Справа № 643/9151/26
Провадження № 1-кс/643/3662/26
12 травня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , особи, яка звернулася до суду із скаргою ОСОБА_3 у режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Харківський слідчий ізолятор», розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Харкові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк,
05.05.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
У поданій скарзі заявник зазначив, що у провадженні Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025, справа №643/22154/25. 19.04.2026 за вих.№12/О-16 він звернувся до Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, з клопотанням про надання йому копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 27.11.2025. Станом на день звернення до слідчого судді із скаргою, клопотання не розглянуто, про результати його розгляду не повідомлено, у зв'язку з чим, звернувся до слідчого судді із вказаною скаргою. Просив визнати бездіяльність уповноважених осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві щодо невиконання вимог та обов'язків, передбачених ст.220 КПК України за його клопотанням від 19.04.2026 за вих.№12/)-16; зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, визначену у встановленому законом порядку, розглянути його клопотання від 19.04.2026 за вих.№12/О-16 та повідомити про прийняте рішення в порядку ст.220 КПК України.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просив задовільнити. Вказав, що не отримав жодного повідомлення про розгляд його клопотання, а також не отримав копію витягу, тому вимушений був звернутися до суду із цією скаргою.
Слідчий у судове засідання не з'явився, до його початку надав копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026170020010869 від 08.05.2026 та копію відповіді ОСОБА_3 щодо внесення відомостей до ЄРДР на виконання ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025, справа №643/22154/25, провадження №1-кс/643/7015/25.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність, яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя заслухавши доводи особи, яка звернулася до суду із скаргою, дослідивши скаргу з додатками дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як зазначено в ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07 від 7 листопада 2013 року) у п. 55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява №31939/06, п. 55).
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст.1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ч.1 ст.40 КПК України передбачає, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі, слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування.
Так, ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025 скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, зобов'язано уповноважену особу Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, визначену у встановленому законом порядку, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 27.11.2025 за вих.№12/О-15.
З наданого слідчим витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026170020010869 від 08.05.2026 та копії відповіді ОСОБА_3 щодо внесення відомостей до ЄРДР, вбачається, що відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на виконання ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025, справа №643/22154/25, провадження №1-кс/643/7015/25.
Таким чином, надана слідчим інформація у кримінальному провадженні №62026170020010869 від 08.05.2026 не стосується скарги, з якою ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді.
Однак, враховуючи, що органом досудового розслідування не спростовано доводи заявника в частині нездійснення процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк та доказів протилежного не надано, слідчий суддя дійшов висновку, що заявником доведено, що дійсно мала місце бездіяльність, яка полягає в тому, що слідчим не виконано процесуальні дії, а саме клопотання ОСОБА_3 від 19.04.2026 за вих. №12/О-16, яке ним було направлено на адресу Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, не було розглянуто у передбаченому законом порядку.
З врахуванням вищевказаного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність бездіяльності з боку органу досудового розслідування, оскільки слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025, справа №643/22154/25, провадження №1-кс/643/7015/25, в порушення вимог ст.220 КПК України, клопотання ОСОБА_3 від 19.04.2026 зв вих.№12/О-16 не було розглянуто у передбаченому законом порядку та у передбачений законом строк.
Що стосується визнання дій слідчого незаконними, то слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України, у тому числі, ст.303 КПК України не передбачено заявлення вимоги про визнання дій або бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора незаконною чи протиправною тощо.
Разом з цим, ч.2 ст.307 КПК України визначає, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя не вирішує питання про визнання дії або бездіяльності «неправомірними», «протиправними» або «незаконними», а відповідно до ст.307 КПК України скасовує рішення, або зобов'язує припинити чи вчинити певну дію.
У зв'язку з викладеним, вимоги заявника про визнання бездіяльності слідчого незаконною/протиправною - не підлягають задоволенню.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у рішеннях по справах «Верітас проти України» і «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, підлягає частковому задоволенню, зобов'язавши слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025, справа №643/22154/25, провадження №1-кс/643/7015/25, розглянути клопотання заявника від 19.04.2026, яке ним було направлено через ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за вих.№12/О-16 та повідомити його про прийняте рішення в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.
Відповідно до ст.307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення дію чи бездіяльність слідчого постановляється ухвала, окрім іншого, про зобов'язання вчинити певну дію.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 40, 110, 220, 303-307 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк - задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025, справа №643/22154/25, провадження №1-кс/643/7015/25, розглянути клопотання заявника від 19.04.2026, яке ним було направлено через ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за вих.№12/О-16 та повідомити його про прийняте рішення в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.
В іншій частині у задоволенні скарги - відмовити.
Направити копію клопотання ОСОБА_3 від 19.04.2026 про проведення слідчих та процесуальних дій разом із ухвалою суду слідчому для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1