07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 595/1845/23
провадження № 61-9571св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Трибухівська сільська рада Чортківського району Тернопільської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2025 року у складі судді Содомори Р. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костіва О. З., Хоми М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Трибухівської сільської ради, у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Трибухівської сільської ради від 02 березня 2023 року за № 990 в частині затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , що на АДРЕСА_1 , на території Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, виготовленої ФОП ОСОБА_4 та передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за кадастровим номером 6121285700:02:007:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки здійснену в Державному земельному кадастрі 02 березня 2020 року з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 площею 0,0400 га з видом цільового призначення «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», з одночасним скасуванням та припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, яке зареєстровано 16 березня 2023 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2706778761212 (номер запису про право власності: 49596217).
Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_2 та використовує для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд земельну ділянку площею 0,0957 га.
ОСОБА_2 є власником сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та незаконно зайняла частину вказаної вище земельної ділянки позивачки.
Приписом Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області від 22 квітня 2013 року № 000021 встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняла земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 загальною площею 0,0155 га, а також, що в рішенні першого скликання сесії від 30 грудня 1993 року № 9 відсутній акт промірів земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , чим порушила вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). А тому, приписано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0155 га (за мінусом 0,0155 га) та виготовити проект відведення (технічну документацію), свідоцтво на право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,2815 га.
У 2015 році на замовлення ОСОБА_2 виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) на підставі рішення Пишківської сільської ради від 15 жовтня 2014 року за № 416 та рішення Пишківської сільської ради від 24 грудня 2014 року за № 440, яким затверджено акт комісії з питань земельних відносин агропромислового комплексу та охорони довкілля Пишківської сільської ради від 16 грудня 2014 року та рішення Бучацького районного суду від 15 вересня 2014 року по справі № 595/1712/14-ц про визнання за ОСОБА_2 права на спадкове майно. На підставі вказаної документації із землеустрою в Державному земельному кадастрі 02 березня 2020 року Відділом у Бучацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області була здійснена державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 6121285700:02:007:0009, яка віднесена до категорії «Землі житлової та громадської забудови» з видом цільового призначення земельної ділянки «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Трибухівською сільською радою розглянуто звернення позивачки про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність для обслуговування та будівництва житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 та прийнято рішення від 25 жовтня 2018 року № 615, яким пунктом 1 відмовлено у задоволенні заяви позивача в частині запропонованого кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого ФОП ОСОБА_4 , пунктом 2 та надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею 0,0957 га з врахуванням рішення сесії Пишківської сільської ради від 24 грудня 2014 року № 440 «Про розгляд заяви ОСОБА_6 (за дорученням ОСОБА_2 )» та акту комісії з питань земельних відносин агропромислового комплексу та охорони довкілля Пишківської сільської ради від 16 грудня 2014 року, що розташована в АДРЕСА_2 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року по справі № 500/932/19, яке набуло законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано пункт 1 рішення Трибухівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 25 жовтня 2018 року № 615 та визнано частково протиправним та скасовано пункт 2 рішення Трибухівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 25 жовтня 2018 року № 615 в частині врахування рішення сесії Пишківської сільської ради від 24 грудня 2014 року № 440 «Про розгляд заяви ОСОБА_6 , (за дорученням ОСОБА_2 » та акту комісії з питань земельних відносин агропромислового комплексу та охорони довкілля Пишківської сільської ради від 16 грудня 2014 року, що розташована в АДРЕСА_2 .
Зазначала, що вказаним рішенням встановлено факт самовільного захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки позивача, який був встановлений Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області. Окрім того, вказаним рішення суду також враховано, що рішення Бучацького районного суду від 15 вересня 2014 року по справі № 595/1712/14-ц про визнання за ОСОБА_2 права на спадкове майно, яке було зазначене серед правових підстав для виготовлення у 2015 році на замовлення відповідача Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості), було скасовано рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 18 червня 2015 року у вказаній справі № 595/1712/14-ц.
На підставі рішення від 25 жовтня 2018 року № 615, із урахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року по справі № 500/932/19 на замовлення позивачки у 2020 році був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,0957 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 .
Листом від 20 липня 2023 року № 1342 Трибухівська сільська рада надала відповідь на звернення позивачки та надала копію рішення Трибухівської сільської ради від 02 березня 2023 року № 990 про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 , виготовленої ФОП ОСОБА_4 та передання ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,04 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за кадастровим номером 6121285700:02:007:0009, що розташована на АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Трибухівської сільської ради від 02 березня 2023 року № 990 16 березня 2023 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,004 га з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2706778761212, номер запису про право власності 49596217.
