08.05.2026м. СумиСправа № 920/465/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М. у відкритому судовому засіданні розглянув матеріали справи № 920/465/25
за позовом: Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури
(вул. Магістратська, 12, м. Суми, 40000)
в інтересах держави в особі
1) Сумської обласної ради (площа Незалежності, 2, м. Суми, 40000,
код ЄДРПЛУ 23826636)
2) Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, 9 (4 поверх), м. Суми, 40030,
код ЄДРПОУ 02013142)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ»
(вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537)
2) Комунального некомерційного підприємства Сумської
обласної ради “Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Й. Красовицького», (код ЄДРПОУ 05481004 адреса: Україна, 40021, Сумська обл., місто Суми, вул. Сумської артбригади, будинок 15)
про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення 102797 грн 01 коп.,
За участю представників сторін:
Прокурор - Васянович М.В.
від позивача 1 - не прибув,
від позивача 2 - не прибув,
від відповідача 1- Брага Ю.О.,
від відповідача 2 - не прибув
Суть спору: 26.03.2025 Прокурор в інтересах держави в особі позивачів через систему “Електронний суд» звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 24.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 09.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 01.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженоюь відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 22.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004 код ЄДРПОУ 41884537) на користь Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02013142) кошти в сумі 102 797,01 грн.
Також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» кошти, витрачені на сплату судового збору у сумі 14534,4 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025, справу № 920/465/25 призначено судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/465/25 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 28.04.2025,11:30; установлено сторонам у справі строки для надання заяв по суті справи.
15.04.2025 відповідач 1- ТОВ “ЕНЕРА СУМИ», подав відзив на позовну заяву (вх №1744), в якому просить позов залишити позов без розгляду, у разі відмови у залишенні позову без розгляду, відмовити у повному обсязі
16.04.2025 Прокуратурою надано заяву від 16.04.2025 № 54-2743вих-25 (вх. № 1751), відповідно до змісту якої заявник заперечує проти доводів ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів позивачів у даній справі. В свою чергу просить відмовити у клопотанні ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» про залишення позову прокурора у справі № 920/465/25 без розгляду. Позовні вимоги Сумської окружної прокуратури у справі № 920/465/25 просить задовольнити повністю.
17.04.2025 відповідачем - ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» надано до суду:
- заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1807 від 17.04.2025);
- заяву про зупинення провадження у справі (вх. № 2268 від 17.04.2025) до прийняття відповідного рішення великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24.
21.04.2025 Заступником керівника Сумської окружної прокуратури надано до суду Заяву від 21.04.2025 № 54-2849 вих-25 (вх. № 1842), відповідно до змісту якої, заявник просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» про зупинення провадження у справі № 920/465/25, обґрунтовуючи свою позицію тим, що станом на 21.04.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні докази, що справа № 920/19/24 переглядається Великою Палатою Верховного Суду (ухвала про прийняття справи до провадження).
Ухвалою суду від 28.04.2025 зупинено провадження у справі №920/465/25 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24; зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
28.11.2025 через систему “Електронний суд» Заступником керівника Сумської окружної прокуратури надано до суду заяву (вх.№5721 від 28.11.2025) про поновлення провадження у справі, відповідно до якої повідомляє суд про те, що за інформацією офіційного вебпорталу “Єдиний державний реєстр судових рішень» встановлено, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 касаційну скаргу ТОВ “Енергетичне партнерство» залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2024 року у справі № 920/19/24 залишено без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Отже, у зв'язку з тим, що на цей час підстави, що зумовлювали зупинення провадження у справі, відпали, керуючись ст. 42, 53, ч. 1 ст. 230, ГПК України, прокурор просить суд поновити провадження у справі № 920/465/25.
Ухвалою від 05.12.2025 суд поновив провадження у справі № 920/465/25, призначив підготовче засідання на 17.12.2025, 12:30, запропонував сторонам надати додаткові матеріали в обґрунтування своєї позиції по справі.
08.12.2025 Першим заступником керівника Сумської окружної прокуратури надано до суду Клопотання від 08.12.2025 №54-8801ВИХ-25(вх. № 6283 від 08.12.2025), відповідно до змісту якого просить замінити відповідача справі № 920/465/25 Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр», (код ЄДРПОУ 02000292, адреса: Україна, 42304, Сумська обл., Сумський р-н, селище міського типу Степанівка, вул. Торопилівська, будинок 6) на його правонаступника у даних правовідносинах - Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради “Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Й. Красовицького», (код ЄДРПОУ 05481004 адреса: Україна, 40021, Сумська обл., місто Суми, вул. Сумської артбригади, будинок 15).
Ухвалою від 17.12.2025 суд задовольнив Клопотання Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури від 08.12.2025 № 54-8801ВИХ-25. Замінив відповідача у справі № 920/465/25 - Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр», (код ЄДРПОУ 02000292, адреса: Україна, 42304, Сумська обл., Сумський р-н, селище міського типу Степанівка, вул. Торопилівська, будинок 6) на його правонаступника у даних правовідносинах - Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради “Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Й. Красовицького», (код ЄДРПОУ 05481004 адреса: Україна, 40021, Сумська обл., місто Суми, вул. Сумської артбригади, будинок 15). Встановив відповідачу Комунальному некомерційному підприємству Сумської обласної ради “Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Й. Красовицького» строк 15 днів з дня отримання ухвали на подання заяви по суті справи. Зобов'язав позивачів, прокурора та відповідачів надіслати новому (правонаступнику первинного) відповідачу, копії позовної заяви та інших заяв по суті спору. Відклав підготовче засідання у справі на 08.01.2026, 12:00.
18.12.2025 Першим заступником керівника Сумської окружної прокуратури надано до суду Клопотання (вх. №6079 від 18.12.2025), до якого додані докази направлення позовної заяви заміненому відповідачу.
25.12.2025 ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» надало до суду Заяву (вх. № 6179 від 25.12.2025), з доданими доказами направлення на адресу заміненого відповідача відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив з додатками.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на території Сумського району Сумської області була оголошена повітряна тривога судове засідання у справі 920/465/25, призначене на 08.01.2026, 12:00 не відбулось, про що складено акт суду від 08.01.2026.
Ухвалою суду від 08.01.2026 призначено підготовче засідання у справі № 920/465/25 на 27.01.2026, 15:00.
27.01.2026 ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» надала до суду через систему “Електронний суд» Клопотання про залишення позову у справі № 920/465/25 без розгляду (вх. № 444 від 27.01.2026).
28.01.2026 Перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури надав до суду через систему “Електронний суд» Заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 480 від 28.01.2026).
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на території Сумської області Сумського району була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/465/25, призначене на 27.01.2026, 15:00 не відбулось, про що складено акт суду від 27.01.2026.
Ухвалою суду від 29.01.2026 призначено підготовче засідання у справі № 920/465/25 на 19.02.2026, 15:30.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на території Сумської області Сумського району була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/465/25, призначене на 19.02.2026, 15:30 не відбулось, про що складено акт суду від 19.02.2026.
Ухвалою суду від 20.02.2026 призначено підготовче засідання у справі № 920/465/25 на 17.03.2026, 12:00.
Ухвалою від 17.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотань ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» про залишенні позову без розгляду, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. № 1744 від 15.04.2025), у запереченні на відповідь на відзив (вх. № 1807 від 17.04.2026) та у поданих клопотаннях (вх. № 359, 444 від 27.01.2026). Закрив підготовче провадження та призначив справу № 920/465/25 до судового розгляду по суті. Призначив розгляд справи № 920/465/25 по суті в судове засідання на 15.04.2026, 10:00.
20.03.2026 Сумська обласна рада надала до суду Заяву вих № 01-24/290 (вх. № 1417 від 20.03.2026), відповідно до змісту якої просить суд розглядати справу № 920/465/25 без участі представника Сумської обласної ради.
У судовому засіданні від 15.04.2026 у справі № 920/465/25 суд оголосив перерву до 08.05.2026, 10:00.
У судовому засіданні 08.05.2026 прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 08.05.2026 в свою чергу заперечував щодо позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Представники позивачів та відповідача 2 у судове засідання 08.05.2026 не прибули, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 08.05.2026 в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, господарським судом встановлені наступні обставини.
Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Відтак, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час проведення закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що є нераціональним та неефективним витрачанням коштів бюджету.
Закон України “Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.
Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Сумської обласної ради та Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 2 статті 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті, самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Частиною 1 статті 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до ст. 54 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Згідно зі ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.39 - 8.45 постанови).
Враховуючи вищевикладене, Сумська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.
Сумської обласної ради, яка є власником та засновником КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр».
Відповідно до п. 1.4 Статуту КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» засновником, власником та органом управлінням майном Підприємства є територіальні громади сіл, селищ, міст Сумської області в особі Сумської обласної ради, управління яким здійснюється через спеціально уповноважений орган - Управління майном Сумської обласної ради та знаходиться у функціональному підпорядкуванні Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації.
Відповідно до п. 5.3.2 джерелами формування майна та коштів Підприємства є кошти місцевих бюджетів (бюджетні кошти).
З 07.05.2025 правонаступником КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» є Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З.Й. Красовицького».
Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Частиною 5 статті 22 указаного кодексу встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
Згідно з листом ГУ Державної казначейської служби України в Сумській області від 10.03.2025 встановлено, що договір від 27.01.2021 №30100069 (ідентифікатор закупівлі № UA-2020-12-28-001446-b) взятий на облік у 2021 році Управлінням Державної казначейської служби України у Сумському районі Сумської області.
За вказаним договором замовником послуг є Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр»» (код ЄДРПОУ 02000292).
Зазначена установа є одержувачем коштів обласного бюджету та включена до мережі головного розпорядника коштів обласного бюджету - Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02013142).
Видатки за вказаним договором від 27.01.2021 №30100069 здійснювались за рахунок коштів обласного бюджету.
Згідно з листом Сумської обласної ради від 27.02.2025 головним розпорядником коштів, передбачених в обласному бюджеті на утримання КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» є Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації.
Згідно з листом Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації від 12.03.2025 Управління визнано головним розпорядником коштів обласного бюджету за галузевою ознакою для оплати комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров'я.
Таким чином, Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації є головним розпорядником бюджетних коштів, отриманих за рахунок коштів обласного бюджету.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
З урахуванням наведеного надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесла саме Сумська обласна рада, як засновник КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З.Й. Красовицького») та особа, яка здійснює його фінансування.
Водночас правильність зазначення у якості позивача органу місцевого самоврядування, який є засновником підприємства та головним розпорядником бюджетних коштів підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.08.2023 (справа № 924/1283/21).
Зокрема, як зазначено у вказаній постанові, суд касаційної інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19, згідно з якими у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).
Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.
Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Ураховуючи наведене, касаційний суд дійшов висновку, що навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, визначених селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Згідно з ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на те, що у цій справі апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь селищної ради з тих підстав, що остання не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а школа є окремою юридичною особою, що має власні рахунки і самостійно здійснює свою фінансово-господарську діяльність.
Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.
Також, у постанові ВП ВС у справі № 905/1907/21 від 21.06.2023, суд зазначив, що, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Таким чином, з огляду на актуальну судову практику та, враховуючи, що фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету, належним позивачем у зазначеній справі є Сумська обласна рада в частині визнання недійсними спірних додаткових угод № 2,6-9.
Відповідно до п. 5.2 Положення про Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 28.07.2020, завданнями Управління є управління підзвітними та підконтрольними закладами, установами, підприємствами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету (загальнодоступний документ, міститься в відкритому доступі за посиланням: https://sm.gov.ua/oda/strukture/dktr/ upravlinnya- ohoroni-zdorovya1.html).
Згідно з п. 6.4 Положення Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації здійснює організаційно-методичне керівництво комунальними закладами охорони здоров'я на території області.
Відповідно до п. 6.12 Положення Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації складає плани перспективного та поточного розвитку мережі охорони здоров'я міста, вносить пропозиції до проекту обласного бюджету в частині фінансування закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, на виконання їх статутних повноважень, проводить моніторинг та аналіз використання коштів обласного бюджету по галузі охорони здоров'я, забезпечує в межах компетенції ефективне і цільове використання коштів обласного бюджету з урахуванням визначених повноважень.
Ураховуючи, що Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації визначено головним розпорядником коштів обласного бюджету, якими фінансувався Договір від 27.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу № 30100069, укладеного між КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» кошти, які підлягають стягнення повинні бути зараховані на користь Управління.
Таким чином, належним позивачем є також Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації в частині стягнення безпідставно збережених коштів, сплачених за спірними додатковими угодами.
Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб'єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі “Коrolev v. Russia» пункт 33; рішення у справі “Мenchinskaya v. Russia», пункт 35)
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.
Окремо слід зазначити, що Велика палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Зокрема, Велика палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідний лист-повідомлення до Сумської обласної ради та Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації від 12.03.2025, в якому зазначено про наявність порушення інтересів громади та запропоновано вжити заходів стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів.
Від Сумської обласної ради надійшла відповідь від 21.03.2025 на лист окружної прокуратури, з якої слідує, що позовну заяву до ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» Сумська обласна рада подавати не планує та не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру.
Також згідно відповіді Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації від 21.03.2025 заходів щодо стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів вжито не було.
Тобто, Сумською обласною радою та Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації заходи судового захисту інтересів держави не вживались та вживатись не будуть.
З наданих прокурором доказів вбачається, що прокурором направлені відповідні листи-повідомлення. З отриманих відповідей не простежується намір вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
З огляду на існуючі порушення, прокуратура листом від 25.03.2025 №54-2110вих-25 повідомила Сумську обласну раду та Управління охорони здоровя Сумської обласної державної адміністрації в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» про звернення до суду з позовом (а.с. 104 т. 1).
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Сумської обласної ради та Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації щодо захисту інтересів держави, а саме належного розпорядження бюджетними коштами, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та які зобов'язані ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.
Окрім цього, судом враховано, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) ухвалено:
1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (п. 2 резолютивної частини рішення).
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року (п. 3 резолютивної частини рішення).
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності (п. 4 резолютивної частини рішення).
Отже, зазначене рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді при зверненні з цим позовом до суду.
Таким чином, з урахуванням змісту позовної заяви, предмету спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом, у зв'язку із доведеною бездіяльністю компетентного органу, а також необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Сумською окружною прокуратурою під час встановлення підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді встановлено порушення чинного законодавства у сфері публічних закупівель товарів.
Зокрема, при вивченні питання дотримання вимог Закону України “Про публічні закупівлі» було встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З.Й. Красовицького») (надалі Споживач, Відповідач 2) здійснено закупівлю електричної енергії з очікуваною вартістю 936 000 грн, ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-28-001446-b).
За результатами відкритих торгів 27.01.2021 між комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» (Постачальник, Відповідач 1) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 загальною вартістю 696 240 грн (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник продає Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Найменування товару: код ДК 021:2015 - 09310000-5 “Електрична енергія» (електрична енергія) (п. 2.3. Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до додатку 2 до Договору Комерційна пропозиція № ВСт (30100069) для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обов'язки постачання якого покладені на Постачальника універсальної послуги, передбачено:
Ціна - фактична ціна (тариф) купованої Споживачем електроенергії у розрахунковому періоді, яка зазначається в акті - купівлі продажу електроенергії, становить - 1,93 з ПДВ, за 1 кВт год.
Обсяг постачання - Кількість: активна електрична енергія - 360000 кВт/год, згідно з відповідним тарифом (ціною) на електроенергію на дату проведення процедури закупівлі.
Вартість договору - Загальна вартість цього Договору становить 696240,00 грн, в тому числі ПДВ 116040,00 грн і є орієнтовною
Відповідно до п.13.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022 (включно), а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором.
Відповідно до п. 13.5 Договору всі зміни до цього Договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною Договору і мають переважаючу силу над положеннями Договору.
Відповідно до п. 1.6 Порядку змін умов договору на закупівлю електричної енергії споживачем (Додаток №4 до Договору на закупівлю електричної енергії споживачу №30100069) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання сторонами зобов'язань в повному обсязі, крім випадків передбачених п. 1 - п. 8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача та збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У подальшому сторонами укладено додаткові угоди до Договору №30100069, якими збільшено вартість одиниці товару та зменшено обсяг поставок, а саме:
1) додатковою угодою № 1 від 03.02.2021 викладено в новій редакції Додаток 2 до Договору в якому збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,087570 грн з ПДВ (тобто на 8,16 % від початкової ціни, визначеною основним Договором) та зменшено кількість активної електричної енергії до 333 516,96 кВт/год.
Пунктом 5 додаткової угоди № 1 від 03.02.2021 визначено, що вона набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення її печатками Сторін та розповсюджує свою дію на відносини, які склалися між сторонами з 01.02.2021.
2) додатковою угодою № 2 від 24.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,260882 грн з ПДВ (тобто на 17,14 % від початкової ціни, визначеною основним Договором).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 кількість активної електричної енергії зменшено до 309 891 кВт/год.
Пунктом 5 додаткової угоди № 2 від 24.02.2021 визначено, що вона вступає в силу з моменту підписання Сторонами.
3) додатковою угодою № 6 від 09.09.2021 збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,451508 грн з ПДВ (тобто на 27,02 % від початкової ціни, визначеною основним Договором).
Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 6 кількість активної електричної енергії зменшено до 298 545 кВт/год.
Пунктом 5 додаткової угоди № 6 від 09.09.2021 визначено, що вона набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення її печатками Сторін та розповсюджує свою дію на відносини, які склалися між сторонами з 01.08.2021.
4) додатковою угодою № 7 від 01.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,661177 грн з ПДВ (тобто на 37,88 % від початкової ціни, визначеною основним Договором).
Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 7 кількість активної електричної енергії зменшено до 290 339 кВт/год.
Пунктом 5 додаткової угоди № 7 від 01.11.2021 визначено, що вона набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення її печатками Сторін та розповсюджує свою дію на відносини, які склалися між сторонами з 01.10.2021.
5) додатковою угодою № 8 від 03.12.2021 збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,891792 грн з ПДВ (тобто на 49,83 % від початкової ціни, визначеною основним Договором).
Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 8 кількість активної електричної енергії зменшено до 285 804 кВт/год.
Пунктом 5 додаткової угоди № 8 від 03.12.2021 визначено, що вона набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення її печатками Сторін та розповсюджує свою дію на відносини, які склалися між сторонами з 01.11.2021.
6) додатковою угодою № 9 від 22.12.2021 збільшено ціну за 1 кВт. год. Електричної енергії до 3,145446 грн з ПДВ (тобто на 62,98 % від початкової ціни, визначеною основним Договором).
Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 9 кількість активної електричної енергії зменшено до 283 777 кВт/год.
Пунктом 5 додаткової угоди № 9 від 22.12.2021 визначено, що вона набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення її печатками Сторін та розповсюджує свою дію на відносини, які склалися між сторонами з 01.12.2021.
Водночас, Прокурор зазначає, що додатковими угодами №3 від 08.04.2021, №4 від 28.07.2021, №5 від 25.08.2021 до Договору зміни щодо збільшення вартості та зменшення кількості електричної енергії не вносились, а стосувались інших умов Договору.
Згідно з інформацією, розміщеною на Єдиному вебпорталі використання публічних коштів, який є офіційним інформаційним ресурсом з відкритими даними про використання бюджетних коштів в Україні (https://mof.gov.ua/uk/spending-gov) на виконання Договору № 30100069 від 27.01.2021 та додаткових угод Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії прийняло електричну енергію та здійснено ряд проплат на рахунок ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», зокрема:
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/33998/1 від 28.02.2021 у лютому 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 27864 кВт.год на загальну суму 62 997,20 грн. з ПДВ за ціною 2,260882 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою №2 від 24.02.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт № 30100069/52058/1 від 31.03.2021 у березні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 32966 кВт.год на загальну суму 74 532,23 грн. з ПДВ за ціною 2,260882 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою №2 від 24.02.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/69639/1 від 30.04.2021 у квітні 2021 року поставлено електричну енергію у кількісті 25679 кВт.год на загальну суму 58 057,18 грн. з ПДВ за ціною 2,260882 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою №2 від 24.02.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/87159/1 від 31.05.2021 у травні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 27545 кВт.год на загальну суму 62 275,98 грн. з ПДВ за ціною 2,260882 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою №2 від 24.02.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/104599/1 від 30.06.2021 у червні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 11594 кВт.год на загальну суму 26 212,66 грн. з ПДВ за ціною 2,260882 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою №2 від 24.02.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/122015/1 від від 31.07.2021 у липні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 13006 кВт.год на загальну суму 29 405,03 грн. з ПДВ за ціною 2,260882 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою №2 від 24.02.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/139247/1 від 31.08.2021 у серпні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 13094 кВт.год на загальну суму 32 100,04 грн. з ПДВ за ціною 2,451508 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою № 6 від 09.09.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/157639/1 від 30.09.2021 у вересні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 17334 кВт.год на загальну суму 42 494,44 грн. з ПДВ за ціною 2,451508 грн за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою № 6 від 09.09.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/175469/1 від 31.10.2021 у жовтні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 39072 кВт.год на загальну суму 103 977,48 грн. з ПДВ за ціною 2,661177 грн за за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою № 7 від 11.11.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/192937/1 від 30.11.2021 у листопаді 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 27196 кВт.год на загальну суму 78 645,19 грн. з ПДВ за ціною 2,891792 грн за за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою № 8 від 03.12.2021;
- відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії Акт №30100069/203735/1 від 20.12.2021 у грудні 2021 року поставлено електричну енергію у кількості 22164 кВт.год на загальну суму 69 715,67 грн. з ПДВ за ціною 3,145446 грн за за 1 кВт.год, згідно з додатковою угодою № 9 від 22.12.2021.
