Номер провадження: 33/813/474/26
Номер справи місцевого суду: 946/97/26
Головуючий у першій інстанції Бортейчук Ю. Ю.
Доповідач Копіца О. В.
30.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської обл. від 20.01.2026 відносно:
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції від 20.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн,з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.
Відповідно до вказаної постанови суду, 09.01.2026 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 у с. Стара Некрасівка, Ізмаїльського р-ну Одеської обл. по вул. Бессарабська, керувала електроскутером «FADA» без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини:
- суд 1-ої інстанції не врахував, що під час складання протоколу поліцейськими їй не було роз'яснено прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що у подальшому призвело до можливості схилити її до вчинення правопорушення, оскільки у разі роз'яснення відповідним фахівцем їй наслідків відмови від проходження огляду у виді штрафу та позбавлення права керування т.з., вона б обов'язково пройшла такий огляд,
- відеозапис події не є належним та допустим доказом по справі, оскільки такий неповний та небезперервний, також на ньому не зафіксовано її спілкування із поліцейським у салоні патрульного авто, під час якого поліцейський їй пропонував вирішити питання шляхом передачі 50 доларів США, водночас вона повідомила що таких коштів немає, на що поліцейський відповів що буде продовжувати оформлення протоколу;
- дії поліцейських мають ознаки провокації, а саме: активне схиляння відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, спонукання до вчинення правопорушення;
- суд залишив поза увагою факт невручення їй поліцейськими письмового направлення на медичний огляд в закладі охорони здоров'я.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судові засідання апеляційного суду призначене на 30.04.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, водночас до суду із клопотаннями про витребування доказів звернувся ОСОБА_2 як її представник, при цьому просив судове засідання, призначене на 30.04.2026 провести за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .
Натомість апеляційний суд, зауважує, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду із клопотанням про витребування доказів, відповідних документів у підтвердження статусу захисника не надав і такі в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ч. 1 ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
При цьому, ч. 2ст. 271 КУпАП передбачає, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Приписами ст. 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Єдиним законом, який регламентує надання особі правової допомоги є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Водночас, зазначений вище Закон не визначає поняття іншого (крім адвоката) фахівця у галузі права, який може здійснювати захист чи представництво особи в суді.
При цьому, матеріали справи щодо ОСОБА_1 не містять підтвердження того, що громадянин ОСОБА_2 є адвокатом, а також про наявність у нього вищої юридичної освіти за спеціальністю правознавство.
Окрім того, апеляційний суд наголошує, що відповідно до приписів ст. 131-2 Конституції України, яка є нормою прямої дії, з 01.01.2018 виключно адвокат здійснює представництво особи в апеляційному суді.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у справі про адміністративне правопорушення бути захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право виключно адвокат.
Окреслена позиція апеляційного суду узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, а також відповідає практиці Європейського суд з прав людини, який у рішенні від 20.05.2010 у справі «Молдавська проти України» роз'яснив, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує державного регулювання, яке може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Тим не менше, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, що сама суть права буде порушена.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для розгляду клопотання ОСОБА_2 внаслідок не підтвердження останнім його права на здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 в апеляційному суді відсутні.
Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як встановлено у ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд постанови судді у справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
При цьому апеляційний суд враховує, що положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи, що справа до розгляду призначалась двічі, отже апеляційним судом були вжиті всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, з метою розгляду справи в розумні строки, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності апелянта.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №562902 від 09.01.2026(а.с.1), у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 2);
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому, серед іншого, зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, а також зафіксовано факт її відмови від проходження огляду (а.с. 5);
- відеозаписами з нагрудної камери відео-реєстратору співробітників поліції (а.с. 6), на яких також зафіксований факт відмови ОСОБА_1 як особи, яка керує вищевказаним транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, із відеозапису з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції вбачається, що
поліцейським при первинному контакті з ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу під її керуванням та в результаті її візуального огляду виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, при цьому водій ОСОБА_1 не оспорювала як факт керування транспортним засобом, так і факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, пояснивши, що напередодні вживала алкогольні напої, від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я відмовилася.