Враховуючи вищевикладене, позивачка зазначала, що має місце грубе порушення з боку відповідачів її прав та законних інтересів, у зв'язку із чим її права та законні інтереси підлягають судовому захисту. Вказувала, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цій справі буде визнання недійсною та скасування державної реєстрації земельної ділянки належної ОСОБА_2 з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 площею 0,0400 га з одночасним скасуванням і припиненням таким рішенням речових прав відповідачів на цю земельну ділянку.
Крім того, позивачка реалізовує своє суб'єктивне право на набуття у власність земельної ділянки площею 0,0957 га, яка перебуває у її користуванні, і на якій розташований власний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами. Разом з тим, вказана земельна ділянка площею 0,0957 га повинна бути сформована як об'єкт цивільних прав згідно зі статтею 79-1 ЗК України на підставі відповідної землевпорядної документації, і тільки після цього позивачка зможе завершити процедуру набуття права власності на цю земельну ділянку.
Враховуючи те, що сформована земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 площею 0,0400 га накладається на земельну ділянку позивачки, яка перебуває в стадії її формування, і тим самим зменшує її площу та унеможливлює її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, як об'єкта цивільних прав, їй створені реальні перешкоди у реалізації її суб'єктивного права на набуття у власність вказаної земельної ділянки площею 0,0957 га для будівництва та обслуговування власного житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови. Окрім того, реалізуючи свої суб'єктивні права позивачка очікує формування вказаної земельної ділянки площею саме 0,0957, а не меншої площі, як об'єкта цивільних прав та подальшого набуття права власності на цю земельну ділянку. На підставі вищенаведеного, зазначає, що її інтереси підлягають судовому захисту шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009, площею 0,0400 га.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, що сформована земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 площею 0,0400 га накладається на земельну ділянку позивачки, яка перебуває в стадії її формування, і тим самим зменшує її площу та унеможливлює її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, як об'єкта цивільних прав, їй створені реальні перешкоди у реалізації її суб'єктивного права на набуття у власність вказаної земельної ділянки площею 0,0957 га для будівництва та обслуговування власного житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 515/1315/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також посилається на порушення норм процесуального права, що полягають у недослідженні судами доказів (пункт 4 частина друга статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки наявному у справі висновку експерта від 18 вересня 2024 року № 1173/23-22, яким встановлено накладення земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивачки, а також не навели жодних мотивів та не обґрунтували підстави для його неприйняття, як доказу накладання ділянок.
Окрім того, реалізуючи свої суб'єктивні права щодо набуття у власність земельної ділянки площею 0,0957 га на підставі рішення Трибухівської сільської ради, заявниця має легітимні очікування, засновані на законі, тобто вона очікує формування вказаної земельної ділянки площею саме 0,0957 га, а не меншої площі.
У жовтні 2025 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 , через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 липня 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року (після усунення заявницею недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 595/1845/23 з Бучацького районного суду Тернопільської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2025 року матеріали справи № 595/1845/23 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням дев'ятої сесії першого скликання Пишківської сільської ради народних депутатів Бучацького району Тернопілської області про приватизацію земельних ділянок від 30 грудня 1993 року вирішено надати дозвіл на приватизацію ОСОБА_8 0,04 га земельної ділянки під забудову та 0,28 га земельної ділянки в користування.
Відповідно до рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2014 року по справі № 595/1712/14-ц за ОСОБА_2 визнано право на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_8 , а саме на земельну ділянку площею 0,28 га призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Пишківської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.
Згідно із долученою до матеріалів справи копії довідки від 05 березня 2015 року № 158, виданої виконкомом Пишківської сільської ради ОСОБА_2 , у земельно-кадастровій книзі (погосподарського обліку) наявні записи, що за ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_8 обліковується земельна ділянка площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд (згідно з рішенням сесії сільської ради від 15 жовтня 2014 року № 416).
Із наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області поземельної книги щодо земельної ділянки кадастровий номер 6121285700020070009 видно, що за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 6121285700020070009 площею 0,04 га.
Рішенням сорокової сесії шостого скликання Пишківської сільської ради № 416 від 15 жовтня 2014 року № 416 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , біля могили (в межах населеного пункту), вирішено надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 в межах населеного пункту, зокрема щодо спірної земельної ділянки площею 0,04 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови.
16 грудня 2014 року комісією з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони довкілля сільської ради, розглянувши заяву ОСОБА_9 (за дорученням ОСОБА_2 ) від 15 грудня 2014 року про встановлення межових знаків між сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , на місцевості проведено обміри земельної ділянки використовуючи картографічні матеріали, рішення сесії сільської ради та встановлено межові знаки. Комісія рекомендує не порушувати встановлені межові знаки.
