просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
11 травня 2026 року м.Харків Справа № 913/33/26
Провадження №6/913/33/26
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», вул.Кирилівська, буд.85, м.Київ, 04080
до Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області, вул.Центральна, буд.18, с-ще Марківка, Старобільський р-н, Луганська область, 92400
про стягнення 85'758 грн 43 коп.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області (далі - Відділ, відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір) в загальному розмірі 85'758 грн 43 коп., з яких основний борг у сумі 39'498 грн 38 коп., 15% річних у сумі 23'601 грн 63 коп. та інфляційні втрати в сумі 22'658 грн 42 коп. (з урахуванням заяви позивача про усунення недоліків вих.№44/22-506 від 05.03.2026).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач передав у власність відповідача протягом січня 2022 року електричну енергію у загальній кількості 7'086 кВт*год на загальну суму 39'498 грн 38 коп., що підтверджується звітом, наданим оператором системи розподілу ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які передані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) за розрахунковий період січня 2022 року, а також даними складеного акту купівлі-продажу електроенергії до договору №018828 від 31.01.2022.
Однак, відповідач розрахунок за придбану електричну енергію з позивачем своєчасно та у повному розмірі не провів, тому за зобов'язаннями січня 2022 року у відповідача обліковується заборгованість у сумі 39'498 грн 38 коп.
Крім того, у зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15% річних у сумі 23'601 грн 63 коп., обраховані за період з 25.02.2022 по 18.02.2026 та інфляційні втрати в сумі 22'658 грн 42 коп., обраховані за період з 25.02.2022 по 18.02.2026.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою суду від 04.03.2026 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовного матеріалу - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали суду.
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.
Через підсистему «Електронний суд» 23.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 22.03.2026, в якому відповідач вважає заявлені вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наступне.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, Марківська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області з 24.02.2022 по теперішній час є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією, внаслідок чого документацію не було вивезено та на цей час відсутній доступ до активів та відповідних первинних документів, документів з фінансово-господарської діяльності Відділу.
Свою діяльність Відділ відновив на підконтрольній Україні території в дистанційному форматі з 23 листопада 2022 року, фінансування Відділу відновлено в органах Казначейства на підконтрольній Україні території з 07 грудня 2022 року. Також відбулася зміна керівника Відділу.
Відсутність у Відділу фізичного доступу до паперових та електронних документів унеможливлює збір письмових, речових і електронних доказів для надання до суду під час реалізації своїх прав; на даний час у Відділу відсутні оригінали належним чином оформлених та підписаних у двосторонньому порядку первинних документів з ДЗПД «Укрінтеренерго» щодо підтвердження нарахованої суми боргу за відповідний період. Позивач не надав суду та відповідачу докази про наявність господарсько-правових відносин між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Відділом, а саме підписаних в двосторонньому порядку діючого договору постачання електричної енергії, акту приймання-передачі електричної енергії, акту звірки взаєморозрахунків.
Адреса електронної пошти kultura.msr@gmail.com була заблокована і кореспонденції не отримувалася.
За відсутності підтверджуючих документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів (договору, акту приймання-передачі електричної енергії за січень 2022 року), підстав для проведення розрахунків у бюджетних установ не було. Кредиторську заборгованість за 2022 рік не було зареєстровано в органах Державної казначейської служби і тому не передбачено бюджетні асигнування у відповідному році на погашення цієї заборгованості.
Відповідач зауважує про те, що позивач не звертався до відповідача протягом 2022 року («бюджетного року») з вимогою погашення заборгованості; звернувся лише на початку 2024 року з вимогою погасити заборгованість, при цьому не надав доказів наявності такої заборгованості.
Разом з цим ,відповідач наголошує, що Відділ є бюджетною неприбутковою установою, яка діє в інтересах територіальної громади і покладення надмірного фінансового тягаря може призвести до погіршення матеріального становища та неплатоспроможності. Марківська селищна рада Луганської області є бюджетною неприбутковою установою, при цьому 91% обсягу бюджету селищної ради на 2026 рік - це державні кошти отримані завдяки додаткової дотації держави. Кошторис Відділу на 2026 рік складає 2'088'747 грн: з них 78% складаються з видатків на заробітну плату працівникам та нарахувань на заробітну плату (захищені статті видатків), а інші видатки - це вкрай необхідні для роботи послуги, предмети та матеріали. З огляду на це, сплата відповідачем на користь позивача, зокрема, заявлених штрафних санкцій у разі ухвалення такого рішення у загальній сумі - 46'260 грн 05 коп. є несправедливим заходом економічної відповідальності, що негативно відобразиться в першу чергу на працівниках Відділу, при тому що з боку відповідача відсутня вина у порушенні грошових зобов'язань за спірним договором з причин настанням форс-мажорних обставин.
В той же час відповідач, посилаючись на положення ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, зазначає про право суду на зменшення штрафних санкцій.
Підсумовуючи, відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що 24.02.2022 року російськими військовими незаконно окуповано Марківську селищну територіальну громаду Старобільського району Луганської області, відповідач об'єктивно, через збройну агресію Російської Федерації, був позбавлений можливості здійснювати будь-яку діяльність на вказаній території, зокрема мати доступ до відповідних лічильників та об'єктів постачання електричної енергії.
Через підсистему «Електронний суд» 25.03.2026, тобто в межах встановленого строку, від позивача надійшла відповідь на відзив за вих.№44/22-746 від 25.03.2026.
У поданій відповіді на відзив позивач звернув увагу на правові підстави та порядок укладання публічного договору постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем. Позивач зазначає, що рахунок на оплату за спожиту електричну енергію у січні 2022 року був направлений на електронну адресу відповідача 17.02.2022, тобто до окупації території Марківської селищної ради Луганської області Збройними силами Російської Федерації, отже відповідач був обізнаний про наявність заборгованості за спожиту електричну енергію у січні 2022 року, а твердження відповідача про те, що позивач не звертався до нього протягом 2022 року, не відповідає дійсності.
Крім того, позивач, посилаючись на умови п.п.12.1, 12.4 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Відповідачем не надано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким би засвідчено форс-мажорні обставини за договором; неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати за спожиту електричну енергію; не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору.
Також позивач зазначає, що пеня відповідачу позивачем не нараховувалася, а інфляційні втрати та проценти річних входять до складу основного боргу.
Натомість позивач зауважує, що починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час він є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені Кабінетом Міністрів України спеціальні обов'язки виконання функцій постачальника «останньої надії»; ДЗПД «Укрінтеренерго» включено до Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, затвердженого наказом Міненерго від 07.09.2022 року №1-ДСК (в редакції наказу Міненерго від 31.07.2023 № 16-ДСК).
Невчасні розрахунки за електричну енергію споживачів постачальника «останньої надії» унеможливлюють своєчасну оплату позивачем купованої електроенергії, послуг операторів системи розподілу та системи передачі, оплату підприємством податків, заробітної плати працівникам та інших обов'язкових платежів, що в свою чергу веде до накладання на підприємство штрафних санкцій, відкриття судових справ підприємствами, установами та організаціями, перед якими ДПЗД «Укрінтеренерго» не може виконати своєчасно договірні зобов'язання, а також збільшення податкового боргу.
На період дії в Україні воєнного стану зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (п.п.14) пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332), тому, у зв'язку тимчасовою забороною нарахування пені та штрафів споживачам та у зв'язку із відсутністю інших джерел для погашення податкового боргу, кошти, які надходять від споживачів у вигляді 15 % річних, інфляційних втрат спрямовуються виключно на погашення податкового боргу ДПЗД «Укрінтеренерго»; станом на 16.12.2025 заборгованість позивача перед Державним бюджетом України зі сплати частини чистого прибутку не погашена та складає 450,45 млн. грн.
Наразі у встановлений судом строк від відповідача заперечення на відповідь на відзив не надходили; клопотання про розгляд справи в судовому засіданні або інші заяви від учасників справи до суду також не надходили.
У відповідності до положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 позивачу - ДПЗД «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019.
Листом за вих.№01-24/2/86 від 10.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - ТОВ "ЛЕО") як оператор системи розподілу повідомив ДПЗД «Укрінтеренерго» про точки комерційного обліку спожтвачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником «останньої надії» по споживачам з 01.01.2022.
З надісланого повідомлення ТОВ "ЛЕО" вбачається, що Відділ культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області (код ЄРДПОУ 43944278) з 01.01.2022 віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює позивач.
Позивач зазначає, що ще 27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розмістив публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
З 01.01.2022 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Відділом виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого відповідач (як споживач електроенергії) безакцептно прийняв з урахуванням п.1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі - Правила №312).
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію примірнику договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір), копію комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - комерційна пропозиція №5), та копію додаткової угоди №б/н від 2024 року до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - додаткова угода), які підписані лише зі сторони позивача.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Згідно з пунктом 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється (п.3.4 договору).
Згідно з п.3.7 договору у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.
Пунктом 5.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).
Згідно з п.5.3 договору ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.7 договору).
Пунктом 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з п.5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
В п.5.13 договору сторони погодили, що споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.
Умовами п.9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1 договору).
Пунктом 13.2 договору встановлено, що у разі внесення постачальником, в установленому чинним законодавством порядку, змін до змісту типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», затвердженого регулятором, сторони погоджуються з такими змінами у цьому договорі.
Також позивачем долучено копію комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», що є додатком №1 до вказаного договору.
Відповідно до п.1.1 комерційної пропозиції №5 ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі - ціна) формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179 (далі - Порядок). Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.
У п.4.1 комерційної пропозиції №5 передбачено, що споживач оплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
В п.4.2 комерційної пропозиції також передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі.
Відповідно до п.4.4 комерційної пропозиції №5 акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.
У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
Оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або рахунку (п.4.5. комерційної пропозиції).
Споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг (п.5.1 комерційної пропозиції №5).
Згідно з п.15.1 комерційної пропозиції №5 цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
Дана комерційна пропозиція є чинною з 01.11.2021.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №б/н від 2024 року до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» було доповнено договір, зокрема, пунктом 2.4 такого змісту: « 2.4. Обсяг постачання електричної енергії на 01.01.2022 - 31.01.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» як оператора системи розподілу/передачі становить (кВт*год): 7'086 кВт*год - 2 кл.
Пунктом 2 додаткової угоди доповнено договір пунктом 5.17 такого змісту: « 5.17. Вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.4 цього договору та становить: 32'915 грн 32 коп., крім того ПДВ 6'583 грн 06 коп., всього з ПДВ - 39'498 грн 38 коп.».
Згідно з пунктом 4 додаткової угоди вирішено викласти п.13.1 договору в новій редакції: «Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до ч.3 ст 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2022 року та діє по 31.12.2024 року, а в частині постачання електричної енергії по 31.01.2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором».
Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися та вирішили, що умови цієї додаткової угоди розповсюджуються на відносини, які виникли між ними з 01.01.2022 (п.6 додаткової угоди).
Договір, комерційна пропозиція №5, додаткова угода №б/н від 2024 року підписані лише уповноваженим представником постачальника, підпис якого скріплений відбитком печатки цієї юридичної особи.
На підставі даних, отриманих від оператора систем розподілу - ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», у звіті щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за розрахунковий період січня 2022 року, позивачем були складені та 17.02.2022 надіслані на адресу електронної пошти відповідача kultura.msr@gmail.com акт купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за січень 2022 року №018828 від 31.01.2022, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 7'086,00 кВт*год 2 класу напруги на суму 39'498 грн 38 коп. (включаючи ПДВ) та рахунок №000043944278/34/О01/26302 від 15.02.2022 року на оплату 39'498 грн 38 коп. (долучено скрін з електронної пошти).
Однак, відповідач розрахунок за спожиту в січні 2022 року електричну енергію з позивачем своєчасно та у повному розмірі не провів, тому за зобов'язаннями січня 2022 року, за твердженнями позивача, у відповідача обліковується заборгованість у сумі 39'498 грн 38 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивач також листом за вих.№44/11-007419 від 28.03.2024, надісланим на адресу електронної пошти Відділу kultura.msr@gmail.com, звертався до відповідача з вимогою про термінову сплату штрафних санкцій на суму 23'844 грн 81 коп. та боргу за спожиту електроенергію на суму 39'498 грн 38 коп.
У відповіді в листі за вих.№70 від 01.04.2024 відповідач повідомив позивачу про обставини (які також вже наводилися вище у відзиві відповідача) щодо тимчасової окупації РФ території Марківської селищної територіальної громади з 24.02.2022; призупинення роботи Відділу; залишення всієї документації на окупованій території; можливості відновлення роботи Відділу на підконтрольній території України в лише дистанційному форматі з 23.11.2022 .
У Відділу відсутні оригінали належним чином оформлених та підписаних у двосторонньому порядку первинних документів щодо підтвердження нарахованої суми боргу за відповідний період; електронна пошта kultura.msr@gmail.com була заблокована і кореспонденція не отримувалася, поки не відновили роботу на підконтрольній Україні території. На даний час Відділ не має доступу для користування потужностями об'єктів, всі адміністративні приміщення Відділу з 24.02.2022 захоплені незаконними адміністраціями країни агресора - РФ. Здійснити оплату за договори 2022-2023 років немає можливості в зв'язку з тим, що фінансовий рік закінчився.
Оскільки вимога позивача за вих.№44/11-007419 від 28.03.2024 залишилася відповідачем без задоволення та добровільно відповідач не погасив заборгованість, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість в загальному розмірі 85'758 грн 43 коп., з яких основний борг (заборгованість за спожиту електроенергію у січні 2022 року) у сумі 39'498 грн 38 коп., а також нараховані 15% річних у сумі 23'601 грн 63 коп. та інфляційні втрати в сумі 22'658 грн 42 коп.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, судом враховується наступне.
За приписами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно зі ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч.1 ст.634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до положень ч.2 ст.2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з ч.5 ст.2 ч.5 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
За приписами ч.1 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.
Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі - Правила №312).
Відповідно до п.1.2.9 Правил №312 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Зокрема, відповідно до ч.8 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.3.4.4. Правил №312, договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч.1 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п.66 ч.1 ст.1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20.
Частиною 1 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» закріплено, що споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Положеннями п.6.2.4 Правил №312, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8?до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.
Як вбачається, в мережі Інтернет на своєму сайті за адресою: www.uie.kiev.ua, ДПЗД «Укрінтеренерго» було розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційну пропозицію від 08.10.2021 №5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», додаток №1 до договору, які розміщені у вільному доступі; зміст договору відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Зокрема, в заяві про усунення неоліків позовної заяви від 05.03.2026 предсьтавник позивача пояснив, що враховуючи положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил №312, укладання письмово договору відбувається у разі відповідного звернення споживача до ДПЗД «Укрінтеренерго» з відповідною вимогою надати письмовий примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Так положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1. розділу ІІІ Правил №312 встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Відповідно до положень пункту 7.2. розділу 7 договору постачальник зобов'язується надати на письмову вимогу споживача примірник цього договору, підписаного уповноваженою особою постачальника протягом 10 робочих днів з дати отримання такого письмового звернення.
Хоча відповідне звернення від відповідача не надходило, з метою вирішення питання щодо погашення наявної заборгованості за спожиту електричну енергію, 16.04.2024 на електронну адресу відповідача (kultura.msr@gmail.com) позивачем було направлено примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з додатками, що підтверджується долученою роздруківкою з електронної пошти.
Однак, відповідач не повернув письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Наразі в матеріалах справи також відсутні докази звернення відповідача до позивача із вимогою надати примірник вказаного договору та додатків до нього в письмовій формі для підписання його відповідачем.
Відповідно до п.2.5 глави 2 Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118 (далі - Тимчасовий порядок, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин сторін) ОСР/НЕК зобов'язаний надавати постачальнику «останньої надії» середньомісячні за останні 12 місяців (за наявності відповідних даних) обсяги споживання споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов'язаний у повідомленні про заявлений на М обсяг купівлі електричної енергії зазначити обсяги, що відповідають наданим ОСР/НЕК сумарним середньомісячним за останні 12 місяців обсягам споживання електричної енергії споживачами постачальника «останньої надії». ОСР/НЕК повідомляє ПОН про перелік споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії» із зазначенням середньомісячних за останні 12 місяців обсягів споживання електричної енергії не пізніше дати такого переходу.
Як уже зазначалося вище, за даними Оператора системи розподілу - ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», відповідач, Відділ культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області (код ЄРДПОУ 43944278), віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснював постачальник «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго», з 01 січня 2022 року.
Зазначене підтверджується повідомленням ТОВ "ЛЕО" надісланим ДПЗД «Укрінтеренерго» листом за вих.№01-24/2/86 від 10.01.2022 з додатком про точки комерційного обліку спожтвачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником «останньої надії» по споживачам з 01.01.2022.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з постачанням електричної енергії постачальником «останньої надії» та такі регулюються умовами публічного договору постачання електричної енергії, комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021, додаткової угоди 2024 року до неї, розроблених відповідно до вимог цивільного законодавства та законодавства у сфері функціонування ринку електричної енергії.
При цьому, укладення договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не пов'язується з обов'язком його підписанням сторонами у письмовій формі, а є наслідком саме фактичного споживання електричної енергії споживачем за відсутності іншого електропостачальника та віднесення споживача оператором системи до портфоліо постачальника «останньої надії», що мало місце в даному випадку.
За вказаних обставин суд погоджується із доводами позивача про те, що між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Відділ культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області виникли договірні відносини щодо постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2022, умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням п.1.2.9 Правил №312 та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
Відповідно до п. 3.4.1. Правил №312 постачальник «останньої надії» повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено Законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Зокрема, п.п.2 п.6.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1.1 глави 1 Тимчасового порядку передбачено, що цей Порядок встановлює процедуру визначення погодинних, добових та місячних обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії на перехідний період до дати початку дії нового ринку електричної енергії операторами систем розподілу (далі - ОСР) для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами, а також електропостачальниками електричної енергії для потреб споживачів та/або на власні потреби. Після початку дії нового ринку електричної енергії та до початку процесу інформаційного обміну між учасниками ринку через центральну інформаційно-комунікаційну платформу адміністратора комерційного обліку (Датахаб) відповідно до цього Порядку здійснюється, зокрема порядок віднесення обсягів купівлі електричної енергії на постачальника «останньої надії».
У п.5.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженою Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору.
Відповідно до п.4.4 комерційної пропозиції №5 акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до п.5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що облік спожитої електричної енергії у спірний період здійснювався за точками комерційного обліку, віднесеними до відповідача, який включений до переліку споживачів постачальника «останньої надії», що підтверджується відповідними повідомленням оператора системи розподілу та звітом про фактичний корисний відпуск електричної енергії за січень 202 року.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували віднесення відповідача до споживача у спірних правовідносинах, матеріали справи не містять.
Нарахування позивачем вартості спожитої електричної енергії здійснено на підставі даних комерційного обліку, що відображені у відповідному звіті оператора системи, а також оформлено рахунком та актом купівлі-продажу електричної енергії за відповідний розрахунковий місяць.
Вказані документи узгоджуються між собою, відповідають умовам договору та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.
Зокрема, факт передачі у власність відповідача протягом січня 2022 року електричної енергії у загальній кількості 7'086 кВт*год підтверджується звітом оператора систем розподілу - ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які передані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) за розрахунковий період січня 2022 року, а також даними складеного акту купівлі-продажу електроенергії до договору №018828 від 31.01.2022, а саме:
- відповідно до звіту ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за розрахунковий період січня 2022 року ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальник електричної енергії) здійснило фактичний корисний відпуск електроенергії 2 класу напруги Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області (споживачу електричної енергії) в розмірі 7'086 кВт*год.
Як вбачається, постачальником складено акт купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №018828 від 31.01.2022 за розрахунковий період січня 2022 року, згідно якого відповідачем було спожито електричну енергію в обсязі - 7'086 кВт*год по 2 класу напруги на суму 39'498 грн 38 коп.
Позивачем на виконання умов договору були складені та надіслані 17.02.2022 на адресу електронної пошти відповідача kultura.msr@gmail.com акт купівлі-продажу електроенергії №018828 від 31.01.2022 та рахунок №000043944278/34/О01/26302 від 15.02.2022, що підтверджується долученою роздруківкою з електронної пошти позивача.
Акт №018828 від 31.01.2022 залишився не підписаним відповідачем, рахунок у встановлений строк сплачено не було.
Отже, суд дійшов висновку, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано належними доказами.
Водночас за приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
За приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» відповідач, як споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Такий обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Згідно з вимогами п.5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
У п.4.1 комерційної пропозиції №5 сторони передбачили, що споживач оплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
Як вбачається, в п.4.3 комерційної пропозиції №5 передбачено, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п.16.2 цієї комерційної пропозиції.
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Відповідно до п.16.2 комерційної пропозиції №5 у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: - постачальника: pon@uie.kiev.ua; pon2@uie.kiev.ua - споживача: зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором систем розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
Суд бере до уваги, що у повідомленні оператора системи розподілу ТОВ "ЛЕО" про споживачів (споживача - Відділ культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області (код ЄРДПОУ 43944278)), постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі), яке є додатком до листа за вих.№01-24/2/86 від 10.01.2022 оператором було поінформовано позивача та зазначено адресу електронної пошти Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області - kultura.msr@gmail.com, на яку і здійснювалося направлення документів постачальником відповідачу у відповідності до положень п.4.3., п.16.2. комерційної пропозиції.
З огляду на положення п.4.3 комерційної пропозиції №5 (яким визначено, що у разі направлення рахунків електронною поштою датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення) та направлення 17.02.2022 позивачем вказаного рахунку на електронну адресу відповідачу, повідомлену оператором системи розподілу, а також враховуючи початок повномасштабного збройного вторгнення РФ на територію України, окупацію території відповідача з 24.02.2022 (тобто пізніше), суд критично оцінює доводи відповідача про неотримання вказаних документів.
Відповідно до умов п.5.10 договору, п.4.1 комерційної пропозиції, якими передбачено, що оплата виставленого постачальником рахунка має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, граничним строком оплати відповідачем поставленої ДПЗД «Укрінтеренерго» у січні 2022 року електроенергії є 24.02.2022.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунку з позивачем за спожиту ним електричну енергію в січні 2022 року.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором за зобов'язаннями січня 2022 року складає 39'498 грн 38 коп., та є такою, що підтверджується встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39'498 грн 38 коп. визнається судом обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку обставинам справи в контексті доводів відповідача про те, що з боку відповідача відсутня вина у порушенні грошових зобов'язань за спірним договором з причин настанням форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
За змістом ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Крім того, в пункті 12.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п.12.2 договору).
Згідно з п.12.3 договору строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до п.12.4 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.
Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від оплати постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення (п.12.5 договору).
Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Як уже зазначалося вище, ст.617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Самі по собі розпочаті Російською Федерацією повномасштабні військові дії проти України, ведення бойових дій в багатьох населених пунктах України, тимчасова окупація РФ окремих населених пунктів України, не може автоматично означати звільнення сторони договору від виконання будь-яких зобов'язань/відтермінування їх виконання (або звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань), незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна, її наслідки, (зокрема, зазначені відповідачем обставини - розпочата військова агресія Російською Федерацією проти України, введення воєнного стану в країні, тимчасова окупація Марківської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області) як обставини непереборної сили звільняють від відповідальності (або можуть відтерміновувати строк виконання зобов'язань на період дії форс-мажорних обставин за умовами п.12.1, п.12.3 договору) лише у разі, якщо саме внаслідок таких обставин сторона не може виконати конкретні договірні зобов'язання.
Форс-мажорне застереження в умовах п.12.4 договору містить вимогу про належне підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин шляхом негайного повідомлення про форс-мажорні обставини та надання в подальшому у строк протягом 14 днів з дати виникнення таких обставин підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.
Статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
У відповідності до вимог ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи,
Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч.3 ст.80 ГПК України).
Суд зауважує про те, що відповідачем наразі не надано до матеріалів справи у відповідності до вимог п.12.4 договору відповідного сертифікату ТПП України (регіонального ТПП), яким би засвідчувалося виникнення обставин непереборної сили для відповідача та унеможливлення виконання зобов'язань саме за цим договором, як і не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про настання таких обставин у визначений строк.
Крім того, в порушення вимог ст.74 ГПК України відповідачем не доведено іншими належними доказами настання форс-мажорних обставин для нього саме за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та неможливість у зв'язку з цим виконання своїх договірних зобов'язань в частині проведення розрахунку з позивачем за поставлену електричну енергію у січні 2022 року, також не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між вказаними обставинами (розпочатими повномаштабними військовими діями Російської Федерації проти України, подальшою тимчасовою окупацією частини території України (в т.ч. з 24.02.2022 Марківської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області - зареєстрованої території місцезнаходження відповідача, тощо) та неможливістю виконання відповідачем зобов'язання з оплати за січень 2022 року на час виникнення такого обов'язку за договором (відповідно в лютому 2022 року), а також в подальшому - протягом фактично трьох років до звернення позивача до суду.
За вказаних обставин, доводи відповідача в цій частині судом визнаються недоведеними та відхиляються.
Відносно заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача у зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання 15% річних у сумі 23'601 грн 63 коп., обрахованих за період з 25.02.2022 по 18.02.2026 та інфляційних втрат в сумі 22'658 грн 42 коп., обрахованих за період з 25.02.2022 по 18.02.2026, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.
Зі змісту наданого відповідачем відзиву вбачається, що останній помилково ототожнює заявлені до стягнення інфляційні втрати та 15% річних із штрафними санкціями, посилаючись на положення ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, а також на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, зазначаючи про право суду на зменшення штрафних санкцій, заявлених у справі.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Умовами п.9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Пунктом 7.4 комерційної пропозиції №5 встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Отже, у наведеному розділі комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021, яка є невід'ємною частиною договору, було погоджено відмінний від ч.2 ст.625 ЦК України розмір відсотків річних, а саме 15% річних.
З наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат та 15% річних вбачається, що останнім за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання (не проведення своєчасного розрахунку за поставлену позивачем електроенергію) позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та положень пункту 7.4 комерційної пропозиції №5 від 08.10.202 нарахував та заявив до стягнення з відповідача 15% річних у сумі 23'601 грн 63 коп., обраховані за період з 25.02.2022 по 18.02.2026 та інфляційні втрати в сумі 22'658 грн 42 коп., обраховані за період з 25.02.2022 по 18.02.2026
Під час розгляду спору судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем за зобов'язаннями січня 2022 року, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на умови п.5.10 договору, п.4.1 комерційної пропозиції, за якими оплата виставленого постачальником рахунка 17.02.2022 мала бути проведена споживачем протягом 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, отже розрахунок за передану в січні 2022 року електричну енергію відповідач мав провести з позивачем по 24.02.2022 включно.
Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків 15% річних та інфляційних втрат, суд визнає їх арифметично правильними та зробленими у відповідності до даних первинних документів.
Разом з тим, суд враховує, що за частиною другою статті 216 ГК України, норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин сторін, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
До вказаних висновків дійшла, зокрма, Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
В даній постанові Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Як вбачається, предметом розгляду у цій справі було стягнення заборгованості наявної у відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію за один місяць в сумі 39'498 грн 38 коп.
Натомість заявлений позивачем до стягнення розмір 15% річних в сумі 23'601 грн 63 коп. у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання (без врахування вже присуджених до стягнення інфляційних втрат в сумі 22'658 грн 42 коп.) становить фактично 60% суми основної заборгованості.
Дослідивши обставини справи, в даному випадку суд вбачає наявність виняткових обставин, які свідчать про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру 15% річних до 3% річних, як це передбачено ст.625 ЦК України, з урахуванням висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду, з огляду на наступне.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код - 43944278) згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є: вул.Центральна, буд.18, смт.Марківка(з), Старобільський район, Луганська область, 92400.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», затверджено Перелік територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого включено, зокрема і Марківську селищну територіальну громаду Старобільського району Луганської області, на території якої зареєстрований відповідач.
Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначено, що Марківська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області є окупованою з 24.02.2022 (зазначене також підтверджується даними наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).
Суд враховує, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою, відокремленим виконавчим органом Марківської селищної ради, яка припинила свою роботу.
Відповідно до Указу Президента України від 23.09.2022 р № 665/2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області" була утворена 23.09.2022 Марківська селищна військова адміністрація.
Відповідач фінансується за рахунок місцевого бюджету.
Через тимчасову окупацію Марківської селищної територіальної громади, місцевий бюджет втратив більшу частину своїх доходів та існує виключно за рахунок державних дотацій.
Кризова ситуація, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, не могла не вплинути негативно на фінансовий стан звичайно обох сторін у справі.
Разом з цим, вирішуючи питання щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до стягнення 15% річних до 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, у цій справі суд також враховує у сукупності і наступні обставини:
- строк виконання відповідачем свого зобов'язання за спірним договором припав на 24.02.2022 - тобто дату повномасштабного війського вторгнення РФ на територію України, окупацію території місцезнаходження відповідача (прострочення з оплати виникло за договором з 25.02.2022), що об'єктивно не могло не вплинути на можливість своєчасного виконання зобов'язань відповідача в частині проведення розрахунків із позивачем;
- тимчасова окупацію РФ території України, зокрема території місцезнаходження відповідача (селища Марківка Старобільського району), яка триває на даний час та внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об'єктивно неможливою;
- позивачем не представлені суду докази на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності, завдання останньому збитків або виникнення податкового боргу, на зобов'язання з погашення якого наразі посилається позивач у відповіді на відзив, саме в результаті допущеного відповідачем прострочення виконання в оплаті;
- заявлений наразі до стягнення розмір 15% річних в сумі 23'601 грн 63 коп. (без врахування вже присуджених до стягнення інфляційних втрат в сумі 22'658 грн 42 коп.) в порівнянні із наявним розміром заборгованості в сумі 39'498 грн 38 коп., не є адекватною мірою відповідальності, співмірною можливим негативними наслідками понесеним позивачем від порушення відповідачем зобов'язання;
- відповідач як бюджетна неприбуткова установа, відокремлений виконавчий орган Марківської селищної ради фінансується за рахунок місцевого бюджету, який через тимчасову окупацію Марківської селищної територіальної громади, втратив більшу частину своїх доходів та існує виключно за рахунок державних дотацій.
З урахуванням вказаних вище обставин, такий розмір 3% річних за висновком суду є адекватною мірою відповідальності за допущене відповідачем прострочення у виконанні зобов'язання, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, та є засобом недопущення використання позивачем 15% річних, заявлених у значному розмірі в порівнянні із наявним розміром основного боргу, як інструменту для отримання безпідставних доходів, в той же час не призведе до уникнення відповідачем відповідальності.
За висновком суду, стягнення 3% річних з відповідача в даному випадку є адекватною мірою господарської відповідальності за несвоєчасну сплату поставленого електроенергії, є проявленням балансу між інтересами позивача та відповідача, а також спрямоване на відновлення платоспроможності та майнового стану відповідача.
Провівши такий арифметичний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що за заявлений період із 25.02.2022 по 18.02.2026 з відповідача може бути стягнуто 4'720 грн 33 коп. - 3% річних, сума яка є адекватною, порівняно із наявною сумою основної заборгованості у відповідача за зобов'язаннями лише одного місяця поставки в розмірі 39'498 грн 38 коп.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4'720 грн 33 коп.- 3 % річних і 22'658 грн 42 коп. - інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання відповідачем.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу за договором у сумі 39'498 грн 38 коп., інфляційних втрат у сумі 22'658 грн 42 коп. та 3% річних у сумі 4'720 грн 33 коп.
За загальним правилом відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення відповідача, судові витрати щодо сплати судового збору за подання позову в сумі 2'662 грн 40 коп. покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.129, 232-233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області про стягнення 85'758 грн 43 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області (вул.Центральна, буд.18, с-ще Марківка, Старобільський р-н, Луганська область, 92400, ідентифікаційний код 43944278) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул.Кирилівська, буд.85, м.Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600) основний борг за договором у сумі 39'498 грн 38 коп., інфляційні втрати в сумі 22'658 грн 42 коп., 3% річних у сумі 4'720 грн 33 коп. а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2'662 грн 40 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення підписано 11.05.2026.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