Провадження №2/447/206/26
Справа №447/3135/25
(ЗАОЧНЕ)
12.05.2026 м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Рябчун А. В.,
за участі секретаря судового засідання - Непопалової М. Г.,
представника позивача - адвоката Олійника Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Миколаївського районного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів,-
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2003 року до 29 квітня 2020 року вона та ОСОБА_2 проживали разом та вели спільний побут без реєстрації шлюбу. У них є дві спільні доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв?язку з тим, що дитина - донька ОСОБА_4 проживає з матір?ю, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року у справі № 447/1774/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 , зокрема, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили. 01.11.2023 на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року у справі № 447/1774/23 видано виконавчий лист, який звернуто до виконання та відкрито виконавче провадження № 74055145.
Позивачка зазначає, що у зв?язку із тим, що дитина - донька ОСОБА_3 проживала з батьком, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі № 447/3048/23 задоволено позов ОСОБА_2 , зокрема, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) матері, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, не менше п?ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25.09.2023 і до досягнення дитиною повноліття. 22.02.2024 на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі № 447/3048/23 видано виконавчий лист, який звернуто до виконання та відкрито виконавче провадження № 76046880.
Вказує, що у серпні 2024 року ОСОБА_2 мобілізовано до лав Збройних Сил України, у зв?язку із чим дитина - донька ОСОБА_3 до серпня 2025 року проживала разом з бабою та дідом за адресою АДРЕСА_1 . 3 серпня 2025 року дитина - донька ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з нею - ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене вважає, що наявні законні підстави для звільнення її від обов?язку сплати аліментів на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 та наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох доньок.
Посилаючись на положення статті 183 СК України, ОСОБА_1 просить суд:
1.Звільнити її, ОСОБА_1 , від сплати аліментів шляхом припинення стягнення з неї на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) матері, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, не менше п?ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
2.Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми, а саме донькою ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 повноліття починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3.Відкликати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року у справі № 447/1774/23.
4.Відкликати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі № 447/3048/23.
Процесуальні дії суду
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року визначено суддю Миколаївського районного суду Львівської області Рябчун А. В.
Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 02 жовтня 2025 року було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .
Згідно відповіді № 1846342 від 02.10.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з відповіді № 1849536 від 02.10.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до розгляду на 29 жовтня 2025 року.
Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24 листопада 2025 року.
Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16 грудня 2025 року.
Запитом суду від 12.12.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено вимогу повідомити суд, чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.12.2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника Ю. В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «Easycon» - відмовлено.
Відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 16.12.2025 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 26.01.2026 року.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 20.01.2026 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника Ю. В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «Easycon» - задоволено. Постановлено судове засідання, призначене на 26 січня 2026 року на 13:00 год, та наступні судові засідання у справі, проводити в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ».
Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26.01.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2026 року.
28.01.2026 року судом на адресу Генерального штабу направлено запит з вимогою надати інформацію чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі.
28.01.2026 року судом на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно направлено запит з вимогою надати інформацію чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі.
Відповіддю № 576 від 31.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив суд про те, що ОСОБА_2 призваний 09.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 у військову частину НОМЕР_1 . Останнє відоме місце проходження військової служби ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) /а. с. 87/.
Відповіддю № 593 від 01.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив суд про те, що ОСОБА_2 за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією та проходить службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 /а. с. 88/.
Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.02.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.2026 року.
19.02.2026 року судом на адресу військової частини НОМЕР_2 направлено запит з вимогою надати інформацію чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі у даній військовій частині та повідомити його про те, що розгляд справи № 447/3135/25 призначено на 03.03.2026 року о 13:30.
19.02.2026 року судом на адресу Генерального штабу Збройних Сил України повторно направлено запит з вимогою надати інформацію чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі.
Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03.03.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2026 року.
03.03.2026 року судом на адресу Генерального штабу Збройних Сил України повторно направлено запит з вимогою надати інформацію чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі.
03.03.2026 року судом на адресу військової частини НОМЕР_2 направлено запит з вимогою надати інформацію чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі у даній військовій частині та повідомити його про те, що розгляд справи № 447/3135/25 призначено на 26.03.2026 року о 09:30.
Відповіддю № 19543 від 14.03.2026 року військова частина НОМЕР_3 повідомила суд про те, що ОСОБА_2 призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією та проходить службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 /а. с. 110/.
Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26.03.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 07.05.2026 року.
26.03.2026 року судом на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено запит з вимогою надати інформацію чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі у даній військовій частині та повідомити його про те, що розгляд справи № 447/3135/25 призначено на 07.05.2026 року о 10:00.
Відповіддю № 4440/1 від 07.04.2026 року військова частина НОМЕР_1 повідомила суд про те, що ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .
Участь сторін у розгляді справи
У судові засідання позивач не з'явилася, водночас її інтереси представляв представник - адвокат Олійник Ю. В., який в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. При цьому вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України. Окрім цього, суд також повідомив відповідача про розгляд справи через оголошення на сайті на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Миколаївського районного суду Львівської області). Також судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та призначені судові засідання через військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , Генеральний штаб Збройних Сил України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 11 січня 2011 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 . Її батьками записані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 /а. с. 13/.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 05 травня 2017 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 . Її батьками записані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 /а. с. 12/.
