12 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/363/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючого), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткову ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2026
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
про стягнення 12 911 880 грн та зобов'язання вчинити дії.
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач, скаржник) у березні 2024 року звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", відповідач) про стягнення 12 911 880 грн штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо якості поставленого товару за договором поставки від 30.08.2018 № 84/2018-ЦЮ; зобов'язання відповідача здійснити заміну поставлених візків неналежної якості у загальній кількості 8 штук на візки належної якості.
1.2. Разом з позовом позивач подав до суду клопотання про призначення судової інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи.
1.3. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 11.03.2024 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/363/24, ухвалив розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі.
1.4. Від відповідача 28.03.2024 надійшло, зокрема, клопотання про витребування у позивача доказів та клопотання про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи. У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
1.5. Ураховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також те, що для встановлення якісних показників візків до вагонів, поставлених за договором, встановлення причин виникнення дефектів товару, що виникли в процесі експлуатації, що має значення при вирішенні спору, необхідні спеціальні знання, місцевий господарський суд вважав за необхідне задовольнити клопотання сторін та ухвалою від 04.07.2024 призначив у справі судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Цією ж ухвалою суд визначив, що витрати за проведення судової експертизи покладаються на сторони в рівних частинах та зобов'язав сторони здійснити попередню оплату експертизи відповідно до виставленого рахунку. Провадження у справі 917/363/24 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
1.6. Від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 06.10.2025 надійшов висновок експерта.
1.7. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 07.10.2025 поновив провадження у справі, призначив підготовче засідання; запропонував сторонам надати письмові пояснення з урахуванням висновку експерта та вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
1.8. Від позивача 09.12.2025 до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду.
1.9. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 25.12.2025 позовну заяву АТ "Українська залізниця" до ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" залишив без розгляду на підставі частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
1.10. Ухвалу від 25.12.2025 зі справи мотивовано, зокрема, тим, що позивач у заяві просив суд залишити позов без розгляду; право на звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі; положення статті 226 ГПК України не є диспозитивними та передбачають обов'язок суду залишити позов без розгляду з підстав, вказаних у частині першій цієї статті. В ухвалі з посиланням на пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України також зазначено про те, що позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання 25.12.2025, про причини неявки суд не повідомляв, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило. Процесуальним наслідком неявки позивача у судове засідання є залишення позову без розгляду. Крім того, в ухвалі зазначено про те, що з огляду на підстави залишення позову без розгляду, судові витрати покладаються на позивача.
1.11. Ухвала Господарського суду Полтавської області від 25.12.2025 учасниками справи № 917/363/24 не оскаржувалася.
1.12. Від ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 08.01.2026 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/363/24, згідно з якою відповідач просив суд стягнути з позивача 246 116,00 грн судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з проведенням судової експертизи.
2. Стислий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
2.1. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 22.01.2026 (суддя Киричук О.А.) у справі № 917/363/24 задовольнив заяву ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" про ухвалення додаткового рішення; стягнув з позивача на користь відповідача 246 116,00 грн витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи.
2.2. Додаткову ухвалу зі справи місцевий господарський суд мотивував з посиланням на приписи частини п'ятої статті 130 ГПК України, зазначаючи про необґрунтованість дій позивача, що виразилося у непослідовності дій останнього, а саме, звернення з позовом до суду, а в подальшому, після призначення судом судової експертизи щодо якості візків, поставлених відповідачем, та надходження висновку експерта, - подання заяви про залишення позову без розгляду. Ураховуючи, що понесені в межах цієї справи витрати сторін могли би бути розподілені між сторонами за наслідками розгляду справи, однак, така можливість залежить виключно від волі позивача (чого не відбулось), а тому є неприпустимим обмеження можливості отримання відповідачем законного відшкодування понесених витрат волею іншої особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат.
2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 26.02.2026 (колегія суддів: Склярук О.І., Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.) у справі № 917/363/24 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на додаткову ухвалу від 22.01.2026 залишив без задоволення, а оскаржувану додаткову ухвалу - без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції додатково мотивував наявність підстав для задоволення заяви відповідача тим, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції також послався на пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України; крім того, в ухвалі від 25.12.2025 зі справи суд першої інстанції зазначив про покладення судових витрат по справі на позивача; з клопотанням про призначення інженерно-технічної експертизи у справі звернувся саме позивач, а у матеріалах справи наявні: рахунок на оплату вартості експертизи, платіжна інструкція від 21.08.2024 № 50/11478 на підтвердження сплати відповідачем вартості експертизи (у визначеній судом при призначенні судової експертизи частині) та висновок експерта, складений за результатом проведення призначеної судом експертизи. Висновки суду першої інстанції про суперечливість поведінки позивача під час розгляду справи не спростовані АТ "Українська залізниця" під час апеляційного провадження.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: додаткову ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 зі справи № 917/363/24 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у стягненні з позивача на користь відповідача 246 116,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи у справі; витрати, пов'язані з проведенням у справі судової експертизи у розмірі 246 116,00 грн покласти на відповідача.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ "Українська залізниця" вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 130 ГПК України, викладених у постанові від 18.12.2019 зі справи № 640/1029/18-ц, в ухвалах від 07.07.2020 зі справи № 906/961/17, від 08.07.2020 зі справи № 810/3711/18, та у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 зі справи № 922/592/17, від 06.03.2024 зі справи № 905/1840/21, від 01.12.2022 зі справи № 922/2017/17.
4.2. За доводами скаржника, судами попередніх інстанцій:
- не враховано приписи частини п'ятої статті 130 ГПК України, за змістом якої для стягнення компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, заявнику необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені;
- залишено поза увагою висновки Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу;
- не враховано те, що у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь відповідача витрат, понесених останнім на проведення судової експертизи, відповідачем не наведеного жодного факту та аргументу щодо неправомірності та необґрунтованості дій позивача, лише зроблено посилання на норми частини п'ятої статті 130 ГПК України;
- не враховано, що сам по собі факт подання заяви / клопотання про залишення позову без розгляду чи то про відмову від позову у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу;
- не враховано, що загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив, та що без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо;
- не врахована відсутність підтвердження того, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до залишення позову без розгляду діяв відносно відповідача недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача;
- не враховані приписи пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України, якими передбачена можливість подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду;
- не враховано, що відповідно до положень статей 2 , 4, 14 , 130 , 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Подання заяви про залишення позову без розгляду є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд. Подання такої заяви не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою;
- не враховано, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі № 917/363/24 про призначення судової інженерно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі, у тому числі, задоволено клопотання сторін про призначення у справі експертизи;
- не враховано, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у той час як судами попередніх інстанцій не встановлено обставин доведення відповідачем необґрунтованості дій позивача.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Предметом касаційного оскарження є додаткова ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про стягнення з позивача на користь відповідача в порядку частини п'ятої статті 130 ГПК України витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи.
7.3. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд виходить з такого.
7.4. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
7.5. За змістом частин першої та третьої статті 123 ГПК України витрати, пов'язані проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.6. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, що стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.
7.7. Згідно з частиною п'ятою статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
7.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 зі справи № 911/3312/21 вказано, що процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат, у випадку залишення позовної заяви без розгляду, має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п'ятою статті 130 ГПК України.
7.9. Отже, системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 08.10.2025 зі справи № 756/16936/24, від 16.12.2025 зі справи № 914/396/21.
7.10. При компенсації витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення відповідачем витрат в ініційованій позивачем справі.
7.11. Як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача (див. постанову від 18.12.2019 зі справи № 640/1029/18-ц, ухвали від 07.07.2020 зі справи № 906/961/17, від 08.07.2020 зі справи № 810/3711/18, на які посилається скаржник).
7.12. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 зі справи № 922/592/17, на яку посилається скаржник.
7.13. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.03.2024 зі справи № 905/1840/21, на яку також посилається скаржник, подання позову не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою. Так само і сам по собі факт подання заяви / клопотання про залишення позову без розгляду чи то відмову від позову у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
7.14. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17).
7.15. Верховний Суд у постанові від 15.09.2021 зі справи № 902/136/21 та у постанові від 16.02.2023 зі справи № 917/243/22 виснував, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У випадку залишення позову без розгляду з підстави подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, у тому числі, передбачених частиною п'ятою статті 130 ГПК України.
7.16. Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, (у даному випадку, витрат, пов'язаних з оплатою експертизи, призначеної судом).
7.17. Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, пов'язаних із розглядом справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
7.18. Водночас обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
7.19. ГПК України загалом та частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлюють конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 зі справи № 921/357/20.
7.20. Як убачається з оскаржуваних судових рішень у справі № 917/363/24, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо наявності підстав для здійснення розподілу витрат відповідача, пов'язаних з проведенням призначеної судом експертизи, за обставин залишення позову без розгляду як за заявою позивача, так і з підстав неявки представника позивача у судове засідання, неповідомлення про причини неявки, за відсутності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, обґрунтовано керувалися, зокрема, спеціальною нормою процесуального права - частиною п'ятою статті 130 ГПК України та врахували зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права (у тому числі, і щодо критеріїв визначення необґрунтованості дій позивача та щодо відмінності поняття "необґрунтованість дій позивача" від понять "зловживання правом", "неправомірність дій" та "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача").
7.21. Як встановили суди попередніх інстанцій, необґрунтованість дій позивача у розумінні частини п'ятої статті 130 ГПК України у цій справі виразилася у непослідовності його дій, а саме, звернення з позовом до суду, а в подальшому, після призначення судом судової експертизи щодо якості візків, поставлених відповідачем, та надходження висновку експерта (витрати на оплату якого понесені відповідачем), - подання заяви про залишення позову без розгляду. Неприпустимим є обмеження можливості отримання відповідачем законного відшкодування понесених витрат волею іншої особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат. Суд апеляційної інстанції додатково мотивував ухвалене рішення про наявність підстав для відшкодування судових витрат відповідача за рахунок позивача тим, що з клопотанням про призначення інженерно-технічної експертизи у справі звернувся саме позивач, а залишаючи позов без розгляду місцевий господарський суд, у тому числі, послався на пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України, у зв'язку з тим, що позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомляв, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.
7.22. Верховний Суд зазначає, що встановлення обставин необґрунтованості дій позивача у розумінні положень частини п'ятої статті 130 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду, і суд, застосовуючи дискрецію для вирішення такого питання, виходить із конкретних обставин кожної окремої справи. Індивідуальний характер обставин кожної окремої справи, на підставі яких судом встановлюється необґрунтованість дій позивача, дискреційний характер визначення судом необґрунтованості / обґрунтованості таких дій позивача, зумовлюють висновок про відсутність універсального підходу для вирішення цього питання. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.03.2026 зі справи № 914/390/22, від 21.04.2026 зі справи № 924/1004/25.
7.23. У справі, судові рішення в якій переглядаються, необґрунтованість дій позивача встановлена судами попередніх інстанцій за результатом надання оцінки усім діям позивача у їх сукупності під час усього тривалого розгляду справи (з моменту подання позову до моменту залишення судом позову без розгляду), про що зазначено вище за змістом цієї постанови.
7.24. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
7.25. Отже, доводи скаржника про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову ухвалу (додаткове рішення) про розподіл судових витрат не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Додаткову ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 917/363/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова