про відмову у видачі судового наказу
12 травня 2026 року Справа № 915/524/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши заяву Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 31319242 про видачу судового наказу
про стягнення з Фізичної особи-підприємця Годунової Любові Йосипівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
заборгованості з постачання теплової енергії на загально будинкові системи опалення у розмірі 32 028,27 грн.
Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 4830/33 від 30.04.2026 (вх. № 6808/26 від 07.05.2026) про видачу судового наказу, в якій просить суд:
1. Видати судовий наказ про стягнення з Фізичної-особи підприємця Годунової Любові Йосипівни суми боргу за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення 30 656,17 грн та борг за абонентське обслуговування 1 372,10 грн на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на р/р НОМЕР_2 , AT «BCT БАНК». МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242.
2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Годунової Любові Йосипівни судовий збір в розмірі 332,80 грн на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на р/р НОМЕР_2 , AT «BCT БАНК», МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242.
3. Направити до електронного кабінету ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» судові накази (виконавчі документи), відповідно до кількості відповідачів у формі електронного документа на який накладено кваліфікований електронний підпис.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням з боку боржника - Фізичної особи-підприємця Годунової Любові Йосипівни умов типового індивідуального договору (публічного договору приєднання) на надання послуг з постачання теплової енергії.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором) або із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, то така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
За змістом статей 148, 154 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Разом з цим, ГПК України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу.
Згідно з вимогами ч. 2 (пункти 4, 5), ч. 3 (пункти 3, 4), ч. 6 (абз. 1), ч. 7 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг. У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.
Таким чином, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зауважити на такому.
По-перше, відповідно до ч. 6 (абз. 1), ч. 7 ст. 150 ГПК України якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг. У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.
Подана Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» заява № 4830/33 від 30.04.2026 (вх. № 6808/26 від 07.05.2026) про видачу судового наказу хоча і містить реквізити рахунку заявника в банку, проте до неї не додано документ, що підтверджує наявність такого рахунку.
Вказане свідчить про те, що заява подана з порушенням вимог статті 150 ГПК України.
По-друге, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити факт виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Так, за даними заявника з 01.11.2021 між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та Фізичною особою-підприємцем Годуновою Любов'ю Йосипівною було укладено типовий індивідуальний договір (публічний договір приєднання) на надання послуг з постачання теплової енергії, що підтверджує правомірність нарахування заявником за послуги з постачання теплової енергії в частині витрат на загально будинкові потреби та абонентське обслуговування.
Відповідно до п. 1 вказаного Договору (типова форма якого надана заявником до заяви), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (п. 4 Договору).
Пунктом 5 Договору, зокрема, встановлено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п. 33 Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Договору).
Суд зауважує, що відповідно до ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
Водночас, заявником не надано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження факту приєднання споживача до умов договору, з урахуванням умов п. 4. Договору, а також обставин постачання Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» теплової енергії за відповідною адресою. При цьому, сама лише обставина належності боржнику нежитлових приміщень за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 77, про яку стверджує заявник, за відсутності доказів постачання теплової енергії до вказаних об'єктів, не може свідчити про факт отримання послуги власником відповідних приміщень.
На підставі викладеного суд доходить до висновку, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Оскільки заява Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 4830/33 від 30.04.2026 (вх. № 6808/26 від 07.05.2026) подана з порушеннями вимог ч. 7 ст. 150 ГПК України, а також не містить належних доказів, що підтверджують виникнення або порушення права грошової вимоги, вказане є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
При цьому, господарський суд звертає увагу заявника, що у відповідності до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ч.2 ст.152, ст.153 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго» у видачі судового наказу за заявою № 4830/33 від 30.04.2026 (вх. № 6808/26 від 07.05.2026) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Годунової Любові Йосипівни боргу за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення 30 656,17 грн та боргу за абонентське обслуговування 1 372,10 грн.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.О. Семенчук