Справа № 515/1804/24
Провадження № 2-з/513/2/26
Саратський районний суд Одеської області
12 травня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., при секретарі судових засідань Ніколенко В.В., представника ОСОБА_1 - адвоката Пудлінської Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
26 листопада 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнання неправомірними дій відповідача, ОСОБА_2 , щодо переобладнання літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 (дев'яносто чотири) в гараж;
- в порядку усунення ОСОБА_1 , перешкод в користуванні належним на праві власності нерухомим майном ( домоволодінням під АДРЕСА_1 - зобов'язання відповідача, ОСОБА_2 , привести літню кухню за адресою: АДРЕСА_1 (дев'яносто чотири) (переобладнану в гараж) в первісний стан.
08 травня 2026 року, через систему «Електронний суд» адвокатом Пудлінською Ларисою Іванівною, яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_1 , подано заяву про забезпечення позову, в якій просить постановити ухвалу про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві, ОСОБА_2 , користуватись гаражем, переобладнаним ним з літньої кухні в АДРЕСА_1 - до моменту набрання чинності судовим рішенням за результатами розгляду цивільної справи №515/1804/24.
Заяву обґрунтовано тим, що користування відповідачем, ОСОБА_2 , переобладнаним ним з літньої кухні в гараж приміщенням створює нестерпні умови для позивачки та її родини (нестерпно гучна робота техніки та інструментів, запахи мастила та пального), які негативно впливають на фізичний та психологічний стан позивачки та її неповнолітньої дочки.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Пудлінська Л.І. заяву підтримала та просила задовольнити зазначивши, що сторони перебувають у тривалому конфлікті і гараж використовується відповідачем для проведення ремонтних робіт, що створює тяжкі умови для позивачки та її дитини, оскільки будівлі мають спільну стіну, всі запахи та звуки передодять до позивачки, що завдає їй страждань.
Відповідач ОСОБА_2 не з'явився, згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у зв'язку із чим судовий розгляд заяви здійснюється за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками, можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову є збереження фізичного та психологічного стану позивачки та її неповнолітньої дочки до вирішення справи в суді.
Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Верховний суд України, неодноразово наголошував на тому, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченими законом.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником не вказано обґрунтованих підстав та мети забезпечення позову, не наведено та не підтверджено належними доказами, що невжиття таких заходів, а саме: заборони відповідачеві, ОСОБА_2 , користуватись гаражем, переобладнаним ним з літньої кухні в АДРЕСА_1 - до моменту набрання чинності судовим рішенням за результатами розгляду цивільної справи №515/1804/24, перешкоджатиме виконанню законного та обґрунтованого рішення суду у майбутньому.
Також заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду, що сторона відповідача має намір відчужити спірне майно.
Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Саме по собі посилання на наявність потенційної можливості погіршення стану фізичного та психологічного здоров'я позивачки та її дочки, через використання спірного майна відповідачем ОСОБА_2 та загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також заявник у заяві не навів фактів та обґрунтувань, які свідчать про пряму загрозу психологічному та фізичному здоров'ю позивачки та її дочки.
Заборона відповідачу вчиняти певні дії є одним із заходів забезпечення позову, що полягає у встановленні судом тимчасового обмеження на активну поведінку особи щодо предмета спору.
Метою зазначеного заходу забезпечення позову є збереження існуючого стану речей (статус-кво) до моменту винесення рішення суду. Заборона має стосуватися лише дій, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення (наприклад, заборона реєструвати право власності, проводити будівництво чи укладати договори щодо спірного майна).
Суд оцінюючи надані докази щодо забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, а саме користування гаражем, може призвести до необґрунтованого блокування діяльності та використання майна відповідача ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного суд доходить до висновку, що заявлений захід забезпечення у запропонованій редакції є таким, який не відповідає правовій природі інститут забезпечення позову, а також є недостатньо обґрунтованим доказами реальної загрози утруднення виконання рішення. За цих умов його застосування призвело б до непропорційного втручання у права відповідача, що суперечить засадам співмірності, обґрунтованості й ефективності заходів забезпечення (ст. 149-151 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя К. Ю. Рязанова