Постанова від 12.05.2026 по справі 420/6291/25

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6291/25

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 29.10.2025, м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 420/6291/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення сум податкового боргу; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з ФО-ПП ОСОБА_1 (далі також ФОП) суму заборгованості:

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - 8534,43 грн. на бюджетний рахунок UA508999980333109340000015596, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11010100, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Вилк/11010100;

- по військовому збору - 6050,57 грн. на бюджетний рахунок UA628999980313030063000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11011000, отримувач коштів ГУК в Од.обл./11011000;

- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 325071,52 грн. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Од.обл./11011001;

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 120256,61 грн. на бюджетний рахунок UA358999980313090029000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 14010100, отримувач коштів ГУК в Од.обл./14060100;

- по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - 36598,79 грн. на бюджетний рахунок UA308999980314080531000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 14040200, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/14040200;

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 3919819,05 грн. на бюджетний рахунок UA808999980333179341000015596, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Вилк/11010500;

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям - 1700 грн. на бюджетний рахунок UA988999980313020106000015622, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 21081103, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Кілія/21081100.

В обґрунтування позову ГУДПС зазначило, що станом на дату подання позову у відповідача під час провадження підприємницької діяльності виник податковий борг, який він, незважаючи на припинення підприємницької діяльності, зобов'язаний сплатити. Відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість відповідача перед бюджетом становить в загальній сумі 4418030 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ГУДПС, в якому просив:

Відмовити в задоволенні первісного позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2024:

- №19850/15-32-24-04-20 щодо нарахування адміністративних штрафів у розмірі 1020 грн.;

- №19854/15-32-24-04-20 щодо нарахування адміністративних штрафів у сумі 680,88 грн.;

- №19855/15-32-24-04-20 щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3074539,5 грн. та штрафних санкцій у розмірі 768634,88 грн.;

- №19856/15-32-24-04-20 щодо нарахуванні військового збору в сумі 256226,62 грн., штрафних санкцій в сумі 64056,66 грн.;

- №19860/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 6011,54 грн. та 1502,89 грн.

- №19861/15-32-24-04-20 щодо нарахування військового збору у розмірі 4050,2 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2000,37 грн.

- №19867/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 150,34 грн.

- №19868/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 1020 грн.

- №19872/15-32-24-04-20 щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 13356 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3339 грн.

- №19873/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 9640,44 грн.

- №19874/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 11561,65 грн.

- №19875/15-32-24-04-20 щодо нарахування акцизного податку у розмірі 36 грн. та штрафних санкцій в сумі 9 грн.

- №19876/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 2550,79 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- №19857/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 551133,84 грн.

- №19869/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 2068 грн.

Визнати протиправними та скасувати рішення:

- №19858/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 551133,84 грн.

- №19870/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 2068 грн.

- №19871/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 3860,16 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на порушення процедури проведення перевірки. Зокрема, відповідач протиправно замість документальної виїзної перевірки провів документальну невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням позивача. При цьому, як зазначає позивач, він не отримував жодного повідомлення від відповідача про проведення перевірки, в т.ч. наказ про проведення виїзної перевірки. Через порушення процедури проведення перевірки у позивача була відсутня можливість надати необхідні документи, а відповідач не зарахував до складу витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 розрахунки з постачальниками ПП “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», ДП “Піленер Україна», ТОВ “Вайн діскавері селекшн» , ТОВ “вайнмарт», ТОВ “ Регно Італія УА», ТОВ “Вінфорт», ТОВ “Баядера Логістик», ТОВ “Маруся беверджиз Юкрейн», ТОВ “Ківіт плюс», ТОВ “Еліпсіс», ТОВ “Тайс-Дістрибьюш». Тобто, відповідач невірно визначив загальний оподатковуваний дохід. Ці обставини свідчать про те, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, відповідно спірні рішення є необґрунтованими та протиправними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року адміністративний позов ГУДПС задоволено.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позов ДПС та задоволення зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за зустрічним позовом в періоді, що перевірявся, був платником податків загальної системи оподаткування, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, платником акцизного податку і податку на додану вартість.

Основні види діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами, надання в оренду власного або орендованого нерухомого майна.

Зареєстрована податкова адреса платника податків: Одеська обл., м.Вилкове, вул. Сонячна, буд.6 кв.50.

Позивач здійснював продаж через мережу магазинів “Elite Club» за зареєстрованими в податковому органі адресами здійснення підприємницької діяльності:

- м.Одеса, пр-кт Академіка Глушко, 14/5, корпус в-4, павільйон 9.

- м.Одеса, вул.Академіка Заболотного, буд.40.

- м.Одеса, вул.Говорова, буд.10-б.

Станом на дату реєстрації акту перевірки позивач не здійснює діяльність за вищевказаними адресами торгових об'єктів. Згідно АС “Податковий блок» позивач надав відомості про припинення діяльності 15.02.2024. Стан платника - “11» припинено, але не знятий з обліку.

13.11.2023 відповідач склав лист з повідомленням про проведення 18.12.2023 документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, вказував на необхідність надання первинних документів ( книг обліку доходів і витрат, про рух грошових коштів, трудові та цивільні договори, табелі обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, заяви про застосування податкової пільги, накладні, товарно-транспортні накладні акти, рахунки-фактури, договори на оренду приміщення, залишки товарно-матеріальних коштовностей, розрахунки калькуляції, ліцензії тощо).

14.11.2023 відповідач видав наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 18.12.2023 за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022 відповідно до плану - графіка на 2023 рік.

15.11.2023 наказ про проведення перевірки разом з листом - запитом документів від 13.11.2023 та повідомленням про проведення перевірки відповідач направив позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до поштової довідки від 29.11.2023 поштові відправлення були повернуті через відсутність адресата за зазначеною адресою.

18.12.2023 відповідач за результатами виходу для проведення перевірки за адресами: Одеська обл., Кілійський район, м.Вилкове, вул.Сонячна, буд.6 кв.50; м.Одеса, пр-кт Академіка Глушко, 14/5, корпус В-4, павільйон 9, склав акт про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки через відсутність платника податків за місцезнаходженням.

На підставі наказу №652-п від 25.01.2024 “Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 14.11.2023 №9315-п» відповідач провів документальну планову невиїзну перевірку діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2022.

11.03.2024 податковий орган склав акт про ненадання документів за запитом від 13.11.2023.

