за спірний період, то відповідно до вимог Інструкції № 623, такі розраховуються із місячного грошового забезпечення. Отже, у зв'язку із перерахунком місячного грошового забезпечення, виплати, які обраховуються з урахуванням цієї величини, також підлягають перерахунку.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, премії); допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за званням.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, премії); допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо не встановлення судом конкретного способу розрахунку із зазначенням усіх істотних параметрів, оскільки суд першої інстанції визначив спосіб захисту, який відповідає характеру спірних правовідносин та забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача.
При цьому визначення конкретного розміру належних до виплати сум, здійснення їх обчислення та технічного нарахування належить до компетенції відповідача, як суб'єкта владних повноважень та розпорядника відповідної бухгалтерської інформації.
Суд першої інстанції встановив правові підстави для проведення відповідних нарахувань, період, за який підлягає здійсненню перерахунок, а також складові грошового забезпечення, які мають бути враховані, що є достатнім для виконання судового рішення.
Посилання апелянта на невизначеність резолютивної частини рішення є безпідставними, оскільки не зазначення у судовому рішення конкретного арифметичного розрахунку не свідчить про неможливість його виконання.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги посилання у резолютивній частині рішення на Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" як підставу для перерахунку у період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, що загалом не впливає на правильність вирішення спору по суті, але потребує виключення із резолютивної частини шляхом виправлення описки, що може бути здійснено за заявою сторони у справі судом першої інстанції.
Щодо доводів відповідача стосовно пропуску строку звернення до суду, то колегія суддів наголошує, що у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України, у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
У постанові від 28 липня 2022 року у справі №300/6805/21 Верховний Суд констатував, що до «усіх виплат» належить заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні, а також інші виплати.
На підставі порівняльного аналізу положень статті 233 КЗпП України можна зробити висновок, що до 19 липня 2022 року вказана стаття не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Виходячи з наведеного, колегія суддів констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Такий правовий висновок в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України є застосовним до спірних правовідносин.
З урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки спірні правовідносини стосуються періоду до 19 липня 2022 року, то вони не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про перерахунок та виплату грошового забезпечення.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв