ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2026Справа № 910/13487/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія
«Квадрат»
до 1. Харківської митниці Державної митної служби України
2. Державної казначейської служби України
про стягнення 2.569.757,59 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Шитель С.О., адвокат за довіреністю від 30.10.2025
від відповідача-1 Милейко К.С., самопредстаництво
від відповідача-2 Стремецька А.О., самопредстаництво
30.10.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Квадрат» до Харківської митниці Державної митної служби України та Державної казначейської служби України про відшкодування вартості вилученого товару в розмірі 45.600,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення) та 654.033,19 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та фірмою Xiamen Topusing IMP.&EXP.CO.LTD (Китай) був укладений контракт № 220521 UA від 22.05.2021, на виконання якого, позивачем перераховано оплату у розмірі 45.600,00 доларів США. Транспортування товару до місця призначення відбувалось на підставі договору № 15102019/10 від 15.10.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтіор Груп». Послуги за транспортування та доставку до митного контролю були оплачені позивачем у розмірі 521.073,19 грн. З 21.09.2021 товар знаходився під митним контролем в режимі МС/ТЗ на підставі договору зберігання № 741-МС, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Східний вантажний митний комплекс» від 21.09.2021, за зберігання позивачем сплачено 132.960,00 грн. Придбаний товар заявлено під кодом УКТЗЕД 2835390000, проте відділом класифікації товарів Харківської митниці було прийнято рішення № КТ-UA807000-0498-2021 від 22.10.2021 про зміну коду на УКТЗЕД 3105201000. У зв'язку з цим, відповідачем-1 була оформлена картка відмови № 807170/2021/01956 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, 27.10.2021 стосовно директора позивача Шевченка С.В. був складений протокол про порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України, товар - APP Ammonium Polyphosphate Fertilizer Grade Pack 25* (добрива) вагою нетто 40.000 кг вилучений та переданий на зберігання на склад митниці. Не погодившись із рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі № 520/22343/21 задоволено адміністративний позов ТОВ «Науково-виробнича компанія «Квадрат» до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови. Окрім цього, постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2023 по справі № 953/1407/22 провадження у справі про порушення митних правил про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Квадрат» Шевченка С.В. за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, зобов'язано Харківську митницю повернути вилучені згідно з протоколом № 0601/80700/21 від 27.10.2021 предмет порушення митних правил, що зберігається в коморі Харківської митниці ДМС України. Постановою Харківського апеляційного суду від 07.06.2023 у справі № 953/1407/22 судове рішення від 28.03.2023 залишено без змін, а апеляційна скарга Харківської митниці - без задоволення. Позивачем були направлені відповідачу-1 листи № 190623 від 19.06.2023, № 1311/23-01 від 13.11.2023 та № 0909/25-01 від 09.09.2025 про негайне виконання судових рішень. У відповідь листами № 7.14-4/21-03/13/3741 від 30.06.2023, № 7.14-4/21-03/13/6766 від 20.11.2023 та № 7.14-4/21-02/14/4278 від 15.09.2025 повідомлено про неможливість повернення позивачу вилученого товару через відсутність доступу до складу через бойові дії. Оскільки під час тривалого протиправного утримання товару митним органом термін його придатності минув, що унеможливило його подальше використання, позивачу було заподіяно збитки, які складаються з вартості товару, витрат на транспортування та зберігання. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищевказаними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/13487/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.12.2025.
18.11.2025 від представника позивача - адвоката Шителя С.О. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.12.2025, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
25.11.2025 від відповідача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки не несе відповідальності за дії інших органів державної влади. На думку відповідача-2, держава має брати участь у процесі через той орган, чиїми рішеннями або діями було завдано шкоду, а саме - через Державну митну службу в особі Харківської митниці. Крім того, на переконання відповідача-2, позивачем було обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав, оскільки формулювання вимоги про стягнення коштів саме через Державну казначейську службу України суперечить нормам Цивільного кодексу України та актуальним правовим позиціям Верховного Суду. Відповідач-2 також наголошує, що він не є учасником спірних правовідносин, не володіє фактичними даними щодо обставин вилучення чи зберігання товару та не порушував жодних прав позивача. Додатково у відзиві зазначено, що відповідач-2 здійснює лише технічну функцію безспірного списання коштів за рішенням суду і зобов'язане виконати таке рішення незалежно від своєї участі у справі, тоді як резолютивна частина рішення не повинна містити вказівок на конкретного суб'єкта виконання чи номери рахунків. Відповідач-2 просить суд розглядати справу без участі представника відповідача-2.
01.12.2025 від представника позивача - адвоката Шителя С.О. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
03.12.2025 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позов є безпідставним та необґрунтованим через відсутність у діях митного органу всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення. Харківська митниця Державної митної служби України наголошує, що діяла виключно у межах наданих повноважень, а рішення про перекласифікацію товару було прийнято на підставі лабораторних досліджень, якими виявлено вміст калію, не заявленого позивачем у первинних документах. Відповідач-1 стверджує, що неможливість повернення майна та втрата його споживчих властивостей є результатом обставин непереборної сили - збройної агресії та воєнних дій, внаслідок яких доступ до складу на митному пості «Гоптівка» наразі фізично неможливий. У відзиві зазначається, що оскільки територія зберігання товару віднесена до зони можливих бойових дій, а за фактом пошкодження складів відкрито кримінальне провадження, протиправна бездіяльність з боку митниці відсутня. Крім того, митний орган вказує, що витрати на транспортування та зберігання товару були б понесені позивачем у будь-якому разі для реалізації його господарської діяльності, тому вони не можуть вважатися прямими збитками. Також відповідач-1 оспорює правильність здійсненого позивачем розрахунку вартості товару в іноземній валюті та зазначає про невірне визначення розміру судового збору.
03.12.2025 від представника відповідача-1 - Андрійчук Г.І. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.12.2025, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
04.12.2025 від представника відповідача-1 - Андрійчук Г.І. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13487/25 від 09.12.2025 заяви представників позивача та відповідача-1 про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Позивач та відповідач-1 не змогли прийняти участь у підготовчому засіданні, призначеному на 16.12.2025, у зв'язку з припиненням постачання електричної енергії в місті їх знаходження (м. Харків) та пов'язаною з цим технічною неможливістю брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13487/25 від 16.12.2025 відкладено підготовче засідання на 13.01.2026.
Позивач та відповідач-1 не змогли прийняти участь у підготовчому засіданні, призначеному на 13.01.2026, у зв'язку з тим, що під час розгляду справи № 910/13487/25 відбувся технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua), через яку проводилася фіксація судового засідання, про що комп'ютерним відділом Господарського суду міста Києва складено акт від 13.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13487/25 від 13.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів; підготовче засідання призначено на 27.01.2026.
Позивач у підготовче засідання 27.01.2026 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13487/25 від 27.01.2026 закрито підготовче провадження у справі № 910/13487/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2026.
28.01.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
Позивач у судовому засіданні 10.02.2026 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач-1 у судовому засіданні 10.02.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідач-2 у судове засідання 10.02.2026 не з'явився.
10.02.2026 у судовому засіданні, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.02.2026.
11.02.2026 від представника відповідача-1 - Милейко К.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.02.2026, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13487/25 від 12.02.2026 заяву представника Харківської митниці Державної митної служби України про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.02.2026 при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.
16.02.2026 від відповідача-2 до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.02.2026, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13487/25 від 16.02.2026 заяву представника Державної казначейської служби України про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.02.2026, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.
Відповідач-2 у судовому засіданні 17.02.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував.
17.02.2026 у судовому засіданні, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.03.2026.