Рішенням № 440 сорок другої сесії шостого скликання Пишківської сільської ради від 24 грудня 2014 року затверджено акт комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони довкілля Пишківської сільської ради від 16 грудня 2014 року.
Згідно з кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0400 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вказана земельна ділянка межує з ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та із землями комунальної власності.
Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою виготовлення проєкту землеустрою ОСОБА_1 звернулася до Трибухівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою, щодо передачі земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 .
Як видно з виписки з рішення № 615 Трибухівської сільської ради від 25 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 вирішено відмовити в частині запропонованого кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого ФОП ОСОБА_11 , і надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0957 га, що розташована в АДРЕСА_2 , з урахуванням рішення сесії Пишківської сільської ради № 440 від 24 грудня 2014 року «Про розгляд заяви ОСОБА_9 (за дорученням ОСОБА_2 ) та акту комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони довкілля Пишківської сільської ради від 16 грудня 2014 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року по справі № 500/932/19 визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Трибухівської сільської ради від 25 жовтня 2018 року № 615 та визнано частково протиправним та скасовано пункт 2 рішення Трибухівської сільської ради від 25 жовтня 2018 року № 615 в частині врахування рішення сесії Пишківської сільської ради від 24 грудня 2014 року №440 «Про розгляд заяви ОСОБА_9 (за дорученням ОСОБА_2 ) та акту комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони довкілля Пишківської сільської ради від 16 грудня 2014 року.
На замовлення ОСОБА_1 . ТзОВ «Галицькі землі» виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,0957 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідь на звернення позивачки 20 липня 2023 року Трибухівська сільська рада надала копію рішення Трибухівської сільської ради від 02 березня 2023 року № 990, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на території Трибухівської (Пишківської) сільської ради Чортківського району Тернопільської області, виготовлену ФОП ОСОБА_4 та передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,0400 га, кадастровий номер 6121285700:02:007:0009 та площею 0,2607 га кадастровий номер 6121285700:02:007:0010. Вирішено зареєструвати речове право на земельні ділянки у встановленому законом порядку.
Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,0400 га, кадастровий номер 6121285700:02:007:0009 зареєстрована на праві власності ОСОБА_2 .
У 2015 році ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 .
У повідомленні від 25 вересня 2023 року, адресованому позивачці ОСОБА_1 відділом земельних ресурсів, архітектури та містобудування Трибухівської сільської ради позивачку повідомлено, що 04 жовтня 2023 року проводитимуться роботи із закріплення межовими знаками меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які є власністю ОСОБА_2 . Зазначено, що явка ОСОБА_1 обов'язкова.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 02 жовтня 2023 року просила перенести проведення робіт, у зв'язку із домашніми роботами.
02 жовтня 2023 року відділом земельних ресурсів, архітектури та містобудування Трибухівської сільської ради позивачку повідомлено, що її заяву розглянуто та перенесено роботи із закріплення межовими знаками меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на 06 жовтня 2023 року. Також повідомлено, що у випадку її неявки, закріплення межовими знаками земельної ділянки може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
06 жовтня 2023 року представник ФОП ОСОБА_4 - інженер-землевпорядник ОСОБА_12 , землекористувач ОСОБА_2 у присутності представників Трибухівської ОТГ склали та підписали акт про прийому-передачі межових знаків на зберігання, яким: межі земельної ділянки, площею за кадастровим номером 6121285700:02:002:0009, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , площею 0,0400 га, наданої землекористувачу земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 2 шт. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред'явлені та передані на зберігання ОСОБА_2 , яка про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з пунктом «е» частини першої статті 211 ЗК України та статті 56 КУпАП ознайомлена. Цей акт складений у 3 примірниках, один з яких додається до документації із землеустрою, другий залишається у виконавця робіт, третій передається землекористувачу земельної ділянки.
ОСОБА_1 при оформленні технічної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_2 присутня не була.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 18 вересня 2024 року № 1173/23-22 при зіставленні координат поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009, площею 0,0400 га із координатами поворотних точок меж земельної ділянки, площею 0,0957 га (землекористувач ОСОБА_1 ), що визначені за розробленим фахівцями ТзОВ «Галицькі землі» Проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , встановлено накладання контурів таких земельних ділянок, площа якого становить 0,0046 га. При цьому, координати поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 внесені до Державного земельного кадастру, в той час, як координати поворотних точок земельної ділянки, площа якої становить 0,0957 га - ні. Земельна ділянка з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 на місцевості у східній своїй частині ніяк не відмежована від земельної ділянки з кадастровим номером 6121285700:02:007:0010, яка знаходиться праворуч від вищевказаної, відтак здійснити обміри виключно земельної ділянки з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 не представлялося за можливе.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Це положення цивільного законодавства України конкретизовано у частині першій статті 153 ЗК України: власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Права власників земельних ділянок закріплені положеннями частини першої статті 90 ЗК України, а в силу частини 2 зазначеної статті порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.
