ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/378/26
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Джі Ві Груп Менеджмент"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК"
2. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання внести зміни
Представники учасників справи:
Від позивача: Назаренко С. М.;
Від відповідача 1: не з'явився;
Від відповідача 2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Джі Ві Груп Менеджмент" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крисмарк" (далі - відповідач - 1) та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач - 2) про :
1. Усунути перешкоди Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43979007) у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРИСМАРК" (ідентифікаційний код юридичної особи: 41002198) за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.;
2. Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код юридичної особи: 37401206) внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРИСМАРК" (ідентифікаційний код юридичної особи:41002198), а саме: видалити відомості про місцезнаходження ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРИСМАРК" (ідентифікаційний код юридичної особи: 41002198) за адресою: Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ" є єдиним власником адміністративно - офісного будинку, розташованого за адресою: вул. Панаса Мирного, 6, м. Київ, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2024, індексний номер витягу 385034180.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/378/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2026.
Представник відповідача -1 у підготовче засідання 16.02.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068055726357.
Представник відповідача - 2 у підготовче засідання 16.02.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Судом у підготовчому засіданні 16.02.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 09.03.2026.
Представник відповідача - 1 у підготовче засідання 09.03.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача - 2 у підготовче засідання 09.03.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/378/26 по суті на 30.03.2026.
Представник відповідача - 1 у судове засідання 30.03.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача - 2 у судове засідання 30.03.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідачі 1, 2 у строк, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026, не подали до суду відзиву на позов, а відтак, не скористалися наданими їм процесуальними правами.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1, 2.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 30.03.2026.
У судовому засіданні 30.03.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За доводами позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ є єдиним власником адміністративно-офісного будинку, розташованого за адресою: вул. Панаса Мирного, 6, м. Київ.
Право власності позивача на об'єкт нерухомості належним чином зареєстроване, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2024, індексний номер витягу 385034180.
Однак, як вказує позивач, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням (юридичною адресою) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК"- ідентифікаційний код 41002198 (відповідач - 1), зазначено місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ», як власник нерухомого майна за вказаною адресою, не укладав жодних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" на користування нерухомим майном за адресою місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, що може бути підставою для місцезнаходження відповідача за вказаною адресою, та використання і зазначення цієї адреси як достовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Станом на день придбання нерухомого майна посадові особи та будь-яке майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" не знаходилося та не знаходиться за даною адресою.
Крім цього, як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна Бурова Компанія» (попередній власник нерухомого майна), у відповіді № 01-09/2025 від 24.09.2025 повідомив, що за період протягом якого товариство було власником вищевказаного нерухомого майна, договір користування цим нерухомим майном з відповідачем - 1 не укладався.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 05.12.2016, номер запису: 12241020000079350.
Так, як зазначає позивач, використання відповідачем - 1 адреси м. Київ, вул. Панаса Мирного, 6, як місцезнаходження юридичної особи є неправомірним та свідчить про його протиправну поведінку, оскільки формальне використання зазначеної адреси для визначення місцезнаходження юридичної особи без згоди власника об'єкта нерухомого майна, створює перешкоди у здійсненні права власності та є порушенням прав позивача, що є підставою для термінового усунення порушення права власності та внесення змін в порядку визначеному діючим законодавством, щодо зміни місцезнаходження, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачі 1, 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58)).
Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 911/1375/22.
У відповідності до положень ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником будівлі, адміністративно-офісного будинку, розташованого за адресою: вул. Панаса Мирного, 6, м. Київ, з 01 липня 2024 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2024, індексний номер витягу 385034180.
Також судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 05.12.2016, номер запису: 12241020000079350, місцезнаходження вказаної юридичної особи зазначено - м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 6, тобто в належному на праві власності позивачу нерухомому майну.
Доказів укладення між сторонами будь-яких цивільно-правових угод, що надають відповідачу - 1 право на користування належним позивачу нерухомим майном, суду не надано.
Суду не надано жодних доказів тощо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 6 здійснює свою діяльність.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ» (попередній власник нерухомого майна), у відповіді № 0000609/12218-24 від 19.04.2024 на запит повідомив, що за період протягом якого товариство було власником вищевказаного нерухомого майна, договір користування таким нерухомим майном (чи будь-які інші правочини щодо вказаного приміщення) з Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" не укладався.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ст. 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння.
Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19 та постанови ОП КГС ВС від 06 серпня 2021 року у справі № 910/20607/17.
Отже, пред'явлення негаторного позову (про усунення порушень права власності) відповідає змісту суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Частиною третьою статті 89 Цивільного кодексу України встановлено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі за текстом - Закон України № 755-IV).
Так, відповідно до статті 1 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту десятого частини другої статті 9 Закону України № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються: рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, а також установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.
Отже, вирішення питання про зміну місцезнаходження відповідача з внесенням змін віднесено до виключної компетенції уповноваженого органу управління юридичної особи - відповідача.
Таким чином, відсутність за зареєстрованою адресою відповідача органів управління товариства та фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу суперечить ст.93 Цивільного кодексу України, п.45.2. ст.45 Податкового кодексу України, п.10 ч.2 ст.9 та ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Використання адреси нерухомого майна для визначення місцезнаходження юридичної особи та отримання від цього відповідної вигоди, без отримання згоди власника об'єкта нерухомого майна, є порушенням права власності та створює перешкоди власнику (в даному разі позивачу) у здійсненні ним своїх прав вільно та на власний розсуд користуватись та розпоряджатись майном.
Суд зазначає, що формальне використання адреси (м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 6) Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" для визначення місцезнаходження юридичної особи, без згоди власника об'єкта нерухомого майна, створює перешкоди у здійсненні права власності та є порушенням прав позивача, а відтак позивач має право на усунення таких порушень, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК", код 41002198 за адресою: місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 6.
Таким чином, вимога позивача про усунення перешкоди Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" за адресою Україна, 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 6 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
У той же час, рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи є виключним правом вищого органу управління товариства. При цьому, приймаючи судове рішення суд не може підміняти повноваження органів управління юридичної особи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
Отже, виходячи із вище викладеного, суд приходить до висновку, що процедура зміни адреси місцезнаходження відповідача - 1 має супроводжуватись виключенням відповідних (попередніх) даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в силу чого вимога позивача про зобов'язання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39958211), а саме: видалити відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" (ідентифікаційний код юридичної особи: 41002198) за адресою: Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача-1, з вини якого виник спір.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Джі Ві Груп Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання внести зміни задовольнити.
2. Усунути перешкоди Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43979007) у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" (ідентифікаційний код юридичної особи: 41002198) за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
3. Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (адреса: 01011, місто Київ, вулиця М. Омеляновича - Павленка, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи: 37401206) внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" (адреса: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи: 41002198), а саме: видалити відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" (адреса: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 41002198) за адресою: Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСМАРК" (адреса: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 41002198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Джі Ві Груп Менеджмент" (адреса: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 6, кабінет 506; ідентифікаційний код юридичної особи: 43979007) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова