625/112/26
Провадження № 2/625/99/26
"12" травня 2026 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» в особі його представника Паладич А.О. звернулося до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1822976, укладеним між його сторонами 09 жовтня 2024 року, у розмірі 15054 гривні 00 копійок, а також за кредитним договором № 5036422, укладеним між його сторонами 13 жовтня 2024 року, у розмірі 3857 гривень 63 копійки.
Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача усі понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що 09 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1822976 в електронній формі у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора, і за умовами цього договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 3000 гривень 00 копійок строком на 360 днів з встановленою процентною ставкою у розмірі 1% в день, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними та іншими платежами. Водночас, всупереч умов кредитного договору позичальник не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам та іншим платежам у строк, обумовлений у договорі, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Також, діючи від імені та в інтересах позивача, представник ОСОБА_2 у позовній заяві зазначила, що 29 квітня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу за №01.02-09/25, за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, і що згідно Реєстру боржників до договору факторингу за №01.02-09/25 від 29 квітня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1822976, укладеним між його сторонами 09 жовтня 2024 року, у розмірі 15054 гривні 00 копійок.
І, як запевнив позивач в особі його представника, всупереч умовам договору позики відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 15054 гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 3000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 6060 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею у сумі 5994 гривні 00 копійок.
Крім того, позивач зазначив, що 13 жовтня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений ще один кредитний договір за №5036422. Цей кредитний договір укладений між його сторонами в електронній формі у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора і за його умовами Товариство надало Позичальнику кредитні кошти у сумі 1000 гривень 00 копійок шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти й інші платежі за користування кредитом на умовах і в терміни, які передбачені кредитним договором.
Також у позові вказано, що 26 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу за № 01.02-14/25, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, і що згідно Реєстру боржників до договору факторингу за № 01.02-14/25 від 26 червня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором за № 5036422, укладеним між його сторонами 13 жовтня 2024 року, у розмірі 3857 гривень 63 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 999 гривень 99 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 2357 гривень 64 копійки; заборгованості за пенею, штрафами у сумі 500 гривень 00 копійок.
І, як запевнив позивач в особі його представника, всупереч умовам кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 3857 гривень 63 копійки.
Водночас, як зазначив у позовній заяві позивач, відповідач на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату на загальну суму 210 гривень 01 копійка, тобто він вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.
Підсумовуючи, позивач в особі його представника запевнив, що відповідач отримані в кредит за вищевказаними двома кредитними договорами грошові кошти не повернув, а також не сплатив інших платежів, передбачені умовами договорів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем: 1) 15054 гривні 00 копійок за кредитним договором № 1822976, укладеним між його сторонами 09 жовтня 2024 року; 2) у розмірі 3857 гривень 63 копійки за кредитним договором № 5036422, укладеним між його сторонами 13 жовтня 2024 року, що й послугувало підставою для звернення ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до суду із позовом.
21 квітня 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.
Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, водночас у поданій 06 квітня 2026 року позовній заяві, яка зареєстрована за вх. ЕС№653/01-51/26 (а.с. 1-13), позивач в особі його представника просив суд справу розглядати без участі представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 205, 208-209).
Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавав.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 09 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі- Товариство) та ОСОБА_1 (далі- Споживач) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства укладений договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №1822976 в електронній формі, згідно якого Товариство на умовах, встановлених договором, надало Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с. 15-25).
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (Р580) у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», що вказано у п. 7.1 вказаного договору.
У пунктах 1.3 - 1.6 договору сторони дійшли згоди, що сума позики складає 3000 гривень 00 копійок; строк позики 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1% в день і застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 0,01 % в день; метою отримання кредиту є споживчі (особисті потреби).
Згідно умов, закріплених у пунктах 1.7.-1.8. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1244,55% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 13800 гривень 00 копійок; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 12909 гривень 00 копійок.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
У відповідності з п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №1822976 від 09 жовтня 2024 року, який також підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (Р580), обчислена загальна вартість кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 24).
