ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2026Справа № 910/16115/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/16115/25
за позовом Комунального підприємства "Житній ринок"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЖЕРІН"
про стягнення 378 329,36 грн,
та за зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЖЕРІН"
до Комунального підприємства "Житній ринок"
про стягнення 1 801 038,36 грн
За участю представників:
позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом Коваленко Р.О.
відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом Івасин О.Р.
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Житній ринок" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, Підприємство) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЖЕРІН" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом Товариство) про стягнення 378 329,36 грн (368 745, 95 грн боргу, 5 047,21 грн втрат від інфляції та 4 536,20 грн 3% річних).
Ухвалою суду від 31.12.2025 позовну заяву залишено без руху, а також встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом зазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додані до заяви.
02.01.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовних матеріалів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 відкрито провадження у справі № 910/16115/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
23.01.2026 від Товариства надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 1 801 038,36 грн, з яких: 1 525 760,29 грн - основна сума заборгованості; 212 526,46 грн - втрати від інфляції та 62 751,61 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 02.02.2026 постановлено здійснювати розгляд справи за первісним та зустрічним позовами в порядку загального позовного провадження, вимоги у справі № 910/16115/25 за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання призначити на 26.02.2026.
16.02.2026 від Підприємства надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, який суд прийняв до розгляду.
25.02.2026 від Товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
26.02.2026 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.03.2026.
04.03.2026 від Товариства надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.
У підготовчому засіданні 19.03.2026 представники учасників судового процесу зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2026.
У судовому засіданні 09.04.2026 було оголошено перерву до 23.04.2026.
У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників Підприємства та Товариства, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 23.04.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.05.2022 Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) [Орендодавець], Підприємством (Балансоутримувач) і Товариством (Орендар) за результатами аукціону було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 24.05.2022 № 3572 (далі - Договір оренди).
Відповідно до пунктів 8.2 Змінюваних умов та 6.5 Незмінюваних умов Договору оренди компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем на підставі відповідного окремого договору.
Підприємство вказує, що 06.12.2023 Балансоутримувачем і Орендарем на виконання вимог Договору оренди укладено договір № 3572/1 про компенсацію витрат за користування земельною ділянкою та відшкодування витрат на утримування орендованого нерухомого майна (далі - Договір про компенсацію), відповідно до пункту 2.1.1 якого Орендар відшкодовує Балансоутримувачу витрати за користування земельною ділянкою, розміщеною під будівлею, пропорційно до площі орендованого Орендарем приміщення.
Згідно з п. 2.1.2 Договору про компенсацію розмір витрат за користування земельною ділянкою, що відшкодовується Орендарем Балансоутримувачу, становить 55 165,32 грн на місяць та визначається згідно з такою формулою: компенсація витрат за користування земельною ділянкою (за місяць) = S х 0,67 х 19,79, де S - площа орендованого приміщення; 0,67 - коефіцієнт співвідношення площі земельної ділянки (10 852,0 кв. м) до загальної площі нежитлових приміщень Підприємства (16 078,90 кв. м. загальна площа нежитлових приміщень Підприємства); 19,79 грн - податок на землю в грн за 1 кв. м на місяць (вартість 1 кв. м земельної ділянки 23 742,55 грн (відповідно до Витягу № НВ-9924792752023 від 24.07.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок) х ставку земельного податку 1% /12 місяців)).
У випадку зміни вартості 1 кв. м земельної ділянки, що підтверджується витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, та/або ставки земельного податку, розмір витрат за користування земельною ділянкою підлягає коригуванню відповідно до вищезазначеної формули.
Згідно з пунктом 2.1.4 Договору про компенсацію початок періоду нарахування відшкодування витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою здійснюється з моменту державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою. У разі підтвердження необхідності здійснення Балансоутримувачем плати за землю та обґрунтування її розміру за період з 01.01.2023 до моменту державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, Орендар здійснює її компенсацію протягом 3 місяців.
Підприємство вказує про здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою Балансоутримувачем 26.06.2023, але за домовленістю сторін та на підставі пункту 2.1.4 Договору про компенсацію початок нарахування компенсації земельного податку - з 01 січня 2023 року відповідно до формули, зазначеної у пункту 2.1.2. Договору про компенсацію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 910/1608/25 Договір оренди розірвано.
З огляду на викладене, Підприємство вважає, що Орендар зобов'язаний компенсувати витрати Балансоутримувача за користування земельною ділянкою за період з 01 січня 2023 року до 22 жовтня 2025 року.
Позивач за первісним позовом вказує, що за вищезазначений період розмір витрат Балансоутримувача, що підлягає компенсації Орендарем, складає 1 894 416,24 грн, з яких Товариством сплачено (компенсовано) 1 525 670,29 грн, втім, починаючи з травня 2025 року Орендар припинив оплату компенсації за користування земельною ділянкою, чим порушив умови Договору про компенсацію.
За даними Підприємства, заборгованість Товариства зі сплати компенсації за користування земельною ділянкою складає 368 745,95 грн.
Також позивачам за первісним позовом було нараховано та заявлено до стягнення втрати від інфляції у розмірі 5 047,21 грн та 3% річних у розмірі 4 536,20 грн.
У свою чергу, Товариство заперечило проти задоволення первісного позову та звернулося з зустрічним позовом, в якому просило стягнути з Підприємства 1 525 760,29 грн основної сума заборгованості, 212 526,46 грн втрат від інфляції та 62 751,61 грн 3% річних.
Товариство вказує, що за Договором про компенсацію ним сплачено 1 525 670,29 грн, однак для сплати вказаних коштів були відсутні підстави.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову у повному обсязі та відмову у задоволенні первісних позовних вимог з огляду на таке.
Питання сплати оренди за Договором оренди було предметом розгляду господарської справи № 910/9054/23 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 3 737 535,64 грн основного боргу, 422 790,97 грн пені, 59 407,86 грн інфляційних втрат, 25 367,46 грн 3% річних і 122 126,07 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9054/23 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9054/23 було залишено без змін.
Слід зазначити, що вказані вище судові рішення мотивовані тим, що після укладання Договору оренди, експлуатація приміщень Підприємства, у тому числі спірних приміщень, переданих в оренду Товариству, була повністю зупинена на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 640/14163/21, яке набрало законної сили 20.07.2022 та оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.08.2022.
Вказаним вище рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва встановлено, що за результатами перевірки приміщень Підприємства, розташованих за адресою: вулиця Верхній Вал, 16 у Подільському районі міста Києва, державним Інспектором Державної служби України з надзвичайних ситуацій було складено акт від 14 травня 2021 року № 362, яким зафіксовано 30 порушень Підприємства правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які, у свою чергу, створюють загрозу життю та здоров'ю людей під час експлуатації вказаних приміщень. Оскільки вказані порушення не були усунуті позивачем, рішенням вказаного суду до Підприємства було застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, шляхом зобов'язання позивача відключити джерела електроживлення та накласти печатки на електрощити приміщень, розташованих за вищевказаною адресою, - до повного усунення порушень, зазначених у вищевказаному акті перевірки.
Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 910/9054/23 дійшли висновків про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та звільнення Товариства від сплати орендної плати за спірний період, з огляду на неможливість використання орендованих приміщень з незалежних від нього причин.
Також суди відзначили, що з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з Товариства похідних вимог пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені судами під час розгляду справи № 910/9054/23, є преюдиційними під час розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Отже, компенсація витрат за користування земельною ділянкою є похідною і складовою орендної плати.
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 910/9054/23 встановлені підстави для звільнення Товариства від оплати плати за користування майном, тобто усіх платежів, які пов'язані з цим об'єктом оренди.
Слід зазначити, що Підприємством під час розгляду цієї справи не спростовано обставини, які були встановлені під час розгляду справи № 910/9054/23, та не підтверджено і не обґрунтовано наявність підстав для стягнення з Товариства компенсації за користування земельною ділянкою.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Оскільки Товариство не використовувало орендоване приміщення, то відсутні правові підстави для компенсації за користування земельною ділянкою, а тому зустрічні позовні вимоги в частині стягнення 1 525 760,29 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також Товариством було нараховано та заявлено до стягнення 62 751,61 грн 3% річних та 212 526,46 грн втрат від інфляції.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені позивачем за зустрічним позовом розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні та вказані вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, то первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи відсутність підстав для здійснення Товариством компенсації за користування земельною ділянкою.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на Підприємство.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволення первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Житній ринок" (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 16, код 05587843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЖЕРІН" (02141, місто Київ, вулиця Руденко Лариси, будинок 6-А, приміщення 58, офіс 1, код 42577394) 1 525 760 (один мільйон п'ятсот двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн 29 коп. основної суми заборгованості, 212 526 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн 46 коп. втрат від інфляції, 62 751 (шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн 61 коп. 3% річних та 21 612 (двадцять одну тисячу шістсот дванадцять) грн 46 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.05.2026.
Суддя О.Г. Удалова