П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37655/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року, прийняте у складі суду судді Кузьменко Н.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме за 2015 р. - 4 доби, за 2016 р. - 12 діб виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме за 2015 р. - 4 доби, за 2016 р. - 12 діб, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулося до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та винести нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин спеціальне законодавство, а саме ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 8 розд. III Порядку № 260, передбачало виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки виключно в році звільнення. Оскільки спеціальними нормами було чітко визначено обсяг прав поліцейського, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування норм КЗпП України та Закону України «Про відпустки». Крім того, визнаючи право позивача на компенсацію, суд фактично надав зворотну дію в часі змінам до ст. 93 Закону № 580-VIII (в редакції Закону № 3379-IX від 05.10.2023), що прямо суперечить ст. 58 Конституції України. З огляду на те, що наказ про звільнення № 1258 о/с є чинним і не містить відомостей про дні невикористаної відпустки за минулі роки, у відповідача був відсутній нормативно визначений обов'язок щодо нарахування спірних виплат, а отже, в його діях відсутня протиправна бездіяльність.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив публічну службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від № 1258 о/с від 23.08.2018 року ОСОБА_1 31.08.2018 року звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Листом від 31.07.2025 року у відповідь на звернення адвоката позивача Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило, що за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 не використав 04 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік та 12 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік. Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, на час звільнення ОСОБА_1 (серпень 2018 року) нарахування та виплата компенсації за невикористану відпустку за попередні періоди не здійснювалось.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право поліцейського на отримання грошової компенсації за всі дні невикористаних відпусток при звільненні є конституційною гарантією, яка не може бути обмежена відсутністю спеціального правового регулювання в профільному законі. Оскільки Закон України «Про Національну поліцію» та Порядок № 260 не містили прямої заборони на виплату компенсації за минулі роки, суд на підставі субсидіарного застосування норм ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» констатував обов'язок відповідача провести повний розрахунок за всіма видами невикористаних відпусток (4 доби за 2015 рік та 12 діб за 2016 рік), незалежно від наявності відповідних відомостей у наказі про звільнення.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
-щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
-додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону);
-творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 16-1 цього Закону);
-соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону);
-відпустки без збереження заробітної плати (ст.ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Частиною 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 83 КЗпП України.
В свою чергу Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно ч.ч.1, 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із ст. 60 Закону №504/96-ВР, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до Закону №504/96-ВР.
Частинами 1-4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно ч.ч.10-11 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:
-посадовий оклад;
-оклад за спеціальним званням;
-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
-премії;
-одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що спір за подібними спірними правовідносинам розглядався Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду по справі №160/10875/19, за результатами якого була ухвалена постанова по справі №160/10875/19 від 19 січня 2021 року.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України та ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду по справі №160/10875/19 від 19 січня 2021 року зазначено: "…право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до Закону №504/96-ВР.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення ч.ч.8, 11 ст. 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік".
Колегія суддів констатує, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.
Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч.2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР, а тому доводи апелянта на цій підставі колегія суддів відхиляє та не підтримує.
Відповідно, ч.1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки" (п.п.59-62 постанови по справі №160/10875/19 від 19 січня 2021 року).
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального справа у подібних спірних правовідносин, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч.1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і ч.1 ст. 83 КЗпП України, та позивач має право на компенсацію за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки на день звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік та за 2016 рік.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, з урахуванням вищенаведених правових норм, такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька