ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2026Справа № 910/10993/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДЕРБІЛД ГРУП»
про стягнення 17 277, 99 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДЕРБІЛД ГРУП» (далі - відповідач) про стягнення шкоди в розмірі 17 277, 99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.12.2021 стався страховий випадок, а саме часткове залиття приміщень з № 1 по № 8 та з № 9 по № 24 від суміжного приміщення, про що складено акт огляду, яке перебувало у користуванні відповідача, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків .
15.09.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10993/25, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/10993/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку № 06 10282568333).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.12.2021 року у місті Києві за адресою: вулиця Хрещатик, 24 А трапилось часткове залиття приміщень з № 01 по №08 та з № 09 по № 24 від суміжного приміщення, яке перебувало у користуванні відповідача, що підтверджується Актом про залиття від 24.12.2021.
Пошкоджене майно застраховане у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за договором № 251.994209132.20103.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 17 277, 99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2917 від 06.06.2022.
03.05.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 2351026 про відшкодування 17 277, 99 грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму у розмірі 17 277, 99 грн не сплатив.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач в порядку статтей 22, 993, 1166 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу вищевказану суму, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
(1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
(2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зроблено висновок, що "збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв'язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.
Суд зауважує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту правовий висновок, викладений і у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, позивач стверджує, що внаслідок залиття приміщень з № 01 по №08 та з № 09 по № 24 від суміжного приміщення, яке перебувало у користуванні відповідача, що підтверджується Актом про залиття від 24.12.2021.
Як вказано в Акті від 24.12.2021 в результаті затоплення приміщень постраждали частини інтер'єру, електромережі, стіни та стеля виробничих та службових приміщень, обладнання: коридор біля мийки, кімната для прийому їжі персоналу, дерев'яні сходи в нижній торгівельній залі, туалет, нижня торгівельна зала, кухня.
В Акті вказано, що причиною залиття, що трапилось є прорив труби центрального опалення у місці накладення хомута та відсутнього відповідного догляду системи і своєчасного технічного огляду та своєчасної заміни пошкоджених комунікацій.
У зв'язку з чим позивач просить відшкодувати завдані йому збитки у розмірі 17 277, 99 грн.
В даному випадку, позивач має довести, серед іншого, те, що спірне залиття сталось саме внаслідок винних дій відповідача.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 встановлено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток №4) (п. 2.3.6).
У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті мають бути зазначені такі відомості:1) дата складання акту (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Таким чином, складаючи акт про залиття, комісія повинна не тільки забезпечити присутність осіб, визначених у зазначених Правилах, але і вказати всю вищевказану необхідну інформацію.
На підтвердження факту настання події позивачем до матеріалів справи надано Акт від 24.12.2021, який підписано в присутності власника 3 осіб та зазначено, що директор ТОВ «ВАНДЕРБІЛД ГРУП» від підпису відмовився.
Суд зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом підтвердження наявності вини відповідача у залитті приміщень з № 1 по № 8 та з № 9 по № 24.
Зокрема, вищезазначений акт не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 24.
Саме позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме його протиправні дії чи бездіяльність є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої поведінки.
Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Однак, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі його протиправні дії чи бездіяльність є причиною завдання збитків, які виникли у позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано.
Як зазначалось раніше, в Акті від 24.12.2021 не вбачається за можливе встановити що залиття приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, відбулось з вини відповідача.
Щодо доказів на підтвердження розміру завданих позивачу збитків, варто зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Частиною 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем додано Звіт про незалежну оцінку
вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 24 від 02.02.2022 з якого вбачається, що вартість майнового збитку, завданого власнику майна в результаті пошкодження об'єкту становить оздоблення: 18 178, 00 грн з ПДВ та конструктивні елементи: 22 484, 00 грн з ПДВ.
Разом з тим, з Акту від 24.12.2021 та Страхового Акту № 78493 від 01.06.2022 зазначено, що причиною залиття є прорив труби центрального опалення у місці накладення хомута та відсутнього відповідного догляду системи і своєчасного огляду та своєчасної заміни пошкоджених комунікацій.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. (п. 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Проте, позивачем не доведено, що труби центрального опалення мав обслуговувати відповідач та останній відповідальний за шкоду завдану проривом такої труби.
До матеріалів справи позивачем не додано доказів, труби центрального опалення є власністю відповідача у даній справі або останній є управителем такого майна.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що спірне залиття сталась внаслідок дій або бездіяльності відповідача, а відтак, вина відповідача у вчиненні дій, які призвели до залиття, відсутня.
З вказаного слідує, що відсутній і причинний зв'язок між поведінкою відповідача та завданням збитків позивачу, так і доказів на підтвердження розміру майнової шкоди.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом вищезазначеної статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Оскільки відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 17 277, 99 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, які розглядаються в межах даної справи, а також враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався у позовній заяві як на підставу своїх вимог до відповідача відшкодування збитків у розмірі 17 277, 99 грн, у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДЕРБІЛД ГРУП» про стягнення шкоди в розмірі 17 277, 99 грн відмовити.
Судовий збір, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДЕРБІЛД ГРУП» про стягнення шкоди в розмірі 17 277, 99 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.05.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова