справа №380/4031/26
11 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Вуйцік Ольга Богданівна, звернувся до суду з позовом до Територіального управління БЕБ у Львівській області (далі - відповідач, ТУ БЕБ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії ТУ БЕБ у Львівській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн, а також при формуванні грошового атестату для призначення пенсії;
- зобов'язати ТУ БЕБ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, за період з 19.09.2023 по 02.03.2026 (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати ТУ БЕБ у Львівській області видати ОСОБА_1 грошовий атестат для призначення пенсії з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX у розмірі 3328 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач проходив службу у Територіальному управлінні БЕБ у Львівській області. Під час проходження служби у період з 19.09.2023 по 02.03.2026 відповідач нараховував йому грошове забезпечення (у т.ч. одноразову грошову допомогу при звільненні) у заниженому розмірі, а саме виплачував посадовий оклад, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн. На думку позивача, грошове забезпечення мало виплачуватись з урахуванням ч.3 ст.31 Закону України «Про бюро економічної безпеки України» та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України» - шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначені Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» № 1150-IX, відповідно до якого БЕБ є центральним органом виконавчої влади, що здійснює протидію правопорушенням у сфері економіки, а його діяльність спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Трудові відносини та оплата праці працівників БЕБ регулюються зазначеним Законом, законодавством про працю і державну службу та актами Уряду, при цьому структура грошового забезпечення визначена статтею 31 Закону і включає посадовий оклад, надбавки, доплати та премії. Норми Закону мають бланкетний характер у частині визначення розрахункової величини, тому механізм обчислення грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України, зокрема шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний коефіцієнт. Законами про Державний бюджет на відповідні роки визначено спеціальний прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн, який застосовується для розрахунку посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що поширюється і на працівників БЕБ. З огляду на чинність зазначених норм та відсутність їх неконституційності, застосування відповідачем фіксованого розміру прожиткового мінімуму 2102 грн при визначенні посадових окладів є правомірним, відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та обов'язковості виконання чинного законодавства.
Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач 24.03.2026 подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду(вх. № 23845), відзив на позовну заяву (вх. №23850) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. №23855).
Ухвалами суду від 27.03.2026 відмовлено повністю у задоволенні клопотань про залишення позовної заяви без розгляду та про розгляд справи № 380/4031/26 у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 :
з 19.09.2023 призначено на посаду оперуповноваженого Територіального управління БЕБ у Львівській області (код посади-4.136), наказ ТУ БЕБ у Львівській області від 18.09.2023 № 73-к/ДСК.
з 01.02.2024, у порядку просування по службі призначено на посаду начальника Відділу Територіального управління БЕБ у Львівській області (код посади-4.122), наказ ТУ БЕБ у Львівській області від 31.01.2024 № 4-к/ДСК.
з 10.04.2024, у порядку просування по службі переведено на посаду начальника Відділу Територіального управління БЕБ у Львівській області (код посади-4.2.122), наказ ТУ БЕБ у Львівській області від 09.04.2024 №10-к/ДСК.
3 02.03.2026 звільнено із займаної посади начальника відділу Управління Територіального управління БЕБ у Львівській області, за власним бажанням, наказ ТУ БЕБ у Львівській області від 23.02.2026 №17-к/ДСК.
У зв'язку зі звільненням позивача зі служби, відповідачем 02.03.2026 складено грошовий атестат №20 із визначенням сум щомісячного грошового забезпечення позивача на посаді на дату звільнення, з якого вбачається, що протягом періоду проходження позивачем служби відповідач обчислював розміри його посадового окладу та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні, визначеного у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на відповідні тарифні коефіцієнти. Одноразова грошова допомога при звільненні була обчислена за таким же принципом.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обрахунку грошового забезпечення, у т.ч. одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026), позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Закон України Про центральні органи виконавчої влади, інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України «Про державну службу» застосовуються до Бюро економічної безпеки України та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону.
Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 3 статті 31 Закону № 1150-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови №1068).
Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме частиною третьою статті 31 Закону № 1150-ІХ та пунктом 2 Умов № 1068.
З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Саме така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа № 120/1196/19-а.
тобто, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Положеннями статті 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтями 7 законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки разом із установленням на 01 січня 2023 року прожиткових мінімумів у розмірі 2684 грн, з 01 січня 2024 та з 01 січня 2025 року, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн та з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас, приписи законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.
Закони України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 19.09.2023 по 02.03.2026 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 статті 7 законів України Про Державний бюджет на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 у розмірі 2 684 грн, з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року у розмірі 3 028 грн, а з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328 грн.
Проте, відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтованих підстав, не було надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних дій щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн, виходячи із встановлених вище судом обставин даної справи та аналізу чинного наведеного законодавства.
Також в основу даного судового рішення не можуть бути покладені помилкові посилання відповідача у відзиві на позов на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 з приводу того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді.
Оскільки правові висновки у справі №240/9028/24 стосуються розміру суддівської винагороди, встановленої Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, статтею 31 Закону № 1150-ІХ та Умовами №1068.
Тому правові висновки у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 не є релевантними до правовідносин у даній справі і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Даючи оцінку і аргументам відповідача про те, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, суд керується таким.
Як уже зазначалося вище, введення законодавцем у законах України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки нової грошової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади цих працівників із розрахунку такої величини як прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року відповідає меті законів України про Державний бюджет України, які мають врегульовувати лише витрати та доходи держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які регулюються іншими спеціальними законами, з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами ( у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн) Законом №966-ХІV не передбачено.
Суд зазначає, що принцип правової визначеності - це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Тобто, правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.
Тому застосування для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі №966-ХІV, не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.
З урахуванням викладеного, суд висновує, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 19.09.2023 по 02.03.2026 грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме - без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328 грн) є протиправними.
Нарахування грошового забезпечення у заниженому розмірі зумовило також неправильне нараховування відповідачем у спірний період одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої, в силу вимог Порядку виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 14.05.2025 №81, залежав від розміру місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вирішуючи питання щодо видачі оновленого грошового атестату, суд виходить з того, що з п. 1 розділу ІІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
Аналогічні положення містить пп. 5 п. 1 розділу ІІІ Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженої наказом БЕБ від 19.07.2023 № 220, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 серпня 2023 року за № 1316/40372 (далі - Інструкція), відповідно до якої уповноважені структурні підрозділи у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, яка звернулася із заявою про призначення пенсії, подання про призначення пенсії за формою, встановленою додатком 7 до Порядку, та надсилають його до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.
Водночас п. 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що фінансові підрозділи центрального апарату БЕБ на запит уповноваженого структурного підрозділу в триденний строк складають: 1) грошовий атестат згідно з додатком 3; 2) довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за формою згідно з додатком 8 до Порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення складаються фінансовим підрозділом у межах процедури призначення пенсії за запитом уповноваженого структурного підрозділу після подання особою заяви про призначення пенсії. Такі документи є складовою частиною пакета матеріалів, що направляються до органу Пенсійного фонду для вирішення питання про призначення пенсії.
При цьому, суд наголошує, що право позивача на отримання нового грошового атестату виникає після проведення перерахунку грошового забезпечення відповідно до рішення суду. Водночас на цей час відсутні підстави вважати, що після здійснення такого перерахунку БЕБ України не виготовить та не надасть позивачу новий грошовий атестат на його вимогу, а тому такі вимоги є передчасними.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.
Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимога є похідною від першої вимоги і також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача перерахувати належне ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, за період з 19.09.2023 по 02.03.2026 (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Львівській області (вул. К. Левицького, буд. 67, м. Львів, 79017, код ЄДРПОУ 44741997) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Львівській області (вул. К. Левицького, буд. 67, м. Львів, 79017, код ЄДРПОУ 44741997) щодо визначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сум грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн.
Зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Львівській області (вул. К. Левицького, буд. 67, м. Львів, 79017, код ЄДРПОУ 44741997) перерахувати належне ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, за період з 19.09.2023 по 02.03.2026 (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, та здійснити виплату, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.