Відповідач направляв запити від 20.12.2023 та від 09.01.2024 до Національної поліції в Одеській області щодо встановлення місцезнаходження позивача, але відповіді на них не надійшли.

21.03.2024 відповідач склав акт про результати документальної планової невиїзної перевірки, в якому зробив висновки про порушення Податкового кодексу України (ПК), зокрема:

- ненадання до перевірки документів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності (п.44.1 ст.44 , п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 ПК);

- порушення граничних термінів повідомлення про припинення використання у підприємницькій діяльності орендованих об'єктів (абз. четвертий п.63.3 ст.63 ПК);

- донарахований податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 3074539,50 грн., а саме за 2019 рік у сумі 1049560,10 грн., за 2020 рік у сумі 996201,60 грн, за 2021 рік у сумі 699215,30 грн., за 2022 рік у сумі 239562,50 грн. (п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 ПК);

- донарахований військовий збір за 2019-2020 рік у сумі 256226,62 грн., а саме за 2019 рік - 87463,34 грн, за 2020 рік - 83016,80 грн, за 2021-58282,94 грн., за 2021 рік - 27463,54 грн.(пп.1.2, пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК);

- донарахований ЄСВ в сумі 551133,84 грн., в т.ч. за 2019 рік -139392,48 грн., 2020 рік - 150799,31 грн., 2021-220902,05 грн., за 20222 рік - 40040 грн. (ст.6, ст.7, ст.8, ст.9 Закон №2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);

- несвоєчасна сплата узгодженої суми військового збору 3006,77 грн. - 25.03.2015, по строку до 21.02.2019 (п.57.1 ст.57 ПК);

- встановлена кредиторська заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6011,54 грн., яка перерахована до бюджету станом на дату реєстрації акту перевірки (п.п.168.1.4, п.168, п.168.1 ст.168 ПК);

- кредиторська заборгованість по військовому збору у сумі 4050,20 грн, яка виникла за І квартал 2020 року у сумі 1174,56 грн., за ІІ квартал 2020 року у сумі 1800 грн., за ІІІ квартал 2020 у сумі 1075,64 грн., станом на дату реєстрації акта перевірки не сплачена (п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК);

- заниження зазначення у звіті за ІІІ квартал 2022 від 18.10.2022 перекручені дані щодо виплачених доходів платнику податків (п.п.»б» п.176.2 ст.176 ПК);

- донарахований єдиний соціальний внесок за листопад 2019 року у сумі 2068 грн. (п.п.ст.7, ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування);

- порушені граничні терміни сплати ЄСВ за жовтень 2019 року, сума заборгованості з простроченням платежу до 10 календарних днів 1705,01 грн., за січень 2020 року, сума боргу з простроченням платежу до 30 календарних днів 2754,18 грн., за лютий 2020 року сума боргу з простроченням платежу до 30 кал. днів 2754,18 грн., за лютий 2020 сума боргу з простроченям платежу до 30 календарних днів 14841,60 грн. (ст.9 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);

- донарахований податок на додану вартість в сумі 13356 грн., в.т.ч за липень 2019 року - 1749 грн., за серпень 2019 року -5760 грн., за вересень 2019 року - 4547 грн., за листопад 2019 року -1173 грн., за травень 2021 року - 127 грн. (п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, п.200.1 ст.200 ПК);

- несвоєчасна реєстрація податкових накладних з простроченням більше 365 календарних днів у сумі ПДВ 127 грн. і відсутня реєстрація ПН на загальну суму ПДВ 13229 грн., в т.ч. липень 2019 року 1749 грн., серпень 2019 року 5760 грн., вересень 2019 року 4547 грн., листопад 2019 року 1173 грн. Також встановлена несвоєчасна реєстрація РК з ПДВ на загальну суму податку на додану вартість 7773,9 грн. (п.201.10 ст.201 ПК);

- невчасна сплата узгодженої суми податку на додану вартість з простроченням платежу до 30 календарних днів на загальну суму 231233 грн. (п.57.1 ст.57 ПК);

- донарахований акцизний податок за травень 2021 року в сумі 36 грн. (пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК);

- несвоєчасна сплата узгодженої суми акцизного податку 25507,85 грн. з простроченням платежу більше 30 календарних днів (п.57.3 ст.57 ПК).

В акті перевірки відповідач заначив, що в періоді, що перевірявся, позивач перебував у господарських відносинах з: ІП “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»; ДП “Пілснер Україна»; ТОВ “Вайн діскавері селекшн»; ТОВ “Вайнмарт»; ТОВ “Регано Італія УА»; ТОВ “Вінфорт»; ТОВ “Баядера Логістик»; База “Еліт», ТОВ “Баядера Логістик»; ТОВ “Маруся беверджиз Юкреййн; ТОВ “Ківіт плюс»; ТОВ “Еліпсіс», філія “ТОВ Алко»; ТОВ “Таіс - Дістрібьюшн».

Станом на дату подачі позову відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП) податкова заборгованість платника податку ОСОБА_1 перед бюджетом становить 4418030 грн.97 коп., а саме:

-по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в загальній сумі 8534,43 грн.

- по військовому збору в загальній сумі 6050,57 грн.

- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 325071,52 грн.

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - в загальній сумі 120256,61 грн.

- по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - в загальній сумі 36598,79 грн.

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - в загальній сумі 3919819,05 грн.

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям в загальній сумі 1700 грн.

Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, виникла в результаті:

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №19868/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 1020 грн.

- нарахування по податковому повідомленню-рішенню №19860/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 6011,54 грн.

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №19860/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 1502,89 грн.

Заборгованість по військовому збору, що виникла в результаті:

- нарахування по податковому повідомленню-рішенню №19861/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 4050,20 грн.

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №19861/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 2000,37 грн.

Заборгованість по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, виникла в результаті:

- нарахування по податковому повідомленню-рішенню №19856/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 256226,62 грн.

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №19856/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 64056, 66 грн.

- нарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення 19867/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 150,34 грн.

- нарахування відповідно до ст.129 ПК України на суму 4637,90 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), виникла в результаті:

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9241622546 від 18.09.2023 в сумі 5432,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9307050383 від 14.11.2023 в сумі 10879,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9274221014 від 17.10.2023 в сумі 18309,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9344376979 від 18.12.2023 в сумі 4940,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9372719231 від 15.01.2024 в сумі 42455,00 грн.;

- нарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення №19874/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 11561,65 грн.

- нарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення №19873/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 9640,44 грн.

- нарахування відповідно до податкового повідомлення-рішення № 19872/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 13356,00 грн.

- нарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення №19872/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 3339,00 грн.

Заборгованість по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, виникла в результаті:

- нарахування згідно з податковою декларацією №9229345663 від 08.09.2023 в сумі 8099,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією №9274220934 від 17.10.2023 в сумі 9088,00 грн.

- нарахування згідно з податковою декларацією №9307035658 від 14.11.2023 в сумі 8354,00 грн.

- нарахування згідно з податковою декларацією №9340182979 від 14.12.2023 в сумі 8462,00 грн.

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №19876/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 2550,79 грн.

- нарахування по податковому повідомленню-рішенню №19875/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 36,00 грн.

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №19875/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 9,00 грн.

Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, виникла в результаті:

- нарахування по податковому повідомленню-рішенню №19855/15-32-24-0420 від 10.05.2024 в сумі 3074539,50 грн.

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №19855/15-32-24-0420 від 10.05.2024 в сумі 768634,88 грн.

- нарахування пені відповідно до ст.129 ПК України на суму 76644,67 грн.

Заборгованість по адміністративним штрафам та іншим санкціям виникла в результаті:

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню- рішенню №19850/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 1020,00 грн.

- нарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню- рішенню №19854/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 в сумі 680,88 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості податковий орган виніс податкову вимогу форми “Ф» №0004774-1306-1532 від 12.04.2023, яка направлена рекомендованим листом.

Вважаючи вищенаведені рішення ГУДПС протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази існування у позивача поважних причин, які б об'єктивно унеможливлювали отримувати поштові повідомлення та надати можливість податковим інспекторам здійснити перевірку за податковою адресою, надати первинну документацію, щодо якої був запит відповідача. Відповідач в акті перевірки та у відзиві на зустрічних позов зазначає, що спілкувався з платником податків стосовно перевірки по телефонному зв'язку. Даний факт позивач не заперечував. Вказані обставини свідчать про недобросовісність дій позивача.

Також суд зазначив, що надання первинних документів згодом, під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

З урахуванням висновку суду про законність винесення податкових повідомлень-рішень, а також того, що на день розгляду справи відповідач не надав суду докази погашення податкової заборгованості, суд зробив висновок, що позовні вимоги про стягнення суми податкового боргу належать до задоволення.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що частково відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами пп.14.1.175, п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Згідно положень пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1, п.36.2, п.36.3 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Приписами п.59.1, п.59.3 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень п.95.1, п.95.2, п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Разом з тим, відповідно до п.42.1, 42.2 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.

Відповідно до п.6, 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року №610, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі. Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу. Платникам податків, які подають звітність в електронній формі, контролюючі органи можуть надсилати податкові вимоги засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків.

Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 42.5 ст.42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.4 ст.77 ПК України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному ст.42 ПК України, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Порядок оподаткування доходів ФОПП визначений ст.177 ПК України.

Згідно п.177.1 ст.177 розд.IV ПК України оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб - підприємців, які отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої ФОПП.

Відповідно до абзаців першого та другого п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.44.1 ст.44 ПК України.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Положеннями статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Зі змісту статті 198 ПК України вбачається, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування (далі ПН/РК) до таких податкових накладних (далі ПН) чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Враховуючи, що у даному провадженні заявлено як позовні вимоги податкового органу щодо стягнення податкового боргу, так і зустрічні позовні вимоги платника податків щодо правомірності рішень податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача - платника податків за зустрічним позовом щодо законності спірних податкових повідомлень рішень, на підставі яких податковий орган просить стягнути податковий борг.

Щодо доводів платника податків, що він не отримував від податкового органу жодних документів, пов'язаних з проведенням документальної перевірки, що унеможливило надати первинні документи, необхідні для об'єктивних висновків перевіряючих за результатами перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В свою чергу, відповідно до ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тобто, передбачення перевірки у плані-графіку проведення планових документальних перевірок є законною підставою також для проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Також суд зазначає, що відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України : “ Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику)».

Згідно з абз. другим п.42.5 цієї статті: “У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення».

Отже, аналізуючи процитовані норми ПК, можна зробити висновок, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: 1) наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення документальної планової перевірки складався відповідно до плану - графіка на 2023 рік проведення перевірок фізичних осіб платників податків. Даний факт свідчить про існування у податкового органу правової підстави для проведення документальної планової (виїзної/невиїзної) перевірки.

Щодо існування у відповідача формальної підстави для проведення перевірки суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт своєчасного надсилання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказів про проведення документальної виїзної та невиїзної перевірок з повідомленням про початок та місце проведення такої перевірки, в т.ч. запит про необхідність надання податковому органу первинних документів з їх переліком.

При цьому суд звертає увагу, що законна підстава для проведення документальних планових виїзних перевірок (передбачення у плані-графіку проведення планових документальних перевірок), а також формальна підстава (видання наказу та належного його направлення разом з повідомленням платнику) є ідентичними для проведення планових документальних невиїзних перевірок.

В матеріалах справи містяться копії конвертів з поштовими штемпелями, повідомлення про вручення поштових повідомлень, поштові квитанції про направлення рекомендованих листів, поштові довідки про повернення з відмітками про відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідно до вказаних поштових документів листування відбувалося за адресою позивача: АДРЕСА_1 . Вказана адреса відповідно до облікових даних є податковою адресою позивача.

Таким чином, суд робить висновок про існування у податкового органу правової та формальної підстав для проведення документальної планової невиїзної перевірки.

Відповідаючи на аргумент позивача за зустрічним позовом про відсутність законних підстав для внесення змін в наказ про проведення перевірки, суд зазначає, що зміни, пов'язані з проведенням документальної планової невиїзної перевірки не були суттєвими. Як вже суд зазначав вище по тексту, законні та формальні підстави для проведення невиїзної перевірки є ідентичними з підставами для проведення документальної планової виїзної перевірки. Всі інші суттєві умови наказу щодо періоду, предмету та мети залишилися незмінними.