23.02.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
26.02.2026 від представника відповідача-1 - Милейко К.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 03.03.2026, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
26.02.2026 від представника відповідача-2 до суду до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 03.03.2026, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13487/25 від 02.03.2026 заяви Харківської митниці Державної митної служби України та Державної казначейської служби України про участь їх представників у судовому засіданні, призначеному на 03.03.2026, при розгляді справи № 910/13487/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
03.03.2026 у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва, -
22.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Квадрат» (покупець) та фірмою XIAMEN TOPUSING IMP.&EXP.CO. LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 220521 UA (далі - контракт).
Предметом контракту є продаж продавцем і покупка покупцем товарів згідно специфікацій до цього контракту, зокрема сировини для виробництва добрив, а саме поліфосфату амонію 18-58-0, загальною вартістю 45.600,00 доларів США (специфікація № 1 від 22.05.2021).
Вартість товару за контрактом позивач оплатив у повному обсязі в сумі 45.600,00 доларів США через систему SWIFT, що підтверджується платіжними документами № 218525/СRE/48902 від 22.05.2021 на суму 11.400,00 доларів США та № 210902/000360331 від 34.200,00 доларів США.
Транспортування вантажу до місця призначення здійснювалося залученим позивачем перевізником ТОВ «АЛТІОР ГРУП» на підставі заявки № 22/05/21-01 від 22.05.2021 до договору № 1510219/10 від 15.10.2019.
20.09.2021 позивач подав до митного органу декларацію № UA807170/2021/061270 для випуску товару у вільний обіг, визначивши код згідно з УКТЗЕД 2835390000 (продукти неорганічної хімії, ставка мита 5%).
З 21.09.2021 на підставі договору № 741-MС вантаж було розміщено у режимі митного складу на території ТОВ «Східний вантажний митний комплекс».
Однак, 22.10.2021 Харківською митницею було прийнято рішення № КТ-UA807000-0498-2021 про перекласифікацію товару з коду УКТЗЕД 2835390000 (ставка мита 5%) на код УКТЗЕД 3105201000 (ставка мита 6,5%). У зв'язку зі зміною коду митним органом було прийнято Картку відмови № 807170/2021/01956 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Надалі, 27.10.2021, за фактом виявлених, на думку митного органу, невідповідностей, стосовно директора позивача Шевченка С.В. складено протокол про порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а сам товар - «APP AMMONIUM POLYPHOSPHATE FERTILIZER GRADE PACK 25» (добрива) вагою нетто 40 000 кг вилучено та передано для зберігання на склад митного органу.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями митного органу позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Зокрема, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі № 520/22343/21, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Квадрат» до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, а саме :
- визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці Держмитслужби України про визначення коду товару № KT-UA807000-0498-2021 від 22.10.2021;
- визнано протиправною та скасовано картку відмови Харківської митниці Держмитслужби України № 807170/2021/01956.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2023 у справі № 520/22343/21 Харківській митниці Державної митної служби України відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2023 у справі № 953/1407/22 провадження у справі про порушення митних правил про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Квадрат» Шевченка С.В., за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП. Також, вказаним судовим рішенням зобов'язано Харківську митницю Державної митної служби України повернути ТОВ «Науково-виробнича компанія «Квадрат» вилучені згідно з протоколом № 0601/80700/21 від 27.10.2021 предмет порушення митних правил, а саме: «APP AMMONIUM POLYPHOSPHATE FERTILIZER GRADE PACK 25» (добрива) вагою нетто 40 000 кг., що зберігається в коморі Харківської митниці Державної митної служби України.
Згідно постанови Харківського апеляційного суду від 07.06.2023 року по справі № 953/1407/22 вищевказане судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга Харківської митниці Державної митної служби України - без задоволення.
Після набрання вищевказаними судовими рішеннями законної сили позивач неодноразово звертався до Харківської митниці Державної митної служби України з вимогами про повернення майна.
Зокрема, на адресу Харківської митниці Державної митної служби України позивачем направлялись листи № 190623 від 19.06.4023, № 1311 43-01 від 13.11.2023, № 0909/25-01 від 09.09.2025 з проханням виконати судові рішення, в тому числі негайно та в повному обсязі повернути товарно-матеріальні цінності, які було вилучено Харківською митницею Державної митної служби України.
