ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2026Справа № 910/4034/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/4034/26 за позовом фізичної особи - підприємця Бабія Сергія Петровича до фізичної особи - підприємця Ткача Володимира Миколайовича про стягнення 79 921,27 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У квітні 2026 року фізична особа - підприємець Бабій Сергій Петрович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Ткача Володимира Миколайовича (далі - ФОП Ткач В.М.) 79 921,27 грн, з яких: 77 040,00 грн - основна заборгованість за товар, поставлений з видатковою накладною від 17 жовтня 2025 року № 197, 1 785,83 грн - інфляційні втрати, 1 095,44 грн - три проценти річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 квітня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4034/26 та вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Судом встановлено, що ухвала суду від 9 квітня 2026 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 9 квітня 2026 року (14 година 32 хвилини), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 9 квітня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте ФОП Ткач В.М. в установлений строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
6 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 5 травня 2026 року, у якій останній повідомив суд про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем сплачена не була.
7 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 6 травня 2026 року про долучення до матеріалів справи доказів понесених Підприємцем витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом даної справи в суді
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Приймаючи до уваги те, що ФОП Ткач В.М. був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки товару.
На виконання вказаної угоди Підприємець поставив ФОП Ткачу В.М. продукцію на загальну суму 77 040,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної від 17 жовтня 2025 року № 197 на вищевказану суму. Ця видаткова накладна підписана повноважним представником позивача та відповідачем без зауважень та вказівок на недоліки товару, а також скріплена печаткою Підприємця.
Як зазначав Підприємець у своєму позові, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської довідки АТ "СЕНС БАНК" від 10 лютого 2026 року № 5969-33.2/2026, відповідач на поточний банківський рахунок позивача належні до сплати за поставлений товар грошові кошти не перерахував, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість на вказану суму.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 77 040,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до ФОП Ткача В.М. про стягнення вказаної суми боргу. У зв'язку з цим дана вимога підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо оплати товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 785,83 грн інфляційних трат та 1 095,44 грн трьох процентів річних, нарахованих на вказану суму основної заборгованості за видатковою накладною від 17 жовтня 2025 року № 197 за період з 18 жовтня 2025 року по 8 квітня 2026 року.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлені Підприємцем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства й не перевищують розрахованих судом сум, позов у частині стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Підприємця підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2026 року між Підприємцем та адвокатом Поліщуком Сергієм Володимировичем (далі - Адвокат) було підписано договір, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокат - бере на себе зобов'язання з надання правничої допомоги за позовом Підприємця до ФОП Ткача В.М. про стягнення заборгованості за спірну поставку товару.
Відповідно до пунктів 4.1.-4.4. вказаного правочину клієнт за отримання правової допомоги виплачує Адвокату винагороду, що визначається в твердій сумі та складає 10 000,00 грн за надання правничої допомоги в суді першої інстанції. Опис наданої правничої допомоги сторони погоджують в акті наданої правничої допомоги. Визначена цим договором винагорода адвоката сплачується клієнтом після набрання рішенням суду законної сили та стягнення суми боргу з боржника.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2028 року (пункти 5.2., 5.3. договору).
Також судом встановлено, що 6 травня 2026 року між Адвокатом і позивачем підписано без жодних заперечень та зауважень акт наданої правничої допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.
На підтвердження того, що представник позивача - Поліщук С.В., є адвокатом та має повноваження на представництво інтересів позивача в суді, до позовної заяви було долучено копію ордера від 19 лютого 2026 року серії АА № 1641608.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частин 4-6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотриманням вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених Підприємцем позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача на користь Підприємця 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім під час розгляду справи № 910/4034/26 у місцевому господарському суді.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Ткача Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Бабія Сергія Петровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 77 040 (сімдесят сім тисяч сорок) грн 00 коп. основної заборгованості, 1 785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п'ять) грн 83 коп. інфляційних втрат, 1 095 (одну тисячу дев'яносто п'ять) грн 44 коп. трьох проценти річних, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко