справа №380/24154/25
11 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №134550035886 від 11.11.2025;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Посилається на те, що 04.11.2025 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням відповідача №134550035886 від 11.11.2025 у призначенні пенсії за віком відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. Підставою для відмови став факт незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.08.1978, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків за вказаний період. Вважає таке рішення протиправним, оскільки невиконання роботодавцем обов'язку щодо сплати страхових внесків та подання звітності не може бути підставою для позбавлення працівника, який сумлінно виконував свої трудові обов'язки, права на зарахування періоду роботи до страхового стажу. Записи у трудовій книжці виконані належним чином, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, який підтверджує стаж роботи. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що пенсійний вік позивача становить 63 роки, а необхідний страховий стаж в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років. Страховий стаж позивача становить 21 рік 8 місяців 29 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків за вказаний період. Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Вказує, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а у разі несвоєчасної їх сплати до страхувальників застосовуються фінансові санкції. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшли пояснення, в яких підтримано позицію відповідача та зазначено, що документи позивача про призначення пенсії розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за принципом екстериторіальності на підставі постанови Пенсійного фонду України №25-1 від 16.12.2020. Період роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007 не враховано до страхового стажу через відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про сплату страхових внесків.
Ухвалою судді від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
На дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 63-річного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134550035886 від 11.11.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі ч.2 ст.26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 8 місяців 29 днів, а необхідний страховий стаж в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить від 22 до 32 років. Підставою незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007 (згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.08.1978) визначено те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутня інформація про сплату внесків за вказаний період.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.08.1978, у спірний період позивач перебувала у трудових відносинах з Малим підприємством «Універсалсервіс»: запис №18 від 06.09.1999 - прийнята на роботу економістом (підстава - наказ №17 від 06.09.1999); запис №19 від 21.02.2007 - звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (підстава - наказ №7-к від 21.02.2007). Записи послідовні, скріплені печаткою МП «Універсалсервіс» з ідентифікаційним кодом, засвідчені підписом директора підприємства.
Жодних претензій до правильності оформлення трудової книжки, наявності печатки і підписів посадових осіб у спірному рішенні відповідач не пред'явив. Єдиною підставою невключення спірного періоду до страхового стажу є відсутність даних про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення відповідача критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 12 ст.20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.10 ст.20 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або наявності в ній неправильних та неточних відомостей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Обов'язок зі сплати страхових внесків та подання звітності до органів Пенсійного фонду України покладається законом на роботодавця-страхувальника, а не на працівника. Згідно з ч.9 ст.25 Закону №2464-VI передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена. Відтак працівник не має юридичної можливості ані сплатити страхові внески за себе самостійно, ані примусити роботодавця їх сплатити.
Суд встановив, що спірний період роботи позивача з 01.07.2000 по 21.02.2007 на МП «Універсалсервіс» підтверджений належним чином оформленою трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.08.1978. Записи у трудовій книжці виконані послідовно, без виправлень, скріплені печаткою підприємства з ідентифікаційним кодом та засвідчені підписом директора. Відповідач не висловив жодних обґрунтованих сумнівів у достовірності цих записів, не пред'явив доказів того, що МП «Універсалсервіс» у спірний період не існувало, було ліквідоване або не здійснювало господарської діяльності.
Єдиною підставою невключення спірного періоду до страхового стажу є відсутність відомостей про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5. Однак така обставина не доводить, що страхові внески МП «Універсалсервіс» взагалі не сплачувалися, а лише свідчить про відсутність відповідної інформації у реєстрі застрахованих осіб.
Беручи до уваги сформовану судову практику Верховного Суду, суд враховує висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, де Верховний Суд зазначив, що внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавляється соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії періоду роботи такого працівника.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 27.02.2020 у справі №645/5599/16-а.
Суд відхиляє посилання відповідача на положення ч.2 ст.24 Закону №1058-IV у частині обчислення страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку, оскільки система персоніфікованого обліку є інструментом для обліку відомостей про застрахованих осіб, а не способом створення, припинення чи позбавлення права на пенсійне забезпечення. Відсутність в реєстрі застрахованих осіб даних про сплату страхових внесків не може покладатися негативними наслідками на застраховану особу за умови, що така особа підтвердила період своєї трудової діяльності належно оформленою трудовою книжкою. Збереження відомостей про подану страхувальниками звітність та сплачені страхові внески є обов'язком держави в особі органів Пенсійного фонду України.
Враховуючи те, що спірний період охоплює час до набрання чинності Законом №1058-IV (з 01.07.2000 по 31.12.2003) та після такого (з 01.01.2004 по 21.02.2007), суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії за законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу. До 01.01.2004 пенсійне забезпечення регулювалося Законом №1788-XII, ст.62 якого визначає трудову книжку основним документом, що підтверджує стаж роботи. За період з 01.01.2004 по 21.02.2007 чинні приписи закону також встановлюють пріоритет трудової книжки за умови відсутності обґрунтованих сумнівів у достовірності її записів та за умови, що працівник не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем обов'язку зі сплати страхових внесків.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134550035886 від 11.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, всупереч ст.62 Закону №1788-XII та ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007 на МП «Універсалсервіс» та повторно розглянути заяву позивача від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням такого зарахування.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1211,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134550035886 від 11.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007 на Малому підприємстві «Універсалсервіс».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду роботи з 01.07.2000 по 21.02.2007 у складі страхового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.