За змістом пункту г) частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
На підставі частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: завдання на складання технічної документації із землеустрою;пояснювальну записку; матеріали топографо-геодезичних робіт; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; відомості про встановлені межові знаки.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану (стаття 198 ЗК України).
Із положень статті 125, 126 ЗК України слідує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування рішення про затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 посилалася на те, що діями відповідачки порушено її права та інтереси, оскільки сформована земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 площею 0,0400 га накладається на земельну ділянку позивачки, яка перебуває в стадії її формування, і тим самим зменшує її площу та унеможливлює її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, як об'єкта цивільних прав. Зазначеним їй створено реальні перешкоди у реалізації її суб'єктивного права на набуття у власність вказаної земельної ділянки площею 0,0957 га для будівництва та обслуговування власного житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови. Окрім того, реалізуючи свої суб'єктивні права позивачка очікує формування вказаної земельної ділянки площею саме 0,0957, а не меншої площі, як об'єкта цивільних прав та подальшого набуття права власності на цю земельну ділянку.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка загальною площею 0,0400 га із кадастровим номером 6121285700:02:007:0009, в будь-якій мірі накладається на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні позивачки.
ОСОБА_1 , як користувач суміжної земельної ділянки належним чином повідомлялася про виконання робіт із закріплення межовими знаками меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) при оформленні технічної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_2 , проте присутня не була.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки наявному у справі висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 18 вересня 2024 року № 1173/23-22 є необґрунтованими.
Для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18),
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Як відомо з матеріалів справи, за клопотанням представника позивачки ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2023 року у справі призначено земельно-технічну експертизу.
Відхиляючи висновок експерта за результатом проведення за результатами судової земельно-технічної експертизи від 18 вересня 2024 року № 1173/23-22, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, надав йому оцінку окремо та у системному зв'язку із іншими доказами, встановивши, що висновок експерта ґрунтується на припущеннях та не містить чіткої відповіді на питання «чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 площею 0,04 га, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, на суміжну з нею земельну ділянку площею 0,0957 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_2 ; чи відповідає земельна ділянка з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009, площі та конфігурації земельної ділянки, яка передана у власність відповідачці ОСОБА_2 та якщо є накладення контурів земельних ділянок одна на одну, то з чиєї сторони і в яких розмірах?». Крім того, експерт під час допиту судом першої інстанції зазначив, що перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачки не встановлено.
Водночас, суди встановили, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про державну реєстрацію земельної ділянки, зокрема площею 0,0957 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , або намагання позивачки вчинити такі дії, зокрема, щодо присвоєння кадастрового номеру, реєстрації координат поворотних точок, формування цієї земельної ділянки та подальшої реєстрації.
У зв'язку з чим експерт, який проводив судову земельно-технічну експертизу, був позбавлений можливості зіставити площини спірних земельних ділянок та надати обґрунтовану відповідь щодо накладення контурів цих земельних ділянок.
Отже, безпідставними є доводи касаційної скарги в частині ненадання судами першої та апеляційної інстанцій відповідної оцінки висновку експерта за результатами проведення експертизи, оскільки відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, з урахуванням фактичних обставин справи, наявних у ній доказів та вимог закону, суди першої та апеляційної інстанцій у мотивувальній частині обґрунтували підстави відхилення висновку експертизи.
Крім того, суди правильно зазначили, що сам факт виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,0957 га, за адресою: АДРЕСА_2 , не свідчить про порушення речових прав позивачки у зв'язку з виділенням ОСОБА_2 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 6121285700:02:007:0009.
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
У постановах Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19), від 11 липня 2022 року у справі № 759/132/20 (провадження № 61-1261св21) зазначено, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову в його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.
Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20)).
Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 не надала суду належних, достовірних та допустимих доказів про те, що сформована земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 6121285700:02:007:0009 площею 0,0400 га накладається на земельну ділянку позивачки, яка перебуває в стадії її формування, і тим самим зменшує її площу та унеможливлює її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, як об'єкта цивільних прав, їй створені реальні перешкоди у реалізації її суб'єктивного права на набуття у власність вказаної земельної ділянки площею 0,0957 га для будівництва та обслуговування власного житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
Інші доводи касаційної скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінити докази у тому контексті, який, на думку відповідачки, свідчить про необґрунтованість позовних вимог, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник