18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 травня 2026 року Справа № 910/4644/26
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Терещенко Дар'ї Володимирівни, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область
про забезпечення позову
у справі
за позовом фізичної особи - підприємця Терещенко Дар'ї Володимирівни, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область
до фізичної особи - підприємця Смірнова Володимира Володимировича, смт. Верхнячка, Уманський район, Черкаська область
про стягнення 26 825 грн. 85 коп.,
До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом фізична особа - підприємець Терещенко Дар'я Володимирівна до фізичної особи - підприємця Смірнова Володимира Володимировича про стягнення 26 825 грн. 85 коп., з яких: 26 727 грн. 00 коп. безпідставно набуті грошові кошти, 98 грн. 85 коп. інфляційні втрати та 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2026 року позовну заяву передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою Господарського Черкаської області від 12 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з позовною заявою позивач також подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 26 825 грн. 85 коп. на рахунки відповідача.
Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що 05 березня 2026 року між фізичною особою Терещенко Дар'єю Володимирівною, товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Консалт Плюс» та фізичною особою - підприємцем Смірновим Володимиром Водоимировичем було підготовлено проект договору на виконання будівельних робіт щодо демонтажних та монтажних робіт вхідної групи об'єкта за адресою: м. Київ, вул. Джонна Маккейна, буд. 39.
За твердженням позивача сторони погоджували предмет робіт, їх вартість, строки виконання та порядок розрахунків.
Водночас зазначений договір сторонами підписаний не був, а відтак він не є укладеним.
Попри відсутність підписаного договору, між сторонами відбувалися переговори щодо виконання робіт, що підтверджується актом огляду та фіксації цифрових даних.
Позивач також вказує, що в межах досягнутих домовленостей відповідач отримав від позивача грошові кошти для оплати матеріалів та фінансування робіт.
Факт отримання коштів підтверджується розпискою, складеною відповідачем.
Оскільки відповідач отримав кошти від позивача, а роботи не виконав, то у нього відсутня правова підстава для подальшого утримання цих коштів.
Позивач зазначає, що враховуючи ту обставину, що позов спрямований на стягнення грошових коштів, відповідним заходом забезпечення є накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, а також на її рахунки в банківських установах у межах суми позовних вимог.
Зазначені заходи забезпечення позову знаходяться в прямому зв'язку з предметом позовних вимог, оскільки спроможні забезпечити реальний захист майнового права позивача у випадку задоволення позову, адже метою цивільного судочинства є саме реальний (а не формальний) захист порушених прав чи інтересів сторін, запобігання можливим правопорушенням.
Розглянувши заяву про забезпечення позову судом враховано наступне:
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).
Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі №910/20479/17, від 14 червня 2018 року у справі №916/10/18, від 23 червня 2018 року у справі №916/2026/17, від 16 серпня 2018 року у справі №910/5916/18, від 11 вересня 2018 року у справі №922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі №909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі №916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі №925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі №904/1417/19 тощо.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №922/2928/17 та від 05 серпня 2019 року у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №906/824/17 та постанову від 21 січня 2019 року у справі №902/483/18).
З матеріалів даної справи вбачається, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти у розмірі 26 825 грн. 85 коп. на рахунки відповідача.
Проте, позивач у своїй заяві не наводить достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
В своїй претензії від 03 квітня 2026 року позивач просив відповідача, з посиланням на умови договору, сплатити йому неустойку в розмірі 12 362 грн. 40 коп., а також негайно розпочати виконання робіт, передбачених договором.
Як вже зазначалося вище, позов забезпечується накладенням арешту, зокрема, на грошові кошти, що належать відповідачу, а не шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача.
Водночас, суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують неплатоспроможність відповідача, відсутність в нього майна на яке можливо звернути стягнення, тощо.
Отже, суд в даному випадку не вбачає підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача, а тому заява позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
Заяву фізичної особи - підприємця Терещенко Дар'ї Володимирівни про забезпечення позову від 22 квітня 2026 року залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В.Васянович