Справа № 462/1664/26
11 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати,
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування»середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 19.01.2022 по 19.01.2023 року у розмірі 29618,71 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 30.06.2021 року по 02.12.2025 року у розмірі 42239,32 грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що по 18.01.2022 року перебувала у трудових відносинах із Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування та протезування. Станом на день звільнення з роботи відповідач не провів із нею повного розрахунку. 18.10.2021 року Залізничним районним судом м. Львова винесено судовий наказ про стягнення із Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування на користь ОСОБА_1 44040,87 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. 03.12.2025 року даний судовий наказ виконано у примусовому порядку на залишок заборгованості у розмірі 11230,22 грн. Крім цього, Комісією по трудових спорах було видано посвідчення №140 від 30.06.2021 року про зобов'язання виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 2020- 2021 роки у розмірі 32810,65 грн., посвідчення №122 від 03.05.2022 року про зобов'язання виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень-грудень 2021 року, січень 2022 року у розмірі 23132,87 грн. На підставі даних посвідчень було відкрито виконавчі провадження ВП №69184030, ВП №66874490. 03.12.2025 року вказані посвідчення були остаточно примусово виконані. Відтак просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику /повідомлення/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Також даною ухвалою суду витребувано у Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування»: довідку про доходи ОСОБА_1 за місцем роботи за останні 6 (шість) місяців, що передували її звільненню із займаної посади (18.01.2022); довідку про заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 станом на день її звільнення із займаної посади (18.01.2022) із зазначенням суми заборгованості у розрізі кожного місяця.
У вказаний строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого не повідомив.
10.03.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву представника позивача - адвоката Репака В.В. про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу.
15.04.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву представника відповідача Цяпало Р.М., у якій стороною відповідача вказано про неможливість надання суду запитуваної інформації на цей момент у зв'язку із з тим, що на підприємстві відсутні головний бухгалтер, інші працівники бухгалтерської служби, а також наявністю вакантних посад юрисконсульта, інспектора з кадрів та діловода.
21.04.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Репака В.В. про застосування до відповідача заходів процесуального примусу.
Витребувана судом інформація Комунальним підприємством «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» станом на 11.05.2026 року не надана, ухвала суду про витребування доказів залишена без виконання.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування по 18.01.2022 року, що стверджується копією трудової книжки.
Наказом № 15 від 17.01.2022 р. ОСОБА_2 звільнена по ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
У даному наказі № 15 від 17.01.2022 року розпорядженням керівника ОСОБА_1 нараховано компенсацію за 37 кал. дні невикористаної відпустки та виплатити матеріальну допомогу згідно колдоговору IV розділу ІІ п.4.2.12 в розмірі двох посадових окладів.
Судовим наказом Залізничного районного суду м. Львова від 18.10.2021 року із Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто на користь ОСОБА_1 44040 (сорок чотири тисячі сорок) гривень 87 коп. боргу за нараховану, але не виплачену заробітну плату.
Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 09.12.2021 відкрито ВП №67841311 по примусовому виконанні судового наказу 462/7475/21, виданого 18.10.2021 про стягнення боргу по заробітній платі у розмірі 11230,22 грн.
03.12.2025 року Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові примусово стягнуто на користь ОСОБА_1 по ВП №67841311 11230,22 грн., які зараховано на банківський рахунок позивача.
04.12.2025 року постановою в.о. начальника відділу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження №67841311 закінчено.
Посвідченням №140 від 30.06.2021 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі за 2020- 2021 роки у повному обсязі у розмірі 32810,65 грн.
Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 17.09.2021 року відкрито ВП №66874490 по примусовому виконанні посвідчення №140, виданого 30.06.2021.
03.12.2025 року Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові примусово стягнуто на користь ОСОБА_1 по ВП №66874490 32810,65 грн., які зараховано на банківський рахунок позивача.
04.12.2025 року постановою в.о. начальника відділу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження ВП №66874490 закінчено.
Посвідченням №122 від 03.05.2022 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі за жовтень-грудень 2021, січень 2022 роки у розмірі 23132,87 грн.
Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 08.06.2022 року відкрито ВП №69184030 по примусовому виконанні посвідчення №122, виданого 03.05.2022.
03.12.2025 року Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові примусово стягнуто на користь ОСОБА_1 по ВП №69184030 23132,87 грн., які зараховано на банківський рахунок позивача.
05.12.2025 року постановою в.о. начальника відділу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження №69184030 закінчено.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відтак, судом встановлено, що відповідачем порушено право на остаточний розрахунок у день звільнення.
Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №306/2708/23 вказано, що проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом №2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19.07.2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02.08.2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом №2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03.08.2021 року по 18.07.2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19.07.2022 року по 19.01.2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом №2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців (п. 44, 45).
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вбачається із роз'яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За наведеного, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №306/2708/23, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного розрахунку за період з 19.01.2022 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19.07.2022 року по 19.01.2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом №2352-ІХ чинності), що складає 253 робочих дні.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 19.01.2022 року по 19.01.2023 року становить 29618,71 грн. /середньоденна заробітна плата - 117,07 грн. х 253 робочих дні/
Такий розрахунок здійснено стороною позивача із урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №306/2708/23, розмір заробітної плати за два місяці, що передували звільненню підтверджено відомостями Пенсійного фонду України, стороною відповідача не спростовано, а тому суд приймає такий розрахунок як вірний.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. У зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Механізм компенсації, передбачений статтею 34 Закону України «Про оплату праці» є застосовуваним в порядку, визначеному Законом № 2050-III та Порядком № 159 до несвоєчасно виплаченої нарахованої заробітної плати під час дії трудового договору, а також у разі несвоєчасної виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду, як під час дії трудового договору, так і після його припинення.
Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 525/789/17 (провадження № 61-14611св19), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19).
У постанові Верховного Суду України №21-2003а16 від 11.07.2017 року, а також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17, від 15 .10.2020 року у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на необхідності стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати саме по час ліквідації заборгованості, не залежно від того, чи був звільнений працівник чи ні.
Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку сума компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати становить 42239,32 грн.
Водночас, вивчивши наданий стороною позивача розрахунок, який не спростовано відповідачем, суд приходить до переконання, що такий не у повній мірі відповідає Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, а тому судом здійснено свій розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, виходячи із наявних у матеріалах справи даних, із урахуванням невиконання стороною відповідача ухвали суду про витребування доказів та неможливістю отримання таких стороною позивача у інший спосіб.
Із урахуванням положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та роз'яснень, що надані у ньому, суд вважає за можливе провести розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, шляхом обчислення добутку нарахованого але невиплаченого грошового доходу і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках, поділений на 100.
Так, 03.12.2025 року на банківський рахунок позивача зараховано 11230,22 грн. на виконання судового наказу від 18.10.2021 року.
Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу: 1,62769792 (беруться індекси з листопада 2021 по листопад 2025, де: листопад 2021 року-100,8 х грудень 2021 року - 100,6 х січень 2022 року - 101,3 х лютий 2022 року - 101,6 х березень 2022 року - 104,5 х квітень 2022 року - 103,1 х травень 2022 року - 102,7 х червень 2022 року - 103,1 х липень 2022 року - 100,7 х серпень 2022 року - 101,1 х вересень 2022 року - 101,9 х жовтень 2022 року - 102,5 х листопад 2022 року-100,7 х грудень 2022 року - 100,7 х січень 2023 року - 100,8 х лютий 2023 року - 100,7 х березень 2023 року - 101,5 х квітень 2023 року - 100,2 х травень 2023 року - 100,5 х червень 2023 року - 100,8 х липень 2023 року - 99,4 х серпень 2023 року - 98,6 х вересень 2023 року - 100,5 х жовтень 2023 року - 100,8 х листопад 2023 року - 100,5 х грудень 2023 року - 100,7 х січень 2024 року - 100,4 х лютий 2024 року - 100,3 х березень 2024 року - 100,5 х квітень 2024 року - 100,2 х травень 2024 року - 100,6 х червень 2024 року - 102,2 х липень 2024 року - 100,0 х серпень 2024 року - 100,6 х вересень 2024 року - 101,5 х жовтень 2024 року - 101,8 х листопад 2024 року - 101,9 х грудень 2024 року - 101,4 х січень 2025 року - 101,2 х лютий 2025 року - 100,8 х березень 2025 року - 101,5 х квітень 2025 року - 100,7 х травень 2025 року - 101,3 х червень 2025 року - 100,8 х липень 2025 року - 99,8 х серпень 2025 року - 99,8 х вересень 2025 року - 100,3 х жовтень 2025 року - 100,9 х листопад 2025 - 100,40) х 100 =162,769792;
величина приросту індексу споживчих цін: 162,769792 -100 = 62,769792;
сума компенсації: 11230,22 х 62,769792:100 = 7049,19 грн.
03.12.2025 року на банківський рахунок позивача зараховано 32810,65 грн. на виконання посвідчення №140 від 30.06.2021 року.
Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу: 1,66038999 (беруться індекси з липня 2021 по листопад 2025, де: грудень 2022 року - 100,7 х січень 2023 року - 100,8 х лютий 2023 року - 100,7 х березень 2023 року - 101,5 х квітень 2023 року - 100,2 х травень 2023 року - 100,5 х червень 2023 року - 100,8 х липень 2023 року - 99,4 х серпень 2023 року - 98,6 х вересень 2023 року - 100,5 х жовтень 2023 року - 100,8 х листопад 2023 року - 100,5 х грудень 2023 року - 100,7 х січень 2024 року - 100,4 х лютий 2024 року - 100,3 х березень 2024 року - 100,5 х квітень 2024 року - 100,2 х травень 2024 року - 100,6 х червень 2024 року - 102,2 х липень 2024 року - 100,0 х серпень 2024 року - 100,6 х вересень 2024 року - 101,5 х жовтень 2024 року - 101,8 х листопад 2024 року - 101,9 х грудень 2024 року - 101,4 х січень 2025 року - 101,2 х лютий 2025 року - 100,8 х березень 2025 року - 101,5 х квітень 2025 року - 100,7 х травень 2025 року - 101,3 х червень 2025 року - 100,8 х липень 2025 року - 99,8 х серпень 2025 року - 99,8 х вересень 2025 року - 100,3 х жовтень 2025 року - 100,9 х листопад 2025 -100,40 х грудень 2025 - 100,20) х 100 =166,038999;
величина приросту індексу споживчих цін: 166,038999 -100 = 66,038999;
сума компенсації: 32810,65 х 66,038999:100 = 21667,82 грн.
Аналогічний розрахунок надано стороною позивача.
Щодо розрахунку заборгованості по сумі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 23132,87 грн. згідно посвідченням №122 від 03.05.2022 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування, у якому стороною позивача взято індекси споживчих цін за період з лютого 2022 по листопад 2025, суд з таким не погоджується, оскільки у даному посвідченні комісії по трудових спорах розмір заборгованості по заробітній платі у сумі 23132,87 грн. розраховано за період з жовтня по грудень 2021 та за січень 2022 та, оскільки, у суду відсутні відомості розміру заборгованості по заробітній платі за конкретні місяці у вказаному періоді, а тому для розрахунку суми компенсації береться індекс споживчих цін за період з червня 2022 року по листопад 2025 року.
Так, 03.12.2025 року на банківський рахунок позивача зараховано 23132,87 грн. на виконання посвідчення №122 від 03.05.2022 року.
Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу: 1,4095054 (беруться індекси з червня 2022 по листопад 2025, де: липень 2023 року - 99,4 х серпень 2023 року - 98,6 х вересень 2023 року - 100,5 х жовтень 2023 року - 100,8 х листопад 2023 року - 100,5 х грудень 2023 року - 100,7 х січень 2024 року - 100,4 х лютий 2024 року - 100,3 х березень 2024 року - 100,5 х квітень 2024 року - 100,2 х травень 2024 року - 100,6 х червень 2024 року - 102,2 х липень 2024 року - 100,0 х серпень 2024 року - 100,6 х вересень 2024 року - 101,5 х жовтень 2024 року - 101,8 х листопад 2024 року - 101,9 х грудень 2024 року - 101,4 х січень 2025 року - 101,2 х лютий 2025 року - 100,8 х березень 2025 року - 101,5 х квітень 2025 року - 100,7 х травень 2025 року - 101,3 х червень 2025 року - 100,8 х липень 2025 року - 99,8 х серпень 2025 року - 99,8 х вересень 2025 року - 100,3 х жовтень 2025 року - 100,9 х листопад 2025 -100,40 х грудень 2025 - 100,20) х 100 =140,95054;
величина приросту індексу споживчих цін: 140,95054 -100 = 40,95054;
сума компенсації: 23132,87 х 40,95054:100 = 9473,04 грн.
Таким чином загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати заробітної плати позивачу становить 38190,05 грн., а тому позовна вимога про стягнення суми компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати заробітної плати підлягає частковому задоволенню.
За наведеного та враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на своєчасний належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відтак, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підставні, відповідачем заперечень не подано, а тому, враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню частково.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно долучених до матеріалів справи договору про надання правової допомоги №23/2 від 14.02.2026 року, акта прийому-передачі наданих правничих послуг на підставі Договору про надання правової допомоги №23/2 від 14.02.2026 року, рахунку №1, позивач ОСОБА_1 уклала з адвокатом Репаком В.В. договір про надання правової допомоги та розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 6000 грн.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 5661,89 гривень витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1256,19 гривень.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України,Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати задовольнити частково.
Стягнути із Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування /ЄДРПОУ - 03187714, м. Львів, вул. Рудненська, 10/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 19 січня 2022 року по 19.01.2023 року у розмірі 29618 гривень 71 копійку /двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімнадцять гривень сімдесят одну копійку/ та компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 30.06.2021 року по 02.12.2025 року у розмірі 38190 гривень 05 копійок /тридцять вісім тисяч сто дев'яносто гривень 05 копійок/ без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути із Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування /ЄДРПОУ - 03187714, м. Львів, вул. Рудненська, 10/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / витрати на правничу допомогу у розмірі 5661,89 гривень /п'ять тисяч шістсот шістдесят одну гривню вісімдесят дев'ять копійок/ та 1256,19 гривень/одна тисяча двісті п'ятдесят шість гривень дев'ятнадцять копійок/ судового збору.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судове рішення складено 11 травня 2026 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.