12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 766/12863/24
провадження № 51-1770ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого
ОСОБА_5 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року
про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 14 січня 2026 року та повернення апеляційної скарги,
встановив:
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 14 січня 2026 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року захиснику
ОСОБА_4 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_5 на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та повернуто апеляційну скаргу.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування вказаної позиції зауважує, що в судовому засіданні був лише до виходу суду до нарадчої кімнати, про що свідчить журнал судового засідання, а тому твердження суду про те, що вирок ухвалено за участі захисника, якому повідомлено та роз'яснено порядок оскарження, є безпідставним. Вказує на те, що 19 січня 2026 року подав до апеляційного суду заяву про направлення йому копії вироку щодо ОСОБА_5 , однак суд надіслав йому це судове рішення електронною поштою лише 26 січня 2026 року. Зазначає, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржений вирок не оприлюднювався. Стверджує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою положення ч. 3 ст. 395 КПК, яка встановлює, що для осіб, які не були присутні в судовому засіданні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання копії вироку. Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропустив з поважних причин з огляду на вищенаведене.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, та копію оскарженого судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Частиною 3 ст. 395 КПК визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує,
в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, вирок Херсонського міського суду Херсонської області щодо ОСОБА_5 було проголошено 14 січня 2026 року, при чому захисник ОСОБА_4 був присутній в судовому засіданні
під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 судом першої інстанції.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку звернувся до суду поза межами строку на апеляційне оскарження, що ним
не заперечується.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи
не знайде підстав для його поновлення.
При цьому, ч. 1 ст. 117 КПК встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які об'єктивно є непереборними,
не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення
до суду у визначений законом строк.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише
в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.
Так, про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі
й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Як убачається із копії оскарженої ухвали, апеляційний суд, розглянувши клопотання
захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення цього строку.
Так, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що вирок місцевого суду щодо
ОСОБА_5 ухвалено 14 січня 2026 року, в тому числі за участю захисника ОСОБА_4 . Водночас апеляційна скарга подана захисником поза межами строку, визначеного законом, а саме 25 лютого 2026 року.
Апеляційний суд, перевіривши доводи захисника з приводу наявності поважних
причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного вироку, зазначив
про безпідставність його твердження стосовно того, що строк на апеляційне оскарження обчислюється із дня отримання копії вироку, оскільки зазначене
не ґрунтується на приписах частин 2, 3 ст. 395 КПК.
Як вказав суд, апелянт, пославшись на те, що супровідний лист місцевого суду з копією вироку був датований 26 січня 2026 року та отриманий ним в той же день, що завадило йому своєчасно, в строки, визначені ст. 395 КПК, звернутися до суду з належно мотивованою апеляційною скаргою, не навів жодного доводу про те, як саме ця обставина перешкодила йому у визначений законом строк оскаржити вирок та яка
у нього була об'єктивна неможливість ознайомитись з повним тестом вироку раніше 26 січня 2026 року. Сам факт посилання апелянта на отримання ним 26 січня 2026 року копії оскаржуваного вироку, як ствердив суд, не можна визнати непереборними обставинами, які об'єктивно перешкодили йому у визначений законом строк оскаржити судове рішення; будь-яких об'єктивних, непереборних обставин, які б завадили йому подати апеляційну скаргу до закінчення строку на оскарження вироку, він не зазначив; не навів таких доводів він і під час розгляду його клопотання.
Водночас, як зауважив суд апеляційної інстанції, ні в апеляційній скарзі, ні під час розгляду клопотання захисник не посилався на те, що не мав можливості подати апеляційну скаргу у визначені КПК строки через неможливість навести обґрунтованих доводів щодо незаконності вироку внаслідок необізнаності з мотивами прийнятого суддею рішення чи мав перешкоди у отриманні копії вироку в межах визначеного законом тридцятиденного строку на оскарження.
Отже, апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК обґрунтовано відмовив захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку щодо ОСОБА_5 .
З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження касаційна скарга захисника не містить.
Посилання захисника на те, що він був в судовому засіданні лише до виходу суду
до нарадчої кімнати, не спростовує того, що строк на апеляційне оскарження для нього з огляду на положення ч. 3 ст. 395 КПК обраховується з моменту проголошення оскарженого вироку, а не з моменту вручення його копії.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та оскарженої копії судового рішення не вбачається підстав для задоволення скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою, поданою в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року
про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 14 січня 2026 року та повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3