Водночас, поліцейськими було роз'яснено ОСОБА_1 , що електроскутер не є велосипедом, оскільки у нього відсутні педалі, аза наслідком відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння, буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також на прохання ОСОБА_1 сплатити штраф на місці, їй було роз'яснено, що оскільки справа про адміністративне правопорушення відносно неї буде розглядатися у судовому порядку, то сплатити штраф без рішення суду не можливо (відео 00000_00000020260109202936_0022A, час: 20.37.55 год.).
Пізніше відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також ознайомлено під підпис зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, та вручено його копію. Поліцейський також повідомив ОСОБА_1 про заборону подальшого руху (відео 00000_00000020260109204437_0023A).
При цьому, роз'яснення поліцейського ОСОБА_1 були зрозумілі, будь-яких зауважень ОСОБА_1 протокол не містить і такі на відео не зафіксовано.
Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, за обставинами даної справи водієві у встановленому законом порядку були повідомлені ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від проходження огляду, тобто, посадовими особами був дотриманий порядок складення протоколу, встановлений законом. Підстави для зворотних висновків не встановлені.
На переконання апеляційного суду, зафіксовані на відеозаписі події обставини спростовують доводи скарги про те, що поліцейськими не було роз'яснено ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду у виді штрафу та позбавлення права керування т.з., в той час як закон не містить вимог щодо обов'язкового роз'яснення поліцейськими особі виду та розміру стягнення, яке на неї може бути накладено судом у випадку визнання її винуватою у вчиненні відповідного правопорушення.
З огляду на викладене відсутні підстави для визнання недопустимим доказом відеозапису події, при цьому апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на приписи ч. 2 ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 від 17.12.2008, а також п. 4 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, відповідно до яких під час проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
В той же час системний аналіз вищевказаних положень законодавства та нормативних актів свідчить про те, що технічні засоби відеозапису застосовуються співробітниками поліції безпосередньо під час проведення огляду особи на виявлення стану алкогольного сп'яніння, тобто не є обов'язковим фіксування поліцейським виконання всіх службових обов'язків, в тому числі оформлення (складення) протоколу про адміністративне правопорушення.
Наведене спростовує твердження сторони захисту щодо порушення співробітниками поліції порядку використання технічних засобів відеозапису.
Апеляційний суд не вбачає в діях поліцейських спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, які навпаки неодноразово роз'яснювали їй порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також наслідки відмови від його проходження.
Також є голослівними доводи апелянта щодо незаконності дій працівників поліції, зокрема щодо пропозиції в отриманні неправомірної вигоди, оскільки такі спростовані відеозаписом, на якому відповідні події не зафіксовано.
Щодо тверджень апелянта про не роз'яснення ОСОБА_1 її процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, апеляційний суд їх визнає частково обґрунтованими за відсутності відповідного підтвердження на відеозаписі події, водночас, звертає увагу на те, що у п. 13протоколу про адміністративне правопорушення містяться підпис ОСОБА_1 про те, що їй були роз'яснені відповідні права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а п. 14 цього ж протоколу містить пояснення ОСОБА_1 по суті порушення, відповідно до яких остання з протоколом була згодна, претензій не має.
В цьому контексті, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на надання пояснень по суті правопорушення, при цьому будь-яких зауважень до протоколу не заносила, як і не зазначала про незаконність дій поліцейських зі складання вказаного протоколу щодо неї.
При цьому, апеляційним судом були здійснені всі необхідні заходи з метою реалізації ОСОБА_1 передбачених ст. 268 КУпАП прав, втім, остання в судове засідання з розгляду поданої нею скарги не з'явилася, а отже - на власний розсуд розпорядилася наданими їй законом правами.
Невручення ОСОБА_1 поліцейськими письмового направлення на медичний огляд в закладі охорони здоров'я не спростовує висновків суду щодо наявності в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, водночас нормами чинного законодавства не передбачено вручення водієві копії направлення на огляд до медичного закладу, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився, що спростовує доводи скарги в наведеній частині.
Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та її процесуальна поведінка, пов'язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської обл. від 20.01.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца