Справа № 643/8704/26
Провадження № 1-кс/643/3513/26
12 травня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017,
29.04.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві щодо нездійснення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017.
У поданій скарзі заявниця зазначила, що в провадженні Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017220000000097 від 02.02.2017 за ч.1 ст.192 КК України, яке було зареєстроване на підставі її заяви за фактом заподіяння їй майнової шкоди. 15.04.2026 нею засобами електронного зв'язку з використанням ЕЦП направлено до слідчого у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017 клопотання про надання відомостей з електронної інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань про кримінальне провадження №42017220000000097 від 02.02.2017 по розділах: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення» (із відображенням вкладки «Зміни», кожної вкладки «Правопорушення», розділу «Кримінальні правопорушення»), «Рух провадження», «Прикріплені файли», тощо у вигляді належним чином завірених роздруківок. Зазначені відомості є складовою матеріалів досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. Вказане клопотання ТУ ДБР у м. Полтаві отримало 15.04.2026. Жодної відповіді, передбаченої чинним КПК, на подане клопотання вона не отримала. Бездіяльність слідчого зумовлена неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням її клопотання без процесуального реагування. У зв'язку з чим змушена була звернутися із скаргою о суду, у якій просила зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017 розглянути подане клопотання потерпілою від 15.04.2026.
До початку судового засідання від ОСОБА_3 надійшла заява, у якій остання вимоги скарги підтримала, просила задовольнити та судове засідання провести без її участі.
Слідчий вдруге у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце повідомлений належним чином, причини неявки у судове засідання слідчому судді не повідомив. Окрім того, не виконано ухвалу слідчого судді від 05.05.2026 та не надано матеріали кримінального провадження №42017220000000097 від 02.02.2017 за ч.1 ст.192 КК України для огляду їх у судовому засіданні.
Відповідно до ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Частиною першою ст.28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних та дій та прийняття процесуальних рішень.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.306 КПК України скарги на рішення про закриття кримінального провадження розглядаються слідчим суддею не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. В даному випадку скарга надійшла 29.04.2026 і до теперішнього часу слідчий суддя позбавлений можливості належним чином здійснити правосуддя, оскільки позбавлений доступу до матеріалів кримінального провадження.
Разом з цим, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність, яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи наведене слідчий суддя, з метою недопущення штучного затягування процесуальних строків для розгляду вказаної скарги, дійшов висновку про її розгляд за наявними у скарзі матеріалами, без дослідження матеріалів кримінального провадження.
Фіксація процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.
Розглянувши скаргу з додатками, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як зазначено в ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07 від 7 листопада 2013 року) у п. 55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява №31939/06, п. 55).
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст.1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ч.1 ст.40 КПК України передбачає, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі, слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування.
Так, з матеріалів скарги вбачається, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017220000000097 від 02.02.2017 за ч.1 ст.192 КК України.
15.04.2026 ОСОБА_3 звернулася до слідчого із клопотанням про надання їй інформації по кримінальному провадженню, яке направила на електронну пошту Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, однак результат розгляду зазначеного клопотання, відповідно і в порядку ст.220 КПК України, відсутній.
З врахуванням вищевказаного, слідчий суддя приходить висновку, що слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження №42017220000000097 від 02.02.2017 за ч.1 ст.192 КК України, в порушення вимог ст.220 КПК України, клопотання ОСОБА_3 від 15.04.2026 не було розглянуто у передбаченому законом порядку та у передбачений законом строк.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві щодо нездійснення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017 за ч.1 ст.192 КК України, підлягає задоволенню, зобов'язавши слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017 за ч.1 ст.192 КК України, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 15.04.2026 та повідомити її про прийняте рішення в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.
Відповідно до ст.307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення дію чи бездіяльність слідчого постановляється ухвала, окрім іншого, про зобов'язання вчинити певну дію.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 40, 110, 220, 303-307 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017 - задовольнити.
Зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017220000000097 від 02.02.2017 за ч.1 ст.192 КК України, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 15.04.2026 та повідомити її про прийняте рішення в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1