Загальна сума сплачених коштів за тарифами, визначеними додатковими угодами №2,6-9 становить 640413,1 грн
В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначає, що згідно з наданим розрахунком (а.с. 82 т. 1), ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» за період з лютого 2021 року по грудень 2021 року поставлено Споживачу 257514 кВт*год електричної енергії, за яку сплачено 640413,10 грн, тоді як підлягала сплаті сума в розмірі 537616,09 грн. Внаслідок підвищення цін на товар, згідно з додатковими угодами до Договору, КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизиопульмонологічний медичний центр» безпідставно сплатив ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» 102797,01 грн. При цьому додатковими угодами № 2 № 6-9 безпідставно внесені зміни до істотних умов Договору, якими змінено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з одночасним зменшенням обсягів її постачання, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економічного витрачання бюджетних коштів, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним.
Законом України “Про публічні закупівлі» встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з п. 6 ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі», договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником, за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Стаття 5 Закону України “Про публічні закупівлі», до принципів закупівлі відносить: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Частиною 1 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (чинної на час укладення договору постачання електричної енергії споживачу) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4, ч. 5 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України “Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.
Відповідно до ст. 652 ЦК України, в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України “Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України “Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 % від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України “Про публічні закупівлі» закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Водночас, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу (поставки) товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець (постачальник) має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. Продавцю (постачальнику) треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику при закупівлі ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником пропозиції), та заздалегідь замовити товар по визначеній у договорі вартості.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Укладеними спірними додатковими угодами № 1,2 № 6-9 до Договору, вартість електричної енергії збільшилась загалом з 1,93 грн з ПДВ за 1 кВт*год. до 3,145446 грн з ПДВ за 1 кВт*год., що на 62,98% більше від ціни, передбаченої умовами тендерної пропозиції переможця торгів та основного Договору про постачання електричної енергії споживачу від 27.01.2021 № 30100069 з одночасним зменшенням обсягів постачання електричної енергії.
На підставі Додаткової угоди №1 від 03.02.2021 до Договору ціну електричної енергії підвищено до 2,087570 грн за 1 кВт*год, тобто на 8,16 % у порівнянні із ціною, визначеною у основному Договорі, тобто в межах максимального ліміту у 10%.
Обґрунтуванням для укладання додаткових угод № 2 № 6-9 до Договору стали надані ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» документи, а саме:
- для укладення Додаткової угоди № 2 від 24.02.2021 до Договору: лист ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» за вих. №8/1408 від 18.02.2021, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використана інформація з вебсайту Акціонерного товариства “Оператор ринку» (hhtps://www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на “ринку на добу наперед» та “внутрішньодобовому ринку» станом на 01.02.2021 (а.с. 149, том. 1);
- для укладення Додаткової угоди № 6 від 09.09.2021 до Договору: лист ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» за вих. №8/5002 від 06.09.2021, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використана інформація з вебсайту Акціонерного товариства “Оператор ринку» (hhtps://www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на “ринку на добу наперед» та “внутрішньодобовому ринку» (а.с. 148, том 1);
- для укладення Додаткової угоди № 7 від 01.11.2021 до Договору: лист ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» за вих. №8/5867 від 28.10.2021, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використана інформація з вебсайту Акціонерного товариства “Оператор ринку» (hhtps://www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на “ринку на добу наперед» та “внутрішньодобовому ринку» (а.с. 142, том 1);
- для укладення Додаткової угоди № 8 від 03.12.2021 до Договору: лист ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» за вих. №8/6671 від 01.12.2021, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використана інформація з вебсайту Акціонерного товариства “Оператор ринку» (hhtps://www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на “ринку на добу наперед» та “внутрішньодобовому ринку» (а.с. 144, том 1);
- для укладення Додаткової угоди № 9 від 22.12.2021 до Договору: лист ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» за вих. №8/7243 від 17.12.2021, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використана інформація з вебсайту Акціонерного товариства “Оператор ринку» (hhtps://www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на “ринку на добу наперед» та “внутрішньодобовому ринку» (а.с 146, том 1).
Разом з тим, на момент підписання Договору ТОВ “ЕНЕРА СУМИ», будучи постачальником електричної енергії, було відомо про ціни на електричну енергію, що існували на ринку.
Підписавши Договір, ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» погодилося з його умовами, в тому числі щодо ціни товару, хоча мало право відмовитись від укладення відповідного договору, згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України “Про публічні закупівлі», однак цим правом не скористалося.
При цьому, ст. 1 Закону України “Про підприємництво» визначено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Тож рішення ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він згоден на умови Договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання Договору.
Неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» при збільшені ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.
Незважаючи на те, що Законом України “Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Внесення таких змін до основного договору без належного обґрунтування коливання ціни на ринку є підставою для визнання правочинів, якими підвищується ціна, - недійсними.
У постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови).
Суд установив, що на момент підписання Договору про постачання електричної енергії споживачу від 27.01.2021 № 30100069 Сторонами були погоджені його істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором.
Подання ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від очікуваної вартості та пропозиції іншого учасника та одразу ж після укладення договору ініціювання укладення додаткових угод з більшою ціною за товар порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» з метою одержати перемогу у відкритих торгах занизило пропоновану ціну за електричну енергію, а після укладення Договору збільшило ціни шляхом укладення додаткових угод.
При розгляді справи судом встановлено, що Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонолічний медичний центр» мало беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному Сторонами Договорі, разом з цим, підписало спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна збільшилася більше ніж на 10%.
Вказане вище призвело до того, що держава втратила можливість отримати електричну енергію за ціною, визначеною в Договорі та була змушена оплачувати електричну енергію за необґрунтовано вищою ціною.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45 % шляхом так званого “каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Верховний Суд звернув увагу, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України “Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні спірних додаткових угод Сторонами Договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв'язку з чим, не дотримано вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Враховуючи наведене, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення Договору про постачання електричної енергії споживачу від 27.01.2021 № 30100069 з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод №1,2 №6-9 до спірного Договору є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку ТОВ “ЕНЕРА СУМИ».
Відповідна правова позиція щодо незаконності укладення додаткових угод за відсутності коливання цін на ринку викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 та від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення вимог ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та положень укладеного Договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 № 121314, було укладено додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару, що не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 24.02.2021, № 6 від 09.09.2021, № 7 від 01.11.2021, № 8 від 03.12.2021, № 9 від 22.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 27.01.2021 № 30100069.
У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до пунктів 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Способом захисту порушеного права відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді реституції.
При цьому договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14, постанові ОП КГС Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Суд установив, що збільшення ціни, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод спричинило переплату бюджетних коштів в сумі 102797 грн 01 коп., що становить різницю між фактично сплаченою сумою та сумою, яка мала бути сплачена без зміни ціни за оспорюваними додатковими угодами.
Таким чином, грошові кошти в сумі 102797 грн 01 коп. безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» та підлягають поверненню Управлінню охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України»).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами всі обставини, на які він посилався, як на підставу позову, в зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, наведених вище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача 1 - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», шляхом стягнення на користь Сумської обласної прокуратури.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 24.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 09.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 01.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 22.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації ((вул. Шишкарівська, 9 (4 поверх), м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 02013142) 102797 (сто дві тисячі сімсот дев'яносто сім) гривень 01 коп. безпідставно сплачених коштів.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Сумської обласної прокуратури (№UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 14534 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривні 40 коп. судового збору, сплаченого за пред'явлення позовної заяви до суду.
9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складене та підписане суддею 12.05.2026.
СуддяВ.М. Ковтун