Також, згідно ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, наведеними нормами передбачено обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів та надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направляв за податковою адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення запит про необхідність надання первинних документів з їх переліком, необхідних для проведення перевірки та склав акт про неотримання запитуваних документів. Також, відповідач виходом на місце намагався провести перевірку первинних документів, що знаходилися безпосередньо у позивача. Проте, через відсутність платника податків йому це не вдалося.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що матеріали справи містять докази того, що позивач на постійній основі здійснює догляд за своїм батьком, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . До того ж, родина ОСОБА_1 перебуває на даний час в Німеччині, у зв'язку з чим ОСОБА_1 відвідує свою родину та перетинає кордон України, у зв'язку з чим постійно не перебуває за місцем реєстрації (довідка щодо фактичного місця проживання з батьком, акт встановлення факту здійснення догляду, закордонний паспорт).

З урахуванням вказаних обставин, суд критично відноситься до висновку податкового органу, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від отримання кореспонденції або мав намір переховування первинної документації під час проведення перевірки.

Згідно матеріалів справи, через сукупність обставин, а саме: відсутність позивача під час проведення виїзної перевірки за податковою адресою, неотримання запитуваних податковим органом первинних документів, фіскальний орган вважав первинні документи відсутніми та використовував у своїх висновках дані з інформаційних систем податкового блоку.

Водночас, колегія суддів вважає необхідним наголосити на передчасність висновку фіскального органу щодо відсутності у платника податків запитаних документів під час проведення перевірки.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а здійснює підприємницьку діяльність за адресами:

АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_4 ;

м.Одеса, вул.Академіка Заболотного, буд.40.

Разом з тим, з цього ж акту перевірки вбачається, що податковим органом здійснювався вихід лише за адресою АДРЕСА_3 . Тобто, приходячи до висновку щодо неможливості проведення перевірки та відсутності необхідної первинної документації, орган ДПС обмежився лише однією адресою здійснення господарської діяльності, не перевіривши й інші адреси, щодо яких був обізнаний.

Апеляційним судом встановлено, що приймаючи оскаржене рішення, суд 1-ї інстанції дійшов висновку щодо правомірності ППР та рішень про застосування штрафних санкцій виключно з підстав, що платником податків не було надано первинної документації під час проведення перевірки, а було надано лише до суду.

При цьому, суд 1-ї інстанції зазначив, що надання первинних документів згодом, під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Тобто суд, ухвалюючи рішення, не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо господарської діяльності платника податків, а обмежився лише посиланням на їх відсутність під час проведення перевірки.

Колегія суддів вважає такий підхід суду першої інстанції надмірно формальним, помилковим та таким, що порушує право платника податків, враховуючи наступне.

Верховний Суд у постановах від 25 серпня 2022 року у справі №826/15890/18, від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20 виходив з того, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Колегія суддів наголошує, що встановлення лише факту подання документів у судовому процесі не є достатнім для висновку про правомірність задекларованих показників. Необхідно з'ясувати, чи існували ці документи у момент складання податкової звітності, чи були вони доступні платнику під час перевірки, а також чи мав місце намір приховати їх від контролюючого органу. Лише після такого дослідження можна зробити правову оцінку - чи дійсно відбулася господарська операція, чи лише було створено формальні документи без реального економічного змісту.

Апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт подання позивачем у судовому процесі первинних документів не звільняє суд від обов'язку перевірити, чи могли ці документи бути надані контролюючому органу в момент перевірки, адже лише у такому випадку можливо оцінити, чи дійсно мало місце невиконання платником свого обов'язку, передбаченого статтями 44, 85 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2025 року по справі №560/1158/20.

Таким чином, колегія суддів вважає, що для повного та всебічного з'ясування усіх обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення спору, є необхідним дослідити надану платником податків первинну документацію та надати їй відповідну правову оцінку.

Щодо доводів фіскального органу стосовно документального не підтвердження понесених валових витрат та заниження оподаткованого доходу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, за даними проведеної перевірки ГУДПС було визначено валовий дохід ОСОБА_1 за період 01.01.2019-31.12.2022р. наступним чином:

- задекларований дохід - 19873817,9 грн. (на підставі даних, вказаних в ряд.1 додатку Ф.2 до декларації про майновий стан “Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою платником податків»);

- дохід, встановлений результатами перевірки - 19940604,0 грн.

Водночас, під час проведення перевірки ГУДПС було проведено перевірку документально підтверджених витрат і встановлено їх в наступних розмірах:

- задекларовані витрати - 18841959,1 грн.

- встановлено за результатами перевірки -1827970,08 грн.

Тобто, за результатами перевірки фіскальним органом встановлено розбіжність з визначення: доходу у розмірі - 66786,1 грн; витрати - 17013 989 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до складу витрат податковим органом були враховані лише наступні витрати:

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку з урахуванням сплаченого податку з доходів фізичних осіб ІКП *11010100, військового збору ІКП та нарахованих і перерахованих до бюджету суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із нарахованих доходів (зар.плати) працівників ІКП *71010000;

- витрати на оплату ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом фізичній особі-підприємцю.

При цьому, фіскальним органом не було зараховано до складу витрат за період 01.01.2019 - 31.12.2022 рр. розрахунки з постачальниками ІП “Кока-Кола Беверілжиз Україна Лімітед», ДП “Пілснер Україна», ТОВ “Вайн діскавері селекцій», ТОВ “Вайнмарт», ТОВ “Регно Італія УА», ТОВ “Вінфорт», ТОВ “Баядера Логістик», ТОВ “Маруся бевереджиз Юкрейн», ТОВ “Ківіт плюс», ТОВ “Еліпсіс», ТОВ “Таіс-Лістрибьюпін», виключно з підстав відсутності, на думку фіскального органу, первинної документації у платника податків.

Відповідно до положень пункту 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, є чистий дохід, тобто різниця між загальним доходом та документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи.

Таким чином, законодавством прямо визначено, що базою для нарахування податку є не загальний дохід, а чистий дохід, який утворюється шляхом вирахування із загального доходу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. Ці витрати мають бути належним чином документально підтверджені.

В даній справі, фіскальним органом було зроблено висновки про заниження податкових зобов'язань виключно на підставі оцінки отриманого доходу.

Разом з тим, оскільки основним джерелом доходу в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 був продаж алкогольних напоїв та продуктів харчування через мережу роздрібних магазинів Elite Club, відповідні дані щодо сум від продажу вказаних товарів відображались при складанні фіскальних чеків через РРО.

При цьому, факт здійснення продажу та отримання ФОП відповідного доходу податковим органом не заперечується.