У довідці від 04.09.2025 № 1330-5003798030 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 /а. с. 16/.
У довідці від 04.09.2025 № 1330-5003798028 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 /а. с. 17/.
У довідці від 09.09.2025 № 1330- про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 /а. с. 18/.
Згідно з довідкою № 01-17/518 від 08.09.2025 року, виданої директором ліцею № 51 ім. Івана Франка, ОСОБА_3 дійсно у 2025-2026 н. р. навчається у 9-В класі ліцею № 51 ім. Івана Франка ЛМР м. Львова /а. с. 19/.
Згідно з довідкою № 01-17/519 від 08.09.2025 року, виданої директором ліцею № 51 ім. Івана Франка, ОСОБА_4 дійсно у 2025-2026 н. р. навчається у 3-Б класі ліцею № 51 ім. Івана Франка ЛМР м. Львова /а. с. 20/.
Відповідно до виконавчого листа, виданого Миколаївським районним судом Львівської області 01.11.2023 року у справі № 447/1774/23, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили /а. с. 21/.
Постановою від 07.02.2024 року відкрито виконавче провадження № 74055145 з виконання виконавчого листа виданого Миколаївським районним судом Львівської області 01.11.2023 року у справі № 447/1774/23 /а. с. 22/.
Постановою від 17.09.2024 року відкрито виконавче провадження № 76046880 з виконання виконавчого листа виданого Миколаївським районним судом Львівської області 22.02.2024 року у справі № 447/3048/23 /а. с. 25/.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Щодо позовної вимоги про звільнення від стягнення аліментів
Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина ( ОСОБА_3 ) на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Судом встановлено, що постановою від 17.09.2024 року відкрито виконавче провадження № 76046880 з виконання виконавчого листа виданого Миколаївським районним судом Львівської області 22.02.2024 року у справі № 447/3048/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) матері, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Під час розгляду справи на підставі пояснень представника позивачки та наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , до 08 серпня 2025 року (моменту мобілізації відповідача до лав Збройних Сил України) проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 за місцем його проживання як внутрішньо переміщеної особи у м. Новий Розділ. Вказана обставина визнається стороною позивача та нею не заперечується. Після мобілізації відповідача неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , почала проживати з матір'ю та сестрою за адресою: АДРЕСА_4 , а з 09 вересня 2025 року зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за вказаною адресою.
Суд вважає, що реєстрація фактичного місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 за адресою проживання матері у тому числі є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини 2 статті 197 СК України, і відповідно, підтверджує наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів. При цьому в судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , відвідує ліцей № 51 ім. Івана Франка ЛМР м. Львова.
Тобто, стороною позивача доведено зміну місця проживання неповнолітної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка з серпня 2025 року почала проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
Оскільки зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати аліментами платника аліментів, позовні вимоги в частині припинення стягнення з позивачки аліментів на користь відповідача на утримання дитини є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами у такому разі відповідатиме найкращим інтересам дитини.
При цьому, при вирішенні питання про момент припинення стягнення аліментів у справі, що розглядається, суд зауважує, що таке припинення здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою запобігання необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, а тому стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 01 жовтня 2025 року.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 727/1599/22.
На час вирішення цього спору судом та ухвалення рішення у справі двоє дітей проживають з матір'ю. Спору про місце проживання дітей у сторін немає.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.
Враховуючи те, що діти проживають з позивачкою, знаходяться на її утриманні, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов'язок забезпечення, утримання та виховання власної дитини, у зв'язку з чим враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного кодексу України, беручи до уваги те, що будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідачем суду надано не було, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2025 року (дати подання позову до суду) і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів є достатнім, незавищеним та таким, що не буде порушувати майнові права дітей та сторін у справі.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, за наявності підстав, має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
На підставі статті 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовної вимоги про звільнення від стягнення аліментів стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
У зв'язку із задоволенням позовної вимоги про стягнення аліментів стягненню з ОСОБА_2 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу
Представник позивача подав заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надану правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Судом встановлено, що 23 вересня 2025 року між адвокатським об'єднанням «АЛІТІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 1221.
На підтвердження факту надання правничої допомоги представником позивача надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 1221 від 23 вересня 2025 року, копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 1221 від 23 вересня 2025 року, копію акту виконаних робіт № 1 від 03 листопада 2025 року на суму 10 000,00 грн., Копію платіжної інструкції від 23 вересня 2025 року на суму 5 000,00 грн.; копію ордеру серії ВС № 1402948 від 26 вересня 225 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частинами 1, 2 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позові вказано, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до пункту 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Також, чинним законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відтак, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 182-184, 192, 197 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів - задовольнити.
Припинити з 01 жовтня 2025 року стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) матері, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі № 447/3048/23.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 01 жовтня 2025 року до досягнення відповідною дитиною повноліття.
Відкликати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року у справі № 447/1774/23, після набрання рішенням суду законної сили.
Відкликати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі № 447/3048/23, після набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надану правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 12 травня 2026 року.
Суддя Анна Рябчун