з питань забезпечення позову
11 травня 2026 року справа № 380/8462/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-3) в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.03.2026 р. (або інша дата згідно з документами), оформлену у формі довідки про придатність ОСОБА_1 до військової служби, як таку, що прийнята всупереч встановленому законом порядку, без фактичного проведення стаціонарного психіатричного обстеження та без врахування наявних медичних діагнозів (F60.1 та F33.3);
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації як особи, призов якої здійснено з грубим порушенням процедури медичного огляду та за наявності тяжких психічних розладів;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер та дата згідно з обліковими документами) «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини та призначення на посаду;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу як особу, призвану на підставі незаконного рішення ВЛК та всупереч вимогам законодавства про охорону психічного здоров'я та військовий обов'язок.
Ухвалою від 04.05.2026 позовну заяву залишено без руху.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом:
- зупинення дії Постанови (рішення) Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.2026 р. (або інша дата згідно з документами), оформленої довідкою ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби, - до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили;
- зупинення дії Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили;
- зупинення дії Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду - до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили;
- заборонити Командуванню Військової частини НОМЕР_1 , а також будь яким іншим службовим особам Збройних Сил України, приймати рішення та видавати накази (розпорядження, бойові розпорядження, накази про відрядження) щодо направлення ОСОБА_1 до місць виконання бойових (службових) завдань, видачі йому вогнепальної зброї та боєприпасів, передислокації до інших військових частин або навчальних центрів - до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 забезпечити негайне направлення ОСОБА_1 до спеціалізованого закладу охорони здоров'я (психіатричного профілю) для проходження поглибленого стаціонарного медичного огляду з метою встановлення реального стану його здоров'я (враховуючи діагнози F60.1 та F33.3) та запобігання вчиненню позивачем дій, що можуть зашкодити його життю (суїцидальний ризик) чи здоров'ю оточуючих, на час розгляду справи судом.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказав, що позивач офіційно зареєстрований у місті Одеса та перебуває на постійному військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є єдиним уповноваженим органом щодо ведення його особової справи та актуалізації медичних даних. Попри це, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи жодних правових підстав, самовільно ініціювали процедуру зміни місця обліку Позивача «за місцем виявлення», що прямо суперечить вимогам Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ № 1487. Оскільки ОСОБА_1 не змінював місця проживання, не реєструвався як внутрішньо переміщена особа у Львові та не подавав відповідної заяви, будь-які спроби львівського ТЦК встановити з ним адміністративно правовий зв'язок є перевищенням владних повноважень. Така незаконна «перепостановка» на облік мала на меті лише створення штучного приводу для негайної мобілізації, ігноруючи той факт, що система обліку «Оберіг» не передбачає паралельного перебування особи у двох різних територіальних центрах.
Зазначив, що така підміна органу обліку призвела до свідомого ігнорування медичного анамнезу Позивача, адже всі документи про його тривале лікування та підтверджені психіатричні діагнози F60.1 і F33.3 зосереджені за його основним місцем реєстрації в Одесі. Проводячи поверхневий медичний огляд у Львові без доступу до повної медичної карти та паперової особової справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 позбавив себе можливості винести об'єктивний висновок, що є порушенням принципу «належного урядування». Оскільки первинний акт взяття на облік у Львові є юридично нікчемним, то і всі наступні похідні рішення - від висновку ВЛК до наказу про призов та зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 - автоматично втрачають свою законну силу.
Представник позивача вказав, що ОСОБА_1 формально проходив медичний огляд Військово лікарською комісією, однак такий огляд був здійснений не в порядку добровільної та належної явки, а за обставин примусового доставлення до відповідного органу 16.03.2026 р. та перебування під фактичним наглядом, без попереднього належного виклику та без вручення повістки у встановленому законом порядку.
Ствердив, що клінічна симптоматика охоплює глибокі когнітивні та емоційні порушення, які проявляються у постійній інтенсивній тривозі, регулярних панічних атаках, вираженій емоційній лабільності з різкими та неконтрольованими змінами настрою, нав'язливих думках, а також суттєвому зниженні здатності до концентрації уваги та прийняття зважених рішень. Такі порушення безпосередньо впливають на здатність особи адекватно оцінювати обстановку та реагувати на неї, що є критично важливим у військових умовах. Окремо слід наголосити на поведінкових ризиках, які проявляються у втраті контролю над власними діями в критичних ситуаціях. Для розладів особистості зокрема типу F60.1, характерною є імпульсивність, внутрішня напруженість та схильність до неадекватних реакцій, що в умовах доступу до зброї та необхідності виконання бойових завдань створює об'єктивно високий рівень небезпеки. Зазначив, що найбільш тривожними є так звані вітальні порушення, які включають стійкі розлади сну, хронічну астенію, виснаження психічних ресурсів організму та, що має критичне значення, наявність суїцидальних думок та намірів. Саме цей фактор свідчить про глибоку депресивну фазу в межах рекурентного депресивного розладу (F33.3) і є прямим показником високого ризику самопошкодження або самогубства.
Просить заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити в повному обсязі.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд керується таким.
Згідно з частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Забезпечення позову згідно з частиною 2 статті 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми слідує, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21 зауважив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на чому наголошує представник позивача у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Доводи заявника щодо наявності у позивача розладу типу F60.1, а також пов'язаних із цим ризиків для життя та здоров'я, підлягають оцінці судом під час розгляду справи по суті. На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не здійснює повної та всебічної оцінки доказів у справі, не встановлює фактичні обставини спору та не вирішує питання обґрунтованості заявлених вимог. Надання правової оцінки зазначеним доводам, зокрема в частині їх підтвердження належними та допустимими доказами, а також їх значення для вирішення спору, буде здійснено судом під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, зокрема у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, що під час вирішення спорів, пов'язаних із мобілізацією, суди повинні враховувати баланс приватного та публічного інтересу, оскільки виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення оборони України має важливе значення в умовах правового режиму воєнного стану.
До того ж, суд враховує, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову фактично спрямований на втручання у проходження військової служби та порядок виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Таким чином, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Суд на даному етапі позбавлений можливості встановити наявність ознак порушеного права, протиправності дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак порушеного права та встановлення протиправності дій/бездіяльності, є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. В свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Зважаючи на те, що на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд не знаходить достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати її складання.
Суддя Р.П. Качур