12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/39249/25-к
провадження № 51-4617км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу адвоката
ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року про відмову в задоволенні клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року та повернення апеляційної скарги.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня
2025 року задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62024000000001151 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
На вказану ухвалу слідчого судді районного суду було подано апеляційну скаргу, після перевірки якої, Київський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого
2026 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та скаргу повернув особі, яка її подала, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Своє рішення суд апеляційної інстанції, крім іншого, обґрунтував тим, що адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 , всупереч вимогам п. 3 ч. 2
ст. 395 КПК України подав апеляційну скаргу з пропуском п'ятиденного строку, при цьому апеляційний суд за заявою вказаної особи не знайшов підстав для поновлення цього строку.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд провадження в цьому суді.
На обґрунтування зазначає, що 20 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва постановив ухвалу в судовому засіданні за відсутності особи, яка її оскаржує; копію ухвали він отримав 03 вересня 2025 року, а пропуск строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення зумовлений тим, що з урахуванням неоднозначної практики судів не існувало можливості точно визначити належний суд апеляційної інстанції, що стало результатом його звернення 04 вересня 2025 року зі скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, а не до Київського апеляційного суду.
На переконання адвоката, цей факт виключає його вину у пропуску процесуального строку та оскарженні ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду лише 12 грудня 2025 року, а наведена причина пропуску строку є поважною, а цей строк - таким, що підлягає поновленню.
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Верховного Суду від
ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому він просить розглянути без його участі подану адвокатом ОСОБА_4 в його інтересах скаргу.
У запереченні на касаційну скаргу адвоката прокурор просить залишити її
без задоволення як безпідставну та провести касаційний розгляд без участі прокурора.
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , був належним чином повідомлений про час і місце розгляду касаційної скарги в суді касаційної інстанції, однак у судове засідання не з'явився, а тому колегія суддів уважає за можливе розглянути цю скаргу в письмовому провадженні в порядку ст. 435 КПК України.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга адвоката не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За правилами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При перевірці матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що доводи касаційної скарги адвоката про порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді з метою його поновлення та прийняття його апеляційної скарги до розгляду є безпідставними з огляду на таке.
Так, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді згідно з вимогами частин 2, 3 ст. 395 КПК України подається протягом 5 днів із дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, - в цей же строк із моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК України визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
За приписами ч. 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
У цьому кримінальному провадженні, відмовивши в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що адвокату, який 03 вересня 2025 року отримав копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, з її резолютивної частини було відомо, що ця ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак він звернувся до Київського апеляційного суду лише 12 грудня 2025 року, а наведені твердження апелянта про причини пропуску строків апеляційного оскарження ухвали слідчого судді зводяться до помилковості обрання ним апеляційного суду для оскарження згаданої ухвали слідчого судді, а саме Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду замість Київського апеляційного суду, не можна визнати поважними.
Зі свого боку колегія суддів акцентує, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип
res judicata (принцип юридичної визначеності).
Також варто зазначити, що особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.
Така позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 березня
2019 року (справа № 127/17092/18, провадження № 51-8813км18), від
23 листопада 2022 року (справа № 166/1194/21, провадження № 51-2046км22)
від 24 липня 2025 року (справа № 686/20864/19, провадження № 51-4110км24).
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила те, що копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду
м. Києва від 20 серпня 2025 року адвокат отримав 03 вересня 2025 року
(т. 1, а. п. 136) та 04 вересня 2025 року звернувся зі скаргою на цю ухвалу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т. 2, а. п. 1-21).
Далі 08 вересня 2025 року суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалив рішення про повернення скарги особі, яка її подала, оскільки оскаржуване судове рішення постановив слідчий суддя місцевого суду загальної юрисдикції, переглядати його в апеляційному порядку має право відповідний апеляційний суд загальної юрисдикції, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване рішення.
При цьому у своєму рішенні зазначив, що саме така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду (ухвали Верховного Суду від 26 березня 2021 року у справі № 757/50347/20; від 23 березня 2023 року у справі № 947/4126/23;
від 17 липня 2025 року у справі № 761/25195/25). Таким чином, судом, встановленим законом для розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, є Київський апеляційний суд (т. 2, а. п. 130, 131).
Натомість, як зазначає сам касатор, лише після викладення колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду позиції в рішенні від
09 грудня 2025 року йому стало зрозуміло, що він помилково подав апеляційну скаргу на згадане вище рішення слідчого судді до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, а тому лише 12 грудня 2025 року оскаржив його до Київського апеляційного суду.
Наведені вище обставини, а саме процесуальна поведінка адвоката, який зволікав з оскарженням згаданої вище ухвали слідчого судді до апеляційного суду загальної юрисдикції, звернувся з її оскарженням до апеляційного суду з порушенням юрисдикції, визначеної, зокрема, п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України, при цьому тривалий час, який минув з дати завершення процесуального строку, на переконання колегії суддів, не свідчать про існування в адвоката об'єктивних перешкод для реалізації права подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року саме до Київського апеляційного суду.
Тож апеляційний суд розглянув клопотання в межах наведених адвокатом доводів та за відсутності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України обґрунтовано, з достатнім мотивуванням своїх висновків відмовив у задоволенні клопотання про поновлення цього строку і повернув апеляційну скаргу.
Колегія суддів вважає мотиви прийняття цього рішення, викладені в ухвалі
апеляційного суду, обґрунтованими. Ухвала відповідає вимогам ст. 399 КПК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги адвоката про протилежне
є безпідставними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, касаційну скаргу адвоката має бути залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року про відмову в задоволенні клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня
2025 року і повернення апеляційної скарги залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3