08 травня 2026 рокусправа № 380/16467/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.05.2023, з врахуванням розмірів її страхового стажу і розмірів її заробітної плати, що зазначені у матеріалах її пенсійної справи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2023 по 03.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилося 60 років, у зв'язку з чим у неї виникло право на призначення пенсії за віком з 01.05.2023 згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. 19 липня 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте всупереч вимог пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, працівник структурного підрозділу відповідача не видав їй розписки-повідомлення про прийняття заяви та пам'ятки пенсіонеру. Натомість, в інформаційно-комунікаційній системі Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФУ) було зареєстровано заяву від 04.08.2023 № 5245 про перехід на інший вид пенсії, підписи в якій вчинені не позивачем, а іншою особою, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.04.2025 у цивільній справі № 466/3835/24. На підставі вказаної заяви від 04.08.2023 пенсію за віком позивачу було призначено лише з 04.08.2023, а не з 01.05.2023, як того вимагає закон. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо призначення їй пенсії за віком з 01.05.2023 є протиправною, оскільки вона звернулася за призначенням пенсії в межах тримісячного строку, передбаченого статтею 45 Закону № 1058-IV, що зумовлює призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Ухвалою від 18.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що згідно зі статтею 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. На підставі заяви від 04.08.2023, яка зареєстрована в ІКІС ПФУ підсистема «Звернення» за № 5245, позивачу призначено пенсію за віком з 04.08.2023, оскільки звернення за призначенням пенсії відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, у зв'язку з чим пенсію призначено з дня прийняття заяви. Оскільки в підсистемі ІКІС ПФУ «Звернення» заява про призначення пенсії від 19.07.2023 відсутня, підстав для розгляду питання щодо призначення пенсії з 01.05.2023 (з дня досягнення пенсійного віку) немає. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та просив застосувати наслідки пропуску такого строку, передбачені статтею 123 цього Кодексу. У задоволенні позову просив відмовити повністю.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій вказала, що викладені відповідачем заперечення проти позову є безпідставними, оскільки факт її звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області саме 19.07.2023 із заявою про призначення пенсії за віком підтверджується сукупністю обставин, у тому числі рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.04.2025 у цивільній справі № 466/3835/24, яким встановлено, що 19.07.2023 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, проте через дії працівників пенсійного органу така заява не була зареєстрована в той же день, натомість, на підставі заяви від 04.08.2023, у якій сфальсифіковано її підписи, проводилися виплати. Поряд з цим, позивач звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише у травні 2025 року, отримавши лист відповідача від 22.05.2025 № 10656-10909/Ч-52/8-1300/25, з якого вперше дізналася про відсутність у системі ІКІС ПФУ її заяви від 19.07.2023. Раніше отримати такі відомості не мала об'єктивної можливості з огляду на те, що про факт фальсифікації заяви від 04.08.2023 їй стало відомо лише в ході розгляду цивільної справи № 466/3835/24, рішення в якій набрало законної сили 03.06.2025.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
У період з 2018 по 2020 рік позивач отримувала пенсію по інвалідності, виплата якої припинена 31.12.2020 у зв'язку з відновленням здоров'я.
30 квітня 2023 року позивачу виповнилося 60 років, у зв'язку з чим у неї виникло право на призначення пенсії за віком на загальних підставах згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
19 липня 2023 року позивач особисто звернулася до структурного підрозділу відповідача - відділу обслуговування громадян № 8 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - із заявою про призначення пенсії за віком.
Натомість, в ІКІС ПФУ підсистема «Звернення» за № 5245 зареєстрована заява ОСОБА_1 від 04.08.2023 про перехід на інший вид пенсії, на підставі якої позивачу призначено пенсію за віком з 04.08.2023.
Листом від 13.11.2023 № 30461-30635/Ч-52/8-1300/23 у відповідь на звернення позивача від 17.10.2023 та 30.10.2023 відповідач повідомив позивача, що у Головному управлінні розглядається питання призначення пенсії за віком згідно заяви від 19.07.2023, про результат розгляду буде повідомлено додатково.