Листами № 7.14-4/21-03/13/3741 від 30.06.2023, № 7.14-4/21-03/13/6766 від 20.11.2023, № 7.14-4/21-02/14/4278 від 15.09.2025 Харківська митниця Державної митної служби України повідомила, що наразі повернути товарно-матеріальні цінності неможливо, а питання повернення позивачу вилученого товару буде розглядатись після доступу посадових осіб митного органу до складу його зберігання на 38 км траси «Харків - Бєлгород», який тимчасово не працює через наслідки бойових дій та встановлення його можливої наявності.
Крім того, позивач звернувся із запитом № 2009/25-01 від 20.09.2025 щодо термінів придатності вилученого товару до виробника та постачальника - фірми XIAMEN TOPUSING IMP.&EXP.CO. LTD. Згідно з листом-відповіддю постачальника від 25.09.2025 термін придатності товару, партія якого була вилучена митним органом, минув 10.06.2023 і його подальше безпечне використання є неможливим.
Враховуючи вищевикладене, позивач стверджує про заподіяння йому прямої матеріальної шкоди внаслідок незаконних дій митних органів, яка складається з:
- сплаченої позивачем вартості товару у розмірі 45.600,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час складання позовної заяви становив 1.915.724,40 грн;
- витрат на транспортування та доставку товару до пункту митного оформлення у розмірі 521.073,19 грн, понесених на користь ТОВ «АЛТІОР ГРУП»;
- витрат на зберігання товару під митним контролем у розмірі 132.960,00 грн, сплачених на користь ТОВ «Східний вантажний митний комплекс».
Спір виник внаслідок прийняття митним органом протиправних рішень щодо класифікації товару та подальшого незаконного вилучення майна, що в свою чергу унеможливлює виконання судових рішень що набрали законної сили, про повернення цього товару власнику та призвело до повної втрати можливості його використання за призначенням через закінчення терміну придатності під час протиправного утримання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо належності відповідача-2 - Державної казначейської служби України до суб'єктного складу учасників.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
У позовній заяві позивач визначає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Виходячи з приписів статей 43, 47 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.
Орган Казначейства є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України та самостійно відповідає виключно за власними зобов'язаннями та не несе жодної цивільно-правової відповідальності за дії посадових та службових осіб органів державної влади.
Безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету.
За приписами статті 25 Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів здійснюється Державною казначейською службою України на підставі рішення суду.
Надходження та витрати Державного бюджету України визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.
Державні органи, як юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями. Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави. Така юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в справах № 242/4741/16-ц та № 641/8857/17) дійшов висновку про те, що в спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації) немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово послідовно зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункти 8.5, 8.6), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункти 34, 35)).
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. До такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц та від 14.01.2026 у справі 465/5323/15.
Разом з тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача (п. 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2026 у справі № 757/38039/17-ц.
Таким чином, у спорах про відшкодування шкоди за рахунок держави участь Державної казначейської служби України як співвідповідача є допустимою та поширеною процесуальною моделлю, хоча належним боржником залишається саме держава Україна.
Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Харківська митниця Державної митної служби України (дії якого призвели до завдання шкоди) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).
Водночас, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Тобто, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. При цьому довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19, від 09.04.2020 у справі № 908/690/19, від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19.
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Судом встановлено, що 27.10.2021 стосовно директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Квадрат» Шевченка С.В. посадовими особами Харківської митниці складено протокол про порушення митних правил № 0601/80700/21 за ознаками частини першої статті 483 Митного кодексу України, якому передувало прийняття митним органом рішення про зміну коду УКТЗЕД № КТ-UA807000-0498-2021 та Картки відмови № 807170/2021/01956.
За вищевказаним протоколом на підставі статті 511 Митного кодексу України тимчасово вилучено майно, що належить позивачу, а саме добрива «APP AMMONIUM POLYPHOSPHATE FERTILIZER GRADE PACK 25» (поліфосфат амонію) загальною вагою нетто 40 000 кг.
