Справа № 766/6034/26
н/п 4-с/766/44/26
30 квітня 2026 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Рядча Т.І., розглянувши скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову про накладення штрафу від 12.03.2026 року Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження № 79357286, суб'єкт оскарження Печерський відділ ДВС у місті Києві Київського МУМЮ, стягувач ОСОБА_1 ,
До суду надійшла скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову про накладення штрафу від 12.03.2026 року Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження № 79357286, суб'єкт оскарження Печерський відділ ДВС у місті Києві Київського МУМЮ, стягувач ОСОБА_1 .
В скарзі представником скаржника зазначено, що 12.03.2026 року Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження № 79357286 в особі старшого державного виконавця Терновської Т.В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника АТ КБ “ПриватБанк» за повторне невиконання виконавчого документу - виконавчого листа по справі № 766/21367/24 Херсонського міського суду Херсонської області та стягнуто штраф на користь держави у розмірі 10200,00 гривень. Вважає вказану постанову про накладення штрафу незаконною та просить скасувати. Скаргу обгрунтовано тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження по ВП № 79357286, яка надсилається рекомендованим поштовим відправленням не надходила на адресу банку, тож вважає постанову про накладення штрафу від 24.02.2026 року Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка винесена в межах виконавчого провадження № 79357286 передчасною та незаконною. Також скаржник зазначає, що АТ КБ “ПриватБанк» виконав добровільно рішення Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/21367/24, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.04.2026 5 79357286.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і накладенням штрафу.
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019 року у справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19) та інших.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 754/2223/15-ц (провадження № 14-568цс19) зазначила, що імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Враховуючи викладене, скарга прийняттю до розгляду не підлягає.
Керуючись ст. ст. 260, 447, 448 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд
Відмовити у прийнятті до розгляду скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову про накладення штрафу від 12.03.2026 року Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження № 79357286, суб'єкт оскарження Печерський відділ ДВС у місті Києві Київського МУМЮ, стягувач ОСОБА_1 .
Роз'яснити скаржнику, що він має право звернутися зі скаргою на постанову про накладення штрафу в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяТ. І. Рядча