Номер провадження: 11-кп/813/758/26
Справа № 495/10306/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» за участю обвинуваченого ОСОБА_9 апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2025 року в кримінальному провадженні №12017160240003362 від 30.09.2017 року щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Коротнє Слободзейського району Республіки Молдова, громадянина Молдови, молдованина, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
про закриття кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою закрито кримінальне провадження №12017160240003362 від 30.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із тим, що після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України.
Ухвалою суду судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 593,22 грн віднесено за рахунок держави.
Не погоджуючись із ухвалою суду, прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, та призначити новий розгляд обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, судом першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
В обґрунтування вимог скарги прокурор посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали, у зв'язку із істотним порушенням місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Прокурор звертає увагу, що на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України можуть бути закриті кримінальні провадження, відомості по яким внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після 15.03.2018 року.
Водночас відомості в кримінальному провадженні №12017160240003362 внесені в ЄРДР 30.09.2017 року, тому п.10 ч.1 ст.284 КПК України не може бути застосований.
Апеляційний розгляд, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, проведено без участі потерпілої ОСОБА_12 , яка будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду у судові засідання не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої ухвали, судом були створені всі умови для реалізації права учасників провадження на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора про скасування ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2025 року щодо закриття кримінального провадження №12017160240003362 від 30.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, та просив призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження; обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі - КПК), ухвала суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
За приписами ст.ст. 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження або з фактичним направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання.
Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, має три ключові стадії: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст.290 КПК; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тобто кінцевим моментом строку досудового розслідування є саме його закінчення, що передбачено ст.219 КПК.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.02.2021 року (справа №344/6630/17).
Відповідно до ст.113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.
Законом України №2147-VIII від 03.10.2017 року частину першу статті 284 КПК було доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Внесені зміни кореспондують загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до ч.1 ст. 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно з п.4 ч.3 ст.219 КПК, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Частина 4 статті 219 КПК встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (ч.5 ст.219 КПК).
Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24.10.2022 року (справа №216/4805/20, провадження №51-4684кмо21) сформульовано висновок про те, що відповідно до положень ч.5 ст.219 КПК (в редакції Закону України №2201-IX від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.
День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування й надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.
За змістом положень ч.ч.9,10 ст.290 КПК сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - прокурору, факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів.
Згідно з частиною 5 статті 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Відповідно до статті 283 КПК прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно з положеннями ст.293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч.2 ст.297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). За таких підстав, в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при постановленні оскарженої ухвали про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК, не дотримався вимог процесуального закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 30.09.2017 року до ЄРДР за №12017160240003362 внесені відомості за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (п.1 Розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження).
17.11.2017 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру, а 20.12.2017 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.185 КК України (п.7, 8 Розділу І Реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження).
20.12.2017 року прокурором надано доручення в порядку ст.290 КПК про повідомлення учасників провадження про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Того ж дня матеріали кримінального провадження відкриті підозрюваному ОСОБА_9 (п.10 Розділу І, п.12 Розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження).
20.12.2017 року слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 складений та підписаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, який цього ж дня був затверджений прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_14 (а.п.243-246 т.1).
30.05.2018 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 надійшов до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.п.239 т.1).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2025 року закрито кримінальне провадження №12017160240003362 від 30.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із тим, що після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України (а.п.87-95, 95в-95г т.14).
В оскарженій ухвалі місцевий суд зазначив, що оскільки після повідомлення ОСОБА_9 про підозру 17.11.2017 року до направлення обвинувального акта до суду - 30.05.2018 року закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК (17.01.2018 року), то кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, підлягає закриттю на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, частину 1 статті 284 КПК доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Разом з тим, згідно з пунктом 4 § 2 розділу 4 вказаного Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року, вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто 16.03.2018 року, та зміни до п.10 ч.1 ст.284 КПК не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 11.09.2023 року (справа №711/8244/18, провадження №51-769кмо22), п.10 ч.1 ст.284 КПК застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені до ЄРДР з 16.03.2018 року і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.
Відповідно до висновку щодо застосування п.10 ч.1 ст.284 КПК, викладеному в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.10.2023 року (справа №753/10155/22, провадження №51-1830км23) у кримінальному провадженні, у якому відомості про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР як до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII (у т. ч. й п.10 ч.1 ст.284 КПК), так і після набрання чинності вказаними нормами, ні подальше об'єднання цих кримінальних проваджень, ні зміна правової кваліфікації у кримінальному провадженні жодним чином не впливають на імперативний характер вказівки у примітці до п.10 ч.1 ст.284 КПК про дію приписів цього пункту лише щодо справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року. А тому закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК щодо кримінальних правопорушень, відомості по яких внесено до ЄРДР до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, суперечить імперативним приписам примітки до п.10 ч.1 ст.284 КПК.
У даній справі відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_9 , внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням №12017160240003362 - 30.09.2017 року, тобто до введення в дію положень п.10 ч.1 ст.284 КПК.
Тому у контексті наведеної позиції Об'єднаної палати, застосування місцевим судом у цьому кримінальному провадженні п.10 ч.1 ст.284 КПК та закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, та призвело до незастосування норм матеріального права.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2023 року (справа №426/10756/18) зазначив, що положення п.10 ч.1 ст.284 КПК є процесуальною нормою, яка визначає процесуальні наслідки у разі пропуску встановленого процесуального строку досудового розслідування. При цьому правила перебігу процесуальних строків досудового розслідування, які визначаються ст.219 КПК, істотно відрізняються від правил обчислення матеріально-правових строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст.49 КК. Тому не можна вважати, що положення п.10 ч.1 ст.284 КПК є такими, що визначають «караність, а також кримінально-правові наслідки діяння» (ст.4 КК), а відтак вони не є «законом про кримінальну відповідальність», що «скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи» (ст.5 КК, ст.58 Конституції України). Натомість застосування вказаної норми пов'язано виключно із порушенням іншої процесуальної норми, яка регулює строки досудового розслідування. При цьому різне застосування таких процесуальних наслідків для кримінальних правопорушень, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року та після, чітко слідує зі змісту закону та є передбачуваним. Саме тому застосування правил, що містяться в пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, не порушує положення ст.58 Конституції України.
За наведених обставин висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК є необґрунтованими, тому оскаржену ухвалу не можна вважати законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Таким чином, у даному кримінальному провадженні апеляційним судом встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачені ч.1 ст.412 КПК, які були допущені судом першої інстанції, та які тягнуть за собою скасування оскарженої ухвали.
Положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас згідно п.1 ч.1 ст.415 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою ст. 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч.1 ст.9 КПК, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, що регламентовано положеннями ч. 6 ст. 9 КПК.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що встановлені судом порушення не можуть бути усунені в порядку апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора, скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження №12017160240003362 від 30.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в суді першої інстанції, в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 284, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_11 - задовольнити.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2025 року, якою закрите кримінальне провадження №12017160240003362 від 30.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України - скасувати.
Призначити новий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні №12017160240003362 від 30.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження, в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4