Водночас, самим контролюючим органом в п.1.17.4. акту перевірки було зазначено перелік основних суб'єктів - контрагентів, з якими ОСОБА_1 перебував у господарських відносинах, згідно даних АС “Податковий блок»: контрагенти-постачальники (основні): ІП “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»; ДП “Пілснер Україна»; ТОВ “Вайн діскавері селекшн»; ТОВ “Вайнмарт»; ТОВ “Регно Італія УА»; ТОВ “Вінфорт»; ТОВ “Баядера Логістик»; ТОВ “Маруся бевереджиз Юкрейн»; ТОВ “Ківіт плюс»; ТОВ “Еліпсіс»; ТОВ: “Таіс-Дістрибьюшн», контрагенти-покупці: кінцеві споживачі.

Колегія суддів наголошує, що висновки акту перевірки зроблені без належного вивчення умов провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджуючих доказів, тоді як затверджені наказом ДФС України від 01.06.2017 №396 «Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень» прямо забороняють обґрунтовувати наявність порушень з боку платника податків подібними припущеннями, а навпаки, вимагають щоб доведення правомірності висновків перевірки було переконливим, логічним, аргументованим.

Так, матеріали справи містять первинну документацію щодо господарських операцій ОСОБА_1 з вищевказаними контрагентами, а саме:

Між ТОВ “Регно Італія УА» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір №048310517/54А від 31.05.2017, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2022рр. на загальну суму 8923060,83грн., у т.ч. ПДВ 1774277,06 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 по цьому договору було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 312194,48 грн., у т.ч. ПДВ 61157,91 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку, ФОП ОСОБА_1 розрахунок за вказаними поставками товару було здійснено в повному обсязі.

Між ІП “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір №525/20 від 01.10.2019, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2021 рр. на загальну суму 753140,53 грн., у т.ч. ПДВ 150628,08 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку, ФОП ОСОБА_1 розрахунок за вказаними поставками товару було здійснено в повному обсязі.

Між ТОВ “Вайн діскавері селекшн» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір №0-11-04/2018 WB від 11.04.2018, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами цього договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2020рр. на загальну суму 103664,17 грн., у т.ч. ПДВ 20748,23 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення товару за цим договором на загальну суму 36290,83 грн., у т.ч. ПДВ 7258,16 грн.

Між ТОВ “Вайнмарт» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір №254 від 20.06.2018, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2021 рр, на загальну суму 123810,38 грн., у т.ч. ПДВ 24762,07 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення товару за цим договором на загальну суму 287.01 грн., у т.ч. ПДВ 57,4 грн.

Між ТОВ “Вінфорт» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено Договір №1/94336 від 18.08.2018, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами цього договору Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2021рр. на загальну суму 1819513,81грн., у т.ч. ПДВ 370388,33грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення товару за цим договором на загальну 287061,1 суму грн., у т.ч. ПДВ 58040,02грн.

Між ТОВ “Баядера Логістик» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір №726/19 від 01.10.2019, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2021рр. на загальну суму 362792,15грн., у т.ч. ПДВ 72558,43грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення товару за цим договором на загальну суму 31972,65 грн., у т.ч. ПДВ 6394,53грн.

Між ТОВ “Маруся бевереджиз Юкрєйн» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір №99/Д-17 від 17.10.2017, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами цього договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2021рр. на загальну суму 362792,15грн., у т.ч. ПДВ 72558,43грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення товару за цим договором на загальну суму 2358 грн., у т.ч. ПДВ 471,6грн.

Між ТОВ “Ківіт плюс» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір №0110/20 від 01.10.2020, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2021рр. на загальну суму 173665,98грн., у т.ч. ПДВ 27104,73грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення товару за цим договором на загальну суму 1252,3 грн. у т.ч. ПДВ 250,46грн.

Між ТОВ “Еліпсіс» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено Договір № 02101 від 02.10.2018, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2020рр. на загальну суму 609341,94 грн., у т.ч. ПДВ 101564,84грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення товару за цим договором на загальну суму 3199,66грн., у т.ч. ПДВ 250,46грн.

Між ТОВ “Таіс-Дістрибьюшн» (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено Договір №3839 від 18.09.2018, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти на адресу Покупця товари в обсязі, вказаному в замовленні.

Згідно з умовами цього договору, Постачальником на адресу Покупця було поставлено напої протягом 2019-2020 рр. на загальну суму 225226,68грн., у т.ч. ПДВ 37460,72грн.

Як вбачається з виписки по рахунку ФОП ОСОБА_1 розрахунок за вказаними поставками товару з усіма вищенаведеними контрагентами було здійснено в повному обсязі.

Матеріали справи містять відповідні договори, банківські виписки по рахункам ФОП, видаткові накладні, ТТН, акти, які у повній мірі відображають реальність господарських операцій з контрагентами та здійснення ФОП відповідних витрат.

Окрім того, на адресу ФОП ОСОБА_1 за операціями з вказаними контрагентами, контрагентами-постачальниками було зареєстровано ПН, що додані до матеріалів справи. Усі без виключення ПН було зареєстровано, реєстрація вказаних ПН не зупинялась, що свідчить про те, що господарські операції за вказаними накладними були реально вчинені. Вказані операції було відображено в деклараціях з податку на додану вартість за 2019-2022 р., а відповідні дані щодо сум від продажу вказаних товарів відображались при складанні фіскальних чеків через РРО.

Більш того, ОСОБА_1 щорічно подавались декларації про майновий стан і доходи, в яких було відображено дохід з урахуванням витрат, понесених за операціями здійсненими з вказаними вище контрагентами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновки виходячи лише з даних зазначених в облікових базах даних ГУДПС, які відображають лише частину інформації щодо діяльності підприємств. Під час проведення невиїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 не було взагалі проаналізовано жодної інформації стосовно здійснених господарських операцій.

Так, акт перевірки в частині вищенаведених операцій не містить інформації щодо дослідження ланцюга постачання товарів за весь період діяльності контрагентів по ланцюгу, перевірок контрагентів, проведення зустрічних звірок, що за наявності у матеріалах справи вищенаведеної первинної документацій та зареєстрованих податкових накладних за понесеними витратами свідчить, що контролюючим органом було сформовано помилковий висновок про відсутність витрат при обрахуванні податку на доходи фізичних осіб.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки фіскальним органом було зроблено передчасний та необґрунтований висновок щодо документального не підтвердження понесених валових витрат та заниження оподаткованого доходу, ППР №19855/15-32-24-0420 від 10.05.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що, зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Однак, оскільки у спірних ППР податковим органом визначена одна єдина сума за весь перевіряємий період, а отже оспорюваний акт не може зберегти свою цілісність і значення у разі визнання судом цього рішення частково протиправним, то воно підлягає скасуванню судом повністю.