Із паспорту споживчого кредиту (а.с. 26-29), якій підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (Х664) вбачається, що в ньому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.
Як вбачається із інформації, наданої ТОВ "ПЕЙТЕК", датованої 08 травня 2025 року за вих.№20250508-1240, 09 жовтня 2024 року о 15 годині 54 хвилині за допомогою системи PayTech на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 3000 гривень 00 копійок (а.с. 55).
Враховуючи вищевикладене, договір №1822976 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
29 квітня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу за №01.02-09/25 (а.с. 56-72, 75-78), за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу за № 01.02-09/25 від 29 квітня 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1822976 на загальну 15054 гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 3000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 6060 гривень 00 копійок; заборгованості за штрафними санкціями у сумі 5994 гривні 00 копійок (а.с. 82).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ОСОБА_1 своєчасно не сплачував кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками та іншими платежами, внаслідок чого станом на 29 квітня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 15054 гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 3000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 6060 гривень 00 копійок; заборгованості за штрафними санкціями у сумі 5994 гривні 00 копійок (а.с. 50-54).
Крім того, 13 жовтня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5036422 в електронній формі, за умовами якого Товариство надало Позичальнику фінансовий кредит в розмірі 1000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с. 83-110).
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (15581), у відповідності із Законом України « Про електронну комерцію», що вказано у п.1.1 вказаного договору.
У пунктах 1.3 - 1.6 договору сторони дійшли згоди, що сума позики складає 1000 гривень 00 копійок; строк кредитування 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів; стандартна процентна ставка становить - 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2768,92% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 4600 гривень 00 копійок.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківській рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .
Згідно п. 3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
У додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5036422, який також підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (15581), зафіксовані відомості про обчислену загальну вартість кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 108).
Із паспорта споживчого кредиту (а.с.68-72), який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором (37699), вбачається, що в ньому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.
З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді.
Враховуючи вищевикладене, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5036422, укладений між його сторонами 13 жовтня 2024 року, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, закріпленим у ст. 3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Як вбачається із інформації, наданої ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", датованої 27 червня 2026 року за вих.№1-2706, 13 жовтня 2024 року о 14 годині 45 хвилині за допомогою системи IPay.ua на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 перераховано грошові кошти у сумі 1000 гривень 00 копійок (а.с. 142).
26 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу за № 01.02-14/25 (а.с. 143-165), за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу за № 01.02-14/25 від 26 червня 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5036422 на загальну 3857 гривень 63 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 999 гривень 99 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 2357 гривень 64 копійки; заборгованості за штрафними санкціями у сумі 500 гривень 00 копійок (а.с. 169).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ОСОБА_1 своєчасно не сплачував кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками та іншими платежами, внаслідок чого станом на 26 червня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 3857 гривень 63 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 999 гривень 99 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 2357 гривень 64 копійки; заборгованості за штрафними санкціями у сумі 500 гривень 00 копійок (а.с. 133-141).
Із розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем частково сплачувалися грошові кошти у сумі 210 гривень 01 копійка для погашення заборгованості за відсотками у сумі 210 гривень 00 копійок, а також заборгованості за кредитом у сумі 00 гривень 01 копійка.
Таким чином, відповідач своїми діями визнавав наявність кредитних правовідносин з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За правилами, визначеними ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Приписами, закріпленими у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року. Проте, у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності з абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За правилами, визначеними ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). А в ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, згідно якого до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог, закріплених у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилами, визначеними ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів, закріплених у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Приписами, закріпленими у ст. 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У ч. ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами, визначеними ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як з'ясовано судом договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №1822976 від 09 жовтня 2024 року, а також договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5036422 від 13 жовтня 2024 року, укладені між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронних документів, створених згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію», і підписані особисто відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронних підписів шляхом відтворення ним одноразових ідентифікаторів, в договорах викладено інформацію про типи кредитів, строки кредитування, спосіб та строк надання кредитів, процентні ставки, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитами, орієнтовну загальну вартість кредитів для споживача за весь строк користування кредитом, реальні річні процентні ставки, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування за кожним договором.
Підписавши договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №1822976 від 09 жовтня 2024 року, а також договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5036422 від 13 жовтня 2024 року, позичальник у відповідності зі ст. ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кожного із кредитних договорів, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Суд констатує, що правочини, укладені між його сторонами, у відповідності зі ст. 204 ЦК України є правомірними та укладеними у письмовій формі, а тому сторонами дотримано вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитних договорів.
Також у судовому засіданні з'ясовано, що факти отримання кредитних коштів у сумі 3000 гривень 00 копійок за умовами кредитного договору № 1822976 від 09 жовтня 2024 року, а також кредитних коштів у сумі 1000 гривень 00 копійок за умовами кредитного договору №5036422 від 13 жовтня 2024 року відповідачем не спростовані і підтверджені належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Водночас доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за вищевказаними договорами відповідачем суду не надано, не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також не подано будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованостей, як і не надано контррозрахунку.
Оскільки відповідачу надано кредитні кошти шляхом перерахування сум кредиту за вказаними кредитними договорами на банківську картку, вказану ним при укладенні договорів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом у розмірі 9060 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 3000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 6060 гривень 00 копійок за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1822976 від 09 жовтня 2024 року, а також у розмірі 3357 гривень 63 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 999 гривень 99 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 2357 гривень 64 копійки за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5036422 від 13 жовтня 2024 року на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
З приводу вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за штрафними санкціями у сумі 5994 гривні 00 копійок за кредитним договором № 1822976, укладеним між його сторонами 09 жовтня 2024 року, а також заборгованості за штрафними санкціями у сумі 500 гривень 00 копійок за кредитним договором №5036422, укладеним між його сторонами 13 жовтня 2024 року, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності зі ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України ( постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно п. 18 розділу «Прикінцеві те перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
З огляду на це вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за штрафними санкціями у сумі 5994 гривні 00 копійок за кредитним договором № 1822976, укладеним між його сторонами 09 жовтня 2024 року, а також заборгованості за штрафними санкціями у сумі 500 гривень 00 копійок за кредитним договором № 5036422, укладеним між його сторонами 13 жовтня 2024 року, задоволенню не підлягають.
Із врахуванням з'ясованих обставин справи на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1822976, укладеним між його сторонами 09 жовтня 2024 року, у розмірі 9060 гривень 00 копійок, яка складається із: 1) заборгованості за кредитом у сумі 3000 гривень 00 копійок; 2) заборгованості по відсоткам у сумі 6060 гривень 00 копійок, а також заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5036422, укладеним між його сторонами 13 жовтня 2024 року, у розмірі 3357 гривень 63 копійки, яка складається із: 1) заборгованості за кредитом у сумі 999 гривень 99 копійок; 2) заборгованості по відсоткам у сумі 2357 гривень 64 копійки.
За правилами, визначеними п. 3 ч. 1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати (судовий збір) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1748 гривень 13 копійок (12417 гривень 63 копійки (розмір задоволених вимог) х 100% : 18911 гривень 63 копійок (розмір заявлених вимог) = 65,66 % (відсоток задоволених вимог); 2662 гривні 40 копійок (сума сплачених позивачем судових витрат) х 65,66 % (відсоток задоволених вимог) : 100% = 1748 гривень 13 копійок (розмір судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37616221) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1822976, укладеним між його сторонами 09 жовтня 2024 року, у розмірі 9060 (дев'ять тисяч шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37616221) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5036422, укладеним між його сторонами 13 жовтня 2024 року, у розмірі 3357 (три тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 63 (шістдесят три) копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37616221) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 1748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень 13 (тринадцять) копійок пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Скляренко