справа №380/23736/25
11 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ №168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 92 дні, обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на підставі наказу командира військової частини від 31.08.2025 №249 виключений зі списків особового складу з 31.08.2025. Наказом нараховано грошову компенсацію за 92 невикористані дні оплачуваних відпусток. За твердженням позивача, під час проходження служби він отримував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, однак при обчисленні грошової компенсації за невикористані відпустки ця винагорода не була врахована. Про зазначені обставини позивач дізнався з відповіді відповідача від 03.11.2025 на адвокатський запит. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив. Зазначив, що наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 №23 внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260). Зазначений наказ набув чинності 25.02.2025. Відповідно до внесених змін п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 доповнено після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» словами «крім винагород». Оскільки позивача виключено зі списків особового складу 31.08.2025, тобто вже після набрання чинності зазначеними змінами, відповідач вважає, що при розрахунку компенсації правомірно не включав додаткову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась компенсація. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2025 №249 позивача виключено зі списків особового складу з 31.08.2025. Цим самим наказом йому нараховано грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 92 дні, зокрема: 25 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 10 днів за 2023 рік, 15 днів за 2025 рік, а також 42 дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2023-2025 роки.
19.09.2025 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 через Міністерство оборони України з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про врахування додаткової грошової винагороди при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
03.11.2025 від відповідача отримано відповідь, зі змісту якої слідує, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168, при розрахунку компенсації за невикористані відпустки не враховувалась. Також надано картку особового рахунку позивача.
Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення., сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, звернувся з цим позовом до суду.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 року (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (ст.9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок №260; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ключовим для вирішення цієї справи є з'ясування редакції п.6 розділу ХХХІ Порядку №260, яка підлягала застосуванню на дату виключення позивача зі списків особового складу - 31.08.2025.
У редакції, чинній до 24.02.2025, п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачав, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 №23 до Порядку №260 внесено зміни, які набрали чинності 25.02.2025: у розділі ХХХІ п.6 після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено словами «крім винагород».
Таким чином, з 25.02.2025 редакція п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачає, що рошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Суд враховує, що правові висновки щодо включення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпусток, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, від 14.01.2025 у справі №240/31245/23, від 30.10.2025 у справі №240/33499/23. В зазначених справах Верховний Суд констатував, що п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
Разом з тим висновки Верховного Суду у наведених постановах сформульовані стосовно редакції п.6 розділу ХХХІ Порядку №260, чинної до 24.02.2025. На момент виключення позивача зі списків особового складу (31.08.2025) зазначена норма діяла вже у новій редакції - з прямим застереженням «крім винагород». Тому посилання представника позивача на вказані постанови Верховного Суду не є релевантними до обставин цієї справи, адже відповідні висновки викладені за іншого правового врегулювання спірних правовідносин.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що розмір грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпусток, визначається нормами Порядку №260 у редакції, чинній на дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу, оскільки саме цей момент є визначальним для розрахунку відповідних виплат. На 31.08.2025 (дата виключення позивача зі списків особового складу) п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 уже містив пряме застереження «крім винагород», яке виключало можливість включення будь-яких винагород, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані відпустки.
Конструкція «крім винагород» у п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 є аналогічною застереженням, що містяться в п.6 розділу ХХІІІ (допомога для оздоровлення) та п.5 розділу ХХХІІ (одноразова грошова допомога при звільненні) того самого Порядку. У постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 Верховний Суд, тлумачачи конструкцію «крім винагород» у зазначених нормах, дійшов висновку, що обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення та допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, відповідач діяв правомірно. Оскільки з 25.02.2025 аналогічне застереження «крім винагород» поширено і на норму п.6 розділу ХХХІ Порядку №260, підхід до тлумачення цієї конструкції, застосований Верховним Судом, має бути збережений і для випадків обчислення компенсації за невикористані відпустки після зазначеної дати.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток позивача правомірно не включав суми додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, до складу місячного грошового забезпечення, керуючись при цьому редакцією п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 зі змінами, чинними з 25.02.2025.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8- 10, 13, 14, 72- 77, 139, 241- 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.