Більш того, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним та скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Окрім того, висновки податкового органу щодо грошового зобов'язання з військового збору та єдиного соціального внеску, нарахування податку на додану вартість за лютий 2022 року є також похідними від висновків щодо заниження валового доходу, про що фіскальний орган додатково підтвердив у наданому на вимогу суду розрахунку, а тому ППР №19856/15-32-24-04-20 щодо нарахуванні військового збору, №19872/15-32-24-04-20 щодо нарахування податку на додану вартість, рішення №19858/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 та податкова вимога №19857/15-32-24-04-20 від 10.05.2024, - також підлягають скасуванню, як необґрунтовані та протиправні.

Стосовно штрафних санкцій щодо ненадання документів до проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, ОСОБА_1 під час проведення перевірки не надав контролюючому органу документи на нерухоме майно, яке використовується у підприємницькій діяльності власником якого є ФОП, крім того у декларації про майновий стан підприємець також не зазначив відомості про власне нерухоме майно.

Вказані обставини позивачем (платником податку) не заперечуються.

Наслідком вказаних порушень було застосування фіскальним органом штрафних санкцій та прийняття відповідних рішень, а саме:

- №19850/15-32-24-04-20 щодо нарахування адміністративних штрафів у розмірі 1020 грн.;

- №19854/15-32-24-04-20 щодо нарахування адміністративних штрафів у сумі 680,88 грн..

Оскільки такі порушення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає вказані рішення про застосування штрафних санкцій правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Стосовно ППР №19860/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 6011,54 грн. та 1502,89 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків (найманих працівників) встановлено порушення, а саме: податок з доходів фізичних осіб 26.01.2023 року у сумі 3618 грн. перераховано до бюджету, при цьому працівника звільнено 02.01.2023 року.

Нарахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2019р. по 31.12.2022р. проводилось за ставкою відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI.

За результатами перевірки встановлена кредиторська заборгованість по податку з доходів фізичних осіб (9629,54 - 3618) у сумі 6011,54 грн., яка не перерахована у встановлені Законом терміни і станом на дату реєстрації акту перевірки, чим порушено п.п.168.1.4, п.168. п.168.1 ст.168 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами.

Аналогічне стосується і невірного заповнення податкового розрахунку форми 4-ДФ за ІІІ квартал 2022 року, що стало підставою для прийняття податковим органом ППР №19868/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 1020 грн.

Вказані обставини позивачем не заперечуються ані в доводах зустрічного позову, ані в доводах апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу у цій частини, а ППР №19860/15-32-24-04-20, №19868/15-32-24-04-20 такими, що не підлягають скасуванню.

Що стосується частини порушень щодо повноти сплати військового збору, податковим органом під час перевірки встановлено, що за період 2019-2022 роки платником податків було нараховано військового збору від доходів, нарахованим найманим працівникам на суму 20804,97 грн, проте перераховано військового збору на суму 16754,77 грн.

З наведеного вбачається, що кредиторська заборгованість по військовому збору від доходів, нарахованих найманим працівникам, за результатами перевірки становить 4050,20 грн., яка виникла у 2020 році і станом на дату реєстрації акту перевірки не була сплачена, чим порушено п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, що і стало підставою для прийняття податковим органом ППР №19861/15-32-24-04-20 щодо нарахування військового збору у розмірі 4050,2 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2000,37 грн, яке на переконання колегії суддів є обґрунтованим та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, перевіркою було також встановлено факт несвоєчасної сплати узгоджених сум військового збору за результатами декларування 2018 року.

Так, ФОП не заперечується, що узгоджену суму військового збору 3006,77 грн. було сплачено 25.03.2019 року, при встановленому законом строку оплати до 21.02.2019 року, що є порушенням п.57.1 ст.57 ПК України та стало підставою для прийняття фіскальним органом ППР №19867/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 150,34 грн, яке апеляційний суд також вважає законним та обґрунтованим.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій №19870/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 2068 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюються Заковом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.1 частини першої ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці.

Згідно п.1 частини першої ст.7 Закону №2464 базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В ході перевірки повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат встановлено, що у звіті форми 1-ДФ за 4 кв.2019 року (вх. №9323828820 від 11.01.2020 року) рядок 10 по платнику РНОКПП НОМЕР_1 відображено нарахування та виплата доходу у сумі 9400 грн, за « 101» ознакою доходу. У звіті по ЄСВ за листопад 2019 року дана виплата доходу не відображена, в результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу по РНОКПП НОМЕР_1 у сумі 9400грн., чим порушено ст.7 Закону №2464-VI із змінами.

Вказані обставини платником податку не заперечуються та знайшли свої підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення ГУДПС №19870/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 2068 грн. Аналогічне стосується і податкової вимоги №19869/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 2068 грн., яка прийнята на підставі вказаного рішення.

Стосовно рішення про застосування штрафних санкцій №19871/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 3860,16 грн. апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.12 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплата єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплата заробітної плати (доходу).

Абзацом третім частини восьмої ст.9 Закону №2464 встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені, зокрема, у п.5 частини першої ст.4 Закону 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно п.п.4 п.2 розд.ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04 2015 №449 із змінами та доповненнями, обчислення сум єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в Декларації, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідаю до Закону №2464 (п.178.7 ст.178 ПКУ).

Згідно п.п.1 п.6 розд.І Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 143, далі - Наказ №143) , особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі - Додаток ЄСВ 1) у складі податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом №143, яка подається платниками, за звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд.IV ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суми єдиного внеску, сплачені особами, які провадять незалежну професійну діяльність, протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховуються такими платниками при остаточному розрахунку за календарний рік згідно з даними, зазначеними у декларації та результатами перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Платники формують та подають Додаток ЄСВ 1 у складі декларації.

Термін сплати зобов'язань з єдиного внеску, визначених особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у Додатку ЄСВ 1 настає в день подання Додатка ЄСВ 1 у складі декларації, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання декларації включно.

Так, в ході перевірки фіскальним органом було встановлено порушення строків сплати узгоджених сум ЄСВ (з доходів у вигляді заробітної плати) за жовтень 2019, січень-лютий 2020, що платником податку не заперечується. При цьому, в результаті порушення граничних строків сплати ЄСВ встановлено порушення ст9 Закону №2464, що і стало підставою для прийняття податковим органом рішення №19871/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 3860,16 грн, підстав для скасування якого суд не вбачає.

Щодо акцизного податку, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2019р. по 31.12.2022р. самостійно задекларовано і нараховано платником акцизного податку у сумі 1188542 грн.

Підпунктом 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, зокрема, що реалізація суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування.

Відповідно до п.п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є, зокрема:

особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах);

особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне.

Ставка акцизного податку з обсягів реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольних напоїв відповідно до п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України становить 5 відсотків.

При цьому, базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України (п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України).

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №265), для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами -підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар, для підакцизних товарів, наявність або місцезнаходження яких не підтверджено таким суб'єктом господарювання, у тому числі таких товарів, недостача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі на вимогу контролюючого органу при проведенні перевірки такого органу, - дата складення відповідного документа, що засвідчує зазначені факт (п.216.9 ст.216 ПК України).

За травень 2021 року ФОП складена ПН №10 від 13.05.2021року на суму 765грн., зареєстрована в ЄРПН 08.06.2022 року, сума акцизного податку становить 36 грн., яка не включена до складу податкової декларації з акцизного податку за травень 2021 року, чим порушено пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України.

Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

При цьому, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.2 ст.49 ПК України).

Платники, визначені пп.212.1,15 п.212.1 ст.212 ПК України, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений ПК України звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 прим.1 ст.49 ПК України).

Базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному, місяцю (п.223.1 ст.223 ПК України).

Відповідно до п.223.2 ст.223 ПК України платники акцизного податку, визначені п.212.1 ст.212 ПК України (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 прим.1, 215.3.5 прим.2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 п.215.3 ст.215 ПК України), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст.46 ПК України.

Відповідаю до п.52 підрозд.10 розд.XX ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема, з порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ), акцизного податку, рентної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення п.223.2 ст.223 ПК України ФОП надано щомісячні декларації з акцизного податку за період з січень 2019 - по жовтень 2020 року з порушенням граничних термінів надання.

Станом на 31.12.2022 року ФОП ОСОБА_1 по ІКП акцизного податку рахується борг, який є самостійно нарахований (узгоджений) платником, але не сплачено у встановленні терміни у сумі 61467,39 грн., з них на дату реєстрації акту перевірки погашено з порушенням граничних строків у сумі 25507,85 грн.

В результаті невчасної сплати узгоджених сум акцизного податку 25507,85 грн. з простроченням платежу більше 30 календарних днів, порушено п.57.3 ст.57 ПК України.

Вищевказані обставини і стали підставою для прийняття податковим органом ППР №19875/15-32-24-04-20 щодо нарахування акцизного податку у розмірі 36 грн. та штрафних санкцій в сумі 9 грн, та №19876/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 2550,79 грн, які на переконання судової колегії є законними та скасуванню не підлягають.

Окрім того, платником податку також не заперечується і факт непогашення частини самостійно нарахованих (узгоджених) сум з акцизного податку.

Стосовно частини порушень щодо невчасної реєстрації ПН, РК, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.69.1 п.69 підрозд.10 розд.XX ПК України, з урахуванням змін внесених Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до ПКУ та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів, зокрема, реєстрації у відповідних реєстрах ПН, РК, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набирання чинності Законом України №2260-IX (27 травня 2022 року) за умови реєстрації такими платниками ПН/РК в ЄРПН до 15 липня 2022 року.

Граничні строки реєстрації ПН/РК у ЄРПН, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ЕХ, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, визначені п.89 підрозд.2 розд.XX ПК України.

В ході перевірки своєчасності реєстрації ПН в ЄРПН було встановлено порушення термінів реєстрації.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти ПН в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені ПН на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така ПН, протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену ПН з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така ПН, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених ПН сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається ПН у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей п.201.4 ст.201 ПК України ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

ПН може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

З наведеного вбачається, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг за готівку особам, що не зареєстровані платниками ПДВ, розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), такий постачальник може складати ПН за щоденними підсумками операцій (якщо попередньо не були складені ПН на ці операції).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти ПН в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти ПН, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація ПН/РК у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для ПН/РК, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для ПН/РК, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. ПН, які не надаються покупцю, а також ПН, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, піддягають реєстрації в ЄРПН.

Згідно зазначеного в акті перевірки та наданого на вимогу суду податковим органом розрахунків вбачається, що ФОП в порушення п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України реєстрував ПН з порушенням граничних термінів реєстрації, дати реєстрації, суми та розміри штрафних санкцій за якими відображені у відповідних таблицях.

Так, платником податку на додану вартість порушено терміни реєстрації ПН, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та РК в ЄРПН, встановлені статтею 201 ПК України, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, за травень 2021 року у сумі 127 грн. і відсутня реєстрація ПН на загальну суму ПДВ 13229грн., в т.ч. липень 2019 року 1749грн., серпень 2019 року 5760грн., вересень 2019 року 4547грн., листопад 2019 року 1173грн., чим порушено п.201.10 ст.201 ПК України. Також, в ході проведення перевірки була встановлено невчасна реєстрація уточнених РК на загальну суму ПДВ 7773,94грн. за відображені у розрахунку податкові періоди, чим порушено п.201.10 ст.201 ПК України.

Вказані обставини платником податків не заперечуються.

На підставі викладеного, податковим органом було прийнято ППР №19873/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 9640,44 грн за невчасну реєстрацію ПН, РК на загальну суму ПДВ 21129,90 грн із затримкою більше 365 календарних днів, яке на переконання колегії суддів є законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи також вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість з ПДВ на підставі самостійно узгоджених сум по податковим деклараціям, а саме:

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9241622546 від 18.09.2023 в сумі 5432,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9307050383 від 14.11.2023 в сумі 10879,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9274221014 від 17.10.2023 в сумі 18309,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9344376979 від 18.12.2023 в сумі 4940,00 грн.;

- нарахування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №9372719231 від 15.01.2024 в сумі 42455,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 наявність такої заборгованості не заперечується та станом на час розгляду справи доказів її погашення останнім не надано.

Крім того, за невчасне перерахування ПДВ по вказаним податковим деклараціям фіскальним органом було застосовано штрафні санкції за порушення п.57.1 ст.57 ПК України та прийнято ППР №19874/15-32-24-04-20 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 11561,65 грн., яке судова колегія вважає обґрунтованим та прийнятим відповідно до норм чинного законодавства.

Стосовно аргументів ФОП про повторне стягнення відповідачем податкового боргу за однією тією ж самою вимогою (форми “Ф» №0004774-1306-1532 від 12.04.2023), оскільки за нею вже був судом задоволений позов про стягнення заборгованості, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.60.1 ст.60 ПК України податкова вимога відкликається у випадку, коли сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Згідно п.59.5 ст.59, п.60.6 ст.60 ПК України на суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що саме по собі рішення суду про стягнення податкового боргу не є погашенням боргу та не означає відкликання податкової вимоги. Органом стягнення податкового боргу за рішенням суду є виконавча служба. При збільшенні боргу нова податкова вимога не надсилається. ФОП не надав до суду підтвердження стягнення (погашення) суми боргу виконавчою службою за судовим рішенням та відкликання вказаної ним податкової вимоги.

Насамперед суд зазначає, що з огляду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №420/31133/23 стягнення стосувалася суми податкового боргу, яка виникла раніше та не охоплюється сумою боргу у справі, що розглядається.

Резюмуючи вищевикладене, та з урахуванням наданої оцінки наявній у матеріалах справи первинній документації, колегія суддів вважає зустрічний позов ОСОБА_1 частково обґрунтованим та таким що підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування наступних рішень податкового органу:

- ППР №19855/15-32-24-04-20 щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3074539,5 грн. та штрафних санкцій у розмірі 768634,88 грн.;

- ППР №19856/15-32-24-04-20 щодо нарахуванні військового збору в сумі 256226,62 грн. штрафних санкцій в сумі 64056,66 грн.;

- ППР №19872/15-32-24-04-20 щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 13356 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3339 грн;

- рішення №19858/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 551133,84 грн;

- податкової вимоги №19858/15-32-24-04-20 від 10.05.2024 на суму 551133,84 грн

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог податкового органу за первісним позовом про стягнення податкового боргу, колегія зазначає, що згідно п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкові вимоги, які направлені рекомендованим листом на адресу відповідача та яка збігається із даними, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.59.5. ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцем знаходження посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 95.2 ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Так, за змістом вказаних правових норм, зверненню контролюючого органу до суду щодо стягнення сум податкового боргу передують певні досудові процедури, які направлені на спонукання платника податків самостійно сплатити податковий борг. До таких процедур, поміж іншим, віднесено направлення такому платнику податків податкової вимоги, з дня надіслання якої починає свій перебіг шістдесяти денний термін та зі спливом цього строку у контролюючого органу з'являється право на звернення до суду за стягненням сум податкового боргу.

Згідно п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За приписами п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, з урахуванням висновку суду про часткову необґрунтованість винесених податковим органом рішень, а також того, що на день розгляду справи ФОП не надав суду докази погашення податкової заборгованості, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми податкового боргу належать до часткового задоволення, шляхом стягнення податкового боргу у наступних розмірах:

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - 8534,43 грн. на бюджетний рахунок UA508999980333109340000015596, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11010100, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Вилк/11010100;

- по військовому збору - 6050,57 грн. на бюджетний рахунок UA628999980313030063000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11011000, отримувач коштів ГУК в Од.обл./11011000;

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 103561,61 грн. на бюджетний рахунок UA358999980313090029000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 14010100, отримувач коштів ГУК в Од.обл./14060100;

- по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - 36598,79 грн. на бюджетний рахунок UA308999980314080531000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 14040200, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/14040200;

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям - 1700 грн. на бюджетний рахунок UA988999980313020106000015622, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 21081103, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Кілія/21081100.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення - про часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та відповідно, часткове задоволення первісного позову податкового органу.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та відповідно, часткове задоволення первісного позову податкового органу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, у відповідності до вимог п.7 ст.139 КАСУ.

Відповідно до ч.4 ст.139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, оскільки апеляційна скарга позивача за зустрічним позовом та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, апеляційний суд доходить висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання зустрічного позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області шляхом стягнення коштів у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Так, зі змісту зустрічного позову ОСОБА_1 вбачається, що ним заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 4777268,76 грн. При цьому, судом задоволено вимоги зустрічного позову на суму 4731286,5 грн., що складає 99,04% позовних вимог.

При цьому, сплату судового збору за подання зустрічного позову було відстрочено судом 1-ї інстанції до ухвалення рішення, тобто фактично позивачем не сплачено, а за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 45420,00 грн (квитанція від 10.12.2025 року).

Таким чином, 99,04% від сплаченої позивачем суми судового збору складають 44983,97 грн, які підлягають стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.

Керуючись статтями 139, 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Зустрічний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.05.2024 року:

- №19855/15-32-24-04-20 щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3074539,5 грн. та штрафних санкцій у розмірі 768634,88 грн.;

- №19856/15-32-24-04-20 щодо нарахуванні військового збору в сумі 256226,62 грн. штрафних санкцій в сумі 64056,66 грн.;

- №19872/15-32-24-04-20 щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 13356 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3339 грн.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.05.2024 року №19858/15-32-24-04-20 та податкову вимогу від 10.05.2024 року №19857/15-32-24-04-20 на суму 551133,84 грн.

У задоволенні решти зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Позов Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості:

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - 8534,43 грн. на бюджетний рахунок UA508999980333109340000015596, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11010100, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Вилк/11010100;

- по військовому збору - 6050,57 грн. на бюджетний рахунок UA628999980313030063000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11011000, отримувач коштів ГУК в Од.обл./11011000;

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 103561,61 грн. на бюджетний рахунок UA358999980313090029000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 14010100, отримувач коштів ГУК в Од.обл./14060100;

- по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - 36598,79 грн. на бюджетний рахунок UA308999980314080531000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 14040200, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/14040200;

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям - 1700 грн. на бюджетний рахунок UA988999980313020106000015622, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 21081103, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Кілія/21081100.

У задоволенні решти позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 44983,97 грн (сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні 97 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький