07 травня 2026 року Справа № 926/166/26
За позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до Приватного підприємства «Велес Буд», м. Чернівці
про стягнення безпідставно збережених коштів 188189,56 грн
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання - Медвідчук І.В.
Представники сторін:
від позивача - Сьоміна І.В.
від відповідача - Хома М.М.
Обставини справи: Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства Велес Буд з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі - 188189,56 грн за період з 22.11.2023 29.09.2025.
Позов обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч вимог чинного земельного законодавства, користується земельною ділянкою за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 31, місто Чернівці, площею 0,2246 га кадастровий номер 7310136900:41:001:0026, без правовстановлюючих документів.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2026.
Підготовче засідання призначене на 12.02.2026, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гончарука О.В.
Ухвалою суду від 17.02.2026 призначено підготовче засідання на 05.03.2026.
Ухвалою суду від 05.03.2026 відкладено підготовче засідання на 26.03.2026.
18.03.2026 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшло клопотання про зобов'язання позивача направити позовну заяву з додатками на юридичну адресу відповідача, що обґрунтовується не отриманням зазначених документів відповідачем.
Ухвалою від 26.03.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026.
20.04.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (вх. №1533), у зв'язку із необхідністю встановлення фактичної площі земельної ділянки, що необхідна для експлуатації майна відповідача.
20.04.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1750), у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає про невідповідність площ земельної ділянки обсягу фактичного користування.
28.04.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання про призначення земельно-технічної експертизи (вх. №1907), у зв'язку з тим, що відповідач користується земельною ділянкою пропорційно частці нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці, а у матеріалах справи наявний витяг з державного земельного кадастру та витяг про нормативно грошову оцінку на підставі яких здійснюється розрахунок безпідставно збережених коштів.
04.05.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшла заява про відкликання клопотання про призначення експертизи та клопотання про долучення доказів (вх. №2029), у якій останній просить долучити до матеріалів справи фотофіксацію кадастрової карти.
У судовому засіданні 28.04.2026 оголошено перерву до 07.05.2026.
Присутній у судовому засіданні 07.05.2026 представник відповідача просить розглянути подану ним заяву про відкликання клопотання про призначення експертизи та клопотання про долучення доказів (вх. №2029), а саме роздруківку фотофіксації кадастрової карти, якою обґрунтовує розміщення на спірній земельній ділянці майна третіх осіб.
Присутній у судовому засіданні представник позивача вважає можливим долучення доказів до матеріалів справи на стадії підготовчого провадження та просить надати час для ознайомлення із клопотанням відповідача та доданими доказами. Крім того, повідомляє що ним здійснено запит з метою встановлення місця знаходження майна, що належить третій особі.
Суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача про відкликання клопотання про призначення експертизи.
Згідно частини 1 та 2 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами ч.1 ст.46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
Частиною 3 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, суд враховує, що згідно із статтею 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Втім, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Так, у Постанові від 26.07.2023 по справі №911/1638/22 (пункти 5.31., 5.32.) Верховний суд вказав, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.
Також, подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 та в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин повернення до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні для вчинення відповідних процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, а саме долучення до матеріалів справи фотофіксації кадастрової карти на якій зображені об'єкти нерухомого майна.
При цьому, суд зазначає, що повернення до стадії підготовчого провадження для долучення до матеріалів справи роздруківки фотофіксації кадастрової карти надасть можливість позивачу надати свої пояснення та отримати відповідь на запит про місце знаходження цього майна.
Керуючись статтями 2, 177, 182, 183, 234, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернутися до розгляду справи №926/166/26 у підготовчому провадженні.
2. Продовжити підготовче засідання у цьому ж засіданні 07.05.2026.
3. Долучити до матеріалів справи №926/166/26 роздруківку фотофіксації кадастрової карти.
4. Оголосити у підготовчому засіданні перерву до 12 год. 00 хв. « 26» травня 2026 року в залі судових засідань №2 Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 14.
Ухвала набирає законної сили з негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Гончарук