08 квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 9933-8109/Ч-52/8-1300/24 повідомило позивача про те, що пенсію за віком призначено з 04.08.2023 на підставі заяви від 04.08.2023, оскільки звернення за призначенням пенсії відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. Аналогічна позиція викладена у листі відповідача від 22.08.2024 № 20230-21440/Ч-52/8-1300/24.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.04.2025 у цивільній справі № 466/3835/24, яке набрало законної сили 03.06.2025, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів у розмірі 11588 грн 71 коп. відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо призначення їй пенсії за віком з 01.05.2023, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
При вирішенні спору по суті суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника чи уповноваженої особи недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, визначається правлінням Пенсійного фонду.
Частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1.8 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії відповідно до додатку 1 цього Порядку.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії (додаток 1) та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7).
Аналіз вищенаведених норм свідчить, що належна реєстрація заяви про призначення пенсії та видача заявнику розписки-повідомлення про її прийняття є обов'язком працівника пенсійного органу, який передбачений нормативно-правовим актом. Невиконання працівником пенсійного органу цих обов'язків не може мати наслідком обмеження права застрахованої особи на пенсійне забезпечення з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не можуть перекладати наслідки своєї бездіяльності або протиправних дій на громадянина.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
У постанові від 24 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23 (адміністративне провадження № К/990/792/24) Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права. Формальний підхід пенсійного органу під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком є неприпустимим.
Як слідує з матеріалів справи, факт звернення позивача до структурного підрозділу відповідача 19.07.2023 із заявою про призначення пенсії за віком підтверджується наявними у справі документами.
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.04.2025 у цивільній справі № 466/3835/24, яке набрало законної сили 03.06.2025, встановлено, що 19.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком, та що в ході судового розгляду не здобуто доказів на підтвердження того, що 04.08.2023 позивач зверталась до пенсійного органу із заявою про перехід на інший вид пенсії.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.04.2025 у цивільній справі № 466/3835/24, яке набрало законної сили 03.06.2025, встановлено факт звернення позивача 19.07.2023 із заявою про призначення пенсії за віком, а також відсутність доказів звернення позивача 04.08.2023 із заявою про перехід на інший вид пенсії, такі обставини не підлягають повторному доказуванню в межах цієї адміністративної справи.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставини звернення позивача 19.07.2023 із заявою про призначення пенсії за віком, обмежившись посиланням на відсутність такої заяви в підсистемі «Звернення» ІКІС ПФУ. Однак відсутність відомостей про реєстрацію заяви в електронному журналі звернень за наявності документально підтверджених фактів звернення позивача за призначенням пенсії саме 19.07.2023 свідчить про неналежне виконання працівниками відповідача своїх посадових обов'язків, а не про відсутність факту звернення позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач звернулася за призначенням пенсії за віком 19.07.2023, тобто в межах тримісячного строку з дня досягнення нею пенсійного віку (30.04.2023), у зв'язку з чим відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсію за віком позивачу слід було призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 01.05.2023.
Натомість, відповідач, не зареєструвавши належним чином заяву позивача від 19.07.2023, призначив пенсію за віком з 04.08.2023 на підставі заяви, яка, як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.04.2025 у цивільній справі № 466/3835/24, не подавалася позивачем.
Зазначені дії (бездіяльність) відповідача суперечать вимогам статей 44, 45 Закону № 1058-IV, пунктам 1.8, 4.1, 4.2 Порядку № 22-1, а також статтям 19, 46 Конституції України, а тому є протиправними.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті встановлено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (провадження № К/9901/15971/20) сформовано правовий висновок щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Поряд з цим, Верховний Суд у вказаній постанові виокремив виняток із зазначеного правила: коли така особа без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулася до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналася про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічна правова позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2026 року у справі № 200/5167/25, в якій Суд також роз'яснив, що у пенсійних спорах перебіг строку звернення до суду визначається не формальною датою, з якої здійснюється нарахування, а моментом, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Якщо рішення про обчислення пенсії не було належним чином доведене до відома особи, строк не починає свій перебіг до моменту отримання відповідної інформації.
У цій справі суд встановив, що позивач після отримання першої пенсійної виплати у серпні 2023 року без зайвих зволікань вчинила активні дії щодо реалізації свого права: 17.10.2023 та 30.10.2023 звернулася на Урядову гарячу лінію та на вебпортал Пенсійного фонду України із зверненнями щодо призначення пенсії за віком, на які отримала відповідь листом від 13.11.2023 № 30461-30635/Ч-52/8-1300/23 про те, що питання призначення пенсії розглядається згідно заяви від 19.07.2023, без зазначення конкретних правових підстав щодо строку, з якого пенсію призначено. У подальшому позивач отримувала листи відповідача від 08.04.2024 № 9933-8109/Ч-52/8-1300/24 та від 22.08.2024 № 20230-21440/Ч-52/8-1300/24, копії яких, як стверджує позивач і що не спростовано відповідачем, вона вперше отримала у травні 2025 року разом з листом відповідача від 22.05.2025 № 10656-10909/Ч-52/8-1300/25.
Окрім того, з матеріалів справи слідує, що у період з 08.04.2024 (дата звернення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених коштів) і до 03.06.2025 (дата набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/3835/24) позивач була змушена захищатися від необґрунтованих позовних вимог пенсійного органу. Саме під час розгляду справи № 466/3835/24 з'ясувалися обставини, які мають визначальне значення для цього спору, а саме: відсутність у пенсійній справі поданої позивачем заяви від 19.07.2023; наявність у пенсійній справі заяви від 04.08.2023, у якій підписи виконані не позивачем, а іншою особою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що момент, з якого позивач остаточно дізналася про порушення її прав щодо призначення пенсії з пізнішої дати ніж та, що передбачена законом, слід пов'язувати саме з отриманням нею у травні 2025 року листа відповідача від 22.05.2025 № 10656-10909/Ч-52/8-1300/25, в якому відповідач вперше прямо повідомив про відсутність у системі ІКІС ПФУ заяви про призначення пенсії від 19.07.2023 та про неможливість призначення пенсії з 01.05.2023.
Позов до суду подано 09.08.2025, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту, коли позивач реально дізналася про порушення своїх прав.
Поряд з цим, навіть якщо припустити, що строк звернення до суду слід обчислювати з більш ранньої дати, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, у спорах, де порушення прав пенсіонера зумовлене саме винною поведінкою (у тому числі бездіяльністю) органу Пенсійного фонду України - зокрема, неналежною реєстрацією заяви про призначення пенсії, поданої особою у встановленому порядку, - застосування процесуальних строків звернення до суду не може стати на заваді ефективному захисту порушених соціальних прав громадянина.
З урахуванням викладеного, обставини, на які посилається позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, є поважними, а тому суд дійшов висновку, що пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, якщо такий пропущено, підлягає поновленню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.05.2023 є протиправною, оскільки позивач звернулася за призначенням пенсії 19.07.2023, тобто у межах тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV зумовлює призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 01.05.2023.
З метою ефективного захисту порушених прав позивача суд також вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.05.2023, з врахуванням розмірів її страхового стажу і розмірів її заробітної плати, що зазначені у матеріалах її пенсійної справи, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2023 по 03.08.2023.
Такий спосіб захисту порушеного права позивача узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У цій справі для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком з 01.05.2023 виконано всі умови, передбачені Законом № 1058-IV: позивач досяг пенсійного віку 30.04.2023, має необхідний страховий стаж (42 роки 11 місяців 14 днів, що підтверджується матеріалами пенсійної справи), звернувся за призначенням пенсії в межах тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку. Прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Бездіяльність відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком з 01.05.2023 не відповідає вищенаведеним критеріям, оскільки вчинена в спосіб, що не відповідає закону, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та призвела до позбавлення позивача основного джерела існування за період з 01.05.2023 по 03.08.2023.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 01.05.2023, з врахуванням розмірів її страхового стажу і розмірів її заробітної плати, що зазначені у матеріалах її пенсійної справи, та виплатити призначену пенсію за період з 01.05.2023 по 03.08.2023 з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.