11 травня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/711/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. Василя Сімовича, 15, код ЄДРПОУ 02910120)
в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-А, код ЄДРПОУ 04062179)
до малого приватного підприємства «Веселка» (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Клинівська, вул. 48-А, код ЄДРПОУ 21449299)
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 60552,57 грн
Представники сторін:
від прокуратури - Кацап-Бацала Ю.М.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Мітрік Г.І. - керівник.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до малого приватного підприємства «Веселка», в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 28.10.2024 по 01.02.2026 в сумі 60552,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, мале приватне підприємство «Веселка» є власником нерухомого майна (нежитлові будівлі) за адресою: м. Сторожинець, вул. Стрілецька, 22, яке розташоване на земельній ділянці, що перебуває комунальній власності Сторожинецької міської ради, площею 0,4116 га за кадастровим номером 7324510100:03:007:0586.
У зв'язку із не оформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що у свою чергу потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання за період з 28.10.2024 по 01.02.2026.
На підставі витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2024, 2025 та 2026 проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, за користування МПП «Веселка» без належних на те правових підстав зазначеною земельною ділянкою за період з 28.10.2024 по 01.02.2026 на суму 60552,57 грн.
Далі позивач зазначає, що Сторожинецька міська рада неодноразово зверталась до відповідача з вимогою впродовж одного місяця з дня отримання даної претензії сплатити безпідставно збережені кошти.
Однак, відповідач кошти за користування земельними ділянками не сплатив, у зв'язку із чим позивач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти за період з 28.10.2024 по 01.02.2026 в сумі 60552,57 грн.
09.04.2026 через відділ документального та інформаційного забезпечення від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1619), в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку із необґрунтованістю та недоведеністю, а також, клопотання про зменшення розміру стягнення (вх.№1399).
11.05.2026 Господарським судом Чернівецької області отримано заяву відповідача позовних вимог та розстрочку виконання судового рішення строком на вісім місяців.
2. Рух справи.
23.02.2026 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№711.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2026 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.04.2026.
20.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представниці позивача отримано заяву (вх.№1272) про розгляд справи без участі Сторожинецької міської ради. Позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.05.2026.
Станом на день розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення.
Представник відповідача визнав позовні вимоги, підтримав подане ним клопотання про розстрочку виконання рішення.
Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Рішенням IX сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради №155-9/2021 від 24.06.2021 «Про порядок обчислення та сплату земельного податку» з додатками, встановлена мінімальна відсоткова плата з 2022 року 2% для земельних ділянок нормативно грошову оцінку яких проведено за кодом 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Сторожинецької міської ради https://stor-rada.gov.ua/2021/06/30/%d1%80%d1%96%d1%88%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-ix-%d1%81%d0%b5%d1%81%d1%96%d1%97-%d1%81%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%b8%d0%bd%d0%b5%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%be%d1%97-%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be/155-%d0%bf%d1%80%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%8f%d0%b4%d0%be%d0%ba-%d0%be%d0%b1%d1%87%d0%b8%d1%81%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d1%82%d0%b0-%d1%81%d0%bf%d0%bb%d0%b0%d1%82%d1%83-%d0%b7%d0%b5%d0%bc/
Доказів оскарження чи скасування рішення Сторожинецької міської ради №155-9/2021 від 24.06.2021 «Про порядок обчислення та сплату земельного податку» у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна №464749316 від 18.02.2026 за відповідачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, зокрема нежитлову будівлю, деревообробний цех літ. «А-І» загальною площею 1585,20 кв.м., що розташована за адресою: м. Сторожинець, вул. Стрілецька (Колгоспна), 22.
Зазначений об'єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці площею 0,4116 га за кадастровим номером 7324510100:03:007:0586, яка перебуває в комунальній власності Сторожинецької територіальної громади.
З витягу з Державного земельного кадастру №НВ-7301179722025 від 17.10.2025 вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена 11.01.2023, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2024 №НВ-9946883602025, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила станом на 26.08.2024 2166107,73 грн.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.04.2025 №НВ-9960092012025, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила станом на 24.04.2025 2425063,46 грн.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2026 №НВ-7300066772026, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила станом на 05.02.2026 2619068,54 грн.
Сторожинецькою міською радою на підставі зазначених витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно відповідача, без належних на те правових підстав у період з 28.10.2024 по січень 2026 включно.
Згідно проведених позивачем розрахунків загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 28.10.2024 по січень 2026 включно становить 60552,57 грн.
У матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати відповідачем безпідставно збережених коштів за спірний період за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7324510100:03:007:0586.
Станом на момент вирішення даного спору відповідач кошти в сумі 60552,57 грн в добровільному порядку не сплатив.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Сторожинецької міської ради.
Повноваження прокурора з представництва інтересів держави в суді визначені Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України "Про прокуратуру").
Позов у цій справі подано в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради як органу місцевого самоврядування, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах.
Органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду (ч.2 ст. 4 ГПК України).
Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави/органу місцевого самоврядування в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави/органу місцевого самоврядування не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (постанови ВПВС від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).
Оскільки повноваження органів місцевого самоврядування є законодавчо визначеними, перевірку доводів учасників справи щодо наявності чи відсутності у них повноважень здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів місцевого самоврядування у спірних правовідносинах суд вправі здійснити під час розгляду справи, тобто після відкриття провадження у справі (п. 50 постанови ВПВС від 26.06.19р. у справі № 587/430/16-ц).
Згідно зі ст.172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування з Україні", обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
За приписами ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування з Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч. 1). Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (ч. 4). Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5). Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню (ч. 7).
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до усталеної судової практики ВП ВС бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держав/органу місцевого самоврядування, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави/місцевого самоврядування, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова ВПВС від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
Оскільки зверненню Прокурора з даним позовом передувало листування з Сторожинецькою міською радою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Суд оцінює процедуру звернення Прокурором до суду за формальними ознаками такою, що дотримана (п.п.7, 38, 39 та 43 постанови ВПВС від 26.05.20р. у справі №912/2385/18).
Щодо позовних вимог прокурора в частині стягнення безпідставно збережених коштів, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить, зокрема, із того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 названого Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме з цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Судом встановлено, що відповідач в період з 28.10.2024 по січень 2026 включно використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі.
Факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою підтверджується сформованою Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна №464749316 від 18.02.2026 щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі, деревообробного цеху літ. «А-І» загальною площею 1585,20 кв.м, зареєстрованого за відповідачем на праві власності, що розташована за адресою: м. Сторожинець, вул. Стрілецька (Колгоспна), 22.
Таким чином, Сторожинецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об'єктів цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.
Суд зазначає, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об'єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка як об'єкт цивільних прав є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Крім того, у відповідності до пункту 1 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Судом встановлено, що державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7324510100:03:007:0586 здійснено 11.01.2023, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-7301179722025, тож вона сформована та зареєстрована як об'єкт цивільних прав.
В Інформаційній довідці зазначено, що з 21.05.2007 за відповідачем зареєстровано право власності на майно, що розташоване за адресою: м. Сторожинець, вул. Стрілецька (Колгоспна), 22.
Отже, із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме з моменту формування земельної ділянки, тобто з 11.01.2023, у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх майно.
Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.
При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
З огляду на те, що чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно із статтею 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2024 №НВ-9946883602025, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила станом на 26.08.2024 2166107,73 грн.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.04.2025 №НВ-9960092012025, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила станом на 24.04.2025 2425063,46 грн.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2026 №НВ-7300066772026, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила станом на 05.02.2026 2619068,54 грн.
Розмір застосованої при розрахунку безпідставно збережених коштів відсоткової ставки орендної плати (2%) згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки відповідає рішенню Сторожинецької міської ради №155-9/2021 від 24.06.2021 «Про порядок обчислення та сплату земельного податку».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути безпідставно збережені кошти за користування спірною земельною ділянкою за період з 28.10.2024 по січень 2026 включно в сумі 60552,57 грн.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Орган місцевого самоврядування, як представник територіальної громади, має легітимні очікування щодо отримання доходу від використання земель комунальної власності. Фактичне безоплатне використання відповідачем комунальної землі покладає надмірний фінансовий тягар на територіальну громаду, порушуючи справедливий баланс інтересів.
З огляду на викладене, суд дійшов беззаперечного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Також суд звертає увагу, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява №18390/91. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Щодо заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч. 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Тобто, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, боржник посилається на воєнний стан в країні, кадровим голодом та іншими негативними обставинами, які виникли через військову агресію сторонньої країни ускладнили фінансову спроможність відповідача одразу сплатити заборгованість.
Водночас, боржник виявляє намір добросовісно сплатити кошту на користь позивача на протязі 8 місяців річними частинами. При цьому, вказує, що арешт банківських рахунків може призвести до неможливості здійснювати подальшу господарську діяльність і не буде у повній мірі сприяти ефективному виконанню рішення.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов'язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати товариству та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.
Окрім того, прокурор не заперечувала проти розстрочення виконання рішення у даній справі зі сплатою рівними частинами суми заборгованості.
Враховуючи вище наведене, беручи до уваги позицію прокурора стосовно поданої відповідачем заяви, а також матеріальні інтереси обох сторін, з метою дотримання балансу їх інтересів, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення у цій справі.
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання позову відповідачем, Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією №232 від 19.02.2026, що складає 1664,00 грн., решту судового збору в сумі 1664,00 грн, - покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з малого приватного підприємства «Веселка» (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Клинівська, вул. 48-А, код ЄДРПОУ 21449299) на користь Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-А, код ЄДРПОУ 04062179) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в розмірі 60552,57 грн.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в цій частині на вісім місяців згідно наступного графіка:
- до 31 травня 2026 року - 7569,07 грн;
- до 30 червня 2026 року - 7569,07 грн;
- до 31 липня 2026 року - 7569,07 грн;
- до 31 серпня 2026 року - 7569,07 грн;
- до 30 вересня 2026 року - 7569,07 грн;
- до 31 жовтня 2026 року - 7569,07 грн;
- до 30 листопада 2026 року - 7569,07 грн;
- до 31 грудня 2026 року - 7569,08 грн.
3. Стягнути з малого приватного підприємства «Веселка» (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Клинівська, вул. 48-А, код ЄДРПОУ 21449299) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 1664,00 грн судового збору.
4. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 50% судового збору, що складає 1664,00 грн, на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», що був сплачений згідно платіжної інструкції №232 від 19.02.2026.
5. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.