При цьому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі № 520/22343/21, що набрало законної сили, ухвалено :
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби України про визначення коду товару №КТ-UА807000-0498-2021 від 22.10.2021;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Харківської митниці Держмитслужби України №807170/2021/01956.
Крім того, постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2023 у справі № 953/1407/22, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07.06.2023, провадження у справі про порушення митних правил про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Науково виробнича компанія «Квадрат» Шевченка С.В. за ч. 1 ст. 483 МК України закрито за відсутністю складу правопорушення, а Харківську митницю Державної митної служби України зобов'язано повернути ТОВ «Науково-виробнича компанія «Квадрат» вилучені згідно з протоколом № 0601/80700/21 від 27.10.2021 року предмет порушення митних правил, а саме: «APP AMMONIUM POLYPHOSPHATE FERTILIZER GRADE PACK 25» (добрива) вагою нетто 40 000 кг., що зберігається в коморі Харківської митниці Державної митної служби України.
Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрали законної сили судові рішення від 22.12.2021 у справі № 520/22343/21 та від 28.03.2023 у справі № 953/1407/22, обставини, які були встановлені під час розгляду наведених справ не підлягають доказуванню в межах даної справи.
Судом також встановлено, що позивач неодноразово звертався листами від 19.06.2023, 13.11.2023 та 09.09.2025 до Харківської митниці із заявами про виконання судових рішень та повернення майна, проте листами від 30.06.2023, 20.11.2023 та 15.09.2025 відповідач-1 повідомив про неможливість повернення товарно-матеріальних цінностей через відсутність доступу до складу зберігання. При цьому встановлено, що термін придатності вилученого товару минув 10.06.2023, що унеможливлює його подальше використання.
Саме ці обставини є складовими спірного цивільного правопорушення. Тому саме вибуття майна з володіння позивача через порушення встановленої законом процедури (незаконні дії Харківської митниці Державної митниці України щодо вилучення та передачі на зберігання на склад митного органу товару) призвело до заподіяння позивачу прямої матеріальної шкоди у розмірі вартості товару, витрат на його транспортування та зберігання.
Положеннями статті 511 Митного кодексу України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення - безпосередні предмети порушення митних правил, а також товари, транспортні засоби комерційного призначення та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
У разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтею 481-1, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Статтею 238 Митного кодексу України передбачено, що обов'язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають:
1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення;
2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;
3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом;
4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;
5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу;
6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 26 цього Кодексу;
7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;
8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 356 цього Кодексу;
9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів і декларацій про походження товару відповідно до статті 45 цього Кодексу;
10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 517 цього Кодексу.
За положеннями частини другої статті 238 Митного кодексу України товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
Згідно з частиною п'ятою статті 238 Митного кодексу України, крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:
1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу;
2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред'явлення митному органу, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб;
3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;
4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу;
5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу;
6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу;
7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу;
8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 239 Митного кодексу України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо, з дотриманням порядку, встановленого цим Кодексом для відповідних митних режимів.
Прийняття митними органами товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть передаватися митними органами на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.
Митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними (частина шоста статті 239 Митного кодексу України).
Відповідно до п. 1.5. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 627 від 30.05.2012, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409 (далі - Порядок № 627), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею
Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується в порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 27.10.2021 стосовно директора позивача Шевченка С.В. був складений протокол про порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України, на підставі якого товар «APP AMMONIUM POLYPHOSPHATE FERTILIZER GRADE PACK 25» (добрива) вагою нетто 40 000 кг вилучений та переданий на зберігання на склад Харківської митниці Державної митної служби України.
При цьому таке вилучення було безпідставним, оскільки постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2023 у справі № 953/1407/22, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07.06.2023, провадження у справі про порушення митних правил про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Квадрат» Шевченка С.В., за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного Харківська митниця Державної митної служби України мала вжити належних заходів щодо збереження вилученого товару.
Відтак, Харківська митниця Державної митної служби України є відповідальною за збереження товару «APP AMMONIUM POLYPHOSPHATE FERTILIZER GRADE PACK 25» (добрива) вагою нетто 40 000 кг позивача та несе передбачену законом відповідальність за його втрату або пошкодження.
Наведене спростовує доводи відповідача-1 про відсутність неправомірних дій митного органу, оскільки передбачений законом обов'язок збереження майна Харківська митниця Державної митної служби України не виконала, що і зумовлює настання її відповідальності.
Суд також враховує, що майно вибуло з володіння власника внаслідок адміністративної процедури, тобто поза його волею, і з порушенням закону, що встановлено рішеннями судів, а за таких обставин покладення ризику зникнення майна на самого позивача суперечить принципу справедливості.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність в діях відповідача-1 складу цивільного правопорушення, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення коштів з Харківської митниці Державної митної служби України.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з положеннями статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та судова колегія не вбачає підстав від нього відходити.
З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 Господарського процесуального колдексу України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідальною є держава.
Відтак, в частині порядку стягнення суми заподіяної шкоди - така шкода стягується з Державного бюджету України.
Стосовно розміру шкоди, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує про заподіяння йому прямої матеріальної шкоди внаслідок незаконних дій митних органів, що складається з наступних сум:
- вартість товару у розмірі 45.600,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час складання позовної заяви становив 1.915.724,40 грн;
- витрати на транспортування та доставку товару до пункту митного оформлення у розмірі 521.073,19 грн, понесених на користь ТОВ «АЛТІОР ГРУП»;
- витрати на зберігання товару під митним контролем у розмірі 132.960,00 грн, сплачених на користь ТОВ «Східний вантажний митний комплекс».
При цьому, суд вказує про правильність вищенаведених позивачем розрахунків розміру заподіяної шкоди, оскільки вони є арифметично вірними, обґрунтованими та здійсненими із застосуванням офіційного курсу Національного банку України станом на дату звернення з даним позовом до суду (30.10.2025).
Водночас, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді вартості втраченого товару за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення, який становить 1.971.484,08 грн (45.600,00 доларів США (вартість товару) х 43,2343 грн (офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України станом на час ухвалення рішення суду 03.03.2026).
Отже фактичний розмір заподіяної відповідачем-1 матеріальної шкоди загалом становить 2.625.517,27 грн (1.971.484,08 грн (вартість товару) + 521 073,19 грн (витрати на транспортування та доставку товару) + 132 960,00 грн (витрати на зберігання товару під митним контролем).
Таким чином, з огляду на доведення позивачем наявності неправомірних дій Харківської митниці Державної митної служби України (преюдиціально встановлено рішенням суду від 22.12.2021 у справі № 520/22343/21, що набрало законної сили), завданої позивачу шкоди в загальному розмірі 2.625.517,27 грн та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою у вигляді прийняття скасованого рішення відповідача-1 про визначення коду товару № КТ-UА807000-0498-2021 від 22.10.2021 та картки відмови відповідача-1 № 807170/2021/01956, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Квадрат» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 7 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
При виготовленні повного тексту рішення судом виявлено, що під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення судом допущено описку щодо зазначення про задоволення позову частково, тоді як стягнута судом сума свідчить про задоволення позову в повному обсязі.
Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Квадрат» (61001, м. Харків, просп. Гагаріна, 41/2; код ЄДРПОУ 37023353) 2.625.517 (два мільйони шістсот двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн 27 коп. шкоди, завданої неправомірними діями Харківської митниці Державної митної служби України.
3. Стягнути з Харківської митниці Державної митної служби України (61005, м. Харків, вул. Миколаївська, 16-Б; код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Квадрат» (61001, м. Харків, просп. Гагаріна, 41/2; код ЄДРПОУ 37023353) 38.546 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок шість) грн 36 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено 08.05.2026.
СуддяВ.В.Сівакова