11 травня 2026 року
м. Київ
справа № 478/257/26
провадження № 51-1758ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Із матеріалів провадження за скаргою убачається, що слідчий суддя Казанківського районного суду Миколаївської області 25 лютого 2026 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт повернув особі, яка їх подала.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 02 квітня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу слідчого судді.
Мотивами прийняття такого рішення було те, що, оскаржувана ухвала слідчого судді не відноситься до переліку ухвал, які відповідно до кримінального процесуального закону підлягають апеляційному оскарженню.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з прийнятими рішення просить ухвали суддів скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Стверджує про те, що він незаконно тримається під вартою, тому подав скаргу в порядку ст. 206 Кримінального процесуального Кодексу (далі-КПК). При цьому зазначає про порушення вимог законодавства під час прийняття рішення місцевим судом, який до набрання вироком законної сили залишив йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, не зазначивши дату його закінчення. Необґрунтованість ухвали апеляційного суду, в тому, що він дав мотивованих відповідей на зазначені у апеляційній скарзі доводи.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.
Згідно з пунктами, 1, 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо:
- касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку
- з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129 Основного Закону однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з ухвалою слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року про повернення його клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Однак, відповідно до приписів ст. 424 КПК, ухвали слідчих суддів окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягають, а тому не можуть бути предметом касаційного розгляду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Щодо оскарження ухвали апеляційного суду.
Положеннями ч. 3 ст. 392 передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Приписи ч. 4 ст. 399 КПК визначають, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Миколаївський апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою було повернуто його клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Разом з тим, відповідно до ст. 309 КПК, оскаржувана ОСОБА_4 ухвала слідчого судді не входять до переліку ухвал, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку.
Тому суд, установивши, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог процесуального закону не підлягає апеляційному оскарженню, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, апеляційний суд обґрунтовано послався на те, що поставлені в апеляційній скарзі питання не можуть бути ним вирішені, оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , за його апеляційною скаргою на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року, перебуває на розгляді Херсонського апеляційного суду, він рахується за ним і тому усі клопотання, пов'язані із розглядом кримінального провадження, в тому числі про зміну запобіжного заходу, ОСОБА_4 вправі подавати до Херсонського апеляційного суду.
Отже рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді від 25 лютого 2026 року,суд апеляційної інстанції прийняв відповідно до норм кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арештта ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3